23 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/2047/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Амур"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(головуючий суддя - Золотарьова Я.С.)
від 04.09.2019
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.)
від 19.02.2020
у справі № 904/2047/19
за позовом ОСОБА_1
до Гаражного кооперативу "Амур", Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2
про визнання рішень загальних зборів гаражного кооперативу незаконними та їх скасування,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явилися
відповідача - не з'явилися
третьої особи - не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Гаражного кооперативу "Амур" (далі - ГК "Амур"), Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та просив суд з урахуванням уточнення позовних вимог:
- визнати незаконним та скасувати рішення № 1 загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Амур" від 19.05.2018;
- визнати незаконним та скасувати рішення № 2 загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Амур" від 07.07.2018;
- визнати незаконним та скасувати рішення № 1 позачергових загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Амур" від 15.09.2018;
- визнати незаконним та скасувати рішення № 1 засідання правління Гаражного кооперативу "Амур" від 24.10.2018;
- зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати запис від 13.11.2018 №12241070008004457 про зміну керівника юридичної особи та запис від 13.11.2018 №12241050007004457, внесений державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення № 1 загальних зборів членів ГК "Амур" від 19.05.2018, рішення № 2 загальних зборів членів ГК "Амур" від 07.07.2018, рішення № 1 позачергових загальних зборів членів ГК "Амур" від 15.09.2018 та рішення № 1 засідання правління ГК "Амур" від 24.10.2018, прийняті із порушенням вимог чинного законодавства України, Закону України "Про кооперацію" та статуту кооперативу, оскільки членів гаражного кооперативу і зокрема позивача не було повідомлено про призначені загальні збори.
Також, позивач зазначив, що проведення загальних зборів правління було скликано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які особисто не є членами Гаражного кооперативу "Амур". Вказані особи протиправно включили себе до складу правління кооперативу та проводили загальні збори членів кооперативу та засідання правління.
2.2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/2047/19 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано незаконними та скасовані рішення № 1 загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Амур" від 19.05.2018; рішення № 2 загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Амур" від 07.07.2018; рішення № 1 позачергових загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Амур" від 15.09.2018; рішення № 1 засідання Правління Гаражного кооперативу "Амур від 24.10.2018; зобов'язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати запис від 13.11.2018 №12241070008004457 про зміну керівника юридичної особи та запис від 13.11.2018 №12241050007004457, внесений державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020 рішення Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/2047/19 залишено без змін.
2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:
- Гаражний кооператив "Амур", що знаходиться за адресою: 49080, м. Дніпро, вул. Дементьєва, буд. 3, зареєстрований 10.04.1987 рішенням № 261 виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська на підставі установчих зборів засновників, що об'єдналися на добровільній основі для задоволення потреб членів кооперативу в утриманні гаражів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005095684 від 10.03.2019;
- ОСОБА_1 є членом правління ГК "Амур" на підставі рішення зборів кандидатів в члени правління ГК "Амур" від 11.05.2010;
- на момент проведення спірних зборів чинним був статут ГК "Амур" в редакції від 26.11.2016;
- відповідно до пункту 5.1 статуту органами управління кооперативу є вищий орган - загальні збори членів кооперативу та виконавчий орган - правління кооперативу;
- згідно із пунктом 5.2 статуту вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу;
- пунктом 5.2.1 статуту встановлено, що кожен член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі;
- пунктом 5.2.3 статуту передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів;
- згідно пункту 5.2.4 статуту, до основної і виняткової компетенції загальних зборів членів кооперативу відноситься, зокрема, прийняття в члени кооперативу та припинення членства;
- рішення загальних зборів членів кооперативу про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше 75% членів кооперативу, присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах (пункт 5.2.5 статуту);
- відповідно до пункту 5.3 статуту, правління кооперативу - це колегіальний виконавчий орган, який обирається виключно з членів кооперативу. Правління кооперативу підзвітне загальним зборам членів кооперативу;
- пунктом 6.1 статуту передбачено, що членами кооперативу можуть бути громадяни, що досягли 18-річного віку, мають гараж (гаражний бокс), побудований ними при будівництві кооперативу, або успадкований ними від померлих близьких, родичів, або якщо вони отримали їх в результаті купівлі-продажу, за дорученням або внаслідок дарування, і якщо вони сплатити вступний внесок;
- згідно пункту 6.2 статуту, громадяни, які вступають в члени кооперативу, подають заяву у письмовій формі про прийом в члени кооперативу на ім'я голови правління кооперативу, в якому указують свої паспортні дані, дані на автомобільний засіб, домашню адресу, надають ксерокопію документа, підтверджуючого право на власність гаража протягом 15 днів після оформлення і отримання на руки документа в нотаріальній конторі;
- прийом в члени кооперативу здійснюється правлінням кооперативу або на загальних зборах членів кооперативу (пункт 6.3 статуту);
- згідно з Інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.05.2018 керівником ГК "Амур" з 28.06.2012 є ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_2 здійснював свої повноваження на підставі рішення засідання членів Правління гаражного кооперативу від 28.06.2012;
- відповідно до протоколу від 03.02.2018 відбулося розширене засідання членів правління ГК "Амур", на якому вирішили, зокрема, провести загальні збори членів ГК "Амур" 21 квітня 2018 року (питання третє порядку денного);
- до матеріалів справи залучено протокол засідання ініціативної групи з організації та проведення загальних зборів членів ГК "Амур" № 1 від 24.03.2018, який підписали: ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ;
- відповідно до цього протоколу було вирішено, зокрема: підготувати та провести загальні збори членів ГК "Амур" у квітні 2018; з метою належної підготовки загальних зборів Гаражного кооперативу "Амур" надати членам ініціативної групи інформацію щодо членів гаражного кооперативу з метою особистого повідомлення про загальні збори, складання переліку осіб про які не мається інформація та відсутній зв'язок, у зв'язку з чим подати відповідну інформацію до місцевих СМІ, про результати оповіщення доповісти на загальних зборах; члени ініціативної групи сумісно з правлінням Гаражного кооперативу "Амур" підготовлюють проект кошторису Гаражного кооперативу "Амур" на 2018 рік з урахуванням бачень розвитку Гаражного кооперативу "Амур" та першочерговості нагальних питань; члени ініціативної групи сумісно з головою правління та головним бухгалтером підготовлюють звіт про діяльність ГК "Амур", а саме боргові зобов'язання членів гаражного кооперативу, зобов'язання перед третіми особами, видатки; з метою повного та всебічного розгляду розглянутих питань членів ініціативної групи уповноважуються ознайомитись з наданими документами гаражного кооперативу, зробити відповідні висновки, надати свої пропозиції, у свою чергу правління гаражного кооперативу приймає на себе зобов'язання відкрито та неупереджено надати запитувані документи та пояснення з метою належної підготовки загальних зборів та відповіді на поставлені питання;
- протокол ініціативної групи було прийнято до розгляду головою правління Іванченко С.І. 03.04.2018;
- згідно із протоколом від 15.04.2018 відбулося засідання членів правління ГК "Амур", на якому вирішили, зокрема, затвердити запропонований порядок денний та регламент загальних зборів, які були призначені на 21.04.2018 (питання перше порядку денного);
- судами встановлено, що 21.04.2018 збори фактично не відбулися;
- матеріали справи містять лист №23/04 на ім'я начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від правління гаражного кооперативу, в якому повідомляється, що 21.04.2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_12 та інші особи вчиняли дії, спрямовані на зрив загальних зборів. Для забезпечення порядку правлінням гаражного кооперативу було викликано наряд патрульної поліції, але провести збори не вдалося;
- відповідно до протоколу від 24.04.2018 засідання членів правління ГК "Амур" (питання перше порядку денного) голова правління сповістив членів правління про те, що проведення загальних зборів було зірвано групою осіб, які не є членами кооперативу. Правлінням кооперативу було викликано патруль поліції;
- 19.05.2018 відбулися загальні збори членів ГК "Амур", які оформлені протоколом від 19.05.2018 № 1;
- з протоколу від 19.05.2018 встановлено наступне:
- головою зборів обрано ОСОБА_27, секретарем зборів ОСОБА_3;
- у голосуванні прийняло участь 174 особи, що є власниками гаражів (членів кооперативу 127 осіб);
- за фактом підрахунку здійсненого поіменного письмового голосування, загальні збори членів кооперативу вважаються правомочними;
- за результатами підрахунку голосів, прийняті наступні рішення:
1. Обрати та затвердити наступний склад правління Гаражного кооперативу "Амур" - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17
2. Обрати та затвердити наступний склад ревізійної комісії Гаражного кооперативу "Амур" - ОСОБА_29, ОСОБА_18 , ОСОБА_28
3. Заборонити вчиняти розпорядчо-організаційні дії чинному керівному складу (щодо підвищення, зміни розміру внесків та здійснення витрат).
4. Провести інвентаризацію майна з метою встановлення власників гаражів та належного оформлення прав на належне їм майно з метою вступу до складу членів Гаражного кооперативу "Амур";
- протокол від 19.05.2018 підписано головою зборів - ОСОБА_4, секретарем зборів ОСОБА_3;
- 07.07.2018 відбулися загальні збори членів Гаражного кооперативу "Амур", які оформлені протоколом від 07.07.2018 року № 1 з наступним порядком денним:
1. Звіт про результати проведення загальних зборів членів кооперативу;
2. Затвердження вимоги до голови правління гаражного кооперативу ОСОБА_2 про скликання позачерговий загальних зборів;
3. Затвердження порядку денного позачергових загальних зборів членів гаражного кооперативу;
- за результатами проведених зборів було оформлено рішення №2 зборів членів Гаражного кооперативу "Амур";
- головою зборів обрано ОСОБА_3, секретарем зборів - ОСОБА_30;
- протокол від 07.07.2018 підписано головою зборів - ОСОБА_3, секретарем зборів ОСОБА_30;
- за результатами зазначених зборів було складено вимогу до правління Гаражного кооперативу "Амур" про скликання позачергових загальних зборів членів (власників) гаражів ГК "Амур". Підписана ця вимога була ОСОБА_3 ;
- 15.09.2018 відбулися позачергові загальні збори членів ГК "Амур", які оформлені протоколом № 1 від 15.09.2018;
- з протоколу від 15.08.2018 встановлено наступне:
- головою зборів обрано ОСОБА_31, секретарем зборів - ОСОБА_27;
- у голосуванні прийняло участь 162 особи, що є 56,25 % від загальної кількості членів ГК "Амур". За фактом підрахунку здійсненого поіменного письмового голосування, загальні збори членів кооперативу вважаються правомочними;
- за результатами підрахунку голосів, прийняті наступні рішення:
1. Визнати єдиним принципом та підставою набуття права членства у Гаражному кооперативі "Амур" - наявність нерухомого майна (гаражу) на території ГУ "Амур";
2. Прийняти та затвердити статут у новій редакції. Уповноважити ОСОБА_3 підписати статут Гаражного кооперативу "Амур" від імені всіх членів у новій редакції в органах нотаріату та уповноважити ОСОБА_3 подати до органу реєстрації пакет документів для державної реєстрації змін до статуту;
3. Звільнити з займаної посади голови правління ОСОБА_2 з 24.10.2018. Обрати головою правління кооперативу ОСОБА_32 з 25.10.2018. Уповноважити ОСОБА_3 представляти інтереси Гаражного кооперативу "Амур" в органі державної реєстрації;
4. Визначити строк повноважень голови правління кооперативу один календарний рік.
5. Обрати та затвердити склад правління: ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_3 , ОСОБА_23 ;
6. Обрати до складу ревізійної комісії - ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ;
7. Визначити розмір вступного та членського внесків на 2018-2019 рік:
- вступний внесок визначити у розмірі не більше річного внеску членів кооперативу;
- щомісячний внесок визначити у розмірі 40 грн на місяць;
8. Визначити план основних заходів діяльності правління: забезпечити безпеку та схоронність майна на території гаражного кооперативу шляхом впорядкування охорони, відеоспостереження, освітлення місць загального користування;
- протокол від 15.09.2018 підписано головою зборів - ОСОБА_3, секретарем зборів ОСОБА_4;
- 24.10.2018 відбулося засідання правління Гаражного кооперативу "Амур", яке оформлено протоколом № 1 від 24.10.2018;
- з протоколу від 24.10.2018 вбачається наступне:
- головою зборів обрано ОСОБА_31, секретарем зборів - ОСОБА_33;
- на засіданні присутні 100% від загальної кількості членів правління;
- за результатами підрахунку голосів, прийняті наступні рішення:
1. Звільнити з посади голови правління Гаражного кооперативу "Амур" ОСОБА_34 з 24.10.2018;
2. Обрати головою правління ГК "Амур" ОСОБА_3 з 25.10.2018 строком на 1 календарний рік;
3. Уповноважити ОСОБА_3 діяти від імені Гаражного кооперативу "Амур" у органах, що здійснюють державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу;
- протокол від 15.09.2018 підписано головою зборів - ОСОБА_3, секретарем зборів Федоряко В.Г.;
- 13.11.2018 була проведена державна реєстрація змін Гаражного кооперативу "Амур", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені записи № 12241070008004457 та № 12251050007004457.
2.4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що загальні збори, проведені 19.05.2018, 07.07.2018 та 15.09.2018 належним чином не скликалися, порядок денний не затверджувався, члени кооперативу (в тому числі і позивач) про призначені загальні збори не повідомлялися, протокол загальних зборів було підписано особами, які не є членами кооперативу та не були уповноважені на його підписання, на зборах були присутніми менше половини членів кооперативу, тому вони були не повноважні. При цьому місцевий господарський суд також зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що ініціативною групою було дотримано вимоги статті 15 Закону України "Про кооперацію", оскільки відсутні докази того, що правління відмовило у скликанні загальних зборів на вимогу 1/3 членів кооперативу, також відсутні докази того, що ініціативну групу складають 1/3 членів кооперативу, як того вимагає стаття 15 Закону України "Про кооперацію"; право членів скликати позачергові загальні збори може виникнути лише у разі відмови правління або голови правління, при чому, це право виникає не раніше 20 днів з дня надходження такої вимоги.
Щодо засідання правління кооперативу, яке відбулося 24.10.2018, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що було порушено процедуру скликання зборів, зокрема не повідомлено позивача відповідно до пункту 5.2.3 статуту та статті 15 Закону України "Про кооперацію" про час, місце та порядок денний зборів та порушено право позивача, як члена Гаражного кооперативу "Амур" щодо участі в господарській діяльності кооперативу та в управлінні кооперативом.
Вимогу позивача про скасування записів від 13.11.2018 №12241070008004457 про зміну керівника юридичної особи та від 13.11.2018 №12241050007004457, внесені державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, місцевий господарський суд задовольнив як похідну.
2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 у справі №904/2047/19, Гаражним кооперативом "Амур" подано касаційну скаргу, якою просить оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
3.2. Як на підставу касаційного оскарження ГК "Амур" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 11.06.208 у справі №904/8549/17, від 29.08.2018 у справі №910/23428/17, від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 10.05.2018 у справі №908/1581/17, від 27.01.2019 у справі №910/7054/18, від 12.02.2019 у справі №911/1694/18.
ГК "Амур" зазначає, що в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Також ГК "Амур" посилається на те, що у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №904/8549/17 суд касаційної інстанції зазначив, що всупереч зазначеним вимогам законодавства, місцевий господарський суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свій позов прокурор. Обґрунтування суду апеляційної інстанції щодо прийняття до справи таких документів в тому вигляді, в якому їх надано Прокурором, колегія суддів не прийняла, оскільки такі документи не є допустимими доказами. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
З урахуванням наведеного, ГК "Амур" зазначає, що всі подані позивачем у справі документи отримано злочинним шляхом, вчинивши кримінально каране діяння. Суд апеляційної інстанції взявши подані позивачем докази у справі як такі, що підтверджують обставини справи та сприяють встановленню істини у справі, виніс постанову з порушенням самого завдання судочинства. Вказані документи та їх автентичність так і не була встановлена судами першої та апеляційної інстанцій, не було встановлено їх походження, хоча факт викрадення печатки та документів гаражного кооперативу був достеменно відомий судам обох інстанцій.
Суд апеляційної інстанції під час судового розгляду та ухвалення постанови не з'ясував та не дослідив подані докази у справі, знехтував правовою позицією Верховного Суду, прийшов до помилкового висновку, що призвело до порушення норм процесуального права, основоположних принципів судочинства.
До того ж, як стверджує скаржник, практика касаційного суду свідчить про необхідність належним чином засвідчувати письмові докази для того, щоб вони були належними та допустимими доказами.
ГК "Амур" звертає увагу на правовий висновок, зроблений Верховним Судом у постанові від 29.08.2018 у справі №910/23428/17, відповідно до якого при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Також ГК "Амур" зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №908/1581/17, де суд касаційної інстанції звертався до принципу більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності під час розгляду справи.
Крім того ГК "Амур" послався на постанову Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, в якій суд наголосив, що принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом", полягає у тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому ґлузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Посилаючись на зазначені постанови, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції належним чином не проаналізував їх, поверхнево дослідив, не взяв до уваги правові висновки у подібних правовідносинах, внаслідок чого дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, ухваливши неправосудне рішення.
Оскаржувана постанова, на думку кооперативу, також не відповідає вимогам, які закріплені у Господарському процесуальному кодексі України та не узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.01.2019 у справі №910/7054/18 та полягає у тому, що викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої прийнято рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Також у даній справі Верховний Суд проаналізував практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, викладену у справах "Проніна проти України (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
У постанові від 12.12.2019 у справі №911/1694/18, Верховний Суд, звернувшись до практики Європейського суду з прав людини вказав на те, що застосовуючи процедурні правила, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
При цьому ГК "Амур" вважає, що суд апеляційної інстанції без належного мотивування надав перевагу доказам та доводам позивача, навіть з огляду на їх очевидну неузгодженість, суперечність, невідповідність фактичним обставинам справи, повністю проігнорував аргументи відповідача, постановивши судове рішення, яке потребує скасування.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу "Амур", Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Амур" № 1 від 19.05.2018, №2 від 07.07.2018, №1 від 15.09.2018; рішення засідання правління Гаражного кооперативу "Амур" від 24.10.2018; та вимога про скасування записів від 13.11.2018 №12241070008004457 та від 13.11.2018 №12241050007004457, внесених державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
4.3. Як на підставу касаційного оскарження Гаражний кооператив "Амур" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 11.06.208 у справі №904/8549/17, від 29.08.2018 у справі №910/23428/17, від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 10.05.2018 у справі №908/1581/17, від 27.01.2019 у справі №910/7054/18, від 12.02.2019 у справі №911/1694/18.
У контексті згаданої процесуальної норми для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб'єкт, об'єкт та зміст (взаємні права та обов'язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16).
4.4. Так, у справі №914/1131/18 Лановецька міська рада звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про стягнення 1840066,84 грн отриманих доходів (заподіяних місцевому бюджету) у вигляді несплаченої орендної плати за час використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Разом з тим у справі №914/1131/18 суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що шкода, завдана місцевому бюджету за використання земельної ділянки спричинена саме діями відповідача, оскільки земельна ділянка перебувала в оренді іншої особи у зазначений період, а в подальшому відповідач відчужив об'єкти нерухомого майна.
В цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень насамперед суду першої інстанції. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, правовідносини, наведені у справі №914/1131/18 та у даній справі не є подібними ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.
4.5. Предметом спору у справі № 904/8549/17 є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов'язання звільнити займану земельну ділянку державної форми власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір не відповідає вимогам статей 31, 92, 93, 96 Земельного кодексу України, статтям 1130-1132 Цивільного кодексу України та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки надана Мар'янівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів в постійне користування для учбово-дослідного господарства земельна ділянка державної форми власності, надана ТОВ "Орільський об'єднаний елеватор" для ведення сільгоспвиробництва з метою отримання прибутку; умови спірного договору свідчать, що сторони фактично уклали договір оренди землі, що суперечить чинному законодавству та цілям, для яких надана земельна ділянка Мар'янівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
В даній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що всупереч зазначеним вимогам законодавства, місцевий господарський суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свій позов Прокурор.
Обґрунтування суду апеляційної інстанції щодо прийняття до справи таких документів в тому вигляді, в якому їх надано Прокурором, колегія суддів не прийняла, оскільки такі документи не є допустимими доказами. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Згідно з частиною другою статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Разом з цим, у справі, яка переглядається копії документів засвідчені представником позивача (адвокатом).
Відтак висновок про застосування норм права у справі № 904/8549/17 зроблений, виходячи із встановлених обставин конкретної справи на підставі дослідження доказів, що також не свідчить про подібність правовідносин у справі.
4.6. У справі №910/23428/17 за позовом ТОВ "Прем'єр бізнес брук" до ПАТ "КБ "Приватбанк" про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору поруки з підстав істотного порушення відповідачем умов вказаного договору, а саме ненадання позивачу належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, виконання зобов'язань за яким забезпечено спірним договором поруки. Судом касаційної інстанції зазначено, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Даний висновок суду зроблений у зв'язку з посиланням скаржника на те, що відповідач не надав жодних доказів та розрахунків, які б свідчили про неповне погашення суми за спірним договором поруки, зважаючи на те, що за загальним принципом господарського процесу, якщо позивач бажає виграти спір, то саме на нього покладається обов'язок подання належних та допустимих доказів, здатних переконати суд вирішити справу на його користь.
Отже, цей висновок не можна вважати таким, що був зроблений судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах та не врахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
4.7. Предметом спору у справі №914/2505/17 є стягнення заборгованості, та нарахованих сум річних та пені у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг з інженерного проектування. Предметом зустрічного позову у даній справі є стягнення неустойки та штрафу за порушення строків надання послуг. В постанові Верховний Суд дійшов висновку, що судами порушено вимоги процесуального закону щодо принципів оцінки доказів у справі на предмет їх допустимості, належності та достатності, з дотримання стандарту оцінки доказів "у межах розумних сумнівів". При цьому, дійшовши таких висновків, суд касаційної інстанції зазначив про відсутність оцінки експрес-накладної від 19.12.2016, оскільки відповідач визнавав частково отримання проектної документації.
Отже, правовідносини, наведені у справі №914/2505/17 та у даній справі не є подібними ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.
4.8. У справі №908/1581/17, де предметом спору є стягнення заборгованості за отримані послуги за договором транспортного перевезення, суд касаційної інстанції звертався до принципу більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності ґрунтуючись на встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактах, зокрема, що стосується перевезення.
Таким чином, зазначений висновок також не можна вважати таким, що був зроблений судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах та не врахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
4.9. У справі №910/7054/18 ТОВ "Софа ЛТД" звернулося до ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" та ТОВ "Танаіс-Суми" про присудження до виконання обов'язку в натурі шляхом передачі позивачу оригіналів кредитного договору та усіх інших документів, що підтверджують перехід права вимоги до третьої особи за зазначеним кредитним договором, платіжні доручення, квитанції тощо та всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки. Суд касаційної інстанції, посилаючись, зокрема на пункт 4 частини третьої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
Також у даній справі Верховний Суд проаналізував практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, викладену у справах "Проніна проти України (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Виходячи із предмету та підстав позову, змісту позовних вимог, встановленими судом фактичними обставинами, матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, наведені у справі №910/7054/18 та у даній справі правовідносини не є подібними.
Крім того скаржник в касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду у справі №910/7054/18 про застосування практики Європейського суду з прав людини, що не може вказувати на подібність правовідносин в контексті пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.10. У справі №911/1694/18 ТОВ "Каліакра" звернулося з позовом до ТОВ "Фастівський завод органічних рідин" про стягнення суми попередньої оплати за невиконані відповідачем зобов'язання з поставки. Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі №911/1694/18, звертаючись до практики Європейського суду з прав людини зазначив, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Разом з тим, предметом касаційного перегляду у справі №911/1694/18 була ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду на підставі статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка за результатами апеляційного перегляду була скасована.
Крім того скаржник в касаційній скарзі і в цьому випадку посилається на висновки Верховного Суду у справі №911/1694/18 про застосування практики Європейського суду з прав людини, що не може вказувати на подібність правовідносин в контексті пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.11. Отже, у кожній конкретній справі судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались до різних судових інстанцій та на підставі встановлених судами обставин вони приймали відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин у даній справі № 904/2047/19 та у справах №914/1131/18, №904/8549/17, №910/23428/17, №914/2505/17, №908/1581/17, №910/7054/18, №911/1694/18, оскільки ними прийняті рішення за результатом дослідження різних доказів, які подавались сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, і тому вони не можуть бути прийняті до уваги.
4.12. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.13. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. З огляду на викладене, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Гаражного кооперативу "Амур" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №904/2047/19.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Гаражного кооперативу "Амур" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №904/2047/19.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
І. Кондратова