Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" липня 2020 р.Справа № 922/3195/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС (вх. № 15481 від 07.07.2020 р.) про відновлення строку для пред'явлення до виконання наказу та видачу дублікату наказу від 03.10.2014 р. у справі № 922/3195/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС , с. Комсомольське
до Фізичної особи - підприємця Сорочан Сергія Віталійовича, с. Комсомольське
про стягнення 3355,46 грн.
За участю представників:
від позивача (стягувача) - не з'явився
від відповідача (боржника) - не з'явився
Господарським судом Харківської області розглянуто справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС до Фізичної особи - підприємця Сорочан Сергія Віталійовича про стягнення 3355,46 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2014 у справі № 922/3195/14 позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сорочан Сергія Віталійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції заборгованість по договору оренди №15/426 від 01.08.2013 року в сумі 3180,04 грн., нараховану пеню в сумі 95,70 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.
03.10.2014 р. на виконання вищезазначеного рішення суду був виданий відповідний наказ.
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС звернулось до господарського суду з заявою (вх. № 15481 від 07.07.2020 р.) в якій просить суд поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу суду від 03.10.2014 у справі № 922/3195/14 та видати дублікат наказу від 03.10.2014 у справі № 922/3195/14.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.07.2020 прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС (вх. № 15481 від 07.07.2020 р.) та призначено її розгляд у судовому засіданні "17" липня 2020 р. о 12:00.
Представники стягувача та боржника у засідання суду 17.07.2020 не з'явились, відповідно до положень ст. 329 ГПК України їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про розгляд заяви.
Дослідивши подану заяву Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 03.10.2014 року у справі № 922/3195/14 до виконання та видачу дублікату наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
В обґрунтування поданої заяви ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС зазначає, що 24.05.2016р. ПАТ Центренерго в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС відповідно до заяви №25/436 повторно нарочно здано до ДВС наказ господарського суду Харківської області від 03.10.2014 у справі № 922/3195/14 для виконання. З цього моменту жодних документів Заявником отримано з відділу ДВС не було, цьому на адресу ДВС були направлені неодноразові запити про хід виконання наказу господарського суду (№25/747-6131 від 07.09.2016р., №25/1187 від 06.12.2016р., №25/560 від .04.2017р., №25/1185 від 16.08.2017р., №25/1408-6204 від 23.10.2017р., №25/1648 від ,12.2018р.), втім вказані запити залишалися без відповіді і лише на заяву №25/1369-6043 22.11.2019р. було отримано 05.12.2019р. вхід.№5470 листа за підписом Начальника відділу Пономарьової А. (вих.№17019 від 03.12.2019р.) з копією постанови про повернення виконавчого документу датовану 29.06.2016р. (ВП №51237897). Наступного дня 06.12.2019р. ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС було направлено до ДВС заяву №25/1424-6301 в якій зазначалося: «оскільки оригінал наказу на примусове виконання рішення від 03.10.2014р. по справі №922/3195/14 про стягнення з ФОП Сорочан С.В. заборгованості в сумі 5102 грн. 74 коп. знаходиться у Зміївському РВ ДВС, просимо Вас повторно прийняти для примусового виконання вказане рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2014р. по справі № 922/3195/14 та надіслати копії відповідних документів». 10.03.2020р. на вказану заяву Зміївської ТЕС, було отримано повідомлення від 04.03.2020р. головного державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шевчука А.І. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. При цьому, заявник наголошує, що виконавчий документ заявнику не було повернуто.
За таких підстав, заявник наголошує, що виконавчий документ був втрачений, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості повторно пред'явити його до примусового виконання, що в свою чергу ставить під загрозу та робить неможливим виконання рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2014 р. у справі № 922/3195/14.
Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.
Вказана норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Отже, при розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.
При цьому причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2014 у справі № 922/3195/14 позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сорочан Сергія Віталійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції заборгованість по договору оренди №15/426 від 01.08.2013 року в сумі 3180,04 грн., нараховану пеню в сумі 95,70 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.
03.10.2014 р. на виконання вищезазначеного рішення суду був виданий відповідний наказ.
09.10.2014р. ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС відповідно до заяви №25/845-7035 з описом вкладення у цінний лист за 09.10.2014р. було направлено до відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківській області (ДВС) наказ господарського суду Харківської області від 03.10.2014 у справі №922/3195/14 про стягнення 5102,74 гри. з Фізичної особи-підприємця Сорочин Сергія Віталійовича (боржник).
20.10.2014 р. було ухвалено постанову Зміївського районного відділу управління юстиції Харківської області про відкриття виконавчого провадження (ВП № 45113304) з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу.
04.04.2016 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області Шевчуком А.І. на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що вжитими державним виконавцем заходами щодо розшуку майна, на яке можливо звернути стягнення, виявились безрезультатними, винесено постанову ВП № 45113304 про повернення виконавчого документа стягувачу., яка разом з оригіналом виконавчого документу була повернута стягувачу.
Факт отримання вищезазначених документів не заперечується стягувачем.
У подальшому, позивач повідомляє, що 24.05.2016 р. ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС відповідно до заяви № 25/436 повторно нарочно здано до ДВС наказ Господарського суду Харківської обдаси під 03.10.2014 у справі № 922/3195/14 для виконання.
З травня 2016 р. по грудень 2019 року стяувачем не було отримано від ДВС жодного документу, і лише на заяву стягувача №25/1369-6043 від 22.11.2019р. було отримано 05.12.2019р. за вхід. № 5470 листа за підписом Начальника відділу Пономарьової А. (вих. №17019 від 03.12.2019р.) з копією постанови про повернення виконавчого документу від 29.06.2016 р. (ВП № 51237897)
06.12.2019р. ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Ізюмської ТЕС було направлено до ДВС заяву №25/1424-6301 в якій зазначалося, що оскільки наказ на примусове виконання рішення від 03.10.2014р. по справі №922/3195/14 про стягнення з ФОП Сорочан С.В. заборгованості в сумі 5102 гри. 74 коп. знаходиться у Зміївському PB ДВС, просимо Вас повторно прийняти для примусового виконання вказане рішення господарського суду Харківської області від 16.09 2014р по справі № 922/3195/14 та надіслати копії відповідних документів.
В свою чергу, державном виконавцем Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шевчуком Андрієм Івановичем на підставі приписів п. 2 ч. 4. ЗУ "Про виконавче провадження" винесено повідомлення від 04.03.2020 р. про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
В даному випадку, за висновком суду, правовідносини між стягувачем та Відділом виконавчої служби та бездіяльність стягувача не є об'єктивними причинами, які б унеможливили пред'явлення наказу до виконання у передбачений законом строк, а саме до 29.06.2017 р..
Так, відповідно до п. 2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2016 р. (ВП № 51237897), стягувачу було надано повторний строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання в строк до 29.06.2017 р.
Стягувачем надані до матеріалів справи листи адресовані до виконавчої служби щодо отримання інформації про стан виконання наказу по справі № 922/3195/14 датовані 2016 та 2017 роками, проте жодних доказів вчинення будь-яких дій з ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження або оскарження дій/бездіяльності державного виконавця не надано.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що стягувачем було пропущено встановлений у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2016 р. строк (до 29.06.2017 р.) для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При цьому суд враховує, що протягом більше ніж 3 роки стягувачем не було вчинено жодних активних дій направлених на захист своїх прав (доказів оскарження бездіяльності державного виконавця до суду не надано), направлених на реалізацію права на повторне пред'явлення наказу до примусового виконання, хоча стягувач достеменно був обізнаний про факт подання ним до примусового виконання виконавчого документу.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Станьо проти Бельгії" від 07.07.2009 року суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти. Аналогічно і строк пред'явлення наказу до виконання має на меті забезпечення правової визначеності, оскільки він захищає боржника від прострочених вимог стягувача.
За приписами статтей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Однак, жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску заявником строку для пред'явлення наказу до виконання, матеріали справи не містять.
Аналогічної позиції дотримується Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 17.09.2018р. у справі №5011-35/8885-2012.
Беручи до уваги вищезазначене, оцінивши доводи та обставини, наведені у заяві про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, дослідивши подані заявником докази, суд дійшов до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, а тому заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 03.10.2014 року до виконання є необґрунтованою, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.
У відповідності до п. 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Наказ Господарського суду Харківської області у справі № 922/3195/14 був дійсний для пред'явлення до виконання до 29.06.2017 р.
Тоді як, заявник звернувся до суду з вказаною заявою про видачу дубліката наказу у справі № 922/3195/14 - 07.07.2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дублікату наказу після закінчення строку, встановленого для його пред'явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу судом відмовлено, суд дійшов висновку, що заява про видачу дублікату наказу не узгоджується з положеннями пункту 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 329, п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС (вх. № 15481 від 07.07.2020 р.) про відновлення строку для пред'явлення до виконання наказу та видачу дублікату наказу від 03.10.2014 р. у справі № 922/3195/14 відмовити.
2. Ухвала набирає законної з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України, та з урахуванням приписів пункту 4 розділ Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20.07.2020.
Суддя М.І. Шатерніков