11301, вул. М. Грушевського, 2 а, смт Лугини, Лугинський район Житомирської області тел. (04161) 9-14-72, факс (04161) 9-15-47, inbox@lg.zt.court.gov.ua
Справа № 281/612/20
Провадження по справі № 3/281/336/20
21 липня 2020 року смт Лугини
Суддя Лугинського районного суду Житомирської області Свинченко Г.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від Лугинського ВП Коростенського ВП ГУНП у Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків незазначений, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185, Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
В провадженні Лугинського районного суду Житомирської області перебуває об'єднана справа № 281/612/20, провадження № 3/281/336/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 037933 від 19.06.2020 року зазначено що, 19.06.2020 о 14 годині 20 хвилин по а/д Лугини-Радогоща 12 км. поблизу с. Будо-Літки, водій керував автомобілем Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення особа, відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 відмовився від підпису та від надання пояснень по суті порушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 464752 від 19.06.2020 року зазначено що, 19.06.2020 о 14 годині 30 хвилин знаходячись на а/д Лугини-Радогоща 12 км. поблизу с. Будо-Літки, перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та керував транспортним засобом на вимогу поліцейського пред'явити документи які посвідчують особу відмовився при цьому висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою на прохання встановити його особу не послухав працівника, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення особа, відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 відмовився від підпису та від надання пояснень по суті порушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, вини у вчинених адміністративних правопорушеннях не визнає та клопоче про закриття провадження по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 185 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративних правопорушень з наступних підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП, складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, віднесено до компетенції органів внутрішніх справ (Національної поліції), які на виконання вимог ст. 256 КУпАП, повинні перевірити та зазначити в протоколі відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно до роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті " із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, судам при розгляді справ необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247 і 280 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Порядок огляду на стан сп'яніння встановлений ч. 2 ст. 266 КУпАП, відповідно до якої, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.
Так, відповідно до п.6 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 за №1452/735, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Так, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП наявність двох свідків є обов'язковою.
У п.8 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 за №1452/735, зазначено, що направлення водія транспортного засобу до лікаря закладу охорони здоров'я здійснюється із оформленням письмового направлення, форма якого наведена у додатку 1 цієї Інструкції., а також у разі відмови водія від проведення огляду у закладі охорони здоров'я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно з ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 8 розділу ІІ Інструкції встановлена форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу на те, що до протоколу не додано направлення встановленої форми на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 037933 від 19.06.2020 року, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Зокрема, в даному випадку судом враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Також суд зауважує, що в деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (рішення у справі «Гурепка проти України») та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
Обов'язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», справа «Озеров проти Росії», справа «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Отже, повертаючись до обставин даної справи, суд звертає увагу на те, що частина перша статті 130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від огляду на стан сп'яніння спеціальними засобами на місці зупинки та від проходження медичного огляду у найближчому медичному закладі охорони здоров'я, на підтвердження чого, як було зазначено вище, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків, рапорт і диск з відеозаписом.
В цій ситуації на думку суду в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопрушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Судом було оглянуто диск з відеозаписом долучений до протоколу, що є копією відеозапису. Тобто в матеріалах справи відсутнє джерело походження відеозапису. Не долучені до справи працівниками поліції свідоцтва, що стосується технічного приладу "відеокамери", не дають можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру у відношенні ОСОБА_1 було проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Ці обставини в свою чергу вказують на те, що інспектором поліції, під час складання даного протоколу, не були дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та було порушено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час його складання, крім того, після активації відеокамери все спілкування повинно бути записане безперервно, а наявний в матеріалах справи відеозапис є фрагментарним, не інформативним та не містить доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а навпаки заклики щодо проведення даного огляду, що суперечить викладеним обставинам у протоколі.
Щодо пояснень свідків, які долучені до протоколу, то суд критично відноситься до їх змісту, з урахуванням поданого рапорту та відео з долученого диску, вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складався не на місці зупинки транспортного засобу, а в Лугинському ВП, що суперечить вимогам п.6 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 за №1452/735.
З огляду на міркування викладені вище, суд не може покласти в основу обвинувачення пояснення вказаних свідків.
Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень,аналогічна позиція викладена у постанові ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а.
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення та наданих доказів в підтвердження вини, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не слідує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 464752 від 19.06.2020 року складеного стосовно ОСОБА_1 за ст.. 185 КУпАП згідно якого 19.06.2020 о 14 годині 30 хвилин знаходячись на а/д Лугини-Радогоща 12 км. поблизу с. Будо-Літки, ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та керував транспортним засобом на вимогу поліцейського пред'явити документи які посвідчують особу відмовився при цьому висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою на прохання встановити його особу не послухав працівника, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки, а також суспільні відносини у сфері державного управління. Під державним управлінням слід розуміти підзаконну, юридично-владну діяльність організуючого, виконавчо-розпорядчого характеру, яка здійснюється органами виконавчої влади і спрямована на організацію виконання законів, практичне виконання завдань і функцій держави з безпосереднього та оперативного керівництва економікою, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.
Об'єктивна сторона правопорушення дістає вияв у злісній непокорі, тобто відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника поліції при виконанні ним своїх службових обов'язків, а також вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України та не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст..23,24 Закону України «Про Національну поліцію» визначено основні та додаткові повноваження поліції.
Статтею 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Правопорушення щодо поліцейського або особи, звільненої зі служби в поліції, її близьких родичів, вчинені у зв'язку з його попередньою службовою діяльністю, мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Як встановлено в абзаці другому пункту 7 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 26.06.92р. "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Таке саме тлумачення використав Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" (справа про строки адміністративного затримання) від 11 жовтня 2011 року № 1-28/2011 року, в якому також розкрито зміст «простої» непокори - що означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Таким чином, із аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що обов'язковими ознаками, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених, законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
КУпАП визначено форму й основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення. У протоколі на забезпечення своєчасного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законодавством, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, суть його, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо заподіяно матеріальної шкоди, про це теж необхідно зазначити у протоколі. У даній справи протокол не містить всіх даних необхідних для розгляду справи по суті. Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення обов'язкових реквізитів, перелік яких міститься у ст.256, 283 КУпАП утруднює визначення складу адміністративного правопорушення, й обмежує права учасників.
Так, протокол про адміністративне правопорушення ( який є документом, що засвідчує факти неправомірних дій, і одним із джерел доказів), не містить всіх необхідних реквізитів: відсутні будь-які пояснення свідків-очевидців події. При цьому, у графі протоколу про адміністративне правопорушення - «свідки чи потерпілі», стоять прочерки, що вказує на відсутність свідків при складанні даного протоколу, лише у графі «поняті» зазначені особи, які своїми підписами підтверджують факт особистого огляду та огляду речей. З відрізка відеозапису з долученого диску до матеріалів протоколу зазначений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 185 КУпАП у ОСОБА_1 відсутній, оскільки з відеозапису долученого до протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП чітко вбачається як наявність документів так і надання їх для ознайомлення працівнику поліції та відсутність зазначених у протоколі дій з боку ОСОБА_1 ..
Судом встановлено, що із формулювання суті адміністративного правопорушення, яка наведена у зазначеному протоколі не вбачається того факту, що ОСОБА_1 вчинив саме злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
З огляду на ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою, погрожування фізичною розправою та перебування з явними ознаками алкогольного сп'яніння, як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, по своїй суті не може кваліфікуватись, як злісна непокора законної вимоги працівника поліції. Зміна кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не віднесена до компетенції суду відповідно до норм КУпАП.
В судовому засіданні не підтверджується доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП належними, допустимими та достовірними доказами, а тому згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочато підлягає закриттю, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне й обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналізуючи у сукупності зібрані по справі докази, суд критично оцінює відомості, зазначені в протоколах про адміністративне правопорушення щодо суті вчинених правопорушень, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене та керуючисьст. ст. 130, 185, ст.ст. 247, 284 КУпАП, -
Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 , за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 185 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення до Житомирського апеляційного суду через Лугинський районний суд Житомирської області.
Суддя Свинченко Г.Д.