22 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/10974/19
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Токаревої М.С.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності;
- скасувати протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №063350001615 від 10 червня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 07.12.2018 року пенсію по інвалідності та виплачувати надалі ОСОБА_1 пенсію з урахуванням до загального страхового стажу військової служби з 10.10.1979 року по 26.11.1981 рік, навчання з 01.09.1976 р. по 20.07.1979, з 20.08.1982 р. по 23.07.1983р., роботу з 22.02.1982 року по 05.07.1982 року, з 01.11.1983 року по 17.01.1986 року, та з 06.05.1992 р. по 30.12.2003р.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії. Проте, листом від 05.06.2019 року №4299/03-1-01 було повідомлено про відмову у призначенні пенсії по інвалідності з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу.
У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого останній заперечував щодо задоволення позову. В обґрунтування відзиву вказано, що згідно поданих документів страховий стаж позивача складає 7 років 6 місяців 16 днів, тому управлінням винесено рішення про відмову Позивачу у призначені пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи відповідно до п. 1 ст. 32 Закону України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування", про що було повідомлено заявника листом № 4299/03.1-02 від 05.06.2019. Відповідач вказує, що період проходження військової служби з 20.10.1979 р. по 24.11.1981 р. не зараховано до страхового стажу, оскільки у військовому квитку НОМЕР_1 виданим Калиновським районним військкоматом Вінницької області, наявні виправлення у вигляді закресленого особистого підпису власника.
Період навчання в ГПТУ № 4 з 01.09.1976 року по 09.10.1979 рік не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні будь-які документи про навчання.
Період навчання в Вінницькому кооперативному ПТУ №1 з 20.08.1982 по 23.07.1983 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні будь- які документи про навчання.
Період навчання в Житомирському кооперативному технікумі з 01.09.1988 по 21.06.1990 не було зараховано до страхового стажу оскільки в цей період ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з кооперативом "Контакт" згідно довідки № 46 від 19.12.1990 та трудового договору від 26.10.1989, з філіалом "АВЕКС-БЛІЦ" згідно довідки № 36/1 від 06.09.1991 та трудового договору від 10.01.1990 з Житомирською райзаготконторою згідно довідки № 124 від 21.10.1989. Згідно архівної довідки № 1.5.20/11 від 12.03.2019 Житомирського кооперативного коледжу бізнесу і права ОСОБА_1 навчався на заочній формі, що не дає права для зарахування цього періоду до страхового стажу.
Період роботи з 17.08.1979 по 09.10.1979 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні будь-які документи про роботу.
Період роботи з 22.02.1982 по 05.07.1982 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні будь-які документи про роботу.
Період роботи з 01.08.1983 по 17.12.1986 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні будь-які документи про роботу.
Період роботи в ПП "АПЕКС" з 06.05.1992 по 30.12.2003 згідно записів в трудовій книжці не зараховано до страхового стажу, оскільки згідно даних фінансово-економічного управління головного управління ПП "Апекс", як платник податків зареєстровано лише з 07.07.1997 та інформація щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та подання звітності вищезазначеного платника відсутня.
Крім того, відповідач вказує, що трудова книжка ОСОБА_1 оформлена не належним чином - відсутні сторінки з 1 по 6, а також запис про періоди роботи на ПП "Апекс" проведений однаковим чорнилом. За даними персоніфікованого обліку ОК-2 та ОК-5 з 01.01.2000 відсутня інформація про трудову діяльність та заробітну плату на ОСОБА_1 .
Періоди роботи в ПП "Ліммонт" з 05.01.2004 по 18.03.2010 У ТзОВ "Техпостачання ЛТД" з 24.03.2010 по 28.11.2012 не зараховано до страхового стажу, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплачувались.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовні заяву.
Усною ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання після наданих сторонами пояснень суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 07.12.2018 є особою з інвалідністю 2 групи.
21.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо призначення йому пенсії по інвалідності.
Листом від 05.06.2019 №4299/03-1-01 його було повідомлено про відмову у призначенні пенсії по інвалідності з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу.
На адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирський області було надіслано лист від 01.10.2019 № 29359/03 у якому повідомлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зарахований період роботи в приватному підприємстві "Апекс" з 06.05.1992 по 30.12.2003, оскільки трудова книжка заявника оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58.
Крім того, ПП "Апекс" як платник зареєстрований з 07.07.1997, однак інформація щодо сплати ним страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та подання звітності в органах Пенсійного фонду - відсутня.
Згідно із звітом про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів Пенсійного фонду (форма № 4 ПФ) за 1998, 2000 роки по ПП "Апекс" відсутні суми нарахованої заробітної плати.
Період строкової служби заявника на підставі військового квитка не зарахований до страхового стажу, оскільки дати призову та звільнення з військової служби містять виправлення (з 20.10.1979 по 26.11.1981).
Корольовським районним відділом обслуговування громадян управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області направлений запит від 01.10.2019 № 29393/02.8 до Калинівського районного військового комісаріату Вінницької області щодо підтвердження періоду служби заявника.
В реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на ОСОБА_1 за номером його облікової картки платника податків відсутня інформація щодо сплати страхових внесків за періоди роботи з 05.01.2004 по 18.03.2010, з 24.03.2010 по 28.11.2012, з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Також, до вказано листа було долучено копію протоколу №063350001615 від 10 червня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, на позивача розповсюджується дія норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо порядку подання та оформлення документів для перерахунку пенсії.
Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).
Згідно із пунктом 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно із пунктом 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами пункту 3 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Приписами пункту статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або неточної інформації у ній.
Отже, уточнюючі довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
При прийнятті цього рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, які викладені у постанові 22.04.2014 у справі № 21-484а13, а також Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду з цього питання (постанови від 06.03.2018 №753/12809/14, від 27.03.2018 № 541/910/17, від 25.09.2018 №573/2476/16-а). Суд касаційної інстанції при розгляді аналогічних спорів неодноразово вказував на те, що підставою для повідомлення заявника про перерахунок/відмову перерахувати пенсію може бути виключно рішення, прийняте територіальним органом ПФУ з цього питання. Відсутність такого рішення свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а ефективним способом захисту прав заявника за таких обставин визнається зобов'язання ПФУ розглянути заяву про перерахунок пенсії та прийняти рішення відповідно до законів про пенсійне забезпечення.
Суд вважає за необхідне наголосити, що ОСОБА_1 листом від 05.06.2019 № 4299/01-1-01 повідомлено про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність у нього необхідного страхового стажу.
Водночас, протокол про відмову у призначенні пенсії по інвалідності датований лише 10.06.2019.
Крім того, ні у протоколі, ні зазначеному листі не зазначено, які саме періоди трудової діяльності ОСОБА_1 не зараховано та з яких причин, що дає суду підстави до висновку, що відмова у зарахуванні стажу є невмотивованою.
Що стосується періоду проходження позивачем військової служби з 20.10.1979 по 26.11.1981 то суд виходить з наступного.
У відповіді на адвокатський запит відповідач, як на причину не зарахування періоду строкової служби позивача посилався на те, що дати призову та звільнення з військової служби містять виправлення.
Разом з тим, у відзиві відповідачем вже вказано іншу причину - військовому квитку закреслено особистий підпис.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 20.10.1979 по 26.11.1981 проходив строкову військову службу.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з доповненнями, внесеними Законом України від 02 червня 2005 року № 2636-ІV, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В даному випадку суд вважає, що період проходження строкової військової служби має бути зарахований повністю до страхового стажу позивача на підставі відомостей військового квитка.
Право позивача на зарахування до страхового стажу періоду перебування на військовій службі прямо передбачено нормами частини другої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і не потребує додаткового підтвердження.
Дана позиція суду узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року № 346/1454/17.
Що стосується періоду навчання в ГПТУ №4 з 01.09.1976 по 09.10.1979 суд виходить з наступного.
Згідно довідки №063 від 13.07.2019 Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища, яке є правонаступником Вінницького професійно-технічного училища №4 ОСОБА_1 перебував там на навчанні у період з 01.09.1976 по 20.07.1979, що підтверджується архівними наказами.
Також, у матеріалах справи містяться архівні витяги комунальної установи "Калинівський районний трудовий архів" Калинівської районної ради Вінницької області від 15.08.2019 №№428, 429 за змістом яких у період з 22.02.1982 по 05.07.1982 працював слюсарем інструментального цеху Калинівського машинобудівного заводу, а у період з 01.11.1983 по 17.01.1986 працював барменом Комбінату общепіту.
Також, у матеріалах справи міститься копія довідки архіву Вінницької обласної спілки споживчих товариств від 19.08.2019 №1/3-Ар-379 за змістом якої вбачається, що у період з 20.08.1983 по 23.07.1983 ОСОБА_1 навчався у Вінницькому кооперативному профтехучилищі №1.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що вказані періоди підлягають зарахуванню до стажу ОСОБА_1 .
Що стосується періоду роботи ОСОБА_1 в ПП "Апекс" з 06.05.1992 по 30.12.2003 то суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Зарахування страхового стажу здійснюється з врахуванням законодавчих норм, визначених Законом №1058-IV, на підставі відомостей персоніфікованого обліку, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Таким чином, з лише 01.01.2004 стаж напряму пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. До 01.01.2004 стаж вимірювався часом роботи, тобто це був трудовий стаж, після цієї дати - сумою фактично сплачених страхових внесків.
Крім того, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення спірного періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) .
Наведені обставини дають суду підстави до висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 06.05.1992 по 30.12.2003 підлягає зарахуванню до стажу позивача.
Також, необхідно зазначити, що відповідачем доказів того, що трудова книжка ОСОБА_1 оформлена не належним чином, в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу, не надано.
Разом з тим, судом враховується, що усі архівні довідки на які посилається суд, були отримані позивачем після відмови територіального органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії та не могли ним бути враховані при вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Визначаючись із способом захисту порушеного права суд виходить з наступного.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Отже, зважаючи на те, що довідки на підтвердження стажу отримані позивачем після відмови територіального органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії та не могли ним бути враховані при вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії, а органом Пенсійного фонду України було роз'яснено позивачу про необхідність їх подання, то у суду відсутні підстави вважати відмову у зарахування стажу протиправною.
Крім цього слід наголосити, що вирішенню питання щодо призначення пенсії передують дії відповідача по врахуванню до стажу позивача період роботи, що дає право на пенсію.
Однак, відповідно до норм частин 1 і 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить законуі забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2ст. 9 цього Кодексу суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи викладене, суд, з метою захисту прав позивача, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому з 07.12.2018 пенсії по інвалідності із врахуванням встановлених судовим рішенням обставин.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому з 07.12.2018 пенсії по інвалідності із врахуванням встановлених судовим рішенням обставин.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева