вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" липня 2020 р. Справа№ 910/11361/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Андрієнка В.В.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - не з'явились
відповідача - Джус Д.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій"
на рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2019 р. (повне рішення складено 13.12.2019 р.)
та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2019 р. (повний текст складено 13.12.2019 р.)
у справі № 910/11361/19 (суддя - Плотницька Н.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій"
про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн та упущеної вигоди у розмірі 60000,00 грн
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" про:
- визнання інформації, викладеної у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 "Надо же как-то общими усилеями наказывать уголовником и шарлатанов." Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій", що була розміщена 26.07.2019 р. о 16:17 в системі електронних закупівель ProZorro в мережі Інтернет за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b, недостовірною та такою, яка порушує право на недоторканність ділової репутації;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" протягом двох днів з дня набрання законної сили рішенням суду розмістити в системі електронних закупівель ProZorro в мережі Інтернет за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b, таким способом, яким було порушено, спростування недостовірної інформації, викладеної у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 26.07.2019 р. о 16:17 такого змісту: "Спростування. Інформація Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" про те, що: "Надо же как-то общими усилеями наказывать уголовником и шарлатанов.", викладена у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 26.07.2019 р. о 16:17, розміщеній за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b, НЕ ВІДПОВІДАЄ ДІЙСНОСТІ", а також шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його резолютивної частини;
- стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн та упущеної вигоди у розмірі 60000,00 грн.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач 26.07.2019 р. розмістив в системі електронних закупівель ProZorro в мережі Інтернет за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 недостовірну інформацію такого змісту: "Надо же как-то общими усилеями наказывать уголовником и шарлатанов.", що також завдало позивачу моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн та упущеної вигоди у розмірі 60000,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.11.2019 р. у справі № 910/11361/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця" задоволено частково:
- визнано інформацію, викладену у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 "Надо же как-то общими усилеями наказывать уголовником и шарлатанов." Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій", що була розміщена 26.07.2019 р. о 16:17 в системі електронних закупівель ProZorro в мережі Інтернет за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b, недостовірною та такою, яка порушує право на недоторканність ділової репутації позивача;
- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" протягом двох днів з дня набрання законної сили рішенням суду розмістити в системі електронних закупівель ProZorro в мережі Інтернет за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b, таким способом, яким було порушено, спростування недостовірної інформації, викладеної у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 26.07.2019 р. о 16:17 такого змісту: "Спростування. Інформація Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" про те, що: "Надо же как-то общими усилеями наказывать уголовником и шарлатанов.", викладена у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 26.07.2019 р. о 16:17, розміщеній за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b, не відповідає дійсності", а також шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його резолютивної частини;
- в іншій частині позову стосовно стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн та упущеної вигоди у розмірі 60000,00 грн відмовлено.
Окрім цього, додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 28.11.2019 р. у справі № 910/11361/19 стягнуто з відповідача на користь позивача 3842,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаними рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" подало апеляційну скаргу, у якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2019 р. в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
- скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2019 р. в частині судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця" на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що його вимога UA-2019-07-02-002295-b.b3 від 26.07.2019 р. є оціночним судженням, оскільки в ній йдеться про можливі протиправні дії, які можуть виникнути колись в майбутньому при прийомі комірниками Управління освіти Подільської районної державної адміністрації товару, що також немає відношення до позивача та його посадових осіб. Скаржник вказує, що викладення інформації у спірній вимозі є реалізацією його права на звернення, передбачене ст. 20 Конституції України. Також відповідач зазначає, що документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу були надані ним тільки в копіях, завірених позивачем, без надання суду відповідних оригіналів для огляду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" у справі № 910/11361/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11361/19 та призначено її до розгляду на 17.03.2020 р.
У призначеному засіданні суду 17.03.2020 р. оголошено перерву до 14.04.2020 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 р. у зв'язку із запровадженням на території України карантину розгляд даної справи призначено на 12.05.2020 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. було відкладено розгляд справи до 09.06.2020 р.
У судовому засіданні 09.06.2020 р. було оголошено перерву до 23.06.2020 р.
У судовому засіданні 23.06.2020 р. сторони надали пояснення по суті спору та було оголошено перерву до 16.07.2020 р.
16.07.2020 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням на території України карантину та неможливістю бути присутнім у призначеному судовому засіданні 16.07.2020 р.
Розглянувши у судовому засіданні вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки до клопотання не додано доказів неможливості представника позивача бути присутнім у судовому засіданні.
До того ж 04.05.2020 р. Кабінет Міністрів України оприлюднив постанову щодо запровадження певних послаблень карантину з 11 травня, зокрема уряд дозволив працювати адвокатам та відновив транспортне сполучення.
Отже, неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування її розгляду, а тому постанова приймається за наявними в справі доказами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
02.07.2019 р. Управління освіти Подільської районної державної адміністрації (далі - замовник) на електронному сайті https://prozorro.gov.ua/ опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2019-07-02-002295-b, предметом закупівлі яких є згідно з ЄЗС ДК 021:2015 - 19640000-4 "Поліетиленові мішки та пакети для сміття" Придбання пакетів для сміття у кількості 9348 уп. Очікувана вартість визначена у розмірі 548705,00 грн з ПДВ. Критерії вибору переможця - ціна 100%.
Учасниками цих відкритих торгів були Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця", який запропонував 371989,98 грн з ПДВ, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій", який запропонував 547088,16 грн з ПДВ.
23.07.2019 р. о 14:59 за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b було опубліковано інформацію, відповідно до якої переможцем відкритих торгів UA-2019-07-02-002295-b став позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця".
26.07.2019 р. о 16:17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b в розділі "Вимоги про усунення порушення" опублікував вимогу UA-2019-07-02-002295-b.b3 "Размер пакетов. А еще обязательно выдайте кладовщикам линейку и микрометр, чтобы на приемке меряли размеры. Я даже для такой благородной цели Вам несколько микрометров подарю, передам курьером. Надо же как-то общими усилеями наказывать уголовников и шарлатанов. Правда?".
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що вищенаведена інформація, на думку позивача, є недостовірною, а її поширення в інформаційно-телекомунікаційній системі ProZorro в мережі Інтернет порушує право позивача на недоторканність ділової репутації, ставить під сумнів дотримання позивачем моральних та правових норм, що значно підриває його ділову репутацію перед замовником та іншими учасниками публічних закупівель.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Як передбачено ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
У відповідності до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно з ч. ч. 4, 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
За ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Ділова репутація - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгівельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товару та послуг.
Приниження ділової репутації суб'єкта господарювання є поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку із чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
За змістом ст. ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вирішуючи спір про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, суд повинен встановити суб'єктний склад сторін спору, з'ясувати, яка фізична або юридична особа поширила недостовірну інформацію, а також автора цієї інформації.
Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вбачається, що інформація, поширена 26.07.2019 р. о 16:17 Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b в розділі "Вимоги про усунення порушення" у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 наступного змісту: "Размер пакетов. А еще обязательно выдайте кладовщикам линейку и микрометр, чтобы на приемке меряли размеры. Я даже для такой благородной цели Вам несколько микрометров подарю, передам курьером. Надо же как-то общими усилеями наказывать уголовников и шарлатанов. Правда?" стосується позивача, оскільки учасниками відкритих торгів UA-2019-07-02-002295-b були позивач та відповідач. Інші учасники у відкритих торгах участі не приймали. При цьому, сайт https://prozorro.gov.ua/ є відкритим та доступним для всіх, вказана інформація була доведена до відома всіх осіб, які виявили бажання ознайомитися з інформацією про публічні торги UA-2019-07-02-002295-b. Вказана вимога була опублікована 26.07.2019 р. після того як переможцем відкритих торгів UA-2019-07-02-002295-b 23.07.2019 р. було обрано позивача.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Як передбачено ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію", оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Доводи скаржника про те, що його вимога UA-2019-07-02-002295-b.b3 від 26.07.2019 р. є оціночним судженням, оскільки в ній йдеться про можливі протиправні дії, які можуть виникнути колись в майбутньому при прийомі комірниками Управління освіти Подільської районної державної адміністрації товару, що також немає відношення до позивача та його посадових осіб, колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Вбачається, що у вказаній вимозі фактично стверджується про незаконну діяльність позивача, що можна перевірити на істинність та спростувати, встановивши чи дійсно посадові особи позивача були засуджені за вчинення злочину, у тому числі шахрайства, тому вказана інформація у розумінні ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" не є оціночним судженням або вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача.
Отже, така інформація відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки містить посилання на фактичні обставини, які можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності.
Також у матеріалах справи відсутні обвинувальні вироки щодо посадових осіб та керівника позивача.
Відповідно до довідки № 19213351800480293127, яка видана Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна столиця» ОСОБА_1 на території України до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості немає та в розшуку не перебуває.
Разом з цим, як вбачається зі змісту вимоги UA-2019-07-02-002295-b.b3 від 26.07.2019 р. відповідач звинувачує позивача у злочинній діяльності.
Твердження відповідача щодо позивача про "уголовников и шарлатанов" у будь-якому випадку сприймаються громадськістю та діловою спільнотою негативно, адже пов'язують юридичну особу із злочинною діяльністю.
Конкретні негативні вислови про "уголовников и шарлатанов", які викладені у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 створюють враження про дійсні протиправні дії позивача, та сприймаються потенційними замовниками як факти вчинення позивачем шахрайських дій, тобто вчинення кримінально-караних протиправних дій позивачем відносно замовників, контрагентів та споживачів, що, очевидно, завдає шкоду іміджу та порушує недоторканність ділової репутації позивача.
Таким чином, поширена відповідачем інформація має негативний характер та в сукупності формує суспільну думку про те, що позивач в ході здійснення господарської діяльності діє недобросовісно по відношенню до своїх контрагентів та клієнтів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн та упущеної вигоди у розмірі 60000,00 грн, колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до норм чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При цьому відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.
В свою чергу, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Визнання обґрунтованою вимоги позивача про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Скаржник посилається на те, що ним було отримано від контрагента лист від 05.08.2019 р. про відмову від замовлення продукції на загальну суму 360000,00 грн з урахуванням викладеної відповідачем інформації за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b.
Однак, вказаний лист не є належним доказом на підтвердження завданої позивачу моральної шкоди на суму 50000,00 грн.
Таким чином, у матеріалах справі відсутні належні докази на підтвердження заподіяння позивачу моральної шкоди та наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок дій відповідача, а також доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами та протиправним діями відповідача щодо розповсюдження недостовірної інформації.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн є необґрунтованою та недоведеною належними доказами.
Стосовно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" упущеної вигоди у розмірі 60000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відтак, поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факт понесення збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Як передбачено ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні.
Так, позивачем не доведено факту завдання відповідачем збитків на суму 60000,00 грн внаслідок розповсюдження останнім недостовірної інформації та наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, а також не надано жодного розрахунку на підтвердження розміру заявленої до стягнення суми упущеної вигоди.
Тому вимога позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 60000,00 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім цього, скаржник просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2029 р. у справі № 910/11361/19.
Обґрунтовуючи свою вимогу, скаржник посилається на те, що документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу були надані ним тільки в копіях, завірених позивачем, без надання суду відповідних оригіналів для огляду.
Вбачається, що на підтвердження понесених витрат позивачем були надані належним чином засвідченні копії документів, а саме: акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 14.08.2019 р., звіт про надану правову (правничу) допомогу від 19.08.2019 р. та платіжне доручення від 01.08.2019 р. № 1478 на суму 20000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Таким чином позивач вправі подати докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу як оригінали цих документів, так і належним чином засвідчені копії.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи обсяг наданих адвокатами позивача та відповідача послуг та якість надання таких послуг, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що розмір заявлених позивачем (20000,00 грн) та відповідачем (15000,00 грн) витрат на відшкодування адвокатських послуг не є співрозмірним із предметом позову та ступенем складності справи, а тому обґрунтованими мають бути витрати сторін на професійну правничу допомогу у рівних частинах на суму 10000,00 грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції.
В підтвердження відповідної вимоги позивач надав суду:
- копію договору № 02/20-ц про надання правової допомоги від 23.01ю2020 р;
- копію додаткової угоди від 05.03.2020 р.;
- копію акту про надання правової допомоги від 27.03.2020 р.;
- копію платіжного доручення № 1899 від 28.05.2020 р. на суму 2750,00 грн;
- копію платіжного доручення № 17 від 16.04.2020 р. на суму 2750,00 грн.
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 5500,00 грн підлягає задоволенню.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2019 р. та додаткове рішення від 28.11.2029 р. у справі № 910/11361/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2019 р. та додаткове рішення від 28.11.2019 р. у справі № 910/11361/19 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2019 р. у справі № 910/11361/19.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" (01013, м. Київ, м. Київ, дорога Набережно-Печерська, 2, код 40653457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця" (01042, м. Київ, вул. Філатова, 10-А, код 33300207) 5500 (п'ять тисяч п'ятсот),00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції.
5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій".
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 22.07.2020 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.А. Пашкіна
В.В.Андрієнко