202/2693/20
1-кп/202/349/2020
21 липня 2020 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040660000522 від 08 квітня 2020 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Дніпрі, громадянина України, маючого середню технічну освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України -
ОСОБА_5 , 31 березня 2020 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, знаходився у під'їзді №2, будинку АДРЕСА_2 , де побачив вхідні металеві двері тамбуру квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 на першому поверсі вказаного будинку, який відокремлений від загального коридору металевими дверима із врізним замком та який використовується потерпілим ОСОБА_4 для зберігання матеріальних цінностей. В цей момент, у ОСОБА_5 , який розуміючи, що у вказаному тамбурі може знаходитись чуже майно, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ОСОБА_5 , того ж дня, а саме 31 березня 2020 року, у період часу з 07 години 30 хвилин по 08 годину 00 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, таємно, бажаючи заволодіти чужим майном, підійшов до вищевказаного тамбуру та шляхом натискання на рукоятку дверей, відчинив їх, після чого незаконно потрапив до приміщення вказаного тамбуру.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , проникнувши без законних підстав до приміщення зазначеного тамбуру побачив чуже майно, що належить потерпілому ОСОБА_4 , а саме: велосипед марки «BULLS King Cobra disk» вартістю 16 740 гривень, велокомп'ютер марки «Sigma Sport ВС 12/12» вартістю 734 гривень 70 копійок, велофара «ХМ L2 2Led Bike» вартістю 943 гривень 02 копійки, які були обладнанні на велосипеді, та визначивши зазначене майно предметом свого злочинного посягання, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, викотив вказаний велосипед з приміщення тамбуру, а в подальшому з під'їзду вказаного будинку, тим самим заволодів вищевказаними речами, після чого місце вчинення злочину покинув у невідомому напрямку, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 18 417,72 гривень.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 31 березня 2020 року помітив зникнення велосипеда та викликав поліцію.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченому ч.3 ст.185 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення.
У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, постанову щодо речових доказів та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують останнього, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 доведена повністю і він повинен нести кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у інше приміщення.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься відповідно до вимог ст.12 КК України до тяжкого злочину, особу винного, який не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 є щире каяття.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 на думку суду можливе без ізоляції від суспільства, і покарання йому слід призначити у виді позбавлення волі у межах санкції ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дане покарання буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування ст.69 КК України судом не встановлено.
Крім того, потерпілим був поданий цивільний позов, в якому останній просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на його користь майнову шкоду у розмірі 18 417,72 гривні та моральну шкоду у розмірі 7000 гривень.
Згідно з ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно зі статтею 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється, виходячи із реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні цивільний позов визнав у повному обсязі.
У зв'язку з викладеним, цивільний позов потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди підлягає задоволенню.
Щодо вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди, судом враховується наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.
В судовому засіданні судом було встановлено, що потерпілому ОСОБА_4 було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, спричиненими скоєним кримінальним правопорушенням відносно нього.
Враховуючи вимоги розумності та справедливості, а також обставини справи, враховуючи те, що потерпілий зазнав душевних страждань від заподіяних щодо себе неправомірних дій, а також приймаючи до уваги майновий стан самого обвинуваченого, суд вважає, що цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 2000 грн.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 300 гривень.
Питання з речовими доказами у кримінальному провадженні суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349,370,373,374,376,394 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , майнову шкоду у розмірі 18 417 (вісімнадцять тисяч чотириста сімнадцять) гривень 72 копійки.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави кошти, витрачені на проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 300 гривень.
Речовий доказ, диск CD-R із записами камер відеоспостереження в приміщенні ломбарду «Онікс», що за адресою: м.Дніпро, вул.М.Лисиченко,21 від 31.03.2020 - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1