Справа № 204/4093/20
Провадження № 1-в/204/808/20
17 липня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання засудженої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування до неї ст. 81 КК України, -
за участю прокурора - ОСОБА_4 , засудженої - ОСОБА_3 , представника установи - ОСОБА_5 ,
До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженої ОСОБА_3 про застосування до неї ст. 81 КК України.
В судовому засіданні засуджена ОСОБА_3 підтримала своє клопотання. При цьому остання зазначила, що вона відбула необхідну частину покарання. Вона відбуває покарання в Державній установі «Чернігівська виправна колонія № 44», однак була переведена до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» для ознайомлення з матеріалами справи. Вона ознайомлюється з матеріалами своєї справи для того, щоб написати скаргу на дії поліцейських, а не задля написання касаційної скарги. Перебування в ДУ «ДУВП №4» пов'язане лише з написанням скарги на дії поліцейських. Вона відбула 2/3 призначеного покарання. Зазначає, що до неї вже було застосовано ст. 82 КК України 10 червня 2020 року, та було замінено покарання з позбавлення волі на більш м'яке, тобто на обмеження волі, а пільга на ст. 81 КК України в неї відкрилася 27 червня 2020 року. Коли вона відбувала покарання в ДУ «Чернігівська виправна колонія № 44», то вона була працевлаштована, чому в неї не було заохочень вона може пояснити тим, що їй говорили в колонії, що заохочення вони надають засудженим, які відбули вже, як мінімум, шість місяців. Вона не відбула в колонії шести місяців, оскільки була переведена до ДУ «ДУВП № 4». В неї дійсно не було заохочень, однак її постійно хвалили. В неї було стягнення у вигляді попередження, однак воно вже погашено за плином часу. В ДУ «ДУВП № 4» її не беруть на роботу, а в колонії вона була працевлаштована, однак не офіційно.
Представник установи ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що на даний момент вважає за не доцільним застосування до засудженої ст. 81 КК України, оскільки у засудженої не має як заохочень так і стягнень. Зазначив, що засуджена не відбуває покарання в ДУ «ДУВП № 4», а тимчасово переведена з ДУ «Чернігівська виправна колонія № 44» для ознайомлення з матеріалами справи. Засуджену він може охарактеризувати лише за матеріалами особової справи, оскільки даний контингент засуджених не входить до його компетенції. Засуджена в ДУ «ДУВП № 4» характеризується посередньо, не порушує режиму утримання, однак не має, а ні заохочень, а ні стягнень. В зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні клопотання засудженої.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання засудженої, оскільки вона не відбуває покарання в ДУ «ДУВП № 4», в зв'язку з чим не можливо встановити наявність факту того, що засуджена своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали особової справи на засудженої, дійшов до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є неодноразово судимою за умисні злочини, в тому числі і особливо тяжкі злочини проти життя та здоров'я особи.
В останнє ОСОБА_3 засуджена вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2018 року за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 72, ст. 71, ст. 72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки один місяць.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2018 року було скасовано. ОСОБА_3 було призначено нове покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у вигляді обмеження волі строком один рік один місяць. На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України з урахуванням вимог ст. 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2016 року, та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки один місяць.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2019 року ОСОБА_3 було тимчасово залишено в ДУ «ДУВП № 4» для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року ОСОБА_3 було переведено з ДУ «Чернігівська виправна колонія № 44» до ДУ «ДУВП № 4», для подальшої доставки до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Статтею 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право, зокрема, вирішити питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
За змістом ст. 81 КК України, умовами умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є: відбуття засудженим певної частини призначеного покарання, визначеної у частині третій цієї статті; наявність факту того, що засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Статтею 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.
Вимогами ч. 2 ст. 67, ч. 2 ст. 103 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Пунктом 2 частини 2 ст. 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Згідно ч. 2 ст. 50 КВК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, однією з умов застосування до засудженого положень ст. 81 КК України є те, що він став на шлях виправлення. Про вказане може свідчити його поведінка і ставлення до праці.
За змістом зазначеного кримінального закону становлення особи на шлях виправлення це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці, добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.
Суд звертає увагу, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого відповідно до ст. 9 КВК України.
Щодо даних про особу, то засуджена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії невеликої тяжкості.
Згідно довідки про заохочення і стягнення, яка міститься в матеріалах особової справи засудженої ОСОБА_3 , вона не має заохочень, однак має одне стягнення за порушення режиму утримання, яке було погашено за плином часу.
Згідно характеристики, яка мається в матеріалах особової справи засуджена ОСОБА_3 характеризується посередньо. 29 січня 2020 року ОСОБА_3 прибула до ДУ «ДУВП № 4». За час перебування в установі, порушень режиму утримання не допускала, заохочень не мала. Соціально корисної активності та ініціативи не проявляє.
Однак, як пояснили в судовому засідання засуджена ОСОБА_3 та представник установи, засуджена перебуває в ДУ «ДУВП № 4» на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року, згідно якої, ОСОБА_3 було етаповано з ДУ «Чернігівська виправна колонія № 44» до ДУ «ДУВП № 4» для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Крім того, як вбачається з матеріалів особової справи засудженої, ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року було відмовлено в задоволенні зави засудженої ОСОБА_3 про застосування ч. 5 ст. 72 КК України.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року заяву засудженої ОСОБА_3 про застосування до неї ст. 82 КК України було задоволено, та вже 30 червня 2020 року ОСОБА_3 звертається до суду з заявою про застосування до неї ст. 81 КК України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених в тому числі й пунктом 2 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Тобто, законодавець визначив місце розгляду відповідного клопотання за місцем відбування покарання, оскільки, необхідними для вирішення клопотання відомостями щодо засудженої володіє адміністрація місця відбування покарання.
Крім того, суд враховує, що засуджена раніше неодноразово судима, за вчинення тяжких злочинів. Неодноразово до засудженої було застосовано умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, однак мети виправлення вони не дали. За час відбування покарання характеризується посередньо, не працевлаштована, соціально корисної активності та ініціативи не проявляє.
Таким чином, клопотання засудженої ОСОБА_3 підлягає розгляду за місцем відбування покарання останньої, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування до неї ст. 81 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя ОСОБА_1