65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2448/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” вх. ГСОО №2-3167/20 від 16.07.2020р. про видачу дублікату судового наказу, подану у справі №916/2448/18
за позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна пл.1);
до відповідача: Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (65063, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 7);
про стягнення 1699,36 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2019р. по справі №916/2448/18 позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” було задоволено та стягнуто з відповідача 1699,36 грн. заборгованості та 1762,00 грн. судового збору.
05.02.2019р. на виконання рішення суду видано відповідний наказ.
16.07.2020 року до Господарського суду Одеської області від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” надійшла заява вх. ГСОО № 2-3167/20, згідно якої заявник просить суд видати дублікат наказу про примусове виконання рішення суду від 08.01.2019р. у справі №916/2448/18.
Подання такої заяви, як зазначає позивач, зумовлено втратою оригіналу судового наказу про примусове виконання рішення суду від 08.01.2019р. в ході проведення виконавчих дій.
У відповідності до п.19.4 розділу ХІ „Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касацій.
Отже, виходячи із зазначеного вище, заявником при зверненні до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа має бути сплачено судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із ставки судового збору у розмірі 2102,00 грн. складає 63,06 грн.
Однак, як встановлено судом, матеріали заяви про видачу дублікату наказу суду не містять доказів, підтверджуючих сплату заявником судового збору у зазначеній вище сумі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п. 25 - 26).
Отже, з огляду на викладене суд зазначає, що відсутність доказів сплати судового збору у розмірі встановленому п. 19.4 розділу ХІ „Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, є підставою для повернення відповідної заяви заявнику, як стягувачу за відповідним виконавчим документом без розгляду.
За приписами ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Між тим, як встановлено судом матеріали заяви вх. ГСОО №2-3167/20 не містять доказів надіслання відповідної заяви іншим учасникам справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про повернення заяви про видачу дублікату наказу у справі №916/2448/18, в зв'язку з недодержанням позивачем вимог п. 19.4 розділу ХІ „Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України щодо сплати судового збору та ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України щодо надіслання відповідної заяви іншим учасникам справи.
Керуючись п. 19.4 розділу ХІ „Перехідні положення”, ст.ст. 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву про видачу дублікату судового наказу (вх. ГСОО №2-3167/20 від 16.07.2020р.) повернути Державному підприємству „Адміністрація морських портів України” в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” на адресу: 65026, м. Одеса, Митна площа 1 - без розгляду.
Додаток: заява на 2 арк. з доданими док. на 16-ти арк. та конверт.
Ухвала набрала законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.М. Невінгловська