21 липня 2020 року м. Ужгород№ 260/2229/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцовича М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду по справі №260/2229/20, -
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
У відзиві на позов відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду, мотивуючи тим, що позивачем було пропущено строк звернення до суду.
Розглянувши подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зміни розміру його пенсії з 76% до 70% грошового забезпечення. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що з метою з'ясування причин зменшення розміру пенсії за вислугу років та поновлення права на отримання пенсії у раніше призначеному розмірі, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із відповідною заявою. Листом від 02.06.2020 року відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до проведеного перерахунку розмір його пенсії розраховується, виходячи з 70% грошового забезпечення.
Так, відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу перерахунку пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 р. за відсутності звернення пенсіонера із заявою, про прийняте рішення щодо порядку проведеного перерахунку останній не повідомлявся, відтак суд приходить висновку, що позивач не міг знати про зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення, з якого розраховується його пенсія.
Інших доказів на підтвердження факту обізнаності позивача з оскарженими діями органу Пенсійного фонду України відповідач не надав.
Нормами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський суд з прав людини у справі Bellet v. France зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованість заявленого клопотання, а тому у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 256, 294, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду по справі №260/2229/20 - відмовити.
2. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України.
СуддяМ.М. Луцович