Справа № 204/3598/20
Провадження № 1-в/204/723/20
17 липня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції подання Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» про застосування ст. 82 КК України щодо засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , засудженого - ОСОБА_3 , представника установи - ОСОБА_5 ,
09 червня 2020 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло подання Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» про застосування ст. 82 КК України щодо засудженого ОСОБА_3 .
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 підтримав подання та просив його задовольнити, застосувати до нього ст. 82 КК України, суду пояснив, що за час відбування покарання він не мав стягнень, він вперше засуджений, раніше він був співробітником міліції. Вказує на те, що він був засуджений за ст. 121 КК України, однак він не погоджується з даним вироком суду, оскільки в його справі є співучасник, але станом на сьогоднішній день він перебуває на свободі та не засуджений до цих пір. Крім того, зі сторони потерпілого в той день були хуліганські дії, однак справа постановою прокурора була закрита в зв'язку з і смертю потерпілого. Родичі потерпілого оскаржили дану постанову і вона була скасована. На даний час дана справа розглядається і він чекає за даною справою судового рішення, після чого він знову буде оскаржувати вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року, оскільки не вважає себе винуватим.
Представник установи ОСОБА_5 підтримав подання та просив його задовольнити, суду пояснив, що засуджений зарекомендував себе з задовільної сторони, має ряд заохочень, стягнення відсутні, порушення за час відбування покарань не допускав, поведінку не порушував, соціально корисні зв'язки задовільні. На теперішній час установа вважає за доцільним застосувати до ОСОБА_3 ст. 82 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 пояснив, що в зв'язку з тяжкістю вчиненого злочину ОСОБА_3 , строком покарання, який був відбутий ним, та строк покарання який він не відбув, стягнення та заохочення які він отримував, вважав за доцільним відмовити в задоволенні подання установи.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали особової справи на засудженого та надані до суду докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.
Статтею 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд, визначений ч. 3 ст. 539 КПК України, має право, зокрема, вирішити питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Судом встановлено, що вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді десяти років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 24 листопада 2014 року по 19 лютого 2015 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2016 року вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року було змінено. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_3 у строк покарання, строк його попереднього ув'язнення з 24 листопада 2014 року до 19 лютого 2015 року та з 17 лютого 2016 року до 02 червня 2016 року включно, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі. Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17 лютого 2016 року.
Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року набрав законної сили 02 червня 2016 року.
Засуджений ОСОБА_3 з 17 лютого 2016 року утримується в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4».
За змістом ст. 82 КК України, умовами заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є: відбуття засудженим певної частини призначеного покарання, визначеної у частині четвертій цієї статті; наявність факту того, що засуджений став на шлях виправлення.
Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Відповідно до ст. 82 КК України, суд за наявністю визначених законом підстав вправі замінити засудженому невідбуту частину покарання більш м'яким покаранням. При цьому нове покарання визначається з урахуванням його розташування в системі покарань, зазначених в ст. 51 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Статтею 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Пунктом 2 частини 4 ст. 82 КК України передбачено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим: не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі.
Відбутий строк покарання ОСОБА_3 за вимогами ст. 82 КК України є формальним, оскільки зарахований з урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року передбачено, що оскільки судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
З матеріалів особової справи вбачається, що засуджений ОСОБА_3 під дію ст. 82 КК України підпадає формально по відбуттю 1/2 частини строку призначеного йому покарання, згідно довідки про заохочення і стягнення, засуджений ОСОБА_3 має сім заохочень, а саме 27 жовтня 2016 року - за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, 28 лютого 2017 року - за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, 30 жовтня 2017 року - за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, 19 грудня 2018 року - за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, 11 квітня 2019 року - за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, 09 вересня 2019 року - за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, 11 січня 2020 року - за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці. Стягнень не має.
Однак суд зазначає, що наявність семи заохочень та відсутність стягнень не є єдиною обставиною, яка є підставою для застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного основного покарання більш м'яким, так як існує ряд обставин які враховані судом при розгляді подання.
При цьому, окремо слід звернути увагу, на те що, відповідно до ч. 3 ст. 6 КВК України суспільно корисна праця засудженого є лише одним з основних засобів виправлення особи, встановлених державою, та направлених на процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості.
Згідно пункту 3 розділу другого Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань від 28 серпня 2018 року за № 2823/5 засуджені зобов'язані виконувати необхідні роботи із самообслуговування, благоустрою установи виконання покарань.
При цьому, ч. 2 ст. 9 КВК України передбачена відповідальність засуджених за невиконання ними своїх обов'язків, встановлених Законом.
Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, усі його подяки пов'язані з участю у роботах із благоустрою установи, тобто в обов'язкових заходах, передбачених Правилами внутрішнього розпорядку установи. Будь - які заохочення з боку адміністрації установи за виявлену ініціативу з боку самого засудженого відсутні, що свідчить виключно про виконання ОСОБА_3 покладених на нього Правилами внутрішнього розпорядку установи обов'язків, а не про позитивне ставлення засудженого до праці, а його праця є вимушеною.
Застосування до засуджених заходів заохочення має на меті виконання покладених на них обов'язків та додержання встановлених правил поведінки, передбачених КВК України та правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Дані заохочення мають оцінюватись наряду з іншими показниками виправлення засудженого.
Відповідно до ч. 8 ст. 131 КВК України адміністрація колонії зобов'язана щоквартально проводити оцінювання поведінки особи, додержання нею правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці та приймати вмотивоване рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів заохочення. Прийняте рішення відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, під підпис.
Як вбачається з довідки про заохочення і стягнення засудженого ОСОБА_3 протягом 2016 року до нього було застосовано 1 заохочення, протягом 2017 року до нього було застосовано 2 заохочення, протягом 2018 року до нього було застосовано 1 заохочення, протягом 2019 року до нього було застосовано 2 заохочення, та в 2020 році до нього було застосовано 1 заохочення. Вказане свідчить про те, що в інший час адміністрація установи виконання покарань приймала рішення щодо недоцільності застосування до засудженого ОСОБА_3 заходів заохочення у відповідності до ч. 8 ст. 131 КВК України, на підставі оцінювання поведінки останнього, додержання ним правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці.
Щодо даних про особу, то засуджений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії тяжкого злочину, проти життя та здоров'я людини.
Як вбачається із характеристики, засуджений ОСОБА_3 в місцях позбавлення волі знаходиться з 19 лютого 2016 року. Під час тримання у ДУВП № 4 характеризував себе посередньо, вимог режиму утримання не допускав, дисциплінарні стягнення та заохочення не застосовувалися. З 28 липня 2016 року відбуває покарання у складі господарчої обслуги ДУВП № 4. За період відбування характеризується позитивно, за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці має заохочення правами начальника установи. Завжди дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, правил внутрішнього розпорядку установи, дисциплінарних стягнень не має. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконує передбачені законом вимоги адміністрації. Працевлаштований підсобним робітником установи. До праці ставиться сумлінно. Дбайливо ставиться до виробничого обладнання, майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушення вимог пожежної безпеки та техніки безпеки праці. виконує правила виробничої санітарії. Додержується трудової дисципліни. Відповідно до ст. 123 КВК України приймав участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «правова освіта». Відповідно до ст. 110 КВК України підтримує соціально - корисні зв'язки з рідними шляхом листування та побачень, отримує від них посилки та передачі. Зв'язки з рідними міцні, цінує. За складом характеру спокійний, врівноважений та цілеспрямований. На профілактичних обліках не перебуває. У відношенні до засуджених неконфліктний, підтримує рівні та доброзичливі стосунки. До малих неформальних груп не належить. Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд. Стан здоров'я задовільний. Вину у скоєному злочині усвідомив. Глибоко кається.
Згідно психологічної характеристики від 27 травня 2020 року засуджений ОСОБА_3 має низький рівень агресивності.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини строку основного покарання більш м'яким покаранням - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Таким чином, висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Статтею 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.
Вимогами ч.2 ст. 67, ч.2 ст. 103 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
За змістом зазначеного кримінального закону становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці, добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.
Суд звертає увагу, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого відповідно до ст. 9 КВК України.
З досліджених доказів вбачається, що засуджений ОСОБА_3 формально відбув встановлену законом частину строку покарання з урахуванням ч. 5 ст. ст. 72 КК України в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину та застосування запобіжного заходу, та йому було зараховано в строк покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року, строк попереднього ув'язнення з 24 листопада 2014 року до 19 лютого 2015 року та з 17 лютого 2016 року до 02 червня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» № 838 - VIII від 26 листопада 2015 року.
Згідно витягу з наказу начальника установи від 28 липня 2016 року засудженого ОСОБА_3 було зараховано до складу господарчої обслуги установи, на посаду підсобного робітника обслуговуючого персоналу першого розряду.
26 вересня 2018 року комісією Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» були розглянуті матеріали відносно засудженого ОСОБА_3 про переведення засудженого з колонії мінімального (середнього) рівня безпеки до дільниці соціальної реабілітації. У зв'язку з тим, що засуджений ОСОБА_3 написав заяву з проханням не застосовувати до нього ст. 101 КВК України, так як він бажає звільнитись з установи на підставі ст. 81 КК України, йому було відмовлено.
Згідно витягу з наказу начальника установи від 31 липня 2019 року засудженого ОСОБА_3 було зараховано з 01 серпня 2019 року на посаду кравця з ремонту речового майна та постільних речей другого розряду.
16 жовтня 2019 року комісією Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» були розглянуті матеріали відносно засудженого ОСОБА_3 про переведення засудженого з колонії мінімального (середнього) рівня безпеки до дільниці соціальної реабілітації. У зв'язку з тим, що засуджений ОСОБА_3 написав заяву з проханням не застосовувати до нього ст. 101 КВК України, йому було відмовлено.
Аналізуючи данні матеріали, суд критично ставиться до характеристики на засудженого ОСОБА_3 .
Також, як вбачається з матеріалів особової справи, а саме рапорту начальника відділення соціально - психологічної служби капітана внутрішньої служби ОСОБА_5 від 01 серпня 2019 року, він просить дозволу начальника установи з 01 серпня 2019 року зарахувати до складу господарчої обслуги установи засудженого ОСОБА_3 на посаду кравця, однак витяг з наказу начальника установи про зарахування ОСОБА_3 до складу господарчої обслуги на посаду кравця датований 31 липня 2019 року, що ставить під сумнів дійсність даного наказу.
Крім того, як вбачається з матеріалів особової справи засудженим було подано до Марганецького міського суду Дніпропетровської області заяву про перегляд вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року, в зв'язку з нововиявленими обставинами. Дана заява засудженого ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року була залишена без задоволення. Викладене свідчить проте, що засуджений ОСОБА_3 вину у скоєному злочині не усвідомив, не визнав та щиро не розкаявся у вчиненому злочині, хоча факт вчинення злочину було доведено судом.
Крім того, як зазначив сам засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні він не визнав свою провину, і на даний час чекає рішень по іншим справам для того щоб мати можливість повторно звернутись до суду з заявою про скасування вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року.
В матеріалах особової справи засудженого мається довідка з управління кадрового забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області від 19 серпня 2016 року, відповідно до якої засуджений ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ в період часу з 10 серпня 1990 року по 24 травня 1999 рік. Вказане свідчить про те, що засуджений був обізнаний про протиправність своїх дій та розумів можливе настання відповідних наслідків злочину, однак він продовжив вчиняти злочин, що стало причиною смерті потерпілого.
Обставини справи свідчать про наявність в діях засудженого ОСОБА_3 як позитивних, (отримання семи заохочень), так і негативних чинників, (відсутність визнання вини та щиросердного розкаяння у вчиненому злочині, відсутність самостійної ініціативи щодо праці), які не дають змогу суду з впевненістю прийти до висновку, що засуджений ОСОБА_3 своєю поведінкою довів ту обставину, що він остаточно став на шлях виправлення та виховання, що, є основною підставою для застосування пільги, яка передбачена ст. 82 КК України.
В судовому засіданні не встановлені обставини, що процес виправлення засудженого досяг тієї стадії, на якій відбування ним призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі. Поведінка засудженого не є такою, що може слугувати прикладом для інших засуджених та бути підставою для заміни невідбутої частини покарання на більш м'яке.
У судовому засіданні не надано інших доказів виправлення засудженого ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави для застосування пільг згідно ст. 82 КК України стосовно ОСОБА_3 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 КВК України, ст. 82 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні подання Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» про застосування ст. 82 КК України щодо засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя ОСОБА_1