"16" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/865/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Потребенко О.М.
розглянувши справу за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК” (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)
до відповідача: Приватного підприємства “Бі - Пласт” (вул. Леніна, буд 116, смт Саврань, Савранський район, Одеська обл., 66200)
про стягнення 63411,19 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Акрабова О.М.;
від відповідача: Бондар І.Г.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Бі - Пласт”, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором №б/н від 30.08.2013 в розмірі 63411,19 грн, з яких: 18030,30 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4439,52 грн заборгованість по комісії за користування кредитом; 40941,37 грн пені.
Позиції учасників справи
Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача позивач зазначив, що згідно з заявою від 30.08.2013 відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua та які разом з заявою складають договір банківського обслуговування №б/н 30.08.2013. Обґрунтовуючи підстави заявлених позовних вимог, позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем умов вищевказаного договору, у зв'язку з чим на поточному рахунку відповідача станом на 13.01.2020 рахується заборгованість в розмірі 63411,19 грн.
23.06.2020 позивачем у судовому засіданні було подано суду письмові пояснення по справі (а.с.73-78, т.1), в яких позивач пояснив, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2015 у справі №916/3782/19 було задоволено позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ПП «Бі-Пласт» та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 30.08.2013 в розмірі 31935,74 грн, з яких: 13186,47 грн основної заборгованості за кредитом; 8538,97 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 8541,46 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1668,84 грн заборгованості по комісії за користування кредитом. Як пояснив позивач, заборгованість за цим рішенням була стягнута судом станом на 24.07.2015, водночас, оскільки рішення суду виконувалось відповідачем в 2 етапи, а саме відповідачем було сплачено на користь позивача 30.10.2015 15000,00 грн та 19.12.2017 16935,74 грн, за період з 24.07.2015 по 13.01.2020 за відповідачем рахується заборгованість по процентам, комісії та пені, які позивач просить суд стягнути з відповідача в межах цієї справи.
02.07.2020 від відповідача до канцелярії суду за вх. № 17135/20 надійшов відзив на позов (а.с.85-89, т.1), в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, враховуючи виконання відповідачем в повному обсязі рішення суду у справі №916/3782/15.
Також у судовому засіданні відповідачем було подано суду клопотання про закриття провадження у цій справі (а.с.90-91, т.1), яке обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2015 у справі №916/3782/15 було розглянуто позовні вимоги між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. За результатами розгляду вказаного клопотання судом у судовому засіданні 16.07.2020 було оголошено з вказанням мотивів протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні.
16.07.2020 від позивача до суду за вх. № 18622/20 надійшли заперечення на клопотання відповідача (а.с.95-102, т.1), в яких позивач зазначив, що кошти, які надійшли на виконання рішення суду у справі №916/3782/15 були спрямовані в рахунок погашення заборгованості, разом з цим для повного погашення заборгованості за кредитним договором цих коштів виявилось недостатньо, а ухвалення рішення суду не зупинило дію договору та відповідно нарахування відсотків і пені. Між цим позивач вказав, що він звернувся з позовом до відповідача, який розглядається в цій справі, про стягнення заборгованості станом на 13.01.2020, тобто за інший період виникнення заборгованості.
16.07.2020 від відповідача до канцелярії суду за вх. № 18677/20 надійшла заява (а.с.129-132, т.1), в якій відповідач просить суд при ухваленні рішення по суті справи не приймати до уваги як належні докази Тарифи банку та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті: www.pb.ua. Відповідач зазначив, що Тарифами банку і Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті www.pb.ua, визначені процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахувань, разом з цим, матеріали справи не місять жодних доказів на підтвердження того, що підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг відповідач розумів, ознайомився та погодився з цими тарифами та умовами, які долучені позивачем до позовної заяви, а також те, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містились умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування коштами та сплати неустойки. Між цим відповідач зауважив, що у заяві позичальника від 30.08.20136 процентна ставка не зазначена, умови про відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді сплати пені відсутні та не визначено її розмір.
16.07.2020 від позивача до суду за вх. № 18626/20 надійшла відповідь на вищевказану заяву відповідача (а.с.103-128, т.1), в якій позивач зауважив, що долучені до позову додатки засвідчені належним чином, всі документи є належними та допустимими доказами, а твердження відповідача не відповідають дійсності, крім цього належність цих доказів було встановлено раніше судом. Також позивач вказав, що Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та офіційному сайті банку; за переконанням позивача вказані умови і правила є публічною офертою, що містить істотні умови і правила надання послуг банком до яких приєднується клієнт, підписуючи заяву. Позивач зазначив, що відповідач користувався послугами позивача та проводив транзакції, що підтверджує обізнаність відповідача про зміст умов кредитування та погодження відповідача з тарифами банку. Крім цього позивач вважає, що викладена Верховним Судом позиція у справі №342/180/17, на яку посилається відповідач, не має бути застосована до спірних правовідносин, оскільки стосується дещо інших (не аналогічних) обставин.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/865/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "04" травня 2020 о 10год. 00хв.
Ухвалою суду від 04.05.2020 було ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні до "25" травня 2020 о 09:30.
25.05.2020 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву в судому засіданні до "23" червня 2020 о 15год. 00хв. 23.06.2020 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до « 02» липня 2020 об 11год.00хв. 02.07.2020 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до « 16» липня 2020 о 14год.00хв.
У судовому засіданні 16.07.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
30.08.2013 Приватним підприємством «Бі-Пласт», в особі директора Каріма С.М., було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.14, т.1), відповідно до якої відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг (находяться на сайті банку www.pb.ua), тарифами Банку, які разом з цією анкетою складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом відповідач приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Також, 30.08.2013 сторонами була складена заява про відкриття рахунку (а.с.14 - зворотна сторінка, т.1).
Як встановлено судом, вищевказана заява про приєднання до Умов та Правил банку не містить, зокрема, процентної ставки за користування кредитом, розміру комісії та умов про встановлення відповідальності у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань.
На підтвердження змісту Умов та правил надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, позивач подав суду паперову копію у вигляді витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови) (а.с.15-24, т.1). Як встановлено судом, дана паперова копія витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», додана позивачем до позовної заяви, не містить дати їх затвердження позивачем.
У відповідності до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Відповідно до п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами, банк на власний розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених Умовами, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Термін також може бути змінений банком згідно п. 3.18.2.3.4. цього розділу Умов. Згідно ст.212, 651 ЦК України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (система клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні вважається простроченою.
Відповідно до п. 3.18.4.1.1., п. 3.18.4.1.2. Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.
Згідно з п. 3.18.4.1.3. Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Відповідно до п. 3.18.4.1.4. Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Згідно з п. 3.18.4.4. Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні.
За змістом п. 3.18.4.9. Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Згідно п. 3.18.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3. здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.18.5.4. Умов).
В матеріалах справи міститься довідка позивача від 11.02.2020 №30903ODSAS088 про розміри встановлених кредитних лімітів, з якої вбачається, що ПП «Бі-Пласт» встановлено кредитний ліміт у розмірі 14000,00 грн. (а.с. 25, т.1).
Як було встановлено судом згідно наявного в матеріалах справи наказу Господарського суду Одеської області від 16.10.2015 (а.с.89, т.1), рішенням суду від 30.09.2015 у справі №916/3782/15 було стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість за кредитом в сумі 13186,47 грн, заборгованість по відсоткам в сумі 8538,97 грн, пеню в сумі 8541,46 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1668,84 грн.
Судом встановлено, що заборгованість за вищевказаним судовим рішенням відповідач повністю сплатив, що підтверджується наявною у справі копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2017 (а.с.87-88, т.1).
Враховуючи, що заборгованість за вищевказаним рішенням суду відповідачем погашено повністю 27.12.2017, позивач в межах цієї справи нарахував та заявив до стягнення з відповідача: заборгованість за простроченими процентами в розмірі 18030,30 грн; заборгованість за простроченою комісією в сумі 4439,52 грн та пеню в сумі 40941,37 грн. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 30.08.2013 (а.с.26-27, т.1), заборгованість позивач рахує станом на 13.01.2020, при цьому проценти позивачем рахуються виходячи з процентної ставки у розмірі 56% річних.
Також, як підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у вищевказаних сумах, позивачем долучено до позовної заяви виписки по рахункам ПП «Бі-Пласт» станом на 13.01.2020 (а.с.28-36, т.1).
Крім цього, позивач надав суду копію наказу банку від 28.01.2011 про введення нової властивості розрахункового розрахунку для корпоративних клієнтів та супер-проект МСБ 2011 року (а.с.114-125, т.1). У п. 1 Розділу І цього наказу визначено затвердити з 10.02.2011 параметри продукту «кредитний ліміт на розрахунковий рахунок» для корпоративних клієнтів МСБ ПриватБанку та А-Банку, зокрема: сума кредиту - від 1000,00 грн до 50000,00 грн; період погашення - щомісячно 20-25 число; процентна ставка - при непогашенні 24% річних з 26-го числа при непогашенні з 20-го по 25-е число, при непогашенні після цього та при закінченні 90 днів після включення 24% річних прострочення з процентною ставкою 48% річних; щомісячна комісія 0,9% стягується 1-го числа кожного місяця від суми максимального сальдо на кінець одного з попередніх місяців користування лімітом (стягується не залежно від процентів). За переконанням позивача затвердження вказаним наказом з 10.02.2011 ставок процентів за користування кредитом та комісії підтверджує ставки, до яких приєднався відповідач підписуючи заяву-приєднання до умов та правил банку.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені до відповідача вимоги та просив суд їх задовольнити. Водночас, на запитання суду представник позивача повідомив суду, що до звернення з позовом до відповідача, який розглядався в межах справи №916/3782/15, банк направляв на адресу відповідача вимогу про повернення кредиту, разом з цим до матеріалів справи її копію позивачем не надано.
Представник відповідача у судовому засіданні під час розгляду справи по суті проти позову банку повністю заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, при цьому обставину щодо отримання від позивача претензії про повернення кредиту не визнав.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Положеннями п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056' ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 73 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позиція суду
Під час розгляду справи судом було встановлено, що сторонами була підписана заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.14, т.1), відповідно до якої відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, які разом з цією анкетою складають договір банківського обслуговування.
Судом встановлено, що наданий банком кредит в сумі 13186,47 грн був стягнутий з відповідача згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2015 у справі №916/3782/15 разом з заборгованістю по відсоткам в сумі 8538,97 грн, пенею в сумі 8541,46 грн та заборгованістю по комісії за користування кредитом в сумі 1668,84 грн. Отже станом на час розгляду цієї справи основна заборгованість відповідача перед банком відсутня.
Посилаючись на те, що заборгованість відповідачем за вищевказаним рішенням суду була погашена тільки 27.12.2017, позивач в межах цієї справи заявив вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за простроченими процентами в розмірі 18030,30 грн, заборгованості за простроченою комісією в сумі 4439,52 грн та пені в сумі 40941,37 грн, здійснивши розрахунок спірних сум за період, що не охоплює період нарахування у справі №916/3782/15.
Між цим, судом встановлено, що у заяві відповідача про приєднання до умов та правил банку та заяві про відкриття рахунку від 30.08.2013 процентна ставка за користування кредитом, розмір комісії та умови про встановлення відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема у вигляді сплати пені, не зазначені, а в обґрунтування наявності у банку права вимоги щодо стягнення з відповідача спірних у цій справі сум, останній посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку та копію яких у паперовому вигляді позивачем надано суду разом з позовом.
Як було встановлено судом, витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.
Разом з цим, суд відзначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг “ПриватБанку”, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в документі, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім цього, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді справи.
Водночас, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк».
Щодо зміни банком редакцій Умов та Правил свідчить також та обставина, що долучена позивачем до матеріалів справи копія Умов передбачає обов'язок клієнта при порушенні будь-якого з грошового зобов'язання сплачувати на користь банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, натомість, як вбачається з наданого позивачем розрахунку спірних у цій справі сум, позивачем нараховано відсотки у розмірі 56% річних, які, як пояснив позивач, є новою ставкою в тарифах.
Крім цього, суд відзначає, що витяг з Умов та Правил користування банківськими послугами, наявний у матеріалах цієї справи, не містить підпису відповідача, а Витяг з Тарифів позивачем взагалі до позовної заяви не наданий.
За цих обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві відповідача про приєднання до цих Умов та Правил домовленостей сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вищевказане повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17.
З приводу посилань позивача про безпідставність застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, з огляду на те, що у справі №342/180/17 відповідачем була фізична особа, справа стосувалась цивільних відносин та передбачала застосування законодавства про захист прав споживачів, суд відзначає, що у постанові по справі №342/180/17, зокрема, викладена правова позиція, відповідно до якої вказано про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ “ПриватБанк”, які не містять підпису позичальника, шляхом підписання заяви-анкети. При цьому, при вирішенні спору у справі №342/180/17 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновки саме щодо оцінки загальних правил та тарифів надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, як підстави виникнення зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.
За цих обставин, доводи позивача щодо неможливості застосування до спірних у цій справі правовідносин висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 є безпідставними, оскільки у даному випадку судом враховуються висновки згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України.
При цьому, при врахуванні вказаної правової позиції необхідно виходити з наданого судом тлумачення норм права, а не суб'єктного складу сторін спору (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.03.2020 по справі №916/548/19).
Крім цього, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18).
Як встановлено судом, позивач вже звертався до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/3782/15 від 30.09.2015 позов банку було задоволено.
Враховуючи встановлені судом у спірних правовідносинах обставини та викладену судом позицію, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК” до Приватного підприємства “Бі - Пласт” про стягнення 63411,19 грн задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 191,232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір за подання позову в розмірі 2102,00 грн покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України, з врахуванням положень п. 4 Розділу Х “Прикінцеві положення” ГПК України.
Повний текст складено 21 липня 2020 р.
Суддя Д.О. Бездоля