Справа № 286/1488/20
20 липня 2020 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л.
з секретарем Павленко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Мичківського Максима Руслановича, управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення , -
Представник позивача звернувся до суду та просить по уточнюючій позовній заяві визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2582697 від 24.05.2020, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн., за те, що він 24.05.2020 о 23 год. 17 хв. на автомобільній дорозі сполученням Київ-Чоп 166 км. керував автомобілем марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , із непрацюючою правою фарою та задніми стоп сигналами, чим порушив п.31.4.3 ПДР України - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Однак, позивач не згоден з притягненням його до адміністративної відповідальності і вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, так як він не вчиняв адміністративне правопорушення. Постанова ж не відповідає вимогам статей 283 і 284КупАП. У ній, зокрема, не наведено належних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем - поліцейським роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Мичківським Максимом Руслановичем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Заперечення проти позову мотивовані тим, що враховуючи нову правову позицію Верховного Суду позивачу необхідно сплатити судовий збір за подачу позовної заяви до суду. Підставою зупинки транспортного засобу послужило керування транспортним засобом із непрацюючою правою фарою та задніми стоп сигналами, чим водієм було порушено п.31.4.3 ПДР України - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Відповідно до вимог п.31.6.б ПДР України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних вогнів. Обставини порушення позивачем п.31.6.б ПДР України, підтверджуються відеозаписами, зафіксованими на нагрудну відеокамеру поліцейського від 24.05.2020. Так, кваліфікуючою ознакою, що утворює склад правопорушення, є несправність зовнішніх світлових приладів (темної пори доби). Позивач не надав суду необхідних, належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, жодним чином не заперечує та не спростовує факту вчинення правопорушення. Враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок, особа має нести адміністративну відповідальність. Відповідач вказує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ним були дотримані вимоги, встановлені Кодексом України про адміністративні правопорушення щодо порядку розгляду справи, встановлено всі обставини, які підлягали з'ясуванню, роз'яснено позивачу права, повідомлено про вчинене ним порушення. Перед початком розгляду справи, позивачем не заявлялося жодних клопотань. Дій, які б обмежили права позивача при розгляді справи, відповідачем вчинено не було. Тому вважає, що достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, відео фіксація правопорушення та не заперечення фактичних обставин події самим позивачем, що в розумінні статті 251 КупАП та КАС України є належним доказом. До відзиву долучено диск із відеозаписом.
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача.
Дослідивши в судовому засіданні письмові докази, оглянувши відео фіксацію події, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
З копії постанови серії ЕАМ №2508563 від 24.05.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 340 грн. за те, що ОСОБА_1 24.05.2020 о 23 год. 17 хв. на автомобільній дорозі сполученням Київ-Чоп 166 км. керував автомобілем марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 із непрацюючою правою фарою та задніми стоп сигналами, чим порушив п.31.4.3 ПДР України - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатації його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Об'єктивною стороною правопорушення, за яке було притягнуто до відповідальності позивача, є порушення ним правил керування транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів.
За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення водієм правил керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 31.4.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам щодо зовнішніх світлових приладів: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Тобто, заборони експлуатувати транспортний засіб у разі, якщо не горить лампа правої фари та задні стоп сигнали Правила дорожнього руху не містять.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Крім того, згідно з ч.2-3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З долученого відповідачем до матеріалів справи диску з відеофіксацією події, який було оглянуто в судовому засіданні, вбачається, що на трьох відео файлах зафіксовано саме процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, під час якої позивач не визнав своєї провини у порушенні правил дорожнього руху.
Матеріали справи та пояснення поліцейського, зафіксовані нагрудною камерою, свідчать, що причиною зупинки позивача є керування автомобілем марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 із непрацюючою правою фарою та задніми стоп сигналами, тобто керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Тобто, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статей 73,74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 27.02.2020 у справі №344/4629/16-а.
Суд відмічає, що наданий відповідачем відеозапис не зафіксував сам факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: рух автомобіля позивача із непрацюючою правою фарою та задніми стоп сигналами, а лише містить запис процедури оформлення оскаржуваної постанови, під час якої позивач не визнав своєї провини у порушенні правил ПДР України.
Таким чином, за встановлених обставин справи та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги доводи сторін та оцінюючи надані ними докази, суд приходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2582697 від 24.05.2020, у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, та про наявність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, позивачем пред'явлено вимоги до двох відповідачів: до поліцейського, який виніс постанову, та до органу, від імені якого діяв поліцейський.
Згідно п.5 ч.1 ст.213 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до статті 222 цього Кодексу справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 цього ж Кодексу.
Частиною другою статті 222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З наведеної вище норми слідує, що суб'єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є відповідний Орган в особі конкретної посадової особи.
Отже, інспектори патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. у справі за №724/716/16-а.
Відтак, вимоги до інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Мичківського Максима Руслановича є безпідставними.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Такої правовової позиції дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 757/52466/18-а ( постанова від 29 квітня 2020 року по справі № 757/52466/18-а).
З наявної в матеріалах справи квитанції від 17.06.2020 №17-7403290/С вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 420,40 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - управління патрульної поліції в Житомирській області департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст. 293 КУпАП, ст.ст. 6-9, 20, 77, 78, 139, 243-246, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2582697 від 24.05.2020, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КупАП та піддано штрафу в розмірі 340 грн., визнати протиправною та скасувати.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження юридичної особи: 10031, м. Житомир, вул. Покровська, 96), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Справу закрити.
В задоволенні вимог до інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Мичківського Максима Руслановича відмовити.
На рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А. Л. Гришковець