179/899/19
2/179/58/20
10 липня 2020 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Хорольскій І.П.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Феленко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, треті особи - приватний нотаріус Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник Вікторія Володимирівна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Позивач в позові посилається на те, що позивач є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_3 постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 , разом зі своїм рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали спільних батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_4 є рідним дядьком позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина у вигляді права на земельну ділянку, що розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, за рахунок земель КДСП «Нива». Дане право виникло у ОСОБА_4 у зв'язку з включенням його в списки до державного акту на право колективної власності на землю КДСП «Нива» під номером 240. За життя ОСОБА_4 своє право на виділення земельної ділянки в натурі не реалізував.
Державний акт на право колективної власності на землю КДСП «Нива» було видано 23 червня 1995 року, зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право колективної власності на землю за Мд № 308. Таким чином, на час смерті ОСОБА_4 набув право на земельну частку (пай) КДСП «Нива», оскільки державний акт на право колективної власності на землю був виданий КДСП до його смерті.
Після смерті ОСОБА_4 , спадщину фактично прийняв його брат ОСОБА_3 , з яким ОСОБА_4 проживав разом, особи мали спільний побут. Прийняття спадщини братом ОСОБА_3 відбулося шляхом фактичного отримання від брата після його смерті всіх особистих речей, рухомого майна та документів.
Після смерті ОСОБА_4 , єдиною його ріднею яка мала право на спадкування після його смерті, являвся брат ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_3 прийняв від рідного брата ОСОБА_4 спадщину у вигляді права на земельну ділянку (пай), що розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, за рахунок земель КДСП «Нива».
Успадкувавши від рідного брата ОСОБА_4 право на земельну ділянку (пай), що розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, за рахунок земель КДСП «Нива», ОСОБА_4 своє право на виділення земельної ділянки в натурі не реалізував.
ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , у визначеному ст.ст. 1269, 1270 ЦК України порядку та строки, позивач звернулась до приватного нотаріуса Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В., з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, в порядку спадкування за законом.
Серед спадкової маси, яка підлягала успадкуванню, входило також право батька позивачки на отримання земельної ділянки, що розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, за рахунок земель КДСП «Нива», яке померлий ОСОБА_3 фактично успадкував після смерті рідного брата ОСОБА_4 за вищевказаних обставин.
05.10.2018 року приватним нотаріусом Солодовник В.В. на адресу позивачки було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої нотаріус відмовила Газиєвій А. В. у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не підтверджується належність йому спадкового майна, а саме земельної ділянки, що розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.
Позивач зазначає, що на момент смерті її батьком ОСОБА_3 втрачено документи, що підтверджують родинні зв'язки між ним та рідним братом ОСОБА_4 , у зв'язку з чим позивач також вимушена звертатися до суду для встановлення вказаного факту, як необхідного для реалізації позовних вимог, щодо визнання права в порядку спадкування за законом.
На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає:
-встановити факт, що ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_3 ;
-визнати факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , після смерті брата ОСОБА_4 ;
-визнати за позивачем право на земельну частку (пай) в розмірі 5,06 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель КДСП «Нива», розташовану на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті брата ОСОБА_4 , без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, в якій прохає розглянути справу без їхньої участі.
Представник третьої особи в судовому засіданні зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності та у Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області відсутні повноваження щодо виділення в натурі земельної частки (паю)
Третя особа - приватний нотаріус Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В. в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву, в якій прохала розглянути справу без її участі.
Дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 15).
Батько позивача (а. с. 11-12) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 14).
Відповідно до статті 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.
Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК УРСР ЦК Української РСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР, прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначили про те, що їм відомо, що померлий ОСОБА_4 та батько позивача ОСОБА_3 є рідними брата та проживали в одному домоволодінні до дня смерті.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У відповідності до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Статтями 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування».
Листом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що судам слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Виходячи зі змісту позовних вимог, позивач вважає себе спадкоємцем за законом майна померлого батька ОСОБА_3 , зокрема також майнових прав, які належали ОСОБА_4 та успадковані її батьком шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном, у зв'язку із вказаними обставинами звернулася до суду.
З постанови приватного нотаріуса Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В. від 05 жовтня 2018 року вбачається, що позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_3 та надано було такі документи: свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , свідоцтво про народження ОСОБА_10 , свідоцтво про одруження ОСОБА_2 , довідка ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відсутність інформації щодо реєстрації права власності на земельну ділянку. У зв'язку із не підтвердженням належності спадкового майна ОСОБА_3 , позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (а. с. 21).
Виходячи зі змісту постанови нотаріуса від 05 жовтня 2018 року, позивач маючи свідоцтво про смерть ОСОБА_4 (а. с. 15), який згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області внесений в списки членів КДСП «Нива», які мають право на земельну частку (пай) (а. с. 16), із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину вказаних майнових прав не зверталася. Доказів, які б свідчили про неможливість отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину на майнові права, які належали померлому ОСОБА_4 , через непідтвердженність родинних зв'язків із батьком позивача та відповідного факту прийняття спадщини до суду не надано.
За таких обставин, за наявності перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину не пов'язаних із підтвердженням родинних відносин та встановленням факту прийняття спадщини, суд вважає, що звернення до суду із позовними вимогами про визнання права на спадкове майно, є передчасними. Визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.
Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, треті особи - приватний нотаріус Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник Вікторія Володимирівна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 липня 2020 року.
Суддя Т.А.Ковальчук