Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1251/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720
до Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі", 64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/2, дитячий садок №9, код 31679569
про стягнення 373 122,15 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Богомолов О.О. за довіреністю №1434
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (відповідач) борг у загальній сумі 586 871,32 грн., у тому числі: пеня у сумі 247 461,38 грн.; три проценти річних у сумі 96 816,17 грн.; інфляційні втрати у сумі 242 593,77 грн. на підставі договору постачання природного газу №2502/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016 р.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою суду від 27.04.2020 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх.№10462 від 08.05.2020) згідно якого відповідач погоджується з фактом укладення договору купівлі-продажу природного газу та отримання природного газу у розмірах, зазначених позивачем, а також з зазначеною черговістю та розміром проведених платежів. Однак, відповідач не погоджується з тим, що прострочення оплати сталося з його вини, оскільки він не наділений повноваженнями з розпорядження коштами, які розміщені на банківському рахунку, з якого здійснювалася оплата за поставлений природний газ (на рахунку зі спеціальним режимом використання); на платежі, здійснені відповідно до ПКМУ №20 та ПКМУ №630 мають нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати; з нього підлягає стягненню пеня у розрахованому позивачем розмірі, у зв'язку з чим просить суд зменшити її на 85 відсотків внаслідок наявності виключних обставин.
18.05.2020 позивачем надано відповідь на відзив відповідача (вх. №11123 від 18.05.2020) згідно якої він заперечує проти доводів відповідача та проти зменшення пені.
10.06.2020 на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог (вх. №13056) згідно якої позивач просить суд стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (відповідач) борг у загальній сумі 373 122,15 грн., у тому числі: пеня у сумі 247 461,38 грн.; три проценти річних у сумі 35354,56 грн.; інфляційні втрати у сумі 90 306,21 грн. на підставі договору постачання природного газу №2502/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016 р.
Ухвалою суду від 17.06.2020 було прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. №13056) та продовжено розгляд справи з її урахуванням.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою позицію у справі та просив зменшити розмір пені.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 13.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Первомайське комунальне підприємство «Тепломережі» (далі - Відповідач) 30.09.2016 укладено договір № 2502/1617-ТЕ-32 постачання природного газу (далі - Договір).
На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 51 886386,14 грн., що Підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до цього позову.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІУ, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436- IV, зі змінами та доповненнями (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягай згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Як зазначає позивач, та, що не оспорював відповідач, оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунки за поставлений природний газ частково здійснювалися з використанням рахунку зі спеціальним режимом використання. Нормативи перерахування грошових коштів з цього рахунку визначалися не підприємством теплових мереж, а НКРЕКП. Отже, відповідач не міг впливати на розподіл коштів з цього рахунку.
Зазначене підтверджується нормами Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (далі - Порядок №217).
Відповідно до п.9 Порядку №217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
Згідно з п.14 Порядку №217 у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості:
- природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками;
- послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи;
- послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи.
Отже, порядок погашення заборгованості між підприємствами, які реалізують, постачають та розподіляють природний газ здійснюється в імперативному порядку НКРЕКП. При цьому відповідач не міг самостійно впливати на розподіл цих коштів та погашати заборгованість в найбільш економічно доцільний спосіб (з метою уникнення прострочення зобов'язань або максимального їх зменшення).
Позивач заявив вимоги лише про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки основна сума боргу була погашена.
Судом встановлено, що частково оплата за природний газ проводилася коштами державного бюджету (позначка ПКМУ №20), решта оплати проводилася коштами відповідача, отриманими від споживачів через рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий в уповноваженому банку. Оплата з цього рахунку проводилася коштами, які надходили від споживачів та розподілялися за нормативами перерахування коштів, які встановлював НКРЕКП.
Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання такт законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 №20.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Таким чином, відповідач не є боржником щодо зобов'язань, які виконувались на підставі спільних протокольних рішень відповідно до Порядку №20.
Тому суми заборгованості з 3% річних та інфляційних втрат не слід нараховувати на суми платежів, здійснені у відповідності до Порядку №20.
Наданий позивачем уточнений розрахунок позовних вимог до заяви про зменшення вимог, відповідає зазначеним нормам та здійснено у відповідності до Порядку №20.
Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за отриманий природний газ, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені за допомогою програми Калькулятор Ліга, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Однак, суд зазначає, що частинами 1 та 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд прийняв до уваги, що зобов'язання було виконано відповідачем повністю, позивачем не доведено наявність збитків кредитора.
Позивачем нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні, які суд дійшов висновку задовольнити.
Прострочення не мало тривалого характеру, але стосувалося значних сум грошових коштів.
Договором встановлено розмір пені 21% річних, що є значним розміром. При цьому позивач є монополістом поставки газу, тому відповідач у зобов'язанні виступає більш слабкою стороною та фактично не може пропонувати внести зміни до запропонованого проекту договору.
Незначну ступінь вини відповідача, оскільки останній є комунальним підприємством, реалізує теплову енергію за тарифами, які не покривають вартість енергоносіїв. Стан його розрахунків напряму залежить від виконання зобов'язань споживачами. При цьому відповідно до Постанови КМУ №1108 від 26.10.2011 року м. Первомайський є депресивною територією, що свідчить про скрутне матеріальне становище населення (основного споживача теплової енергії). Наразі ситуація ускладнена ще більше через поширення коронавірусної інфекції та запровадження карантину. При цьому усі нарахування пені здійснені на суми оплат за природний газ коштами споживачів (в порядку ПКМУ №217).
Відповідач є комунальним підприємством та виконує важливу соціальну функцію з теплопостачання населення та бюджетних організацій, в тому числі навчальних закладів, державних органів.
Тарифи на теплопостачання за чинним законодавством встановлюються на місцевому рівні з урахуванням фінансового результату діяльності відповідних комунальних підприємств-теплопостачальників. Тому стягнення з відповідача надмірного рівня пені (яка має штрафний, а не компенсаційний характер) призведе до підвищення тарифів на теплопостачання для населення, що матиме негативні соціальні наслідки.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, користуючись правом, наданим суду ст. 551 ЦК України, 233 ГК України та враховуючи майновий стан підприємства відповідача, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 85% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.
Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18.
Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 37119,15 грн.
З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково, а саме в розмірі 162 779,92 грн., у тому числі: 15 % від заявленої суми пені у сумі 37 119,15 грн.; три проценти річних у сумі 35 354,56 грн.; інфляційні втрати у сумі 90 306,21 грн. на підставі договору постачання природного газу №2502/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016 р.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в розмірі 5 596,83 грн.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Щодо покладення на позивача витрат відповідача, понесених з розглядом спору, суд зазначає, що оскільки, позовні вимоги позивача визнані обґрунтованими, а задоволені вони судом частково лише у зв'язку зі зменшенням штрафних санкцій за клопотанням відповідача, суд, враховуючи норму п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, не вбачає підстав для покладення судових витрат відповідача на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/2, дитячий садок №9, код 31679569) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 162 779,92 грн., у тому числі: пеня у сумі 37 119,15 грн.; три проценти річних у сумі 35 354,56 грн.; інфляційні втрати у сумі 90 306,21 грн. на підставі договору постачання природного газу №2502/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016 р.
В решті позову відмовити.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/2, дитячий садок №9, код 31679569) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 5 596,83 грн. судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720.
Відповідач - Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі", 64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/2, дитячий садок №9, код 31679569.
Повне рішення складено "20" липня 2020 р.
Суддя С.А. Прохоров