Справа № 524/4408/20
Провадження № 1-кс/524/1942/20
21 липня 2020 року Слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчук ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області клопотання слідчого Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 про накладення арешту в матеріалах кримінального провадження внесеного 18 липня 2020 року до ЄРДР за №12020170090002388 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -
Слідчий Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12020170090002388, яке погоджено прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_4 , а саме просив накласти арешт на майно, яке було вилучено при проведенні огляду місця події 18.07.2020 року за адресою: м. Кременчук, вулиця Першотравнева будинок 33, а саме предмет схожий на інтернет роутер білого кольору марки tp-link №300.
В обґрунтування клопотання зазначив, що 18.07.2020 близько 17 години 53 хвилини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,таємно,із корисних спонукань, черезвікно, проник до кімнати АДРЕСА_1 та здійснив крадіжку інтернет роутера, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 але злочин не довів до кінця з причини, які не залежали від його волі.
Слідчий у судове засідання не прибув, надав письмову заяву, відповідно до якої клопотання підтримав, просив задовольнити та розглянути клопотання без його участі.
Власник майна у судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про місце, час та дату.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, встановив наступне.
У ч.ч. 1 - 4 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає
критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У ч. 5 ст. 171 КПК України зазначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
На обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що вказане майно є речовим доказом і має суттєве значення по справі, вказував на необхідність накладення арешту для запобіганню приховуванню, пошкодженню, зіпсуванню, знищення, перетворення або відчуження власниками майна.
Статтею 1 Протоколу N 1 (1952 р.) до ) Європейської конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
З метою недопущення порушень законних прав та інтересів власників майна у світлі ст. 1 Протоколу (колишня назва - Перший Протокол) Європейської конвенції з прав людини, зокрема щодо наявності у нього як власника майна реальних сподівань на збереження майна.
Враховуючи вищенаведене, відсутність пред'явлення будь-яким особам підозри у вчиненні злочину, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не є обґрунтованим, оскільки слідчим всупереч вимогам ч. ч. 1-4 ст. 170, ч. 3 ст. 171 КПК України не вказано підстави і мета такого арешту, та відповідне обґрунтування необхідності саме такого арешту.
Тому, клопотання про арешт майна не є обґрунтованим, а звідси таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 167, 170, 171, 173 КПК України,-
Відмовити слідчому СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, яке було вилучено при проведенні огляду місця події 18.07.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , а саме предмет схожий на інтернет роутер білого кольору марки tp-link №300
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду упродовж 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: