22 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/684/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Бондарєв Е.М.)
від 18.06.2018
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Широбокова Л.П., судді - Орєшкіна Є.В., Подобєд І.М.)
від 18.05.2020
у справі за позовом Магдалинівського міжрайонного управління водного господарства
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"
про скасування оперативно-господарської санкції,
Рішенням від 18.06.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020, Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов повністю та скасував оперативно-господарську санкцію, застосовану до Магдалинівського міжрайонного управління водного господарства рішенням комісії Магдалинівського району електричних мереж АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" протоколом № 97 від 26.01.2018 з розгляду акту про порушення № 007799 від 03.08.2015 про нарахування недоврахованої електричної енергії в сумі 849 449,84 грн.
12.06.2020 АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулося із касаційною скаргою у справі № 911/2048/19 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.
02.07.2020 касаційну скаргу зареєстровано та передано судді-доповідачу Кондратовій І.Д., визначеному в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
У касаційній скарзі заявник:
- викладає фактичні обставини справи, що встановлені судами попередніх інстанцій та обставини, що були відхилені ними;
- стверджує, що судові рішення не містять мотивованої оцінки кожного аргументу позивача, ухвалені з порушенням правил оцінки доказів та не відповідають вимогам пунктів 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення";
- зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права: пункт 6.20 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, та підпункт 2 пункту 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 внаслідок помилкового висновку про непідтвердження матеріалами справи причетності позивача до пошкодження цілісності пломбувального матеріалу пломби на дверях комірки трансформатора;
- цитує положення статті 322, частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 № 3 "Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання", а також зазначає про наявність правових висновків, викладених у постановах Вищого господарського суду України та постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 911/1776/18 та від 15.05.2018 № 923/826/17.
Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
1. Щодо підстав касаційного оскарження.
08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Ко-дексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгля-ду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ (надалі - Закон від 15.01.2020 № 460 - ІХ), згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рі-шень та вимоги до змісту касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Ко-дексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Так, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, у касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції мають зазначатися підстава (підстави) касаційного оскарження судових рішень, а саме:
1) насамперед, вказується, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
2) також має міститися посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:
- постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що касаційна скарга в частині обґрунтування підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку міс-тить лише виклад фактичних обставин справи, які встановлені судами та обставини, що були відхилені ними; цитати нормативних актів та постанов Пленуму Вищого господарського суду України, перелік постанов Вищого господарського суду України, посилання на постанови Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 911/1776/18 та від 15.05.2018 № 923/826/17; із зазначенням, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з неправильним застосуваням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.
Отже, заявником не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), тобто касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу (у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ), а тому залишається без руху відповідно статті 174, частини 2 статті 292 цього Кодексу.
2. Щодо судового збору.
Крім того, Верховний Суд, перевіривши матеріали касаційної скарги, встановив, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, визначає, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановле-них порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області області у 2018 році.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн.
За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлю-ються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3 524,00 грн (200 % від 1 762,00 грн).
До касаційної скарги заявник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України для надання строку на усунення встановлених недоліків, зокрема, і в частині сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, пункту 5 частини 2 та пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі № 904/684/18 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 524,00 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова