Справа № 216/3939/19
провадження №2/216/1633/20
02 липня 2020 року
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської
області в складі:
головуючого судді - Бутенко М. В.
за участю
секретаря - Клименко О.В.
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів , -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони перебували у шлюбних відносинах, від яких в них народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу по теперішній час проживає з матір'ю, та знаходиться на її утриманні. Згідно виконавчого листа № 2-2689 від 09.07.2008 року, з відповідача на користь позивача, стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1 / 4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Однак, за останні роки відповідач самоусунувся від сплати аліментів та ухиляється від обов'язку утримання своєї дитини. Станом на 01.06.2019 року (за період з 01.11.2016 року по травень 2019 року) заборгованість по сплаті аліментів, за вищевказаним виконавчим листом становить 34939,18 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 18 копійок). Сума неустойки (пені) за період з 01.11.2016 по 31.05.2019 року, згідно розрахунку дорівнює сумі 10614,37 грн. (десять тисяч шістсот чотирнадцять гривень 37 копійок). Всі ці суми позивач і просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з'являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, відзиву на позовну заяву не надіслав, у зв'язку з чим, зі згоди позивача на підставі ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення, на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Так судом встановлено, що сторони по справі мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8).
Згідно виконавчого листа № 2-2689 від 09.07.2008 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1 / 4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 (за період з 01.11.2016 року по травень 2019 року) заборгованість по сплаті аліментів, за вищевказаним виконавчим листом становить 34939,18 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 18 копійок), що підтверджується копією довідки-розрахунку, наданим Софіївським районним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області від 11.06.2019 року (а.с.9)
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ч. 8 ст. 7, ч. 2 ст. 150, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Дані правовідносини регулюються ст. 180 СК України, яка передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, ст. 182 ч. 2 СК України, яка визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, та ст. 183 СК України, яка передбачає визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У постанові від 25.04.2018 року за №572/1762/15-ц Велика Палата Верховного Суду вирішила відійти від раніше викладених правових позицій та формул розрахунку, з зазначенням що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення, а пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати та її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1*1%*Q1)+(A2*1%*Q2)+……….(An*1%*Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Сума неустойки (пені) за період з 01.11.2016 по 31.05.2019 року, згідно розрахунку дорівнює сумі 10614,37 грн. та підлягає до задоволення.
В своєму позову, позивач посилається на те, що відповідач не виконує рішення суду по сплаті аліментів, а тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла по сплаті аліментів.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених письмових доказів суд приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині про стягнення з відповідача заборгованості по аліментам не відповідають обставинам справи та положенням закону.
Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначається законом - ст. 79-91, 194-197 СК України та статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».
У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника.
Розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.
Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою; в інших передбачених законом випадках.
Спір щодо розміру заборгованості (не спір про стягнення заборгованості) із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (ст. 447 ЦПК).
Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувались у зв'язку з розшуком платника аліментів, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору - судом (ч.4 ст. 195 СК України).
Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами.
Стягнення заборгованості за аліментами за рішенням суду сімейне законодавство (ч.3 ст. 194 СК України) передбачає лише у випадку відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника (ст. 187 СК України).
У даному випадку стягнення аліментів на утримання дитини відбувалося за рішенням суду.
Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються за рішенням суду, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.
В рамках даної справи заявлені вимоги про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, а не про обчислення розміру заборгованості по сплаті аліментів. Дії державного виконавця, пов'язані із обчисленням розміру заборгованості із сплати аліментів та складенням відповідного розрахунку, в рамках даної справи також не оскаржені.
Виходячи з наведених положень сімейного законодавства та Закону України «Про виконавче провадження» у контексті обставин даної справи, сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментам за вказаний період, обчисленої згідно з довідкою-розрахунком державного виконавця, розмір якої на час ухвалення цього рішення не оспорений ні стягувачем ні боржником у порядку, встановленому законом, не може бути прийнятий судом в якості підстав для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду.
Права стягувача аліментів, в даному випадку це права позивача ОСОБА_1 є захищеними в силу закону, оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у Софіївському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, по сплаті яких і виникла ця заборгованість. Даний виконавчий лист буде перебувати на виконанні до повного погашення суми заборгованості боржником.
За таких обставин, у суду немає підстав вважати порушеним право позивача на отримання заборгованості по аліментам у порядку, визначеному ст.194-195 СК України, ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за аліментами на утримання дитини відсутні.
Водночас, за змістом статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі, передбаченому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 18,180-182, 192, 195, 196, 197 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року, ст.ст. 12, 13, 133, 141, 229, 264, 265, 273, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 10614,37 грн. (десять тисяч шістсот чотирнадцять гривень 37 копійок), в іншій частині позову позивачу відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави 768,40 грн. грн. судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуючий суддя М.В. Бутенко