номер провадження справи 32/48/20
14.07.2020 Справа № 908/922/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А., при секретарі Новасардовій І.В., розглянувши в письмовому позовному провадженні з викликом представників сторін справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, (69005, м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, буд. 10)
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, буд. 27/34)
про стягнення 158492,12 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” з позовною заявою № 23С000/53 від 02.04.2020 (вх. № 1017/08-07/20 від 07.04.2020) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про стягнення 158492,12 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що всупереч приписам нормативно-правових актів України відповідачем не здійснено оплату за надані телекомунікаційні послуги за період січень 2019 року - грудень 2019 року в розмірі 158492,12 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2020 справу № 908/922/20 передано на розгляд судді Колодій Н.А.
Ухвалою суду від 13.04.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику представників сторін.
21.04.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав заявлені позовні вимоги. Також заперечив проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та просить суд здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.04.2020 заяву Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про розгляд справи № 908/922/20 в порядку загального позовного провадження залишити без задоволення. Також, ухвалою суду від 27.04.2020 зобов'язано сторони в строк до 29 травня 2020 провести звірку взаєморозрахунків за спірний період, детальний, обґрунтований та документально підтверджений, підписаний уповноваженими представниками з обох сторін акт звірки надати суду.
30.04.2020 від Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” надійшла відповідь на відзив (вих. № 23С000/59 від 28.04.2020) вважає свої вимоги щодо стягнення 158492,12 грн. обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
27.05.2020 від Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на виконання ухвали суду від 27.04.2020, надійшов акт звірки підписаний відповідачем, акти перевірки та розрахунки.
01.06.2020 від Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” надійшло клопотання про продовження процесуальних строків для проведення позивачем звіряння розрахунків.
Ухвалою суду від 15.06.2020 продовжено строк розгляду справи № 908/922/20 на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-2019), ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 14.07.2020.
10.07.2020 на адресу суду від Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” надійшла заява вих. 23С000/71 від 08.07.2020 (вх. № 13070/08-08/20) про повернення позовної заяви у зв'язку із врегулюванням спору та повернути судовий збір. В заяві представник позивач повідомив, що станом на 08.07.2020 відповідач у справі платіжним дорученням № 2685 від 07.07.2020 сплатив суму боргу, що була предметом позову.
Враховуючи, що заява Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” про повернення позовної заяви та сплаченого судового збору у справі № 908/922/20 надійшла після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що правові підстави для повернення позовної заяви та судового збору відсутні.
Представники сторін в судове засідання 14.07.2020 не з'явились.
З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін з метою забезпечення безпеки учасників справи, що у даному випадку має пріоритет у порівнянні із проведенням судового засідання у справі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, суд
Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.
Згідно статті 63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Обов'язок надання послуг зазначеним верствам населення на пільгових умовах окрім Закону України “Про телекомунікації” передбачено також іншими спеціальними законами, зокрема, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку”, Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, Законом України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист”, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про охорону дитинства”, Законом України “Про прокуратуру”, Законом України “Про міліцію”, Законом України “Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні”, Кодексом Цивільного захисту України, Законом України “Про Службу безпеки України”, Основи законодавства України про охорону здоров'я, Законом України “Про освіту”, Законом України “Про позашкільну освіту”, Законом України “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, Законом України “Про культуру”, Законом України “Про музеї та музейну справу”, Законом України “Про захист рослин” та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389.
Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок бюджетних коштів. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін виникають безпосередньо із законів України.
Верховною Радою України 20.12.2016 прийнято Закон України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України”, згідно якого ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України доповнено п. п. 20-4, яким визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
З огляду на викладене вище до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території м. Бердянськ Запорізької області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач, як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).
Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми “ 2-пільга”), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації. Після розрахунків складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою “З-пільга” за формою “№ 3-пільга”, встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 № 83 “Про затвердження форми № 3-пільга”.
Як свідчать матеріали справи, що в період з січня 2019 по грудень 2019 позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають у м. Бердянськ Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.
Загальна сума, нарахована за надання позивачем споживачам телекомунікаційних послуг передбачених чинним законодавством пільг з оплати за вказаний період, склала 447362 грн. 04 коп.
Відповідачем акти форми-3 пільга складалися та надавалися на підпис позивачу із зауваженнями. Відповідачем було складено та підписано Акти форми 3-пільга станом на 01.02.2019 року, станом на 01.09.2019 року, станом на 01.10.2019 року, станом на 01.11.2019 року, станом на 01.12.2019 року.
При цьому в цих актах відповідач вказував лише відповідну профінансовану суму з місцевого бюджету, відповідно до своїх розрахунків. При цьому позивач не приймав суми відповідача у повному обсязі та підписував їх із зауваженнями.
Так у 2019-2020 роках відповідачем було проведено часткову оплату з відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги на загальну суму 288 869 грн. 92 коп. згідно із платіжними дорученнями: від 21.02.2019 року на суму 27 235 грн. 03 коп.; від 22.03.2019 року на суму 23 147 грн. 03 коп.; від 24.04.2019 року на суму 27 964 грн. 61 коп.; від 29.05.2019 року на суму 24 771 грн. 87 коп.; від 26.06.2019 року на суму 24 250 грн. 34 коп.; від 24.07.2019 року на суму 23 899 грн. 10 коп.; від 27.08.2019 року на суму 23 603 грн. 21 коп.; від 30.09.2019 року на суму 22 765 грн. 85 коп.; від 29.10.2019 року на суму 22 585 грн. 40 коп.; від 29.11.2018 року на суму 22 389 грн. 80 коп.; від 17.12.2019 року на суму 22 323 грн. 72 коп.; від 07.02.2020 року на суму 23 933 грн. 96 коп.
Всупереч вимогам вищевказаних нормативно-правових актів відповідачем здійснена лише часткова оплата позивачу повної вартості телекомунікаційних послуг наданих споживачам на пільгових умовах з оплати за послуги зв'язку, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 158 492 грн. 12 коп. за період з січня 2019 року по грудень 2019 року (розрахунок суми заборгованості додасться), а саме: за січень 2019 року недосплачена сума в розмірі 15430 грн. 46 коп.; за лютий 2019 року недосплачена сума в розмірі 11 766 грн. 00 коп.; за березень 2019 року недосплачена сума в розмірі 16 505 грн. 27 коп.; за квітень 2019 року недосплачена сума в розмірі 13 788 грн. 06 коп.; за травень 2019 року недосплачена сума в розмірі 13 574 гри. 69 коп.; за червень 2019 року недосплачена сума в розмірі 13 566 грн. 49 коп.; за липень 2019року недосплачена сума врозмірі 13 247 грн. 33 коп.; за серпень 2019 року недосплачена сума в розмірі 13 285 грн. 21 коп.; за вересень 2019 року недосплачена сума в розмірі 12 684 грн. 71 коп.; за жовтень 2019 року недосплачена сума в розмірі 13 260 грн. 10 коп.; за листопад 2019 року недосплачена сума в розмірі 15 596 грн. 82 коп.; за грудень 2019 року недосплачена сума в розмірі 8 786 грн. 98 коп.
Акти форми « 2-пільга» (за період надання послуг січень - грудень 2019 року) направлялись, відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супроводжувальними листами щомісячно від 06.02.2019 року № 32/2-3-62, від 05.03.2019 року №32/2-3-90, від 09.04.2019 року №32/2-3-142, від 07.05.2019 року №32/2-3-171, від 07.06.2019 року №32/2-3-215, від 09.07.2019 року №32/2-23-265, від 07.08.2019 року №32/2-3-298, від 10.09.2019 року №32/2-3-342, від 07.10.2019 № 32/2-3-387, від 07.11.2019 року № 32/1-3-457, від 10.12.2019 року № 32/2-3-465, від 08.01.2020 року №32/2-3-22.
В супроводжувальних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми « 2-пільга» та у разі виявлення розбіжностей складення та направлення позивачу Акту звіряння за формою № 3-пільга.
Відповідач протягом лютого 2019 року - січня 2020 року, за період надання послуг у січні 2019 року - грудні 2019 року, направляв акти звіряння щодо неприйнятих ним сум, що підлягають відшкодуванню, на адресу позивача.
Позивач зробив відповідний перерахунок, на підставі отриманої від відповідача в інформації щодо виявлених розбіжностей, за період нарахувань січень - грудень 2019 року.
Відкоригованна сума була відображена у розрахунках видатків на відшкодування витрат (акти форми « 2-пільга») за лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень 2020 року, за надані пільговим категоріям громадян послуги у попередніх періодах.
Розбіжності, які були прийняті та неприйняті позивачем, було направлено на адресу відповідача листами від 30.12.20/9 року № 32/2-3-503 «Щодо звіряння розрахунків», від 23.03.2020 року № 32/2-3-119 разом із «Результатами уточнення видатків на відшкодування витрат ПАТ «Укртелеком», пов'язаних з наданням пільг, за січень 2019 року - грудень 2019 року» та розрахунком заборгованості, від 25.03.2020 року № 32/2-3-120 разом із розрахунком заборгованості (остаточна сума заборгованості, що належить до сплати зазначена саме у листі від 25.03.2020 року).
У своїх уточненнях позивач надав перелік абонентів -пільговиків, з особовими рахунками, а також періоди (у днях), за які було проведено перерахунок, із зазначенням сум, що були надміру нараховані позивачем.
Таким чином, із розбіжностей, наданих відповідачем, позивачем визнано та знято з нарахувань за лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень 2020 року нарахування з причини вибуття з обліку пільговика, втрати права на пільгу, та перерахунку оплат за неповний місяць користування пільгою, невірно використаного тарифу, тощо. В розрахунку заборгованості, доданому до листа від 25.03.2020 року № 32/2-3-120 детально відображено, які саме суми були прийняті та не прийняті позивачем, в яких місяцях та за які періоди проводилося зняття нарахувань. Також у помісячних результатах уточнення нарахувань видатків на відшкодування витрат ПАТ «Укртелеком», пов'язаних із наданням пільг, не прийнятих до оплати з боку УПСЗН ВК Бердянської МР надано перелік абонентів, по яким було проведено перерахунок, та суми, які було знято та не знято, за результатами розгляду зауважень, отриманих від відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, п. 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку.
У відповідності до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми “2-пільга”), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою “3-пільга”. Акти звіряння складаються за формою “№ 3-пільга”, встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 № 83 “Про затвердження форми № 3-пільга”.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційним Судом України висловлено правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 вказано на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Частиною 4 ст. 11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.
Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.
Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини в рішенні по справі “Рисовський проти України” від 20.11.2011 щодо принципу “належного урядування”, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.
Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.
Відсутність у Законах України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, “Про Державний бюджет України на 2018 рік” та “Про Державний бюджет України на 2019 рік” положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 256 суми субвенцій, не використані головними розпорядниками коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року. Погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилась станом на початок року, провадиться першочергово.
Таким чином, законодавством передбачена норма щодо обов'язковості виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і це не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала суму 158492,12 грн.
Як слідує з Акту звірки взаєморахунків в редакції Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області наданого на вимогу суду, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27.05.2020 складає 158250,94 грн.
Проте, позивачем не були надані суду зазначені акти розбіжностей та докази їх направлення відповідачу.
Крім того, позивач письмово повідомив суд заявою про повернення позовної заяви (вх.. 23С000/71 від 08.07.2020) про те, що відпавла необхідність у вирішенні спору щодо стягнення заборгованості у судовому порядку через відсутність предмету позову, у зв'язку з врегулюванням спору та надав відповідні письмові докази щодо здійснення оплати. А саме, виписку з банку за 07.07.2020 на суму 158250,94 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем після відкриття провадження у дійсній справі здійснено оплату 158250,94 грн. основного боргу, провадження у справі за вказаною вимогою в сумі 158250,94 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В іншій частині вимоги про стягнення суми основного боргу не знайшли свого підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, як наслідок, судом відмовлено у їх задоволенні.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що провадження у справі у частині стягнення 158250,94 грн. основного боргу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне, повернути останньому із державного бюджету 2373,76 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про стягнення 158492,12 грн. задоволено частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 158250 (сто п'ятдесят вісім тисяч двісті пятдесят) грн. 94 коп. основного боргу закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. У задоволенні позовних вимог в розмірі 241,18 грн. відмовити.
Повний текст судового рішення складено 23 липня 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій