ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2020Справа № 910/7021/13
За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Віст"
до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової
установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"
(ідентифікаційний код 33942838)
про банкрутство
Суддя Пасько М.В.
Представники:
від заявника не з'явились,
від боржника не з'явились.
В судовому засіданні приймали участь: Ковтун С.О. - предст. за дов. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приходько Д.В. - ліквідатор боржника
Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.10 порушено провадження у справі та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Заріцького Ю.М.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду від 16.11.13 затверджено реєстр вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду міста Києва від 01.10.14 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ронського Р.М.
У зв'язку із закінченням строку повноважень судді Господарського суду міста Києва Івченка А.М. справа передана на повторний автоматичний розподіл, в результаті якого, справа передана судді Господарського суду міста Києва Паську М.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.15 замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Дейнегіну К.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.17 задоволено клопотання ліквідатора боржника про скасування арештів з майна боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.17 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 910/7021/13 та повноваження ліквідатора боржника на шість місяців, тобто до 07.08.17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.17 продовжено ліквідатору боржника строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на шість місяців, тобто до 21.03.18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.18 продовжено ліквідатору боржника арбітражному керуючому Дейнегіній К.М. строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на шість місяців, тобто до 29.11.18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.19 визнано Головне управління ДФС у Закарпатській області (ідентифікаційний код 39393632) кредитором до боржника на суму 4.957,10 грн., відмовлено Головному управлінню ДФС у Закарпатській області (ідентифікаційний код 39393632) у визнанні кредитором до боржника на суму 338, 85 грн., замінено кредитора у справі Голосіївську міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві його правонаступником - Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (ідентифікаційний код 41312290) та продовжено ліквідатору боржника строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на шість місяців, тобто до 22.07.19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.19 замінено кредитора у справі ДПІ у місті Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області його правонаступником - Головним управлінням ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.19 продовжено ліквідатору боржника строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на шість місяців, тобто до 01.02.2020 та замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Зубка А.М.
24.01.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява про покладення солідарної та субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі № 910/7021/13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 замінено ліквідатора боржника на Приходька Дмитра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1815 від 12.07.2017).
25.05.2020 від представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, розгляд справи призначено на 16.07.2020.
14.07.2020 від ліквідатора боржника надійшли пояснення заяву ОСОБА_1 про покладення солідарної та субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі № 910/7021/13.
У судовому засіданні, розглянувши заяву ОСОБА_1 про покладення солідарної та субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі № 910/7021/13, суд встановив наступне.
В поданій заяві ОСОБА_1 просить суд покласти на колишнього керівника боржника солідарну та субсидіарну відповідальності за зобов'язаннями боржника перед ним в розмірі 192.474, 13 грн.
В обґрунтування вказаних вимог, ліквідатор зазначає, що в діях керівника боржника виявлено факт порушення обов'язку щодо збереження наявності та цілісності забезпеченого майна боржника, що входить до ліквідаційної маси банкрута, що призвело до надкритичної неплатоспроможності боржника та неможливості виконати взяті на себе боржником зобов'язання перед кредиторами.
Розглянувши доводи поданої заявником заяви, дослідивши подані суду документи, суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо необґрунтованості заявленої вимоги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор банкрута з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор банкрута має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Згідно ч. 2 ст. 619 Цивільного кодексу України до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Основною метою такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.
До того ж, субсидіарна відповідальність застосовується за доведення до банкрутства до особи, дії та рішення якої призвели до відсутності як коштів на рахунках так і майна банкрута. Така відповідальність не пов'язується з наявністю вироків у кримінальних справах. (Постанова Верховного суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15).
Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.
З наведеного можна дійти висновку, що виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, щодо пов'язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Приписи ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюю ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника.
Саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявні чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
Разом з тим, ч.1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що саме здійснення аналізу фінансової звітності боржника щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства дасть можливість встановити в діях засновників (учасників, акціонерів) чи керівника доведення до банкрутства та може стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника.
Як вбачається з матеріалів справи, до суду не надходив документи, які свідчили б про те, що в результаті аналізу фінансової звітності боржника було виявлено, що саме д чи бездіяльність керівника призвели до неплатоспроможності боржника.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Законодавцем у ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази за своїми юридичними властивостями мають бути належними, достатніми, допустимими та достовірними.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи те, що заявником не доведено та судом не встановлено у діях чи бездіяльності керівника боржника доведення підприємства до банкрутства, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні поданої заяви.
Також, у судовому засіданні, розглянувши клопотання представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 101/7-11 від 25.05.2020 року про закриття провадження у справі, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (ідентифікаційний код 33942838) є державним підприємством, засновником якого є Державна спеціалізована фінансова установа "ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ".
Постановою Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
21.10.2019 р. введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс).
Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, оскільки ліквідаційна процедура в цій справі розпочата до дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, то подальший її хід здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 3 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець визначив коло повноважень державного органу з питань банкрутства, зокрема державний орган з питань банкрутства сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.
Звертаючись до суду з клопотанням про закриття провадження у справі про банкрутство, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) посилається на приписи абзацу першого частини другої розділу III Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-ІХ, якими установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
З урахуванням наведеної норми закону, заявник просить закрити провадження у справі № 910/7021/13 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до п. 9 ч. 1. ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Таким чином, оскільки боржника визнано банкрутом, провадження у справі про банкрутство не підлягає закриттю на підставі п. 9 ч. 1 ст.90 вказаного Кодексу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/1999 від 09.02.1999 р. у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 02.07.2002 р. № 13-рп/2002у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства Концерн Стирол" щодо офіційного тлумачення положення абзацу першого пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (справа про оспорювання актів у господарському суді) суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.
Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" набрав чинності 20.10.2019, а ліквідаційна процедура боржника 01.10.2014.
Враховуючи вищевикладене, зокрема, те, що Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" немає зворотної дії в часі і не розповсюджується на правовідносини, які виникли в даній справі, так як ліквідаційна процедура розпочата до його прийняття, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого клопотання про закриття провадження у справі.
В силу ч. 2, ч. 3 ст. 96 Кодексу України з процедур банкрутства, Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади.
Органи виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибір оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов'язань; проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації; доцільності виключення відповідних суб'єктів господарювання з переліку підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, та застосування до них процедури санації чи ліквідації.
Разом з тим, у клопотанні заявника не наведено розроблення заходів та вибору оптимальних шляхів погашення боргових зобов'язань перед кредиторами боржника, у випадку закриття провадження у даній справі та припинення дії мораторію.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 101/7-11 від 25.05.2020 року про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про покладення солідарної та субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі № 910/7021/13.
2.Відмовити в задоволенні клопотання представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 101/7-11 від 25.05.2020 року про закриття провадження у справі.
3.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.
Суддя Пасько М.В.
Повний текст ухвали складено 22.07.2020.