вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" липня 2020 р. Cправа № 902/280/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" (Запорізьке шосе, 25, м. Дніпро, 49000)
до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)
про стягнення 231430,07 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача Панченко Г.В. згідно ордеру;
відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 119/20220 від 18.03.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна кампанія" з вимогою до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення заборгованості за Договором поставки в сумі 227 861,00 грн та відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 3 569,07 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 882-18/33 від 08.10.2018 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.
Ухвалою суду від 27.03.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/280/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.04.2020.
За наслідками судового засідання 23.04.2020 підготовче засідання відкладено на 26.05.2020.
25.05.2020 до суду надійшло клопотання № 34/1056 від 25.05.2020 за підписом представника відповідача - адвоката Фурман А.В. про продовження строку для подання відзиву та відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 26.05.2020 судом: продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 25.06.2020; клопотання № 34/1056 від 25.05.2020 представника відповідача про продовження строку для подання відзиву задоволено; продовжено Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" процесуальний строк, встановлений судом для подачі відзиву на позов до 15.06.2020 та строк, встановлений позивачу для подачі відповіді на відзив до 22.06.2020; зобов'язано учасників справи подати усі наявні у них докази, що стосуються предмету спору в даній справі; встановлено учасникам строк для вчинення процесуальних дій до 22.06.2020.
03.06.2020 до суду надійшла заява б/н від 29.05.2020 позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач заявляє до стягнення з відповідача 313 217,83 грн суми основного боргу, 7 603,33 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 3660,36 грн втрат від інфляції.
Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на наступне. Впродовж дії Договору № 882-18/33 від 08.10.2018 позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 554 764,23 грн. Поставка товару відбувалась за видатковими накладними № 17 від 22.01.2019, № 34 від 11.02.2019. № 80 від 27.05.2019, про що зазначено в позовній заяві.
Умовами п. 2.5. Договору передбачений остаточний розрахунок за поставлений товар протягом року після його отримання.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк оплати товару поставленого за видатковою накладною № 80 від 27.05.2019 не настав.
Разом з тим, станом на 28.05.2020 сплив строк оплати товару за вказаною накладною. При цьому, відповідач не вчиняє відповідних дій, направлених на оплату отриманого за Договором товару, що є підставою для збільшення розміру позовних вимог.
Крім того, позивачем здійснено додаткові нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на суму 227 861,00 грн, у зв'язку зі збільшенням періоду прострочення виконання зобов'язання.
Додатково позивач вирішив скористатись правом вимагати від відповідача відшкодування втрат від інфляції, розмір яких, за розрахунком позивача, становить 3660,36 грн.
Ухвалою суду від 25.06.2020 заяву позивача б/н від 29.05.2020 про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду в частині стягнення з відповідача 313 217,83 грн суми основного боргу та 7 603,33 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами. В частині стягнення 3660,36 грн втрат від інфляції залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження та призначити справу для судового розгляду по суті на 16.07.2020.
Ухвалою суду від 07.07.2020 судове засідання у справі, призначене на 16.07.2020, постановлено провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна кампанія" у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за поштовою адресою для реєстрації в EASYCON - panchenko.gv17@gmail.com.
16.07.2020 до суду подано клопотання № 34/1263 від 15.07.2020 за підписом представника відповідача - адвоката Фурман А.В. про перенесення розгляду справи на іншу дату з підстав зайнятості представника в іншому судовому процесі та неможливістю забезпечення явки іншого представника.
Розглядаючи клопотання представника відповідача суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Недотримання строків розгляду справ судом порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Строк розгляду справи по суті збігає 27.07.2020.
Суд зауважує, що про призначення розгляду справи по суті на 16.07.2020 відповідач повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 25.06.2020, яка 01.07.2020 направлена судом на електронну адресу відповідача. Також ухвала суду від 25.06.2020 направлена судом на поштову адресу відповідача, та, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2102102529825, отримана останнім 06.07.2020.
Означеною ухвалою останньому роз'яснено положення ст. 207 ГПК України .
Проте, станом на 16.07.2020 матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву з наведенням позиції відповідача щодо предмету спору, доказів в підтвердження чи спростування доводів позивача.
З урахуванням вищенаведеного, також приймаючи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, з огляду на обмежений строк розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та відкладення розгляду справи.
На визначену судом дату з'явився представник позивача.
Відповідач правом участі в засідання суду не скористався.
При розгляді справи суд також зважає на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд наголошує, що процесуальний строк, встановлений судом для подачі відзиву, за клопотанням відповідача, продовжено до 15.06.2020.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 16.07.2020 прийнято судове рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 16.07.2020 представник позивача не з'явився, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
08 жовтня 2018 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (відповідач, за Договором Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія» (позивач, за Договором Постачальник) укладено Договір № 882-18/33. (надалі Договір)
Згідно з предметом цього Договору Постачальник зобов'язується на умовах, визначених Договором, поставити і передати у власність Покупцю Товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/-ються до Договору і є його невідємною/-ими частиною/-ами, а Покупець зобов'язується на умовах, визначених Договором, прийняти і оплатити Товар. Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та будь-які інші характеристики Товару визначаються на підставі специфікації/-ій, яка/-і додається/-ються до Договору (Додаток №1).
Постачальник гарантує, що Товар який є предметом Договору належить йому на праві власності, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством. (п. 1.2. Договору)
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість даного Договору становить 1 379 721,00 грн, в тому числі ПДВ 299 953,50 грн. Ціна за одиницю Товару визначається у специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Оплата вартості Товару Покупцем здійснюється в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. (п. 2.3. Договору)
Оплата вартості Товару вважається здійсненою з моменту списання суми безготівкових коштів з банківського розрахункового рахунку Покупця на банківський розрахунковий рахунок Постачальника. (п. 2.4. Договору)
Розрахунок за Товар здійснюється за умови 50% передоплати від вартості Товару зазначеного в Заявці. Кінцевий розрахунок за Товар здійснюється Покупцем протягом року після отримання Товару на складі Покупця на підставі видаткової накладної (та/ або акту приймання/передачі товару). (п. 2.5. Договору)
Пунктом 3.2. Сторони погодили, що поставка Товару здійснюється на умовах DDР «DеlіvегеdDutуРаіd» - склад Покупця (Україна, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13, якщо інше місце будь-яким способом не вказано Покупцем). Постачальник своїми силами та засобами здійснює розвантаження Товару в указане місце Покупцем. Поставка Товару може здійснюватись на інших умовах погоджених з Покупцем в письмовій формі.
Відповідно до п. 8.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконаннями Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.
Додатком №1 до Договору (Специфікація № 1) від 08.10.2018 Сторони погодили найменування, ціну за одиницю та загальну вартість Товару, що поставляється. Загальна вартість Товару згідно даної Специфікації складає 1 379 721,00 грн.
29.12.2018 Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою дійшли згоди про продовження дії Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2019 року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у даному Договорі, та внести відповідні зміни до Договору. При цьому сума зобов'язань на 2019 рік по даній Додатковій угоди становить 275 944,20 грн, в тому числі ПДВ 20%: 45 990,70 грн.
Ця Додаткова угоди набирає чинності з 01.01.2019 та діє до повного використання коштів за даною Додатковою угодою, але не довше 30.06.2019.
07.05.2019 Сторонами укладено Додаткову угоду б/н до Договору, за якою Сторони домовились, що сума Договору зменшиться на 100 986,05 грн. Загальна вартість даного Договору становить 1 278 752,95 грн, у тому числі ПДВ 213 125,49 грн.
Додатком № 1 до Додаткової угоди № б/н від 07.05.2019 Сторони погодили найменування, ціну за одиницю та загальну вартість Товару, що поставляється. Загальна вартість Товару згідно даної Специфікації складає 1 278 752,95 грн.
На виконання Договору позивачем, за видатковими накладними:
№ 17 від 22.01.2019 на суму 415 555,90 грн;
№ 34 від 11.02.2019 на суму 53 851,50 грн;
№ 80 від 27.05.2019 на суму 85 356,83 грн було поставлено відповідачу товар на загальну суму 554 764,23 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.2 ст. 334 ЦК України до передання майна прирівнюється вручення товарно-розпорядчого документа на майно.
За змістом п. 3.4. Договору перехід ризиків та права власності на Товар здійснюється після підписання акту прийому-передачі (видаткової накладної) на Товар. Датою передачі Товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній Покупцем при фактичному отриманні Товару. (п. 3.4. Договору)
Досліджені судом зазначені вище видаткові накладні свідчать про передачу позивачем у власність відповідача вказаного у них поставленого товару, тобто виконання умов Договору. При цьому суд зважає, що в матеріалах справи будь-які претензії до якості товару відсутні.
Як стверджує позивач, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач, в рахунок проведення розрахунків за поставлений товар, перерахував на рахунок позивача 241 546,40 грн, а саме:
на виконання п. 2.5. Договору 19.11.2018 проведено передоплату в сумі 227 546,40 грн за платіжним дорученням № 1139 від 19.11.2018;
в подальшому проведено наступні платежі:
за платіжним дорученням № 5339 від 27.06.2019 - 5000,00 грн;
за платіжним дорученням № 5420 від 02.07.2019 - 5000,00 грн;
за платіжним дорученням № 5444 від 03.07.2019 - 2000,00 грн;
за платіжним дорученням № 5498 від 04.07.2019 - 2000,00 грн.
Отже, позивач згідно Договору поставив товар відповідачу на загальну суму 554 764,23 грн, тоді як відповідач оплатив отриманий товар в сумі 241 546,40 грн, несплачена сума складає 313 217,83 грн.
Вказана сума основного боргу заявлена позивачем до стягнення у судовому порядку в позовній заяві.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Перерахованими видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 554 764,23 грн, а з платіжних доручень вбачається, що відповідач оплатив отриманий товар в сумі 241 546,40 грн, несплачена сума складає 313 217,83 грн.
Відповідач не подав відзиву на позов та докази, які б підтверджували здійснення ним повної оплати за товар за Договором.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 313 217,83 грн позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 7 603,33 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 23.01.2020 по 29.05.2020, посилаючись на ст. 536 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, обчислюючи їх від облікової ставки Національного банку України.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України визначено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
П.п. 6.1., 6.2., 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли на підставі Договору № 882-18/33 від 08.10.2018.
Договором № 882-18/33 від 08.10.2018 не було узгоджено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, про що в позові також зазначає позивач.
Відтак, враховуючи те, що в Договорі не було обумовлено нарахування і сплату процентів за користування чужими грошовими коштами згідно із ст.536 ЦК України, правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч.1 ст.1048 ЦК України, а тому підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків відсутні.
Посилання позивача на постанови Верховного суду від 10.09.2018 у справі № 908/24/18 та від 18.12.2018 у справі № 908/639/18 суд відхиляє, оскільки останні приймалася за інших фактичних обставин (договорами передбачено відсотки за товарним кредитом).
За таких обставин, вимога позивача про стягнення 7 603,33 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, не підлягає до задоволення.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач договірні зобов'язання щодо порядку та строків розрахунків за поставлений товар виконав з порушенням умов Договору в цій частині, прострочив їх оплату, та здійснив розрахунок не у повному обсязі, тому позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 313 217,83 грн суд визнає обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню, а в частині стягнення 7 603,33 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами суд відмовляє, з підстав наведених вище.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 698,27 грн.
Окрім того, суд, розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, як зазначено у прохальній частині позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог враховує таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
На підтвердження понесення витрат на правничу правову допомогу позивачем надано платіжне доручення № 182 від 13.03.2020 на суму 13 500,00 грн.
В призначенні платежу зазначеного платіжного доручення вказано "оплата за юрид. супров. госп. спор ТОВ «ДКТ» до КП «Вінницької м/р «Вінницяміськтеплоенерго» за Дог. № 882-18/33 від 08.10.18р. зг. рах. № 5 від 13.03.20р., без ПДВ».
Окрім того, матеріали справи містять акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.03.2020 та рахунок-фактура № 5 від 13.03.2020.
При цьому, рахунок адвокатом виставлено на 13 500,00 грн, тоді як вартість наданих послуг за актом складає 8 000,00 грн. Інших актів виконаних робіт матеріали справи не містять.
Верховний Суд у своїй постанові від 14.05.2019 по справі 922/576/18 зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: №911/3533/17 від 27.11.2018, №910/10483/18 від 29.05.2019, №916/1340/18 від 25.06.2019.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, у яких конкретизовано справу, в якій таку допомогу надано.
Разом з тим матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги де було б визначено повноваження адвоката, обсяг наданих послуг, розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару, порядок виплати, тощо.
При цьому ч. 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження правової підстави понесених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про відшкодування таких витрат за рахунок відповідача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця. 21021, код ЄДРПОУ 33126849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія» (Запорізьке шосе, 25, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 32905858) 313 217 (триста тринадцять тисяч двісті сімнадцять) грн 83 коп. - основного боргу та 4 698 (чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн 27 коп. витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн залишити за позивачем.
Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21 липня 2020 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (Запорізьке шосе, 25, м. Дніпро, 49000)
3 - відповідачу (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)