м. Вінниця
20 липня 2020 р. Справа № 120/2455/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника відділу слідчого управління ГУНП у м. Києві Анатолія Андросовича про визнання дій та бездіяльності неправомірними,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 адміністративним позовом до Начальника відділу слідчого управління ГУНП у м. Києві Анатолія Андросовича, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилися у ненаданні запитуваної інформації, згідно запиту від 12.02.2020 року;
- визнати протиправними дій начальника відділу слідчого управління ГУНП у м. Києві Анатолія Андросовича, що виявилися в навмисному приховуванні інформації на запит від 12.02.2020 року та наданні недостовірної інформації;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві в особі СВП начальника відділу слідчого управління Анатолія Андросовича, надати належну, достовірну і повну інформацію на запит від 12.02.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.02.2020 року звернувся до Головного управління НП у м. Києві із запитом про надання публічної інформації із проханням надати інформацію щодо наявності відомостей в ЄРДР за фактом скоєння 22.11.2019 року ДТП, по вул. Казимира Малевича, 85, м. Київ, орієнтовно о 10:45 год.
18.02.2020 року ГУНП у м. Києві надало відповідь на запит, де вказав, що відомості за вказаним фактом до ЄРДР не вносилися.
Вважаючи таку відповідь протиправною, позивач звернувся до суду.
Ухвалю суду від 15.06.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку визначеному статтею 263 КАС України. Також даною ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 162 КАС України.
На виконання вимог даної ухвали, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 12.02.2020 року позивач через електронний сервіс Національної поліції України звернувся до Головного управління Національної поліції у м. Києві із запитом на надання публічної інформації щодо наявності відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за фактом дорожньо-транспортної пригоди 22.11.2019 року по вул. Казимира Малевича, 85, м. Київ.
За результатами розгляду інформаційного запиту позивача, листом № 27-31/125/23/7-20 від 18.02.2020 було надіслано відповідь, зі змісту якого вбачається, що відомості за фактом наявності інформації в Єдиному реєстрі досудового розслідування про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 22.11.2019 по вул. Казимира Малевича, 85 в м. Києві до Єдиного реєстру досудового розслідування не вносилися.
Щодо твердження позивача про приховування інформації та наданні недостовірної інформації на запит від 12.02.2020 року, відповідач зазначає, що із витягу, наданого позивачем, відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12019100010010348 внесено на підставі заяви ОСОБА_2 від 06.12.2020 року про те, що останній отримав тілесні ушкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.11.2019 року на проїзній частині вул. Казимира Малевича, 83. в м. Києві.
При цьому, у запиті на публічну інформацію від 12.02.2020 року конкретно визначено адресу вул. Казимира Малевича, 85, в м. Києві.
Тобто вказує, що будь-які відомості в Інформаційному порталі Національної поліції України щодо скоєння 22.11.2019 дорожньо-транспортної пригоди за адресою вул. Казимира Малевича, 85 у м. Києві не обліковуються.
На підставі зазначеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу частини 3 статті 263 КАС України, у справах визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Водночас частиною 4 статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем обставини, суд доходить висновку, що заявлений позов належить задовольнити з таких мотивів.
12.02.2020 року ОСОБА_1 через електронний сервіс Національної поліції України звернувся до Головного управління Національної поліції у м. Києві із запитом на надання публічної інформації щодо наявності відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за фактом дорожньо-транспортної пригоди 22.11.2019 року по вул. Казимира Малевича, 85, м. Київ.
За результатами розгляду інформаційного запиту позивача, Начальник відділу слідчого управління ГУНП у м. Києві Анатолій Андросович листом № 27-31/125/23/7-20 від 18.02.2020 року надав відповідь ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що відомості за фактом наявності інформації в Єдиному реєстрі досудового розслідування про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 22.11.2019 по вул. Казимира Малевича, 85 в м. Києві до Єдиного реєстру досудового розслідування не вносилися.
Вважаючи таку відповідь протиправною, а надану інформацію недостовірною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР), Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 року № 2657-XII (далі Закон № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI).
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон № 2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Статтею 1 Закону № 2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939-VI.
Суд враховує, що інформаційний запит позивача від 12.02.2020 року був ним поданий в порядку, визначеному цим Законом, а тому суд надає оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами у зв'язку з поданням та розглядом такого запиту саме з урахуванням вимог Закону № 2939-VI.
Відповідно до статті 1 Закону від 13.01.2011 року № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
В силу вимог пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 19 Закону № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, такий повинен бути повним, достовірним та точним або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону № 2939-VI.
Відповідно частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Як встановлено матеріалами справи, 12.02.2020 року ОСОБА_1 через електронний сервіс Національної поліції України звернувся до Головного управління Національної поліції у м. Києві із запитом на надання публічної інформації щодо наявності відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди 22.11.2019 року по вул. Казимира Малевича, 85, м. Київ.
За результатами розгляду інформаційного запиту позивача, в строк визначений Законом № 2939-VI, відповідач листом № 27-31/125/23/7-20 від 18.02.2020 року надав відповідь ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що відомості за фактом наявності інформації в Єдиному реєстрі досудового розслідування про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 22.11.2019 по вул. Казимира Малевича, 85 в м. Києві до Єдиного реєстру досудового розслідування не вносилися.
Однак, позивач, посилаючись на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12019100010010348 від 07.12.2019 року, що доданий до позовної заяви, ставить під сумнів повноту та достовірність наданої йому відповідачем інформації.
Так, із долученого позивачем до матеріалів справи витягу, окрім іншого, вбачається, що відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12019100010010348 внесено на підставі заяви ОСОБА_2 від 06.12.2020 року про те, що останній отримав тілесні ушкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.11.2019 року на проїзній частині вул. Казимира Малевича, 83 в м. Києві.
Разом із тим, ОСОБА_1 надсилаючи запит на публічну інформацію від 12.02.2020 року до Головного управління Національної поліції м. Києва чітко визначив адресу за якою, на його думку, мала місце дорожньо-транспортна пригода та відомості про яку ним запитувались, а саме вул. Казимира Малевича, 85, в м. Києві.
Також, суд бере до уваги лист управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у м. Києві від 26.06.2020 року №1857/125/31/8/01-2020, в якому зазначено, що будь-які відомості в Інформаційному порталі Національної поліції України щодо скоєння 22.11.2019 року дорожньо-транспортної пригоди за адресою вул. Казимира Малевича, 85 у м. Києві не обліковувались.
Отже, відповідач, розглядаючи запит на надання публічної інформації надав конкретну, повну та достовірну інформацію в межах порушеного у запиті питання, а саме щодо наявності відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди 22.11.2019 року по вул. Казимира Малевича, 85, м. Київ.
Таким чином, розглядаючи запит позивача від 12.02.2020 року, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, не здійснив жодних порушень законних прав та інтересів позивача та надав достовірну інформацію в межах запиту, не приховуючи її. Долучені до матеріалів справи документи не містять доказів того, що відповідач розглядаючи запит про надання публічної інформації від 12.02.2020 року порушив вимоги Закону № 2939-VI.
З огляду на вищевикладене, та те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, суду відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Питання розподілу судових витрат у відповідності до положень статті 139 КАС України судом не вирішуються.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 245, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Начальник відділу слідчого управління ГУНП у м. Києві Анатолій Андросович (вул. Володимирська, 15, м. Київ)
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 20.07.2020 року.
Суддя Мультян Марина Бондівна