вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.07.2020м. ДніпроСправа № 904/1707/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Боговенко С.Ю., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газфаєр Інвест", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євро Труб Полімер", м. Дніпро
про стягнення 3 352 934,09 грн. за договором поставки
Представники:
Від позивача Фурсенко С.С. - адвокат
Від відповідача Кучерук А.В. - адвокат
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газфаєр Інвест" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" про стягнення 3 352 934,09 грн. за договором поставки, з яких: 3 046 159,30 грн. - попередня оплата, яка підлягає поверненню; 126 137,54 грн. - проценти за користування чужими коштами; 180 637,25 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 030118 від 03.01.2018 в частині поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2020 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.
09.04.2020 Позивач надав до суду заяву про усунення недоліків
Ухвалою від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.05.2020.
06.05.2020 Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, зазначивши, що на неодноразові усні звернення відповідача, і письмові повідомлення позивач тривалий час не забирає виготовлену продукцію. Остання пропозиція на негайне отримання товару № 37 від 04.10.2019 отримана позивачем 18.10.2019 залишена без відповідної реакції.
Також Відповідач зазначив, що в позовній заяві не доведено підстав для відмови у прийнятті товару.
Ухвалою від 06.05.2020 відкладено розгляд справи на 25.05.2020.
25.05.2020 позивач надав пояснення, в яких зазначив, що на виконання вимог ухвали від 06.05.2020, для підтвердження направлення на адресу відповідача вимог про повернення, надає опис вкладення з рекомендованим повідомленням та фіскальним чеком від 09.10.2019, та рекомендоване повідомлення з фіскальним чеком від 11.12.2019.
Відносно того, чому у вимогах про повернення коштів зазначалась сума 2 988 426,21 грн., тоді як в позові сума передплати становить 3 046 159,21 грн., позивач пояснив, що сума у вимогах була зазначена помилково.
У підготовчому засіданні 25.05.2020 оголошено перерву до 15.06.2020.
12.06.2020 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій щодо твердження відповідача стосовно необхідності позивачу забрати труби ПЕ 100 газ SDR17.6 250х14,2 габарити яких погоджено з позивачем та які знаходяться на складі ТОВ "ППБП "Євро Труб Полімер" зазначив, що відповідно до п. 1.2. договору асортимент, кількість, місце та строки поставки товару вказується в узгоджених сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до п. 1.3. договору оплата покупцем здійснюється за узгодженими цінами, з урахуванням ПДВ, у відповідності з рахунками-фактури та видатковими накладними, в яких міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума).
Позивач вказує на те, що оскільки за весь період дії договору, відбулась лише одна узгоджена поставка товару у жовтні 2018 року за видатковою накладною № 628 від 24.10.2018 - труба ПЕ 80газ SDR 11 на суму 781 339,198грн., тому твердження відповідача про наявність виготовленої труби ПЕ 100, габарити якої погоджені сторонами договору та яка повинна бути передана позивачу не відповідає дійсності.
Також позивач звертає увагу на те, що до часу надсилання ним вимоги про сплату боргу від 04.10.2019, він жодного разу не отримував від відповідача повідомлення про наявність виготовленої продукції труби ПЕ 100, а всі звернення позивача стосовно передачі товару, відповідач лишив поза увагою.
Позивач стверджує, що він на виконання умов п. 4.6. договору з'явився для отримання товару за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км., але отримав лише частину товару.
Дані про те, що відповідач робив у 2018 році закупку сировини та взагалі виготовляв продукцію не стосуються даного спору, тому що, вони виходять за межі спірного договору поставки.
Крім того, позивач вказує на те, що посилання відповідача на виконання договору в повному обсязі взагалі є абсурдним, оскільки за весь період дії договору, відповідачем фактично здійснено поставку товару всього один раз на суму 781 339,19 грн., що підтверджується видатковою накладною № 628 від 24.10.2018.
Позивач зазначає, що оскільки, відповідно до п. 9.2. договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом календарного року, фактично припиняє свою дію після повного розрахунку і виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, тому договір є чинним, так як станом на день подання позовної заяви з боку відповідача існує невиконання зобов'язання за договором.
У підготовчому засіданні 15.06.2020 оголошено перерву до 13.07.2020.
10.07.2020 позивач надав до суду клопотання про долучення доказів до справи, а саме доказів направлення на електронну пошту відповідача заявки на поставку труб відповідного асортименту.
13.07.2020 відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що наявні у справі матеріали не містять доказів досягнення сторонами домовленості стосовно строку поставки відповідачем позивачу товару, а зазначення в рахунку-фактурі від 03.01.2018 №1 щодо відпуску товару, а саме труби ПЕ 100 газ SDR 17.6 250х14,2 у кількості - 3610 м, ціною 3 826 455,60 грн. не є конкретним встановленням строку (терміну) виконання зобов'язання щодо поставки відповідачем товару, визначеного вказівкою на подію, яка неминуче має настати, в розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Також відповідач вказує, що як на підставу заявлення позовної вимоги про стягнення попередньої оплати позивач посилається на положення ст. 693 ЦК України, яка передбачає, що, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач має право вимагати від відповідача поставку у будь-який час, але у відповідача виникає обов'язок здійснити поставку у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Відповідач стверджує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача із вимогою саме про здійснення поставки товару та останнім йому було відмовлено. Натомість позивач двічі надіслав відповідачу претензію щодо повернення попередньої оплати. Отже, дії позивача не вказують на бажання у встановлений законодавчо спосіб вимагати виконання відповідачем зобов'язань по поставці товару та відсутності інтереса до такої поставки.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем до справи не надано доказів досягнення між сторонами згоди стосовно відмови від договору. Отже, одностороння відмова позивача від договору є неприпустимою та такою, що суперечить чинному законодавству.
У підготовчому засіданні 13.07.2020 сторони надали заву в якій проти переходу до розгляду справи по суті не заперечують.
Ухвалою від 13.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 13.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:
Предметом доказування позову є обставини укладання договору № 030118 від 03.01.2018, обставини оплати за товар та прострочення поставики цього товару.
03.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" (далі - відповідач, продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газфаєр Інвест" (далі - позивач, покупець) уклали договір № 030118 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та оплачувати продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором.
У відповідності до п. 1.2. договору, асортимент, кількість, місце та строк поставки товару вказується в узгоджених сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п. 1.3. договору, оплата покупцем здійснюється за узгодженими цінами, з урахуванням ПДВ, у відповідності з рахунками-фактурами та видатковими накладними, в яких міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума).
Відповідно до п. 2.1 договору, товар відвантажується продавцем покупцю за погодженими цінами, зазначеними по кожному виду продукції в рахунках/специфікаціях до цього договору.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що ціна договору визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність покупця згідно товарно-супровідних документів протягом терміну дії даного договору.
У відповідності до п. 3.1. договору, ціна на товар вказується в узгоджених сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Сторонами досягнуто домовленості, що покупець здійснює оплату в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у національний валюті на поточний рахунок продавця у 100% розмірі, якщо інше не передбачено в рахунках, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п. 3.2. договору, днем платежу вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Товар, за цим договором, передається у власність покупця на умовах EXW згідно з "Інкотермс" (в редакції 2010 року), за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 5 км. Перехід ризиків випадкової втрати і ушкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару від продавця і підписання товарно-супровідних документів (перехід права власності на товар). Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної (п.п. 4.6., 4.7. договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом календарного року, фактично припиняє свою дію після повного розрахунку і виконання сторонами свої зобов'язань по даному договору (п. 9.2. договору).
Відповідачем 03.01.2018 виставлено рахунок на оплату № 1 на суму 3 827 498,40 грн. за поставку товару у кількості 3 620 м (а.с. 28).
Позивачем здійснено оплату вказаного рахунку на суму 3 827 498,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1549 від 03.01.2018 на суму 1 327 498,40 грн., № 1551 від 04.01.2018 на суму 1 250 000,00 грн., № 1553 від 05.01.2018 на суму 1 250 000,00 грн. (а.с. 29-31).
Відповідачем 24.10.2018 здійснено поставку товару на суму 781 339,19 грн., що підтверджується видатковою накладною № 628 від 24.10.2018 (а.с. 32).
Як зазначає позивач, більше поставок не відбулося, у зв'язку з чим, сума боргу за не поставлений товар склала 3 046 159,30 грн.
Позивач на адресу відповідача направив лист № 04/10-1 від 04.10.2019 щодо повернення попередньої оплати (а.с. 34).
Відповідач відповіді на лист т не надав, суму передоплати не повернув.
25.11.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 85 про сплату боргу, в якій просив протягом семи банківських днів з дня отримання цієї вимоги повернути суму передоплати (а.с. 35-37).
Відповідач відповіді на вимогу також не надав, суму передоплати не повернув.
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовною заявою про повернення суми передоплати за непоставлений товар у розмірі 3 046 15,30 грн., 126 137,54 грн. - 3% річних, 180 637,25 грн. - інфляційних втрат.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову на підставі наступного.
За своєю правовою природою договір № 030118 є договором поставки, правовідносини за яким регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З договору вбачається, що сторони погодили поставку товару на умовах EXW згідно з Інкотермс (в редакції 2010 року), за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 5 км. Перехід ризиків випадкової втрати і ушкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару від продавця і підписання товарно-супровідних документів (перехід права власності на товар). (п. 4.6.Договору).
Умови EXW згідно з Інкотермс означають (англ. ex works, франко-склад, франко-завод).
«Самовивезення» або категорія перевезень, де точкою франко, тобто місцем переходу відповідальності від постачальника до одержувача, є безпосередньо склад продавця.
Франко-склад значить, що, згідно з базисом поставки, право власності на товар переходить від продавця до покупця вже на складі (фабриці, заводі, інший торговій точці).
Тобто, продавець зобов'язаний в обумовлену дату або в межах обумовленого строку надати невідвантажений в будь-який транспортний засіб товар у розпорядження покупця в названому місці поставки. При відсутності в договорі таких вказівок, продавець зобов'язаний здійснити поставку в звичайні для постачання аналогічних товарів місце і терміни. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька, то продавець може вибрати найбільш підходящий для нього пункт в місці поставки (А.4)
Продавець зобов'язаний повідомити покупця достатнім чином про дату і місце, коли і де товар буде наданий у його розпорядження. (А.7.)
Якщо покупець має право визначати дату у рамках погодженого періоду та/або місце прийняття товару, то він зобов'язаний направити продавцю необхідне повідомлення щодо цього (Б.7.)
Таким чином, умовами договору сторони погодили, що поставка товару відбувається на складі продавця.
При цьому, з умов договору вбачається, що асортимент, кількість, місце та строки поставки товару повинні вказуватися в узгоджених рахунках та/або специфікаціях (п.1.2 договору).
В рахунку на оплату № 1 від 03.01.2018 строк поставки товару не визначений, специфікації до договору, за твердженням сторін, не укладалися, строки поставки також не визначено.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором бо законом.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
З ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що в разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Вищевикладене свідчить про те, що у покупця право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару.
В даному випадку, сторонами спірних правовідносин строк поставки товару в договорі не визначений, тому, з огляду на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, товар має бути поставлений протягом 7 днів з моменту отримання вимоги. А у випадку, якщо відповідач не поставив у семиденний строк товар, позивач мав право ставити питання про втрату інтересу до виконання зобов'язання в натурі та про повернення коштів.
Позивач, звертаючись з даним позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором, доказів звернення до останнього з вимогою про поставку товару суду не надав, отже, прострочення боржника відсутнє.
Отже, вимога позивача про повернення попередньої оплати фактично є вимогою про односторонню відмову від договору, що прямо вбачається з аналізу її змісту та правової природи.
Слід зазначити, що строк дії спірного договору не закінчився, оскільки відповідно до приписів п.9.2 договору він «фактично припиняє свою дію після повного розрахунку і виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому», а в силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 046 159,630 грн. попередньої оплати.
Зважаючи на відмову у стягненні основного боргу, суд відмовляє і у стягненні 3% річних у сумі 126 137,54 грн. та інфляційних втрат - 180 637,25 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтяхГосподарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
В матеріали справи позивач і відповідач надали копії рахунків на оплату № 1 від 03.01.2018 в різних редакціях: Позивач - на суму 3 827 498, 40грн., труба поліетиленова в асортименті) (а.с.28); Відповідач - на суму 3 826 455, 60 грн., труба ПЕ 100газ . (а.с.113).
Суд вважає за необхідне зазначити, що не приймає в якості доказів рахунок на оплату № 1 від 03.01.2018 в редакції, що надана відповідачем з тих підстав, що цей документ є внутрішнім документом відповідача та виготовляється безпосередньо ним.
Крім того, відповідно до платіжних доручень, копії яких надано позивачем разом з позовною заявою, останнім сплачено саме 3 827 498, 40грн. (як і зазначено в рахунку № 1 в його редакції).
Відповідач, стверджуючи, що дійсним має бути рахунок на оплату № 1 від 03.01.2018 в редакції відповідача і на суму 3 826 455, 60 грн. доказів повернення зайво сплаченої суми суду не надав.
Зважаючи на вищевикладене, суд критично відноситься і до твердження відповідача про виготовлення ним на замовлення позивача труб марки ПЕ 100газ SDR17.6 250х14.2, мова про які йде у повідомленні про отримання товару від 04.10.19 ( а.с.71-72).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газфаєр Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" про стягнення 3 352 934,09 грн. за договором поставки - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.07.2020
Суддя Н.Г. Назаренко