23 липня 2020 року Справа № 160/3510/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за платежем Орендна плата з фізичних осіб, код платежу 18010900, виписані Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 25 червня 2019 року №299790/1-55500-0403 на суму 15460,76 грн.; №300055-5550-0403 на суму 11973,99 грн.;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області здійснити перерахунок Орендної плати з фізичних осіб, код платежу 18010900, сплаченої ОСОБА_1 до бюджету у надмірному розмірі за період з 2015 по 2017 p.p., включно, за користування земельною ділянкою площею 0,2707 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , повернувши платнику податків надмірно сплачені грошові кошти.
В обґрунтування позову зазначено, що 24.06.2014 року між Дніпродзержинською міською радою та позивачем було укладено договір №12889 оренди земельної ділянки, під час дії якого ОСОБА_1 було сплачено орендну плату за землю за 2014-2017 роки у загальному розмірі 95703,32 грн., але позивач вважає, що виходячи з положень договору оренди землі, сума повинна складати 61843,04 грн. Тобто, сума надмірно сплаченої орендної плати з фізичних осіб складає 33860,28 грн., яку він просить суд йому повернути. Також позивач зазначає, що на запит адвоката Чупилки Ю.С. від 27.12.2019року №692, ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом №1082/10/04-36-55-40-18 від 08.01.2020 року надало інформацію, що ним було сформовано та направлено на адресу платника податків податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019 року №299790/1-5550-0403 на суму 15460,76 грн. та від 25.06.2019 року №300055-5550-0403 на суму 11973,99 грн. про сплату орендної плати за користування земельною ділянкою за 2018 рік та січень-травень 2019 року, включно. Враховуючи наявну переплату до бюджету з орендної плати з фізичних осіб, позивач вважає податкові повідомлення-рішення №299790/1-5550-0403 на суму 15460,76 грн. та №300055-5550-0403 на суму 11973,99 грн., виписані 25.06.2019 року відповідачем протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.
Ухвалою суду від 02.04.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
24.04.2020 року відповідачем подано відзив на позов, в якому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області позов не визнало, зазначило, що на підставі договору оренди земельної ділянки контролюючим органом в порядку ст.286 ПК України позивачу було нараховане податкове зобов'язання за 2018 рік, а саме ППР №344483-1314-0304 від 06.03.2018 на суму 29332,25 грн., не погодившись із яким, в частині застосування норм п.289.2 ст.289 ПК України щодо застосування коефіцієнта інфляції, його було оскаржено до суду. Рішенням першої інстанції від 30.10.2018 року по справі №0440/6270/18 в адміністративному позові ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування ППР було відмовлено, але Третім апеляційним адміністративним судом таке рішенням скасовано, та задоволено позов в частині застосування коефіцієнту інфляції при розрахунку податку. Отже, враховуючи, що станом на 25.06.2019року договір від 24.06.2014 №12889 був чинним, відповідач зазначає, що ним було сформовано та надіслано на адресу платника податку ППР від 25.06.2019 №299790/1-5550-0403 про сплату орендної плати за користування земельною ділянкою за 2018 рік на суму 15460,76 грн., тобто без врахування коефіцієнту інфляції, а також сформовано ППР від 25.06.2019 року №300055-5550-0403 на суму 11973,99 грн. щодо сплати орендної плати за фактичний термін користування земельною ділянкою за 2019 рік. Таким чином, відповідач наголошує, що при нарахуванні орендної плати з фізичних осіб за оскаржуваними ППР він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про законність нарахування орендної плати з фізичних осіб позивачу за 2018-2019 роки. Разом з тим відповідач зауважує, що оскаржувані ППР було направлено позивачу на податкову адресу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» та вручено особисто, про що в податковому органі є поштове повідомлення №5193109284239, датою вручення ППР 25.07.2019 року.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку орендної плати з фізичних осіб, сплаченою ОСОБА_1 до бюджету у надмірному розмірі за період з 2015-2017 роки, за користування земельною ділянкою площею 0,2707 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач зазначає, що позивач звертався до контролюючого органу із заявами від 10.04.2019 та від 09.07.2019 року про перерахунок орендної плати за землю, посилаючись на висновки Третього апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 28.02.2019 року по справі №0440/6270/18, але, такі заяви було залишено без виконання, враховуючи, що рішення було прийнято виключно щодо правомірності нарахування за ППР від 06.03.2018 року №344483-1314-0403 у сумі 29332,25 грн. Рішення щодо належної суми сплати орендної плати платником податків в сумі 61843,04 грн. та висновків про надмірно сплачені суми до бюджету, постановою апеляційного суду не розглядалось, та відповідно не приймалось, тому підстави щодо такого повернення відсутні. Враховуючи строки давності подачі заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, відповідач вважає їх розгляд та саме повернення таких зобов'язань станом на момент розгляду даної справи можливо лише щодо повернення надміру сплачених грошових зобов'язань за орендну плату сплачену позивачем за 2017 рік. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає доводи позивача щодо протиправності застосування ним положень ПК України та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень необгрунтованими та безпідставними, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Станом на 23.07.2020 року до суду не надходили інші письмові заяви по суті справи від сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Судом встановлено, що 24.06.2014 року між Дніпродзержинською міською радою, як орендодавцем, та громадянином України ОСОБА_1 , як орендарем, було укладено договір №12889 оренди земельної ділянки (далі - Договір)(а.с.12-13).
Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:02:004:0118, згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Згідно з п.2.1. Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2707 га для розміщення гаражного комплексу.
Відповідно до п.3.1. Договору, договір укладається строком до 30.05.2024 року.
Матеріалами справи підтверджується, що 24.06.2014 року вищезазначена земельна ділянка була передана Дніпродзержинською міською радою в оренду позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.14).
Під час укладання договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 515358,66 грн. (середня вартість зем.ділянки 199,64 грн./кв.м; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки К(і) - 1,000), що підтверджується витягом №1610 від 15.10.2014 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (зворотній бік а.с.14).
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору, орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 15460,76 грн./рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішення міської ради від 12.07.2013 року №842-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ", ст.288 Податкового кодексу України.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Підпунктом 4.4.3 п.4.4 вказаного Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Тобто, із зазначеного вбачається, що між Дніпродзержинською міською радою та ОСОБА_1 було погоджено фіксований розмір орендної плати, який складає 15460,76 грн. та визначено, що розмір орендної плати може бути переглянутий, зокрема, в разі зміни розмірів зміни коефіцієнтів індексації.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 року у справі №0440/6270/18 позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №344483-1314-0403 від 06.03.2018 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 704,80 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн.
10.04.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив керуючись статтями 17, 288 ПК України провести перерахунок орендної плати за земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210400000:02:004:0118, сплаченої ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за 2015, 2016, 2017 роки у розмірі вище ніж встановлено пунктами 4.1, 4.2 договору оренди земельної ділянки №12889 від 24.06.2014 року.
09.07.2019 року позивач також звертався до Головного управління ДФС України із заявою, в якій просив відповідача перерахувати йому на поточний рахунок платника податків в установі банку (отримувач: транзитний рахунок № НОМЕР_2 ; банк отримувача: ДРУ ПАТ КБ "Приватбанк"; код ЗКПО 14360570, МФО 305299; призначення платежу: зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 для карти № НОМЕР_3 ) надмірно сплачений податок на майно у розмірі 33860,28 грн.
Листом від 25.07.2019 року №922/04-36-55-02-23 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомило, що станом на 16.07.2019 року позитивне сальдо розрахунків по орендній платі фізичних осіб (КБК 18010900) по ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 не відповідає зазначеної у листі суми надмірно сплаченого податку. Згідно діючого законодавства повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань можливо у розмірі існуючої переплати в інтегрованій картці платника. Також зазначено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 року у справі №0440/6270/18 прийнято рішення виключно щодо правомірності нарахування за ППР від 06.03.2018 року №344483-1314-0403 у сумі 29332,25 грн. Рішення щодо належної суми сплати орендної плати платником податків в сумі 61843,04 грн. та висновків про надмірно сплачені суми до бюджету у постанові апеляційного суду не розглядалось та, відповідно, не приймалось, тому лист від 09.07.2019 року №б/н залишається без виконання.
Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.05.2019 року (а.с.16), позивачем було здійснено відчуження нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим 31.05.2019 року подано заяву на ім'я міського голови ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, зареєстровану ЦНАП м.Кам'янське за №28544 (а.с.15).
19.03.2020 року між ОСОБА_1 та Кам'янською міською радою укладено угоду №8437 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.06.2014 №12889, підписано акт приймання передачі земельної ділянки (а.с.17-18).
На запит адвоката позивача, відповідачем було надано податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019 року №299790/1-5550-0403 на суму 15460,76 грн. та від 25.06.2019 року №300055-5550-0403 на суму 11973,99 грн., які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому просить суд зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити перерахунок сплаченої до бюджету у надмірному розмірі плати за користування земельною ділянкою, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Так, Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Частиною 1 ст.23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Згідно із ст.654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з п.12.1 Договору оренди земельної ділянки №12889 від 24.06.2014 року, зміна договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
В матеріалах справи відсутні письмові докази, що у період 2018-2019 року відбувались зміни до вказаного договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати, тобто, сторонами такі зміни не погоджувались та не вносились.
Підпунктом 14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Відповідно до пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;
Згідно п.269.1 ст.269 ПК України, п. 269.1 ст. 269 ПК України , платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Статтею 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Положеннями пп.271.1.1 та пп.271.1.2 п.271.1 ст.271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Відповідно до п.288.5 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Згідно з п.289.2 ст.289 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.
Отже, Податковий кодекс України у п.288.5 ст.288 визначає обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 року у справі №0440/6270/18, якою колегія апеляційного суду дійшла висновку, що враховуючи, що розмір орендної плати за договором оренди землі відповідає положенням п.288.5 ст.288 ПК України, податковий орган, який не є стороною за вказаним договором оренди землі, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням умов договору.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи підтверджується, що за 2018 рік відповідачем за податковим повідомленням-рішення за платежем Орендна плата з фізичних осіб, код платежу 18010900, №299790/1-55500-0403 від 25.06.2019 року визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 15460,76 грн. Отже, розмір податкового зобов'язання повністю відповідає умовам п.п.4.1, 4.2 Договору оренди земельної ділянки №12889 від 24.06.2014 року, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та позивачем.
У відповідності до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпунктом 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно із ст.285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п.п.288.1-288.4 ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Пунктом 287.1 ст.287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно з пп287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п.287.10 ст.287 ПК України, податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Згідно із п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з п.271.2 ст. 271 ПК України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на 25.06.2019 договір оренди від 24.06.2014 №12889 був чинним, тому враховуючи норми Земельного кодексу України, ПК України, договору оренди та рішення ТААС від 28.02.2019 року по справі №0440/6270/18, контролюючим органом було сформовано та надіслано на адресу платника податку ППР від 25.06.2019 №299790/1-5550-0403 на сплату орендної плати за користування земельною ділянкою за 2018 рік на суму 15460,76грн., тобто без врахування коефіцієнту інфляції.
Податкове зобов'язання за ППР від 25.06.2019 року №300055-5550-0403 на суму 11973,99 грн. сформовано на сплату орендної плати за фактичний термін користування земельною ділянкою за 2019 рік, з урахуванням вимог ст.289 ПК України, виходячи із розрахунку 515358,66грн. х 3% х 1,8972 х 149=111973,99 грн., де: 515358,66 грн. - нормативна грошова оцінка згідно умов договору станом на 14.04.2014 року; 3% - ставка орендної плати за умовами договору; 1,8972 - кумулятивний коефіцієнт інфляції, прийнятий КМУ з 2014 року по 2019 рік; 149 - фактичний термін користування майном, що перебуває на зазначеній земельній ділянці.
Таким чином, при нарахуванні орендної плати з фізичних осіб за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про законність нарахування орендної плати з фізичних осіб позивачу за 2018-2019 роки.
Щодо вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення форми були направлені на податкову адресу позивача засобами поштового зв'язку «Укрпошта» та вручені йому особисто, що підтверджується матеріалами справи (а.с.26-27).
Зазначене свідчить, що контролюючим органом було дотримано вимоги податкового законодавства і направлено позивачу оскаржувані податкові-повідомлення рішення на податкову адресу останнього.
Щодо посилання позивачем на висновки Третього апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 28.02.2019 року по справі №0440/6270/18, як на підставу даного позову, суд зазначає, що постановою прийнято рішення щодо правомірності нарахування грошового зобов'язання за податковим повідомлення-рішенням від 06.03.2018 року №344483-1314-0403 у сумі 29332,25 грн., де колегія апеляційного суду дійшла висновку, що податковий орган фактично змінив умови договору, саме в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу стало порушенням норм матеріального права та умов договору, у зв'язку із чим скасував таке рішення. Щодо правомірності/неправомірності нарахування позивачу суми орендної плати у розмірі 15460,76 грн. за період з 2015 по 2017 роки, рішення апеляційним судом не приймалось.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення за платежем Орендна плата з фізичних осіб від 25.06.2019 року №299790/1-55500-0403 на суму 15460,76 грн. та №300055-5550-0403 на суму 11973,99 грн. правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити перерахунок сплаченої позивачем до бюджету у надмірному розмірі суми за період з 2015 по 2017 року включно, за користування земельною ділянкою, повернувши платнику податків надмірно сплачені грошові кошти, суд зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що за час дії Договору оренди земельної ділянки №12889 від 24.06.2014 року, ОСОБА_1 було сплачено орендну плату за землю у наступних розмірах: 2014 рік- 15460,76 грн.; 2015 рік - 23238,24 грн.; 2016 рік - 27672 грн.; 2017 рік- 29332,32 грн. Загальна сума сплаченої позивачем орендної плати складає 95703,32 грн. За розрахунком позивача, виходячи з положень договору оренди землі, укладеного між платником податку та Дніпродзержинською міською радою, сума складає 61843,04 грн. (15460,76 грн./рік х 4 роки (з 2014 по 2017 рік, включно). Отже, враховуючи, що сума надмірно сплаченої орендної плати з фізичних осіб складає 33860,28 грн. (95703,32 грн.- 61843,04 грн.), представник позивача зверталася до відповідача із запитами щодо повернення такої суми.
Статтею 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок № 787).
Згідно з пунктами 3, 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Пунктом 9 Порядку №787 визначено, що у випадках повернення платежів, що зараховані до місцевих бюджетів, а також платежів, що підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган, який контролює справляння надходжень бюджету або який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, передає подання на погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує подання шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає його органу, який подав подання, для подальшої передачі до органів Казначейства відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 787 органи Казначейства здійснюють процедури із забезпечення виконання документів, зазначених у пунктах 5 - 8 цього розділу, в такому порядку:
1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями орган Казначейства протягом п'яти робочих днів після дня отримання подання (заяви та подання) перераховує кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами;
2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення відповідний орган Казначейства не пізніше ніж через п'ять робочих днів після дня отримання подання (заяви та подання) надсилає звернення для підкріплення коштами цих рахунків: за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства України.
Відповідно до п.15 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Якщо платіж, що повертається, був сплачений до загального (спеціального) фонду державного або місцевих бюджетів, але згідно з бюджетним законодавством не передбачений серед джерел надходжень бюджетів у поточному бюджетному році, то повернення здійснюється за рахунок податків та зборів, не віднесених до інших категорій (код класифікації доходів бюджету 19090000) або інших надходжень (код класифікації доходів бюджету 24060300) відповідного бюджету.
Зі змісту наведених норм, слідує, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, а фактичне повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Враховуючи, що позивачем не дотримано вищенаведеного законодавчо визначеного порядку повернення помилково сплачених коштів, суд вважає у задоволенні позову і в цій частині позовних вимог також відмовити.
Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень, отже враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 1, 9, 72-77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко