01 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/731/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Поп Н.В. за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: Ужгородська міська рада - представник не зявився
відповідача: Департамент міського господарства Ужгородської міської ради-представник не зявився
третя особа : Головне управління СБУ в Закарпатській області -представник не зявився
розглянувши у закритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородська міська рада Департамент міського господарства Ужгородської міської ради визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 26.03.2020 року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, яким просить:
1.Відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2.Визнати протиправним та скасувати розпорядження Ужгородського міського голови «Про припинення служби в органах місцевого самоврядування» від 18.03.2020 року № 57-р.
3.Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу закупівель та регулювання економічної діяльності Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради.
4.Стягнути з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог: Управління Служби безпеки України в Закарпатській області та вирішено клопотання третьої особи щодо проведення закритого судового засідання.
Позиції сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 15.05.2017 року вступив на службу до органу місцевого самоврядування та до березня 2020 року працював на посаді головного спеціаліста у різних відділах Ужгородської міської ради.
18.03.2020 року міським головою було прийнято розпорядження про припинення служби позивача в органах місцевого самоврядування та звільнення із займаної посади, через втрату права на службу в органах місцевого самоврядування. Підставою для такого звільнення слугувало подання Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (від 21.02.2020 року № 58/2-486 дек), в якому було наведено обставини набуття позивачем громадянства іншої країни, що (на думку правоохоронців та роботодавця) свідчить про втрату права на державну службу та є підставою для припинення державної служби у відповідності до ч. 2 ст. 84 Закону України «Про державну службу».
Однак, позивач зазначає, що обмеження встановлені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-УІІІ не поширюються на посадових осіб органу місцевого самоврядування та можуть слугувати підставою для їх звільнення з публічної служби. Підсумовуючи наведене, зауважує, що присягу посадової особи місцевого самоврядування не порушував, має право на службу в органі місцевого самоврядування (ст. 5 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"), оскільки є громадянином України. Враховуючи наведене вище просить задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради в судове засідання не зявилися, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що стверджується електронними звітами про отримання поштового електронного відправлення. Відповідачі відзив на позов не подали.
Представник Ужгородської міської ради 15 квітня 2020 року подав клопотання, в якому просив розглянути справу у їх відсутності за наявними матеріалами справи.
17 квітня 2020 року на електронну пошту ЗОАС надійшло клопотання від представника Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник Головного управління СБУ в Закарпатській області в судове засідання не зявився, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що стверджується електронними звітами про отримання поштового електронного відправлення.
Однак, 28 травня 2020 від представника Головного управління СБУ в Закарпатській області надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності сторони.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.8-9).
Позивач, 15.05.2017 року вступив на службу до органу місцевого самоврядування та зайняв посаду головного спеціаліста відділу правової експертизи документів управління правового забезпечення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради. (а.с.14)
В подальшому позивача переведено на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу позовної та претензійної роботи управління правового забезпечення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради. (а.с.15)
12.04.2019 року позивача було переведено на тимчасову посаду головного спеціаліста у відділі управління комунальною власністю та земельними ресурсами управління майном Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради. (а.с.15)
Далі, 10 березня 2020 року, позивач зайняв тимчасову посаду головного спеціаліста відділу закупівель та регулювання економічної діяльності Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради в порядку переведення. (а.с.16).
Вказане вище підтверджується копією трудової книжки (а.с. 13-16).
Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 04053699) і Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 36541721), у відповідності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичними особами з організаційно правовою формою: орган місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що 18.03.2020 року, позивач звернувся за медичною допомогою до спеці алізованої лікарської установи, де йому було відкрито лікарняний лист та рекомендовано подальше лікування проходити амбулаторно. (а.с.18).
В цей же день, Розпорядженням міського голови Б.Андріїв №57-р від 18.03.2020 року "Про припинення служби в органах місцевого самоврядування", було звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу закупівель та регулювання економічної діяльності департаменту міського господарства із займаної посади, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 20 та частини 1 статті 5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування .
При винесенні оскаржуваного Розпорядження міський голова керувався:
ч.4 статті 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"
статтею 19 Закон України "Про громадянство в Україні"
п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування "
п.2 статті 84 Закону України "Про державну службу"
У вищезазначеному розпорядженні також зазначено, що з огляду на встановлення обставин набуття головним спеціалістом відділу, закупівель та регулювання економічної діяльності департаменту міського господарства ОСОБА_1 громадянства Угорської Республіки, які були виявлені на підставі подання Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (від 21.02.2020 року № 58/2-486 дек), що в свою чергу свідчить про втрату ним права на службу в органах місцевого самоврядування. (а.с.10).
Відповідно до наданих Головним управління СБУ в Закарпатській області документів, а саме: відомості з Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України №0184-32664/0/15-19 від 10.09.2019р.), Закарпатської митниці ДМС України №77-18/1/-22/446 від 27.01.2020р. та Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області №31/7-262 від 11.02.2020 p. вказані періоди переміщення через Митний кордон України транспортних засобів в період з 01.01.2015 рік по вересень 2019 року громадянина Угорщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням паспорту Угорщини НОМЕР_2 та громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням паспорту НОМЕР_3 ., а також виїзд на вїзд в напрямку Чехії на ТЗ SKODA OCTAVIA водія ОСОБА_1 з паспортом Угорщини НОМЕР_4 (а.с.97-103).
Матеріали справи не містять паспорту громадянина Угорщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Третьою особою надано копію паспорта громадянна України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданого 03.01.2010 року., а також реєстраційну картку ТЗ SKODA OCTAVIA,власником якої є ОСОБА_1 та документи щодо реєстрації даного транспортного засобу за ОСОБА_1
Довідка виконкому Ужгородської міської ради надана а адресу третьої особи містить періоди відсутності на роботі позивача протягом 2017 року по 2019 рік., а також про його доходи за 2017 рік та 2019 рік.
Позивачем, 19.03.2020 року було направлено інформаційний запит до Апарату Верховної Ради України, з проханням надати офіційний текст вказаної вище норми (а.с.11).
У відповідь на запит позивачу було надано лист за підписом заступника керівника управління, керівника відділу роботи з публічною інформацією О. Кузьміна, де вказано, що в пункті 2 Розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» здійснено посилання на саме на Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, який втратив чинність з 01.05.2016 року на підставі пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII. (а.с.12).
Мотиви та норми права застосовані судом.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні засади служби в органі місцевого самоврядування визначено Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
У відповідності до ст.2 вказаного Закону, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно- дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дана стаття кореспондується із ст.1 ЗУ "Про місцеве самоврядування".
Згідно статті 5 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування" право на службу в органі місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території.
Статтею 12 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлені обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби, а саме:
- на службу в органи місцевого, самоврядування не можуть бути прийняті особи які: визнані судом недієздатними; мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; за рішенням суду позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого строку; у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам.
Отже, як вбачається з наведених в статті 12 положень, право особи на службу в органі місцевого самоврядування не обмежується у зв'язку з наявністю у неї громадянства іншої країни.
Також, статтею 20 вказаного Закону, визначено підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, де не зазначено такої підстави як: набуття службовцем громадянства іншої держави.
Слід зазначити, що згідно ст. 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" - служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Слід зазначити, що станом на день розгляду справи , не встановлено документу, який може спростувати наявність у позивача громадянства України.
Згідно частиною 2 статті 1 Закон України "Про. державну службу":
- державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження,безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
При цьому, посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, оскільки посадова особа органу місцевого самоврядування займає посаду в органі місцевого самоврядування (не є органом державної влади) та отримує заробітну плату за рахунок місцевого, а не державного бюджету.
Відтак, як зазначено в пункті 11 частини 3 статті 3 вищевказаного закону, Закон України "Про державну службу" не поширюється на посадових осіб органу місцевого самоврядування.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 84 Закон України "Про державну службу", вказано, що підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є: встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби.
З аналізу наведених вище норм, слід дійти висновку, що службовими особами є як державні службовці, так і посадові особи органу місцевого самоврядування, при цьому поняття державної служби не поширюється на посадовців органу місцевого самоврядування.
Однак, відповідач, під час прийняття спірного розпорядження посилається на пункт 2 Розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», де сказано, що: «Дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування".
Разом з цим, у відповідності до пункту 3.3.1. Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України № 448 від 25.05.2006 року, кожен прийнятий Верховною Радою акт; окрім назви, має присвоєний унікальний номер та дату його прийняття.
Так, Верховною Радою, за час незалежності України було прийнято два Закони з ідентичною назвою «Про державну службу», а саме:
1. Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, що втратив чинність 01.05.2016 року у зв'язку із прийняттям нового закону.
2. Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-УІІІ, котрий набрав чинності 01.05.2016 року і є чинним станом на сьогодні.
У відповідності до офіційного веб-сайту Верховної ради України (rada.gov.ua), в тексті пункту 2 Розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» наявне гіперпосилання на Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, який з 01.05.2016 року втратив чинність.
Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 3 чинного Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-УІІІ, його дія не поширюється на посадових осіб органу місцевого самоврядування.
З урахуванням наведеного, слід дійти висновку про те, що обмеження встановлені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-УІІІ, не поширюються на посадових осіб органу місцевого самоврядування та не можуть слугувати підставою для їх припинення та звільнення з публічної служби.
Крім того, у відповідності до ст. 4 Конституції України, в Україні діє принцип єдиного громадянства.
Вказаний вище Конституційний принцип розкрито в ст. 2 Закону України "Про громадянство", де вказано що принцип єдиного громадянства виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України.
Законом України «Про громадянство України» визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
У статті 19 Закону України визначено, що добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
Розділом 4 Закону визначений вичерпний перелік державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства. Це - Президент України, Комісія при Президентові України з питань громадянства, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, Міністерство закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України.
У відповідності до ст. 2 ЗУ "Про Службу Безпеки України " на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 ( Далі- Порядок № 950) встановлений Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування., відповідно до якого:
-стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:
-у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
-у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;
-на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;
-з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов'язки (далі - керівник органу).
Також суд не вважає правильною позицією відповідача щодо можливості звільнення позивача під час перебування його на лікарняному. Дана позиція суду узгоджується з висновком, зазначеним у п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" :
Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП ( 322-08 ) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Частиною 3 ст.40 КЗпП зокрема встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті). За змістом зазначеної норми в період тимчасової непрацездатності не допускається проведення самої процедури звільнення.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, виду діяльності й галузевої належності.
Статтею 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ви значено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом
Роботодавець, повинен провести ретельне службове розслідуван ня та встановити ці обставини. Однак, таке розслідування проведено не було, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості ознайомитись зі змістом «правопорушення», надати пояснення по його суті та оскаржити результати у встановленому Законом порядку.
Відтак, звільнення позивача відбулось всупереч вимог ч. 5 ст. 40 КЗпП України, на підставі Закону "Про державну службу", який в даному випадку застосуванню не підлягає , рішення та висновки за результатами службового розслідування стосовно позивача -відсутні.
Відтак, обставин,що передбачені ст. 12 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог пов'язаних з проходженням служби в органі місцевого самоврядування за позивачем не встановлено.
Відповідно до статті 235 Кодексу Законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28 жовтня 2014 року (№ рішення у ЄДРСР 41602330), у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини першої статті 235 КЗпП позивача необхідно поновити на попередній посаді з 18.03.2020 року .
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середньоденна заробітна плата позивача, яка обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю звільнення з роботи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»
Згідно Довідки Департаменту міського господарства Ужгородської міськради від 25.03.2020 року заробітна плата позивача за січень склала 20415 грн., за лютий-31650 грн. , ( за два місяці- 52065 грн , то заробітна плата таким чином становить 26032 грн.
Згідно листа Мінсоцполітики від 03.08.2019 року "Норми тривалості робочого часу на 2020 рік" : січень мав - 21 робочий день, лютий- 20 робочих днів., отже розмір середньоденного заробітку склав 52065:41= 1270 грн.( 52065:41)
Оскільки з 18 березня 2020 року , тобто з дня припинення служби позивача в органах місцевого самоврядування по день винесення даного рішення кількість робочих днів склала 52 дні, то сума заробітної плати за час вимушеного прогулу складає : 52 х 1270 грн. =66040 грн.
Відповідно до пункту 2 та пункту 3 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 26032 грн. підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст.77 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову ( ч. 2 ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи Відповідачами не надано суду відзиву та заперечень на позовні вимоги, відтак суд кваліфікує це як визнання позову відповідачами.
Згідно вимог ч.2 статті 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, суд дійшов висновку , що оскаржуване розпорядження прийнятий не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246 КАСУ, суд
1.Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати розпорядження Ужгородського міського голови "Про припинення служби в органах місцевого самоврядування" № 57-р від 18.03.2020 року.
3.Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_5 мешканця АДРЕСА_2 на посаді головного спеціаліста відділу закупівель та регулювання економічної діяльності Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради з 18 березня 2020 року.
4.Стягнути з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради ((Код ЄДРПОУ 36541721) 88000, ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛ., МІСТО УЖГОРОД, ПЛОЩА ПОШТОВА, БУДИНОК 3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , мешканця АДРЕСА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18.03.2020 року по 01 червня 2020 в розмірі 66040( шістдесят шість тисяч сорок гривень) із утриманням податків й інших обов'язкових платежів.
Рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 26032 грн.( двадцять шість тисяч тридцять дві гривні) підлягає до негайного виконання.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.06.2020 року.
На підставі абз.2.ч.2.ст.2 ЗУ "Про доступ до судових рішень" оприлюднюється скорочений текст рішення.