61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
22.07.2020 Справа № 905/502/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Форментера», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг», м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення заборгованості за договором №1743/18 від 09.07.2018 у сумі 202319,22грн, пені у сумі 17237,60грн, 3% річних у сумі 3541,97грн та інфляційних втрат у сумі 18491,98грн, всього 241590,77грн
За участю представників:
від позивача: Калетнік М.Ю. - в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Дмитрашко О.О. - адвокат на підставі довіреності №379 від 13.12.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП№3587 від 25.01.2018 (в режимі відеоконференції)
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форментера», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №1743/18 від 09.07.2018 у сумі 202319,22грн, пені у сумі 17237,60грн, 3% річних у сумі 3541,97грн та інфляційних втрат у сумі 18491,98грн, всього 241590,77грн (з урахуванням поданих в порядку п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України заяв №25/05-20 від 25.05.2020, №12/06-20 від 12.06.2020 про збільшення/зменшення розміру позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №1743/18 від 09.07.2018 (на придбання технологічного обладнання) в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність обов'язку щодо оплати повної вартості поставленого обладнання у зв'язку із застосуванням до позивача встановлених умовами договору оперативно-господарських санкцій у вигляді нарахування неустойки за порушення позивачем строків поставки обладнання.
Позивач з наведеною позицією відповідача не погоджується, наполягає на недоведенні належними доказами направлення та отримання позивачем повідомлення про застосування оперативно-господарських санкцій; зазначає на відсутності у відповідача права на притримання належних до сплати за договором грошових коштів.
Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду Донецької області від 18.03.2020; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 15.04.2020 з подальшим відкладанням на 12.05.2020, 02.06.2020, 16.06.2020 та 01.07.2020; строк підготовчого провадження ухвалою суду від 12.05.2020 продовжувався на 30 днів; ухвалою суду від 01.07.2020 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.07.2020.
У судовому засіданні 22.07.2020 в режимі відеоконференції взяли участь представники сторін; представник позивача підтримав позовні вимоги; представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. У засіданні суду оголошувалась перерва до 13:30 22.07.2020. Розгляд справи продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.
До закінчення судових дебатів представники обох сторін повідомили про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення в порядку ч.8.ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
09.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форментера» (постачальник) укладений договір №1743/18 (на придбання технічного обладнання) (далі - договір), відповідно до п.1.1 постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання системи кондиціювання на умовах, передбачених договором.
Кількість, номенклатура обладнання вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).
Поставка обладнання здійснюється видами транспорту, які вказані в специфікації (п.3.1 договору).
Строки поставки обладнання вказуються в специфікації (п.3.3 договору).
Відповідно до п.4.1 договору поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані в специфікаціях та включають в себе податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з поставкою обладнання.
Загальна сума договору визначається як загальна вартість обладнання, поставка якого здійснюється відповідно до специфікацій (п.4.3 договору).
Згідно з п.5.2 договору оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, вказаного в специфікації, який вираховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п.6.3 договору.
Відповідно до п.5.6 договору неустойка, яка належить оплаті постачальником, а також понесені покупцем витрати та збитки, які підлягають відшкодуванню постачальником, розраховані в порядку, визначеним договором та чинним законодавством, можуть бути утримані покупцем в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення строку дії договору) із суми, яка підлягає оплаті постачальнику, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення з зазначенням суми неустойки, розрахунку витрат та збитків. Утримання неустойки, витрат та збитків не тягне за собою змінення ціни обладнання. В результаті перерахування покупцем грошових коштів у сумі, яка підлягає оплаті постачальнику після утримання неустойки, витрат та збитків, вказаних у повідомленні, вважаються виконаними у повному об'ємі зобов'язання покупця з перерахування грошових коштів в сумі, яка підлягає оплаті постачальнику до утримання неустойки, витрат та збитків, а також зобов'язання постачальника з оплати покупцю неустойки, витрат та збитків, вказаних у повідомленні.
У випадку порушення строків чи об'ємів поставок обладнання більш ніж на 10 календарних днів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого в строк обладнання за кожен календарний день прострочки (п.7.3 договору).
У випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді (п.7.2 договору).
Договір діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за договором (п.10.5 договору).
В межах договору №1743/18 від 09.07.2018 сторонами підписано специфікацію №1 від 09.07.2018, якою погоджено поставку обладнання - кондиціонер VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В. ОВ ) у кількості 1шт, сума без ПДВ 212503,33грн; кондиціонер VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В. ОВ ) у кількості 1шт, сума без ПДВ 212503,33грн; кондиціонер VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В. ОВ ) у кількості 1шт, сума без ПДВ 393279,33грн; кондиціонер VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В. ОВ ) у кількості 1шт, сума без ПДВ 389336,32грн, всього на загальну суму 1449146,77грн з ПДВ.
Сторони в п.1 специфікації №1 від 09.07.2018 визначили строк поставки обладнання, а саме: кондиціонерів VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В. ОВ ) та VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) - протягом 42 календарних днів з дати підписання специфікації; кондиціонерів VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В. ОВ ) та VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) - протягом 49 календарних днів з дати підписання специфікації.
Умови поставки: обладнання поставляється транспортом постачальника на умовах DDP склад покупця, розміщений за адресою: ПАТ «ММК ім. Ілліча», Україна, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Левченко, 1, 87500, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс» (редакція 2010) (п.2 специфікації).
Відповідно до п.5 специфікації №1 від 09.07.2018 умови оплати: з відстроченням на 15 календарних днів з дати поставки.
Датою поставки вважається дата підписання акту прийому-передачі обладнання від постачальника до покупця (п.9 специфікації).
У виконання умов договору №1743/18 від 09.07.2018 та специфікації №1 від 09.07.2018 позивач поставив відповідачу обладнання за видатковими накладними №0913-1 від 13.09.2018 на суму 510007,99грн з ПДВ та №1010-1 від 10.10.2018 на суму 939138,78грн з ПДВ, всього на загальну суму 1449146,77грн з ПДВ. Обладнання прийнято відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості про що свідчать підписи представників відповідача на видаткових накладних №0913-1 від 13.09.2018 та №1010-1 від 10.10.2018 та актах приймання-передачі обладнання від 31.08.2018 та від 29.09.2018, які були підписані за наслідком прийняття обладнання представниками відповідача 13.09.2018 та 10.10.2018. Прийняття обладнання 13.09.2018 та 10.10.2018 відповідно сторонами не заперечується .
Враховуючи приписи ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, вказані видаткові накладні та акти приймання-передачі обладнання приймаються судом як такі, що підтверджують виконання позивачем умов договору №1743/18 від 09.07.2018 та специфікації №1 від 09.07.2018 до договору в частині поставки обладнання та прийняття його відповідачем на суму 1449146,77грн.
В свою чергу відповідач у виконання умов договору №1743/18 від 09.07.2018 та специфікації №1 від 09.07.2018 шляхом безготівкового переказу перерахував грошові кошти в якості оплати вартості поставленого позивачем обладнання на загальну суму 1246827,55грн, що підтверджується платіжними дорученнями №54484 від 08.10.2018, №58746 від 24.10.2018, №58741 від 24.10.2018.
За позицією відповідача повна вартість поставленого обладнання у розмірі 1449146,77грн (різниця 202319,22грн) покупцем сплачено не було з причини застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій у вигляді нарахування неустойки за порушення строків поставки обладнання у сумі 202319,22грн та утримання вказаної суми санкцій з вартості обладнання, що підлягала сплаті, на підставі п.5.6, п.7.2 договору №1743/18 від 09.07.2018. Позивача було повідомлено про застосування оперативно-господарських санкцій у сумі 202319,22грн та утримання цієї суми при оплаті обладнання шляхом направлення претензії №8902-11.20 від 27.09.2018. Претензію спрямовано в адресу позивача: 01024, м.Київ, вул.Круглоуніверситетська, 2/1Б, оф.1. Отримання вказаної претензії позивачем заперечується.
Обставини несплати з боку відповідача на користь позивача повної вартості поставленого за договору №1743/18 від 09.07.2018 обладнання й стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №1743/18 від 09.07.2018 у сумі 202319,22грн, пені у сумі 17237,60грн, 3% річних у сумі 3541,97грн та інфляційних втрат у сумі 18491,98грн.
Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Судом встановлено, що договір №1743/18 від 09.07.2018 за своєю правовою природою є договором поставки, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Враховуючи погоджені сторонами та встановлені в п.1 специфікації №1 від 09.07.2018 строки поставки обладнання, кінцевими датами поставки кондиціонерів VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ), VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) є 20.08.2018; кондиціонерів VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ), VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) є 27.08.2018.
Виходячи зі змісту договору №1743/18 від 09.07.2018 та специфікації до нього сторони погодили поставку товару на базисній умові DDP (склад покупця, розміщений за адресою: ПАТ «ММК ім. Ілліча», Україна, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Левченко, 1, 87500) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі.
До групи D входить термін DDP (Delivered Duty Paid - постачання з оплатою мита), який означає, що продавець вважається тим, хто виконав свої обов'язки з моменту надання товару в узгодженому пункті в країні ввезення. Продавець несе всі ризики і витрати, пов'язані з ввезенням товару, включаючи оплату податків, мита та інших зборів, які справляються при ввезенні товарів. Термін «Поставка з оплатою мита» припускає максимальні обов'язки продавця.
Враховуючи вищевикладене, зобов'язання з поставки обладнання є виконаним з боку позивача з моменту доставки товару на склад покупця за адресою: ПАТ «ММК ім. Ілліча», Україна, м.Маріуполь.
Позивач виконав прийняті на себе зобов'язання за договором №1743/18 від 09.07.2018 з поставки обладнання на суму 1449146,77грн, що відповідачем не заперечується.
При цьому як вбачається з видаткових накладних №0913-1 від 13.09.2018, №1010-1 від 10.10.2018 та актів приймання-передачі обладнання від 31.08.2018 (кондиціонерів VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ), VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) прийнято 13.09.2018), від 29.09.2018 (кондиціонери VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ), VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) прийнято 10.10.2018), датами виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором з поставки обладнання є 13.09.2018 та 29.09.2018.
Отже матеріалами справи встановлюється, що позивач свої зобов'язання з поставки обладнання виконав з порушенням строків, встановлених п.1 специфікації №1 від 09.07.2018, має місце прострочення понад 10 календарних днів, що й стало підставою для нарахування відповідачем неустойки на загальну суму 202319,22грн відповідно до п.7.3 договору, за умовами якого у випадку порушення строків чи об'ємів поставок обладнання більш ніж на 10 календарних днів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого в строк обладнання за кожен календарний день прострочки.
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.1 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (ч.ч.1, 2 ст.235 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Виходячи з положень ст.237 Господарського кодексу України, особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.
Відповідно до п.5.6 договору№1743/18 від 09.07.2018 неустойка, яка належить оплаті постачальником та розраховані в порядку, визначеним договором та чинним законодавством, можуть бути утримані покупцем в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення строку дії договору) із суми, яка підлягає оплаті постачальнику, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення з зазначенням суми неустойки, розрахунку витрат та збитків.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач звернувся до позивача з претензією №8902-11.20 від 27.09.2018, якою повідомив позивача про утримання у відповідності до п.5.6 договору суми неустойки у розмірі 202319,22грн із суми платежів, які підлягають оплаті позивачу за поставлене обладнання, у зв'язку з порушенням строків поставки.
Вказану претензію разом з розрахунком суми неустойки до претензії направлено на юридичну адресу позивача 06.11.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладною №4950108738912 та описом вкладення у цінний лист.
Доводи позивача щодо неналежності доказів направлення відповідачем претензії №8902-11.20 від 27.09.2018 з розрахунком про застосування оперативно-господарської санкції, суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Згідно з абз.27 п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Відповідно до п.п.59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Таким чином належним доказом направлення поштової кореспонденції є розрахунковий документ (касовий чек, поштова квитанція, накладна), який підтверджує факт прийняття для пересилання поштового відправлення відділенням зв'язку разом з описом вкладення кореспонденції у цінний лист, який підтверджує зміст поштового відправлення.
Відповідно до ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
В якості доказу направлення претензії №8902-11.20 від 27.09.2018 відповідачем надано оригінал опису вкладення до цінного листа, що підтверджує зміст поштового відправлення, який містить відбиток календарного штемпеля з датою відправлення 06.11.2018, що співпадає з датою відправлення на накладній; нечітке відображення дати на відбитку календарного штемпеля не впливає на належність поданого доказу. При цьому судом враховано те, що з боку позивача не надано доказів отримання іншої поштової кореспонденції за накладною 4950108738912, ніж зазначену в описі вкладення в цінний лист, а саме: претензії №8902-11.20 від 27.09.2018 про застосування оперативно-господарських санкцій, на чому наполягає відповідач.
За приписами ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Станом на час розгляду справи позивачем не надано доказів скасування оперативно-господарських санкцій, застосованої відповідачем, яка надавала останньому право утримати суму нарахованої неустойки із суми, яка підлягала оплаті позивачеві за поставлене обладнання. Умовами договору передбачено правомірну відмову від виконання зобов'язання з оплати в односторонньому порядку в разі порушення позивачем строків виконання зобов'язань, та можливість утримати нараховану неустойку із сум, які підлягають виплаті позивачеві.
Отже санкції застосовані відповідно до визначеного умовами договору №1743/18 від 09.07.2018 порядку; розрахунок санкцій, здійснений відповідачем за обраний період прострочення поставки обладнання з 21.08.2018 по 30.08.2018 (кондиціонер VRS-300-407-00-0-0 на суму 255004,00грн); з 21.08.2018 по 30.08.2018 (кондиціонер VRS-300-407-00-0-0 на суму 255004,00грн); з 28.08.2018 по 26.09.2018 (кондиціонер VRS-300-117-00-0-0 на суму 471935,20грн); з 28.08.2018 по 26.09.2018 (кондиціонер VRS-300-234-00-0-0 на суму 467203,58грн) є методологічно та арифметично правильним. Протилежного позивачем не доведено.
Заперечення позивача щодо відсутності права у відповідача на притримання коштів, які підлягали оплаті за поставлений товар, є необґрунтованими з огляду на те, що застосування оперативно-господарських санкцій не є притриманням (як заходом забезпечення виконання зобов'язання) в розумінні ст. 594. Цивільного кодексу України.
За таких обставин висновок позивача щодо порушення відповідачем умов договору №1743/18 від 09.07.2018 в частині неправомірного ухилення від виконання обов'язку зі сплати вартості отриманого обладнання у сумі 202319,22грн у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України є хибним, з огляду на що позов в частині стягнення основного боргу за договором у сумі 202319,22грн задоволенню не підлягає з мотивів їх безпідставності.
З огляду на безпідставність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором №1743/18 від 09.07.2018 у сумі 202319,22грн, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 17237,60грн, 3% річних у сумі 3541,97грн та інфляційних втрат у сумі 18491,98грн, які є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу, також задоволенню не підлягають.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 3623,86грн, виходячи з суми розглянутих позовних вимог (1,5% від 241590,77грн), покладається на позивача.
Водночас суд роз'яснює позивачу його право на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» звернутись до суду з клопотанням про повернення з бюджету сплаченого судового збору, виходячи з розміру зменшення позовних вимог.
З урахуванням того, що до початку судових дебатів сторонами заявлено в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України щодо надання доказів понесення витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення, питання інших розподілу судових витрат буде вирішено судом в порядку ст.244 Господарського процесуального кодексу України за умови надання доказів понесення таких витрат.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Форментера», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №1743/18 від 09.07.2018 у сумі 202319,22грн, пені у сумі 17237,60грн, 3% річних у сумі 3541,97грн та інфляційних втрат у сумі 18491,98грн, всього 241590,77грн, відмовити.
В судовому засіданні 22.07.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2020.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя К.І. Аксьонова