23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 905/2268/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Константінової Людмили Миколаївни
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020
та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020
у справі № 905/2268/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Константінової Людмили Миколаївни
до Маріупольської міської ради Донецької області
про скасування рішення Маріупольської міської ради від 05.09.2019 №7/44-4306, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки
Фізична особа-підприємець Константінова Людмила Миколаївна 16.06.2020 звернулась через Східний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 (повний текст складено 01.06.2020) та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі № 905/2268/19.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 07.07.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В, Волковицька Н.О.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі № 905/2268/19 підлягають перегляду через наявність випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 10.04.2018 у справі № 594/376-17ц та в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14.
Наявність підстав для застосування ст. ст. 292, 293 ГПК України колегією суддів не встановлено.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), враховуючи, що касаційна скарга подана в межах строків, встановлених абз. 2 ч. 1 ст. 288 ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм відповідає, у зв'язку з чим наявні підстави для відкриття касаційного провадження у справі № 905/2268/19 з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Крім того, Суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 905/2268/19, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи Фізична особа-підприємець Константінова Людмила Миколаївна звернулась до господарського суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання: незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/44-4306 від 05.09.2019; укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 22.01.2015 у редакції позивача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.03.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі №905/2268/19, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Маріупольська міська рада прийняла рішення від 05.09.2019 № 7/44-4306 про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки у формі, яка передбачена ст.ст. 26, 59 Законом України "Про місцеве самоврядування". Також ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не може бути застосована до спірних правовідносин з огляду на те, що договором передбачено, що орендар повинен не пізніше ніж, за 2 місяці до закінчення стоку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору, а в іншому випадку договір поновленню не підлягає. Таким чином, у випадках неповідомлення орендарем орендодавця про намір поновити термін дії договору чи направлення повідомлення з порушенням визначеного строку чи порядку відповідно до умов договору він поновленню не підлягає.
Слід зазначити, що скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 10.04.2018 у справі №594/376-17ц (на яку також послався суд апеляційної інстанції у своїй постанові).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 11.06.2020 передав справу № 159/5756/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 403 ЦПК України.
Зазначену ухвалу мотивовано тим, що висновки про застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) дійшла висновку про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Однак, у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вказав, що ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору). При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, оскільки вони суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 справу № 159/5756/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 01.09.2020.
Крім того, ухвалою від 03.06.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 313/350/16-ц (провадження №61-15623св18) на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, оскільки у справі № 905/2268/19 позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах у редакції запропонованій позивачем, і суди дійшли висновку, що право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не виникло, з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 905/2268/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 159/5756/18, № 313/350/16-ц.
Також Фізичною особо-підприємцем Константіновою Людмилою Миколаївною подано клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі № 905/2268/19 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, обґрунтоване незаконністю оскаржуваних рішень та настанням негативних наслідків для скаржника у результаті їх виконання. Також скаржник стверджує, що у разі повного чи часткового скасування оскаржуваних рішень, поворот їх виконання буде утрудненим або практично неможливим
За приписами ч. 1 ст. 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
При цьому, застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи) на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
Заява про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою з посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявність доказів в підтвердження таких обставин.
Метою зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, що набрало законної сили у випадку його скасування судом касаційної інстанції.
Водночас, сама лише незгода скаржника з судовим рішенням не є автоматичною підставою для зупинення його виконання, а касаційний суд не може ставити під сумнів законність судового рішення суду попередньої інстанції тільки через те, що таке судове рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.
Разом з тим, набуття судовим рішенням чинності і, як наслідок, його виконання, є законодавчо-передбаченою стадією судового процесу, а тому таке виконання саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов'язує можливість (необхідність) зупинення виконання оскарженого рішення.
Враховуючи викладене, Суд не вбачає підстав для зупинення дії рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі № 905/2268/19 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235, 287-291, 294, 295 ГПК України, Суд, -
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Константінової Людмили Миколаївни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі № 905/2268/19.
2. Зупинити провадження у справі № 905/2268/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 159/5756/18, № 313/350/16-ц.
3. Відмовити у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі № 905/2268/19 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
4. Повідомити відповідача у справі про його право, передбачене ст. 295 ГПК України, на подання відзиву на касаційну скаргу до 14.08.2020. Звернути увагу відповідача у справі на те, що відповідно до ч. 4 ст. 295 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Довести до відома учасників у справі, що їх явка в судове засідання не є обов'язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.