Справа № 214/4591/20
3/214/2238/20
Іменем України
17 липня 2020 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Євтушенка О.І., секретар судового засідання - Єременко К.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли від Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), уродженця с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, працюючого помічником адвоката АО «ЛІГА СОВА», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, -
01 липня 2020 року на адресу суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №668481 від 26 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що 26 червня 2020 року о 19-15 год. ОСОБА_1 , який є головою ГО «Молоді ліберали», організував «Вечір акустики» під відкритим небом біля будівлі, розташованої за адресою: вул. Генерала Радієвського, 34а в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, де під час проведення даного масового заходу люди не дотримувалися дистанції 1,5 м та їх було приблизно 100 осіб. Своїми діями порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року
(з відповідними змінами).
Присутній в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що він є членом Громадської організації «Молодіжна організація «Молоді ліберали». Спільно з іншими членами організації 26 червня з 18.00 год. до 22.00 год. вони вирішили провести масовий захід - кінопоказ просто неба та вечір акустичної музики. Місцем для проведення заходу було обрано газон поблизу будинку 34-а по вул. Генерала Радієвського в м. Кривому Розі, вхід вільний. У зв'язку із впровадженням на території України карантину, він звернувся до виконкому для отримання дозволу на проведення даного заходу. Спочатку звернувся до виконкому Металургійного районної у місті Кривому Розі ради. Не отримавши від них відповіді, 23 червня 2020 року він звернувся до виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради. У своєму зверненні просив надати допомогу для забезпечення правопорядку при проведенні заходу за допомогою представників поліції. Виконкомом Саксаганської районної у місті ради було повідомлено про захід Саксаганський ВП КВП ГУНП У Дніпропетровській області. 25 червня 2020 року з ним в телефонному режимі здзвонився заступник начальника Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 .В., якому він повідомив про характер запланованого заходу та попросив забезпечити присутність поліцейських для допомоги в організації дотримання безпеки під час проведення заходу. Після отримання пояснень щодо проведення заходу, заступником начальника відділення поліції було запропоновано підписати застереження, з яким він погодився та підписав. 26 червня 2020 року було розпочато запланований захід, але співробітників поліції, для забезпечення громадського порядку та дотримання карантинних обмежень Саксаганським ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області направлено не було. Зауважив, що до початку заходу він разом з іншими членами громадської організації на виконання вимог Постанови Головного державного санітарного лікаря України №35 від 06 червня 2020 року організували розміщення інформаційних матеріалів щодо індивідуальних заходів профілактики коронавірусної хвороби; місце для обробки рук антисептиками;місце роздачі безкоштовних масок. Приблизно о 19-00 год. до нього підійшов ОСОБА_4 з двома працівниками поліції та почав звинувачувати у порушенні правопорядку. У свою чергу, він знову попросив його та інших працівників поліції про допомогу у проведенні заходу, у відповідь на що ОСОБА_4 нагадав про підписане застереження. Коли працівники поліції складали протокол відносно нього за порушення карантинних обмежень, з'ясувалося, що саме ОСОБА_4 викликав поліцію, хоча проведення заходу було погоджено саме з ним. Поліція приїхала, коли людей вже майже не було. Кількість людей на заході ніхто не рахував, приблизно 140 осіб. Пояснив, що він є одним із засновників громадської організації та, відповідно і її членом. Керівником ГО «Молоді ліберали» є ОСОБА_5 . Відокремлених підрозділів організація не має. Зазначив, що оскільки він не є посадовою особою, тому, відповідно, не є суб'єктом даного адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим просить закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У попередньо поданих письмових поясненнях ОСОБА_1 також акцентував увагу на невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП, зокрема: 1) в протоколі не зазначено, яку саме норму Постанови КМУ №211 від 11 березня 2020 року було порушено; 2) Постанова КМУ №211 від 11 березня 2020 року (в редакції станом на дату складання протоколу), передбачає лише один пункт: «Установити з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року на всій території України карантин». На дату складання протоколу усі обмеження, раніше визначені в постанові, виключено на підставі постанови КМУ №392 від 20 травня 2020 року; 3) в протоколі зазначено про перевищення кількості осіб, присутніх на заході, в той час як зазначена Постанова КМУ не передбачає відповідальність за кількість учасників культурно-масових заходів. Долучені до протоколу фотознімки є неналежним доказом, оскільки з них не зрозуміло, коли їх зроблено, в якому місці, яким технічним пристроєм, хто саме зображений на фото та чи підтверджують вони безпосередньо факт вчинення правопорушення.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17 березня 2020 року внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст.44-3, наступного змісту: «Порушення правил щодо карантину людей. Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Таким чином, адміністративна відповідальність за ст.44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У ст.ст.1, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
У п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), вказано, що на усій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року.
Підпунктом 7 п. 2 Постанови №211 від 11 березня 2020 року було заборонено до 22 травня 2020 року проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, індивідуальних тренувальних занять (біг, хода, їзда на велосипеді, фігурне катання, рух на активних візках спортсменів з інвалідністю), навчально-тренувальних зборів спортсменів національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю за умови забезпечення учасників засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20 травня 2020 року пункти 2-13 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 року № 343 і від 14 травня 2020 року № 377, виключено.
При цьому, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території, зокрема, Дніпропетровської області, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Відповідно до п. 2 постанови № 392 від 20 травня 2020 року встановлено, що у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією Постановою.
Так, підпунктом 5 п. 3 постанови № 392 від 20 травня 2020 року також визначено, що на період дії карантину забороняється проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів за участю більше однієї особи на 5 кв. метрів площі будівлі або території (якщо захід проводиться на відкритому повітрі), де проводиться захід. Організатор заходу відповідальний за дотримання фізичної дистанції між учасниками не менше ніж 1,5 метра.
Таким чином, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення було змінено попередньо діючу заборону (обмеження) щодо проведення масових заходів. При цьому, відповідальність за кількість учасників заходу та дотримання фізичної дистанції між ними несе організатор такого заходу, який і є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Однак, адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 не містить відомостей та належних доказів того, що саме останній є організатором зборів, відповідно до вищевказаних положень.
Відповідно до інформаційної довідки №01/07 від 01.07.2020 року, виданої ГО «Молодіжна організація «Молоді ліберали», інформації з Державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, ОСОБА_1 є членом Громадської організації «Молодіжна організація «Молоді ліберали», не входить до органів управління та не уповноважений на здійснення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Крім того, ОСОБА_1 входить до переліку засновників (учасників) цієї організації як юридичної особи, однак не є керівником. З 29 жовтня 2019 року керівником організації відповідно до Статуту є ОСОБА_6 .
Відтак, ОСОБА_1 , будучи засновником та членом ГО «Молодіжна організація «Молоді ліберали», а не керівником юридичної особи, в розумінні ст.44-3 КУпАП не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Окремо слід зазначити, що норма ст.44-3 КУпАП, є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретну норму нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та якої не дотрималася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , немає жодних відомостей про те, які конкретно підзаконні акти, рішення органів місцевого самоврядування, прийняті на виконання Постанови КМУ №211 від 11 березня 2020 року, він порушив. Посилання в протоколі на Постанову КМУ №211 від 11 березня 2020 року є загальним, оскільки вказана норма рішення Уряду не містить в собі жодних посилань на відповідальність за недотримання карантинних обмежень.
Щодо суті інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 39 Конституції України, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст.24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Станом на 26 червня 2020 року - дату складання протоколу, як і на 17 липня 2020 року - день розгляду справи, в Україні ні воєнний, ні надзвичайний стан не оголошувалися. За таких обставин, на переконання суду, встановлення заборони на проведення масових заходів, яка визначена підпунктом 7 п.2 Постанови КМУ №211 від 11 березня 2020 року чи підпунктом 5 п.3 Постанови КМУ № 392 від 20 травня 2020 року, не відповідає ст. 39 Конституції України та суперечить ст. 64 Конституції України.
Також суд звертає увагу, що чинним законодавством України, в тому числі Постановами КМУ № 211 від 11 березня 2020 року та №392 від 20 травня 2020 року не визначено поняття «соціальна дистанція». У загаданих вище постановах визначено дистанцію для відвідувачів, які знаходяться на літніх майданчиках, в прикасових і касових зонах, а також перед входом до приміщень (1,5 метра); допустиму кількість людей з розрахунку 1 особа на 5/10 кв.м. відповідного приміщення. Разом з тим у постановах не йдеться про дистанцію між особами під час проведення масових заходів чи при перебуванні в громадських місцях.
З обсягу долучених до протоколу доказів не можливо встановити обставини, на які інспектор посилається в протоколі.
Будь-які належні і допустимі докази, які б свідчили про вчинення 26 червня 2020 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
Європейський суду з прав людини у рішенні від 20 вересня 2016 року у справі «Karelin v Russia» заява №926/08 зазначив, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей у фабулі адміністративного правопорушення, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом". Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ст.62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП; 3) закриття справи.
Положеннями п.1 ч.1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суть правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_7 , суд вважає, що в діях останнього відсутні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 44-3 КУпАП, а тому приходить до переконання про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях інкримінованого складу адміністративного правопорушення.
З огляду на закриття провадження у справі, судовий збір в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.9, 35, 39, 44-3, 245, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя О.І. Євтушенко