79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" липня 2020 р. Справа №914/765/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.,
секретар судового засідання Федорів Н.В.,
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт»
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 (повний текст рішення складено 02.12.2019, суддя Манюк П.Т.)
у справі № 914/765/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітапласт", м. Львів
до відповідача-1 Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", м. Київ
до відповідача-2 Приватного підприємства "Едель", м. Львів
до відповідача-3 приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М., м. Львів
про визнання права власності на майно та скасування арешту майна
представники сторін в судове засідання не з'явилися.
11.04.2019 до Господарського суду Львівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Вітапласт" із позовом до відповідачів - Акціонерного товариства (надалі - АТ) "Міжнародний інвестиційний банк", Приватного підприємства (надалі - ПП) "Едель" та приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. про визнання права власності на майно та скасування арешту майна, що описане та арештоване постановами приватного виконавця Баірової Н.М. від 08.11.2018 та 28.02.2019 по виконавчому провадженню №57552323 (згідно переліку, що наведений у позовній заяві, всього 156 позицій).
Позовні вимоги мотивовано тим, що в межах виконавчого провадження №57552323 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/12757/16 про стягнення з ПП «Едель» на користь АТ "Міжнародний інвестиційний банк" 3882241,44 грн та 25500 грн витрат, пов'язаних із вирішенням спору третейським судом, приватний виконавець Баірова Н.М. провела 08.11.2018 та 28.02.2019 опис майна боржника ПП «Едель» у нежитловому приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28. За результатами зазначених виконавчих дій приватним виконавцем Баіровою Н.М. було складено постанови від 08.11.2018 та від 28.02.2019 про опис та арешт майна боржника, згідно переліку наведеного у відповідних постановах. Однак, все описане та арештоване майно належить ТзОВ «Вітапласт», а не боржнику ПП «Едель», що свідчить про порушення приватним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» при проведенні виконавчих дій, а також - про порушення права власності позивача.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, а в частині позовних вимог до приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. - закрито провадження у справі.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з наступного:
1) позивач не надав суду достатніх та належних доказів в підтвердження факту належності йому спірного майна на праві власності. Так, документи, на які покликається позивач, зокрема, податкові накладні та фінансова звітність ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» у вигляді балансів та звітів про фінансові результати за 2016 - 2017 роки, не є первинними документами, які містять інформацію про зміст господарської операції щодо придбання ТзОВ «Вітапласт» у ПП «Едель» спірного майна, відповідно ці документи не можуть підтверджувати право власності позивача на спірне майно;
2) на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України суд визнав за можливе застосувати преюдицію у даній справі, та врахувати обставини, встановлені:
- в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/12757/16 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у цій же справі (згідно яких встановлено, що виробником фіто-чаїв, пластирів, гірчичних пакетів та ящиків для тари пластикові, які є предметом спору у даній справі, є ПП «Едель»);
- у постанові Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 914/560/19 (згідно якої встановлено, що з реєстру податкових накладних, виписаних ТзОВ «Вітапласт» на реалізацію товарно-матеріальних цінностей ПП «Едель» за період 2016-2018 років неможливо встановити, що ТзОВ «Вітапласт» придбало у ПП «Едель» саме те майно, яке описане згідно постанов про опис та арешт майна від 08.11.2018 та від 28.02.2019 у виконавчому провадженні №57552323; майно, описане у постанові від 08.11.2018, не зазначене у вказаних реєстрах податкових накладних);
- у постанові Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 914/127/19, якою усунуто перешкоди для АТ «Міжнародний інвестиційний банк» шляхом виселення ПП «Едель» з приміщень на вул. Конюшинна, 28 у місті Львові (згідно якої встановлено, що при проведенні виконавчих дій 08.11.2018 та 28.02.2019 у виконавчому провадженні ВП № 57552323 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н.М. описала та арештувала майно ПП «Едель» за адресою: м.Львів, вул. Конюшинна, 28, доказів про відчуження якого відповідач не надав);
3) місцевий господарський суд відмовив у задоволенні заяви відповідача-2 про визнання позову, оскільки визнання позову відповідачем-2 порушує права та інтереси відповідача-1, як стягувача у виконавчому провадженні ВП № 57552323, через що, відповідно до ст. 191 ГПК України, у суду немає підстав для прийняття заяви відповідача-2 про визнання позову та його задоволення з цих підстав;
4) враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 02.10.2019 у справі №904/51/19 та, з огляду на те, що вимоги позивача про визнання права власності та про скасування арешту майна, накладеного постановами приватного виконавця Баірової Н.М. від 08.11.2018 та від 28.02.2019 у ВП № 57552323, заявлено до господарського суду в порядку позовного провадження до приватного виконавця, провадження у даній справі в цій частині підлягає закриттю з мотивів відсутності спору між позивачем та приватним виконавцем щодо права власності на спірне майно;
5) суд відмовив у задоволенні заяви відповідача-1 про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, обґрунтовану тим, що частину спірного майна приватний виконавець вже реалізував на електронних торгах ДП «Сетам», а також тим, що частину майна було передано стягувачу в рахунок погашення боргу згідно постанови приватного виконавця від 29.08.2019 та акта про передачу майна від 29.08.2019. При цьому, суд зазначив, що продаж майна на прилюдних торгах реалізованого в порядку встановленому для примусового виконання судових рішень, не припиняє існування вказаного майна як об'єкта цивільно-правових відносин та не позбавляє позивача права на звернення до суду із вимогами про визнання права власності на це майно.
Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, пославшись на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.
У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:
1) 01.11.2016 між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна ПП «Едель» (обладнання, меблів, техніки та інших матеріальних цінностей); вказане майно було оплачене ТзОВ «Вітапласт». Тому, долучені позивачем до матеріалів справи копії дублікатів договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016 та дублікати прибуткових накладних, виготовлених на підставі акта про проведення службового розслідування від 23.08.2019, є належними доказами;
2) реєстр податкових накладних, виписаних ТзОВ «Вітапласт» на реалізацію товарно-матеріальних цінностей ПП «Едель» за період 2016-2018 років підтверджує реальність господарської операції щодо придбання майна;
3) матеріалами справи підтверджується факт здійснення ТзОВ «Вітапалст» господарської діяльності у приміщеннях за адресою: м.Львів, вул. Конюшинна, 28. Попри висновок суду про недійсність договору оренди вказаного нежитлового приміщення, який був укладений між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт», цей факт не є підставою для подальшого висновку про те, що право власності на рухоме майно за договором купівлі-продажу від 01.11.2016 не перейшло до ТзОВ «Вітапласт». Також, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно не врахував договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 27.12.2016, укладений між ДП «ЛДЗ «Лорта» та ТзОВ «Вітапласт», оскільки згідно вказаного договору здійснювалося постачання електроенергії до будівель по вул. Конюшинна, 28, де здійснювалась господарська діяльність ТзОВ «Вітапласт»;
4) з обставин справи № 914/560/19, встановлених у постанові Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019, які суд першої інстанції врахував як преюдиційні, не вбачається яке саме майно не зазначено в реєстрах податкових накладних, яка розбіжність у найменуваннях і якого товару була встановлена судом. Судом не з'ясовано, на підставі яких первинних документів здійснювався опис майна і як це майно ідентифікувалося приватним виконавцем.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Відповідач-3 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:
1) у своїй апеляційній скарзі позивач не оскаржує рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/765/19 в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог до відповідача-3 - приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М., проте у прохальній частині апеляційної скарги безпідставно просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю;
2) дії та рішення приватного виконавця Баірової Н.М. про опис та арешт майна згідно постанови від 28.02.2019 у виконавчому провадженні №57552323, оскаржувались ПП «Едель» у справі № 910/12757/16. За результатом розгляду вказаної скарги Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу від 01.04.2019 у справі № 910/12757/16, яка була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019, у якій було встановлено, що виробником фіто-чаїв, пластирів, гірчичних пакетів та ящиків для тари пластикові є ПП «Едель», а описане майно боржника було виготовлено у 2018 році, а не 2016-2017 роках, як зазначає скаржник, посилаючись на реєстри зареєстрованих податкових накладних за 2016 та 2017 роки;
3) з метою підтвердження права власності на спірне рухоме майно ТзОВ «Вітапласт» покликається на наступні докази, які, однак не підтверджують його права власності, а саме:
- копію дубліката договору купівлі-продажу (самостійно складений стороною, при цьому, що директором та засновником ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» є одна й та ж особа - ОСОБА_1 , а доказів здійснення оплати за таким договором стороною не надано);
- реєстр податкових накладних (не може слугувати належним, достатнім та самостійним доказом набуття позивачем права власності на спірне майно);
- фінансову звітність ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» у вигляді балансів та звітів про фінансові результати за 2016 - 2017 роки (не є первинними документами, які містять інформацію про зміст господарської операції);
- договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 27.12.2016, укладений між ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та ТзОВ «Вітапласт» (не підтверджує факту здійснення господарської діяльності за адресою: вул. Конюшинна, 28 у м. Львові, оскільки у ньому не зазначено, за якою саме адресою повинно відбуватись електропостачання);
- договір оренди нежитлового приміщення, укладений між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» (є недійсним, оскільки укладений між сторонами без згоди іпотекодержателя).
Відповідач-1 також подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:
1) з метою підтвердження факту втрати договору купівлі-продажу від 01.11.2016 та накладних до нього (внаслідок позбавлення доступу до приміщень за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28), ТзОВ «Вітапласт» покликається на акт про проведення службового розслідування від 23.08.2019. Однак, такий акт не може братися до уваги, оскільки:
- відомості, зазначені у цьому акті про проведення службового розслідування не відповідають відомостям, що містяться у протоколі огляду від 20.02.2019, складеному в кримінальному провадженні №12018140060004312, відповідно до якого за адресою: М. Львів, вул. Конюшинна, 28 не виявлено первинних бухгалтерських документів та майна ТзОВ «Вітапласт»;
- до роботи комісії, створеної позивачем, всупереч п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995, не було залучено представників слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду;
- в акті про проведення службового розслідування серед переліку визнаних комісією безповоротно втрачених документів відсутній договір купівлі-продажу майна від 01.11.2016 та накладні за період з 08.11.2016 по 31.03.2019, оскільки втраченими комісією визнано перелік документів за період з 21.09.2019 по 07.11.2019;
2) долучені ТзОВ «Вітапласт» накладні за період з 08.11.2016 по 31.03.2017 (а.с. 58-91, т.1) не містять найменування (назви) та дати документа на підставі, якого вони видані, а також не містять підписів та печаток сторін. Крім того, найменування арештованого обладнання в постанові про опис й арешт майна від 08.11.2018 не збігається з найменуванням (назвою та моделлю) такого обладнання у цих накладних. Згідно з отриманих виписок по рахунках ПП «Едель», які відкриті в AT «Оксі Банк» та AT «Кредобанк» (а.с. 1-72, т.3) жодних коштів за період 01.01.2016 по 01.04.2019 за жодними договорами від ТзОВ «Вітаппласт» до ПП «Едель» не надходило;
3) оскільки акт про проведення службового розслідування містить недостовірну інформацію, а єдиним кінцевим бенефіціарним власником ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» є одна особа - ОСОБА_1 , тому, на думку відповідача-1, метою позову у даній справі є перешкоджання банку у зверненні стягнення на майно ПП «Едель» та ухилення останнього від виконання зобов'язання щодо повернення банку заборгованості за кредитними договорами;
4) відповідач-1 наголосив на правильності наступних висновків суду першої інстанції:
- наявні в матеріалах справи податкові накладні (а.с. 94-125, т.1; а.с. 56-87, том 2) не є правовстановлюючим документами та не можуть бути доказами здійснення господарської операції;
- судом першої інстанції було надано вірну оцінку обставинам, що встановлені у постанові Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 914/560/19, а скаржник у поданій апеляційній скарзі не навів переліку майна, яке суд у вказаній справі неправильно ідентифікував;
- суд першої інстанції надав правильну оцінку щодо недійсності договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2016, а також щодо невідповідності договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 27.12.2016 закріпленим у статтях 76-79 ГТІК України принципам доказування (в т.ч. і через те, що вказаний договір укладений раніше, ніж вищезазначений договір оренди);
5) окремо від наведених вище обставин, слід звернути увагу на те, що 26.04.2019 керівником ТзОВ «Вітапласт» ОСОБА_1 були подані письмові пояснення у господарській справі № 914/127/19, відповідно до змісту яких 08.11.2018 та 28.02.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. було описано та арештовано майно саме ПП «Едель» (а.с. 154-155, т.2).
Відповідач-2 не подав до суду відзиву чи письмових пояснень по суті апеляційної скарги.
03.06.2020 скаржник подав до суду доповнення до апеляційної скарги і нові докази, копії яких долучені до вказаного доповнення в обґрунтування такого, а саме:
- протоколи загальних зборів учасників ТзОВ «Вітапласт» №2 від 17.10.2016, №5 від 21.12.2017, №7 від 15.11.2018, на підставі яких було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна з ПП «Едель» та внесено зміни до нього;
- договір купівлі-продажу №01.11.16 від 01.11.2016 у редакції від 22.12.2017, який стосується придбання у ПП «Едель» основних засобів (обладнання, техніки, автотранспорту, меблів, тощо), технічних умов на виробництво продукції, готової продукції та сировини;
- акти приймання-передачі майна від 10.11.2016, 14.11.2016, 16.11.2016 та 21.11.2016;
- документи, що підтверджують виконання договору зі сторони ТзОВ «Вітапласт», якими є: договір про надання позики від 16.11.2018, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.01.2019, платіжне доручення №1 від 21.11.2018, платіжне доручення №52 від 07.03.2017.
Вказані документи, за твердженням скаржника, додатково підтверджують реальність господарської операції щодо купівлі-продажу спірного рухомого майна, яка мала місце між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт».
Одночасно скаржник заявив клопотання про поновлення строку для подання цих доказів та приєднання їх до матеріалів апеляційної скарги. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що в період з січня по березень 2020 року, керівник ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» ОСОБА_1 зі згоди AT «Міжнародний інвестиційний банк», за відповідною заявою ТзОВ «Вітапласт» та на виконання рішення суду у справі № 914/127/19, здійснив вивезення майна та інших речей, що знаходилися у виробничій будівлі по вул. Конюшинна, 28 у м. Львові, позначеній в плані під літ. «К-1-2». Під час вчинення вищезазначених дій, серед іншого, було частково віднайдено документи ТзОВ «Вітапласт», які вважалися втраченими.
Про вказані обставини комісією ТзОВ «Вітапласт» у складі директора ОСОБА_1 , головного бухгалтера Бойко Інни Анатоліївни та комірника ОСОБА_3 було складено акт про стан відновлення та розшуку втрачених документів від 11.03.2020, який скаржник долучив до своєї заяви. Як на підтверджуючі документи, скаржник також послався на листи ОСОБА_1 від 20.12.2019, 26.01.2020, 27.01.2020 та від 31.03.2020, адресовані AT «Міжнародний інвестиційний банк», а також на лист AT «Міжнародний інвестиційний банк» від 24.12.2019, адресований директорові ПП «Едель» ОСОБА_1, що стосувалися врегулювання питань із вивезення майна.
Додатково скаржник подав документи, що були складені ним після прийняття рішення у даній справі та подання апеляційної скарги, а саме: акт від 27.01.2020 про виправлення технічної помилки у «Акті про проведення службового розслідування від 23.08.2019»; лист ТзОВ «Вітапласт» на адресу ГУ ДПС у Львівській області від 28.01.2020 з приводу втрати документів (із врахуванням акта від 27.01.2020) та докази його відправлення.
AT «Міжнародний інвестиційний банк», ознайомившись із поданими доповненнями до апеляційної скарги, заперечило проти їх врахування, а також проти долучення нових доказів, зокрема, з огляду на наступне:
1) з огляду на положення ч. 1 ст. 266 ГПК України, доповнення на апеляційну скаргу позивач міг подати протягом строку на апеляційне оскарження, який сплив, через що таке доповнення підлягає залишенню без розгляду;
2) твердження позивача про те, що в період з січня по березень 2020 року керівник ПП «Едель» та ТОВ «Вітапласт» ОСОБА_1 здійснював вивезення майна та інших речей, що знаходились у виробничій будівлі по вул. Конюшинній 28, у м. Львові, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивач не долучив жодного документа, який засвідчував би цю обставину. Крім того, попри наявність постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 914/127/19 про виселення ПП «Едель» з приміщень, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, станом на сьогоднішній день вказане рішення суду не виконано;
3) в акті про проведення службового розслідування від 23.08.2019 відсутні будь-які відомості про втрату ТзОВ «Вітапласт» статутних чи установчих документів та протоколів зборів учасників (засновників), як і про втрату платіжного доручення № 52 від 07.03.2017, платіжного доручення № 1 від 21.11.2018, договору про надання позики від 16.11.2018, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.01.2019. При цьому, один примірник такого документа, як платіжне доручення, знаходиться в банківській установі і під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не був позбавлений можливості отримати копії таких платіжних документів;
4) відповідачем так і не було долучено до матеріалів справи договору купівлі-продажу №01.11.16 від 01.11.2016, а лише його редакцію від 22.12.2017;
5) у нежитлових приміщеннях за адресою: м, Львів, вул. Конюшинна, 28, які перебувають у власності AT «Міжнародний інвестиційний банк», будь-які документи ТзОВ «Вітапласт» відсутні. Вказаний факт підтверджується протоколом огляду місця від 20.02.2019, який був складений в кримінальному провадженні №12018140060004312 від 30.11.2018;
6) у відомостях, які містяться у платіжному дорученні № 1 від 21.11.2018 та договорі позики від 16.11.2018, є суттєві суперечності. Так, рахунок №37395010312369, який зазначено у платіжному дорученні № 1 від 21.11.2018, є внутрішньо балансовим транзитним рахунком AT «Міжнародний інвестиційний банк», який формується технічним чином безпосередньо в день проведення платежу. Вказане свідчить про те, що у договорі позики від 16.11.2018, який має ранішу дату, не могли фігурувати реквізити цього рахунка.
Позивач, в свою чергу, подав суду письмові пояснення, у яких заперечив відповідні доводи відповідача-1 та вказав наступне:
1) позивач повністю довів юридичний факт, з яким закон пов'язує право власності на арештоване майно за ТзОВ «Вітапласт»: наявність рішення уповноваженого органу про придбання майна, укладення правочину купівлі-продажу, фактична передача за актами приймання-передачі та накладними товару, оплата товару, відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку, використання майна у господарській діяльності. AT «Міжнародний інвестиційний банк», заперечуючи факт належності майна ТзОВ «Вітапласт», не подало жодного доказу, який би прямо або опосередковано підтверджував право власності ПП «Едель»;
2) щодо твердження відповідача-1 про відсутність документів, які б засвідчували вивезення майна з виробничої будівлі по вул. Конюшинна 28 у м. Львові, то це засвідчено актом ТзОВ «Вітапласт» від 11.03.2020;
3) щодо твердження відповідача-1 про відсутність в акті про проведення службового розслідування від 23.08.2019 відомостей про втрату конкретного переліку документів, то в цьому акті зафіксовано втрату загалом договорів за період з 21.09.2016 по 07.11.2019 та інших документів господарської діяльності за цей же період, адже позивач не може пам'ятати всього переліку первинних документів, що складався у той час;
4) що стосується платіжних доручень, то такі без договору позики та угоди про зарахування однорідних вимог, які були відсутні у суді першої інстанції, не мали доказової сили щодо оплати за спірне майно;
5) що стосується дійсності договору позики від 16.11.2016, то такий ніким не оскаржений і є дійсним;
6) щодо протоколу огляду місця події у кримінальному провадженні №12018140060004312, то такий не може бути належним та допустимим доказом, оскільки обставини зафіксовані в процесуальних документах у кримінальній справі є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, вони не є належними доказами, які встановлюють відповідні юридичні факти у господарській справі;
7) щодо твердження відповідача про ідентичність кінцевих бенефіціарних власників ТзОВ «Вітапласт» та ПП «Едель», то такі не відповідають дійсності, оскільки відповідно до інформації з ЄДРЮОФОПГФ кінцевим бенефіціарним власником ПП «Едель» є ОСОБА_5 , а ТзОВ «Вітапласт» - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Також до суду надійшла письмова заява ОСОБА_3 , яка є свідком, що була залучена до участі у даній справі на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 05.11.2019 (а.с. 51, т.1; а.с. 61-64, т.5). У вказаній заяві ОСОБА_3 зазначила, що вона не підписувала акт про виправлення технічної помилки від 27.01.2020 та акт про стан відновлення та розшуку втрачених документів від 11.03.2020, а також не брала участі у роботі комісії, яка ці акти складала. ОСОБА_3 подала докази, які підтверджують, що у період з 26.02.2020 по 25.03.2020 вона перебувала у відрядженні поза межами України (копія закордонного паспорта, повідомлення роботодавця про перебування працівника у відрядженні).
06.07.2020 до суду надійшло клопотання ТзОВ «Вітапласт» про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням у відпустці його представника - адвоката Цукорник С.Г. з 08.07.2020 по 21.07.2020.
В судове засідання 09.07.2020 представники сторін не з'явились.
При цьому, неявка відповідача-1 була пов'язана із неможливістю налагодження ним коректної роботи системи відеоконференцзв'язку, а саме, відсутністю відеосигналу при спробі встановити з'єднання із Західним апеляційним господарським судом за допомогою власних технічних засобів, про що судом складено відповідний акт.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне:
1) клопотання про відкладення є документально необґрунтованим, до нього не долучено жодного доказу в підтвердження обставин, на які покликається позивач;
2) в судовому засіданні 11.06.2020, яке відбувалося в присутності представника позивача ОСОБА_9 , судом було оголошено про відкладення розгляду справи на 09.07.2020, що свідчить про завчасну обізнаність сторони із датою наступного судового засідання та можливістю, в разі необхідності, скорегувати свою поведінку, або залучити іншого представника;
3) ухвалою суду від 11.06.2020 явка сторін в наступне судове засідання не визнавалася обов'язковою;
4) представниками сторін в попередньому судовому засіданні було надано усні пояснення по суті спору, а також з приводу долучення нових доказів.
З огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги у даній справі по суті, колегія суддів вважає, що вирішення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, а також розгляд самої апеляційної скарги можливо завершити без представників сторін.
Розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне:
Правила прийняття доказів судами першої та апеляційної інстанцій визначені у статтях 80 та 269 ГПК України.
Так, частинами 2 та 3 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частиною 8 встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Під час вирішення справи суд першої інстанції надав оцінку усім доказам, які були долучені позивачем. Незгода позивача з такою оцінкою суду стала основною підставою для обґрунтування апеляційної скарги у даній справі.
ТзОВ «Вітапласт», зазначаючи у суді першої інстанції про неможливість подання первинних доказів, що підтверджують факт набуття ним у власність спірного рухомого майна від ПП «Едель», покликалося на те, що відповідна документація знаходиться у приміщеннях на вул. Конюшинна, 28 у м. Львові, на які було звернуто стягнення зі сторони АТ «Міжнародний інвестиційний банк», внаслідок чого позивач втратив доступ до вказаних приміщень.
Так, дійсно, матеріалами справи підтверджується факт, що 14.03.2018, на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі 914/2455/17, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за АТ "Міжнародний інвестиційний банк" було зареєстровано право власності на об'єкти нежитлової нерухомості, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28.
В той же час, з інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що юридичні особи ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» дійсно зареєстровані за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28.
З метою обґрунтування свого клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, позивач послався, зокрема, на лист п.ОСОБА_1 від 20.12.2019, адресований AT «Міжнародний інвестиційний банк» (а.с. 24, т.5), у якому п.ОСОБА_1 просив банк надати йому можливість виконати постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі №914/127/19, якою було ухвалено виселити ПП «Едель» з приміщень за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28. У зв'язку з цим заявник просив надати йому доступ до приміщень з метою виносу з останніх документації ТзОВ «Вітапласт», ПП «Едель», ФОП Васильків, інших особистих документів та майна, яке належало вищезазначеним особам та яке не було описане виконавцем в ході виконавчих дій.
Вказаний лист містить відмітку про його отримання банком 23.12.2019.
У відповідь на вказаний лист, банк своїм листом від 24.12.2019 (а.с. 216, т.5) звернувся до п. ОСОБА_8 як директора ПП «Едель» та просив, з метою погодження часу і дати вивезення майна ПП «Едель», надати завчасно інформацію про кількість осіб, які будуть здійснювати завантаження майна, назву та реєстраційні номери транспортних засобів, за допомогою якого буде здійснено вивіз майна.
Листи ОСОБА_1 від 26.01.2020, 27.01.2020 та від 31.03.2020 (а.с. 212, 213, 215, т.5) суд не може визнати доказами подальшого листування між сторонами, оскільки такі не містять відміток банку про їх отримання, а також не містять доказів їх направлення засобами поштового зв'язку. При цьому, з копії фіскального чеку (а.с. 215, т.5) не вбачається, який саме лист був направлений 09.04.2020.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується факт досягнення між ПП «Едель» та AT «Міжнародний інвестиційний банк» згоди щодо вивезення майна з приміщень на вул. Конюшинна, 28 у м.Львів. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що відповідні перемовини щодо вивезення майна існували між сторонами даного спору - ТзОВ «Вітапласт» та AT «Міжнародний інвестиційний банк».
Будь-яких доказів, які би підтверджували факт вивезення майна з приміщень на вул. Конюшинна, 28 у м.Львів в березні 2020 року чи то Приватним підприємством «Едель», чи то ТзОВ «Вітапласт» в матеріалах справи немає.
Акт про стан відновлення та розшуку втрачених документів від 11.03.2020, на який покликається позивач, судом не може бути взятий до уваги з огляду на те, що вказаний документ складений позивачем одноособово, без участі відповідача-1, який є власником приміщень на вул. Конюшинна, 28. Додатково колегія суддів зазначає, що у вказаному акті ТзОВ «Вітапласт» зазначено про участь у комісії ОСОБА_3 , комірника підприємства, а також вказаний акт підписано від її імені. Вказана особа брала участь у даній справі під час розгляду справи в суді першої інстанції як свідок, а в суді апеляційної інстанції подала заяву, у якій повідомила, що в період 26.02.2020 по 25.03.2020 перебувала у відрядженні поза межами України і не підписувала вказаний акт.
Таким чином, вказаний акт не може вважатися допустимим та достовірним доказом в розумінні ст. 77 та 78 ГПК України.
З наданих в сукупності доказів, якими позивач обґрунтовує необхідність прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, не вбачається існування тих обставин, на які покликається позивач. Надані позивачем докази, в розумінні ст. 89 ГПК України, не можуть вважтися вірогідними та не підтверджують факту віднайдення позивачем документів, які вважалися втраченими.
Колегія суддів, при цьому, враховує ту обставину, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань п.ОСОБА_1 є керівником як ПП «Едель», так і ТзОВ «Вітапласт» та має в своєму розпорядженні печатки обох підприємств, що підтверджується наявними у даній справі документами. Таким чином, ТзОВ «Вітапласт», обґрунтовуючи відповідне клопотання, з метою доведення існування в минулому конкретних правовідносин між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт», мало би подати суду беззаперечні докази обставин, на які воно покликається, які би виключали сумнів у суду та не спричиняли обґрунтованих заперечень іншої сторони, чого ним не було зроблено.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на це, суд не приймає до розгляду надані позивачем: протоколи загальних зборів учасників ТзОВ «Вітапласт» №2 від 17.10.2016, №5 від 21.12.2017, №7 від 15.11.2018; договір купівлі-продажу №01.11.16 від 01.11.2016 у редакції від 22.12.2017; акти приймання передачі-передачі майна від 10.11.2016, 14.11.2016, 16.11.2016 та 21.11.2016; платіжне доручення №52 від 07.03.2017.
Суд також не приймає до розгляду договір про надання позики від 16.11.2018, угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.01.2019 та платіжне доручення №1 від 21.11.2018. Вказані документи датовані після 07.11.2018, тобто, дати, якою позивач та залучені ним свідки обґрунтовують момент початку фактичного володіння AT «Міжнародний інвестиційний банк» приміщеннями на вул. Конюшинна, 28 у м. Львові.
Вказане стосується також акта від 27.01.2020 про виправлення технічної помилки у «Акті про проведення службового розслідування від 23.08.2019» та листа ТзОВ «Вітапласт» на адресу ГУ ДПС у Львівській області від 28.01.2020 з приводу втрати документів (із врахуванням акта від 27.01.2020) та докази його відправлення. Більше того, щодо акта від 27.01.2020, то, як зазначалося вище, у поданій апеляційному суду заяві ОСОБА_3 повідомила про те, що вона його не підписувала.
Колегія суддів наголошує позивачу на необхідності добросовісного використання ним своїх процесуальних прав та здійснення процесуальних обов'язків, в тому числі, при подачі доказів, та на неприпустимість загромадження справи на стадії апеляційного перегляду новоствореними доказами, на які позивач планує покликатися як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставинам, на які покликається позивач в акті про проведення службового розслідування від 23.08.2019, як і самому акту, буде надана подальша оцінка у мотивувальній частині постанови.
Додатково, з матеріалів даної справи вбачається, що 27.11.2018 та 29.11.2018 АТ «Міжнародний інвестиційний банк» надавало доступ головному бухгалтеру ТзОВ «Вітапласт» Бойко Інні Анатоліївні доступ до юридичних та бухгалтерських документів юридичних осіб, що зареєстровані за адресою: м.Львів, вул. Конюшинна, 28 (а.с. 73, 74, т.3).
Окрім того, суд враховує також і те, що в межах даної справи ТзОВ «Вітапласт» зверталося до суду із заявою про забезпечення доказів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2019 було забезпечено письмові докази - оригінал договору купівлі-продажу від 01.11.2016, укладеного між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» та оригінали всіх видаткових накладних за період з 01.11.2016 по 01.01.2018, підписаних між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт», шляхом зобов'язання АТ «Міжнародний інвестиційний банк» надати доступ представникам ТзОВ «Вітапласт» до приміщень за адресою: м.Львів, вул. Конюшинна, 28 для отримання вказаних документів.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 у даній справі ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2019 у цій частині було скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні відповідної заяви ТзОВ «Вітапласт». Суд, при цьому, виходив з того, що спосіб забезпечення доказів, обраний судом першої інстанції, не містить необхідної конкретизованої інформації (не визначено ні конкретних приміщень, ні конкретних представників позивача чи їх кількості), що може призвести до неможливості чи значного утруднення ефективного виконання ухвали.
Після прийняття Західним апеляційним господарським суду постанови від 04.09.2019 позивач не звертався до суду із новою заявою про забезпечення доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:
31.05.2013 між ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" та ПП "Едель" було укладено кредитний договір № 00006.13-CBD.108, предметом якого було надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії на наступних умовах; сума кредиту - 1 200 000, 00 доларів США та 5 190 000, 00 грн, строк користування кредитом - до 30 травня 2018 року, платою за користування кредитом - 10 % річних для частин кредиту, наданих у доларах США, для частин кредиту, наданих у гривні - 10 % річних (щомісячно) по 14.12.2014 (включно), 18 % річних (щомісячно) з 15.12.2014 року (з урахуванням умов, викладених в додатковому договорі № 3 від 20.12.2013).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 31.05.2013 № 00006.13-CBD.108, між ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" та ПП "Едель" було укладено договір іпотеки від 31.05.2013 № 00006.13-CBD/PL.108 щодо нерухомого майна ПП «Едель» за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, а саме: виробнича будівля, позначена в плані під літерою К-1-2, загальною площею 2670,3 кв.м, нежитлова будівля (навіс з воротами), позначена в плані під літерою Г'-1, загальною площею 170,2 кв.м, нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначений в плані під літерою Г-1, загальною площею 151,8 кв.м., іпотекодержателем за яким виступало ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк".
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі №914/2455/17 стягнуто на користь ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" суму заборгованості згідно кредитного договору № 00006.13-CBD.108 від 31.05.2013 в розмірі 1 200 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 31 788 000 грн., звернувши стягнення на заставлене майно ПП «Едель» згідно іпотечного договору № 00006.13-CBD/PL.108 від 31.05.2013, шляхом визнання за ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" права власності на предмет іпотеки.
14.03.2018, на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі 914/2455/17, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за АТ "Міжнародний інвестиційний банк" було зареєстровано право власності на об'єкти нежитлової нерухомості, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28.
Як зазначалося вище, з інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 зареєстровані позивач у даній справі - ТзОВ «Вітапласт», а також відповідач-2 - ПП «Едель».
30.10.2018 приватним виконавцем Виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. було відкрито виконавче провадження № 57552323 з примусового виконання наказу від 01.08.2016, виданого Господарським судом м. Києва у справі №910/12757/16 про стягнення з ПП «Едель» на користь АТ "Міжнародний інвестиційний банк" 3 882 241, 44 грн. та 25 500 грн. витрат, пов'язаних із вирішенням спору третейським судом.
В межах виконавчого провадження № 57552323, приватним виконавцем Баіровою Н.М. 08.11.2018 та 28.02.2019 було проведено опис та арешт майна боржника ПП «Едель» у нежитловому приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, за результатом якого було складено відповідні постанови про опис та арешт майна боржника, а саме:
- постанова від 08.11.2018 про опис та арешт такого майна:
1. Пристрій для дозування мод. ВП-52 (1 шт.);
2. Пристрій для пакування № FФ-17;
3. Стелажі металеві 6 м. х 2,5 м.;
4. Готова продукція: гірчичні пакети (16 ящиків по 120 пакувань);
5. Папір для пакування (2 ящика);
6. Сушильна камера (колір: сірий з чорним);
7. Сушильна машина на 8 відділень ГФ-9;
8. Етикетка для пакування (43 шт.);
9. Електрощиток (1 шт.);
10. Фасувальний апарат ГФ-8 (2 шт.);
11. Фасувальний апарат № ГФ-15;
12. Фасувальний апарат № ГФ-14;
13. Фасувальний апарат № ГФ-12 (синього кольору, 3 шт.);
14. Фасувальний апарат "SniringWraping Machine" EKH 455 (2 шт.);
15. Системний блок марки "Пріоритет";
16. Монітор LG чорного кольору;
17. Принтер HP laser jet 1020;
18. Пластикова пляшка в мішках (64 шт.);
19. Гірчичні пакети дитячі (3 ящика по 120 шт.);
20. Трави череди лікарської (40 мішків);
21. Кора дуба не подрібнена (86 мішків);
22. Корінь аіру (14 мішків);
23. Корінь кульбаби (1 мішок 17 кг);
24. Кора крушини (15 мішків);
25. Бруньки берези (4 мішка);
26. Листя брусниці (15 мішків);
27. Листя шавлії (4 мішка);
28. Бруньки сосни (5 мішків);
29. Кукурудзяні рильця (4 мішка);
30. Лист кропиви (18 мішків);
31. Eplusokun (7 мішків);
32. Подорожник (7 мішків);
33. Трава споришу (40 мішків);
34. Трава чистотілу (12 мішків);
35. Трава мати-і-мачухи (18 мішків);
36. Листя м'яти (8 мішків);
37. Квіти ромашки (40 мішків);
38. Мішки з невідомим вмістом (сировина - 13 шт.);
39. Шишки хмелю (1 мішок, 106 кг);
40. Яблуко сушене (20 мішків);
41. Листя сени (5 мішків);
42. Квіти та листя глоду (14 мішків);
43. Насіння льону (5 мішків);
44. Трава грициків (7 мішків);
45. Трава меліси (35 мішків);
46. Квіти цмину (10 мішків);
47. Подрібнювач синього кольору (2 шт.);
48. Подрібнювач коричневого кольору (2 шт.);
49. Dust corrector ST300 (3 шт.);
50. Автонавантажувач (серійний № 4124, ЕВ687.22.10.20);
51. Рохла електрична "Jungheinrich" ЕМС 110 2004 р.в.;
52. Сейф металевий (12 шт.);
53. Пристрій "Kern" ABJ (1 шт.);
54. Пристрій "Kern" (1 шт.);
55. Принтер HP laser jet 4200 EN (1 шт.);
56. Системний блок сірого кольору (1 шт.);
57. Монітор "LG" чорного кольору (2 шт.);
58. Телефон "Panasonic" білого кольору (1 шт.);
59. Пристрій сірого кольору круглої форми;
60. Електропіч "СНОЛ" 4/100 N4 ПР;
61. ІОN номер лабораторний 1.160м;
62. Крісло офісне (12 шт.);
63. Шафи (12 шт.);
64. Системний блок білого кольору (1 шт.);
65. Монітор "Велд" чорного кольору (2 шт.);
66. Сканер сірого кольору (1 шт.);
67. Ксерокс Gastetner 3502 (1 шт.);
68. Стіл круглий (1 шт.);
69. Крісло чорного кольору (6 шт.);
70. Крісло чорного кольору (11 шт.);
71. Диван з трьох частин (1 шт.);
72. Електрична батарея білого кольору;
73. Вентилятор "Атлант" (1 шт.);
74. Ноутбук "Dell" inspiron N7010 сер № 2PJC7R1;
75. Телефон "Panasonic" білого кольору (1 шт.);
76. Стіл офісний (2 шт.);
77. Стіл скляний на металевих ніжках (1 шт.);
78. Шафа (1 шт.);
79. Лампа білого кольору (1 шт.);
80. Монітор "LG" чорного кольору (1 шт.);
81. Монітор "Philips" чорного кольору (1 шт.);
82. Системний блок чорного кольору (3 шт.);
83. Принтер HP laser jet 4250 dtn;
84. Сканер "Epson" чорного кольору (2 шт.);
85. Факс "Panasonic" чорного кольору (2 шт.);
86. Шафа (6 шт.);
87. Стіл офісний (5 шт.);
88. Принтер HP laser jet 4000 tn;
89. Системний блок чорного кольору (1 шт.);
90. Монітор "HP" чорного кольору (1 шт.);
91. Стіл офісний (4 шт.);
92. Шафа офісна (4 шт.);
93. Системний блок (22 шт.);
94. Монітор комп'ютерний (22 шт.);
95. Ксерокс "Nashuatec" (1 шт.);
96. Батарея масляна (1 шт.);
97. Міні-кондиціонер ВЕК (1 шт.);
98. Принтер (6 шт.);
99. Блок безперебійного живлення (6 шт.);
100. Крісло офісне (14 шт.);
101. Аудіо колонки (1 шт.).
- постанова від 28.02.2019 про опис та арешт такого майна:
1. Пластир бактерицидний дитячий (39 ящ. по 160 шт.);
2. Пластир бактерицидний прозорий (5 уп. по 160 шт.);
3. Пластир економічний (26 уп. по 160 шт.);
4. Пластир економічний (5 уп. по 160 шт.);
5. Фіто-чай Едель-41 з трави хвощу (2 ящ. по 160 шт.);
6. Фіто-чай Едель-2 з квітів лікарської нагідки (1 ящ. по 100 шт.);
7. Фіто-чай Едель-37 з квітів липи (3 ящ. по 100 шт.);
8. Фіто-чай Едель-19 з квітів ромашки (3 ящ. по 100 шт.);
9. Фіто-чай Едель-3 з кори крушини (1 уп. по 100 шт.);
10. Фіто-чай Едель-16 з трави чебрецю (3 уп. по 100 шт.);
11. Фіто-чай Едель-2 з квітів нагідки (3 уп. по 100 шт.);
12. Фіто-ванна для купання дітей з квітів календули (6 уп. по 100 шт.);
13. Фіто-ванна для купання дітей з квітів ромашки (13 уп. по 100 шт.);
14. Фіто-ванна для купання дітей з травами меліси (5 уп. по 42 шт.);
15. Фіто-ванна для купання дітей з кори дуба (1 уп. по 42 шт.);
16. Фіто-ванна для купання дітей з квітами лаванди (12 уп. по 42 шт.);
17. Фіто-ванна для купання дітей з трави череди (3 уп. по 40 шт.);
18. Фіто-чай Едель-1 з квітів цмину піщаного (3 уп. по 40 шт.);
19. Фіто-чай Едель-58 з квітів та листя глоду (4 уп. по 60 шт.);
20. Пластир економічний (4 уп. по 160 шт.);
21. Фіто-чай Едель-54 з квітів лаванди (8 уп. по 60 шт.);
22. Фіто-чай Едель-37 з квітів липи (5 уп. по 60 шт.);
23. Фіто-чай Едель-24 з листя брусниці (3 уп. по 60 шт.);
24. Фіто-чай Едель-20 з листя м'яти (2 уп. по 60 шт.);
25. Фіто-чай Едель-62 з листя стевії(2 уп. по 60 шт.);
26. Фіто-чай Едель-17 з шишок хмелю (5 уп. по 40 шт.);
27. Фіто-чай Едель-38 з бруньок сосни (1 уп. по 60 шт.);
28. Фіто-чай Едель-69 ісландський мох (1 уп. по 60 шт.);
29. Фіто-чай Едель-61 з пагонів чорниці (1 уп. по 60 шт.);
30. Фіто-чай Едель-64 з стулок квасолі (5 уп. по 40 шт.);
31. Фіто-чай Едель-5 з насіння льону посівного (3 уп. по 80 шт.);
32. Фіто-чай Едель-29 з плодів кмину (1 уп. по 80 шт.);
33. Фіто-чай Едель-51 з плодів фенхелю (1 уп. по 60 шт.);
34. Фіто-чай Едель-21 з бруньок берези (4 уп. по 80 шт.);
35. Фіто-чай Едель-52 з плодів глоду (5 уп. по 80 шт.);
36. Фіто-чай Едель-34 з плодів шипшини (1 уп. по 80 шт.);
37. Фіто-чай Едель-28 з плодів калини (10 уп. по 80 шт.);
38. Фіто-чай Едель-33 з плодів чорниці (2 уп. по 80 шт.);
39. Фіто-чай Едель-6 з горобини чорної (5 уп. по 60 шт.);
40. Фіто-чай Едель-32 з плодів смородини (2 уп. по 80 шт.);
41. Фіто-чай Едель-43 з трави материнки (12 уп. по 60 шт.);
42. Фіто-чай Едель-35 з трави цикорію (2 уп. по 60 шт.);
43. Фіто-чай Едель-16 з трави чебрецю (4 уп. по 60 шт.);
44. Фіто-чай Едель-44 з трави спорину (1 уп. по 60 штр.);
45. Фіто-чай Едель-7 з трави ерви (2 уп. по 60 шт.);
46. Фіто-чай Едель-8 з трави звіробою (5 уп. по 60 шт.);
47. Фіто-чай Едель-53 з трави грищиків (10 уп. по 60 шт.);
48. Фіто-чай Едель-13 з трави собачої кропиви (4 уп. по 60 шт.);
49. Фіто-чай Едель-50 з трави чистотілу (3 уп. по 60 шт.);
50. Пластир перцевий перфорований "Український з перцем" № 1 10см*15см (8 уп. по 1300 шт.);
51. Пластир першої допомоги "Сантавік" 19см*72см (11 уп. по 42 пор. по 100 шт.);
52. Гірчичні пакети перцеві (6 кор. по 120 пакувань);
53. Гірчичні пакети дитячі 52*52* 10 (3 уп. по 120 пакувань);
54. Ящики для тари пластикові 0,8*0,6*0,45 (17 шт.);
55. Ящики для тари пластикові 0,8*0,6*0,45 (5 шт.).
Опис та арешт вищезазначеного майна було проведено приватним виконавцем Баіровою Н.М. в присутності двох понятих та за відсутності представника ПП «Едель».
Позивач стверджує, що описане та арештоване майно згідно постанов приватного виконавця Баірової Н.М. від 08.11.2018 та від 28.02.2019 належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу майна, що був укладений 01.11.2016 між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт», а також видаткових накладних ПП «Едель» про передачу матеріальних цінностей, прибуткових накладних про отримання матеріальних цінностей ТзОВ «Вітапласт», реєстрів зареєстрованих податкових накладних ТзОВ «Вітапласт» за період 2016-2018 років, отриманих від Головного управління ДФС у Львівській області на адвокатський запит представника позивача.
У зв'язку із втратою первинних бухгалтерських документів за період 2016-2018 років, наказом директора ТзОВ «Вітапласт» ОСОБА_1 від 21.08.2019 було створено комісію для проведення службового розслідування з цього факту у складі: голови комісії - директора ОСОБА_1, членів комісії - головного бухгалтера Бойко Інни Анатоліївни та комірника ОСОБА_3 (а.с. 134, т.4).
Актом про проведення службового розслідування від 23.08.2019 (а.с. 135-137, т.4) прийнято рішення:
1) вважати безповоротно втраченими наступні документи за період з 21.09.2019 по 07.11.2019: накази по підприємству, договори співпраці з контрагентами, договори купівлі-продажу з контрагентами, видаткові та прибуткові накладні, облікові регістри, податкову звітність, технічні умови виробництва, рецептуру, ліцензійні документи;
2) на підставі наявних на підприємстві копій та даних 1С бухгалтерії першочергово виготовити дублікати наступних документів: договору купівлі-продажу майна між ТзОВ «Вітапласт» та ПП «Едель» від 01.11.2016; прибуткові накладні у кількості 17 штук за 08.11.2016, 10.11.2016, 14.11.2016, 16.11.2016, 17.11.2016, 21.11.2016, 01.12.2016, 27.12.2016, 09.02.2017, 17.03.2017, 20.03.2017, 27.03.2017, 31.03.2017.
З огляду на це позивач, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, долучив до матеріалів справи копію дубліката договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016 та копії дублікатів прибуткових накладних.
У письмових документах, які подавалися до суду апеляційної інстанції, позивач зазначив про те, що в акті про проведення службового розслідування від 23.08.2019 було допущено описку щодо періоду втрати документів, а саме, правильним слід вважати період з 21.09.2016 по 07.11.2019.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Як передбачено ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За змістом ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи.
За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
У статтях 78 та 79 ГПК України передбачено такі критерії оцінки доказів як достовірність та вірогідність. Так, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у пунктах 31 та 35 постанови від 27.03.2019 у справі № 27/193, закон зобов'язує позивача при зверненні до господарського суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорення з боку зобов'язаної особи - відповідача, а позов про визнання права власності пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.
Як зазначалося вище, позивач у даній справі покликається на те що все спірне майно було придбане ним у ПП «Едель» на підставі договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016 та отримане ним згідно видаткових накладних ПП «Едель» про передачу матеріальних цінностей та прибуткових накладних про отримання матеріальних цінностей ТзОВ «Вітапласт».
Однак, суд констатує, що в матеріалах даної справи відсутня копія договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016, укладеного між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт», а також належні копії документів, які би підтверджували факт передачі спірного майна (акти, видаткові накладні, тощо), а також документів, які би підтверджували факт здійснення позивачем оплат на користь ПП «Едель» за майно, передане саме згідно договору від 01.11.2016.
Накладні, долучені позивачем до матеріалів справи не містять ні підписів сторін, ні відбитків печаток, ні покликання на правову підставу їх складення, у зв'язку з чим вони не підтверджують факту отримання ТзОВ «Вітапласт» майна, про яке йдеться у цих накладних.
Оригіналів вищевказаних документів суду не надано. Більше того, відповідно до тверджень позивача, він ними не володіє, у зв'язку із відсутністю доступу до приміщень за адресою: м.Львів, вул. Конюшинна, 28.
Стосовно питання оплати за отримане майно, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявна інформація, отримана у виконавчому провадженні про банківські рахунки ПП «Едель» (а.с. 216, т.2), відповідно до якої банківськими установами контрагента позивача є АТ «Оксі Банк», АТ «Кредобанк» та АТ «Міжнародний інвестиційний банк» (відповідач-1 у даній справі).
При цьому, відповідно до виписок по рахунках ПП «Едель», відкритих в АТ «Оксі Банк» та АТ «Кредобанк», отриманих в ході виконавчого провадження, коштів за договорами у період з 01.01.2016 по 01.04.2019 від ТзОВ «Вітапласт» до ПП «Едель» не надходило (а.с. 1-72, том 3). Інших доказів, які би стосувалися фактичних оплат за отримане майно, в матеріалах справи також немає.
Долучені позивачем до матеріалів справи копії дублікатів договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016 та прибуткових накладних, які були відновлені позивачем за результатами проведення службового розслідування комісією у складі працівників ТзОВ «Вітапласт», оформленого актом від 23.08.2019, на думку суду, не можуть вважатися допустимими, достовірними та вірогідними доказами для визнання за позивачем права власності на спірне майно.
Вказаний висновок суду пов'язаний як з тим, що п. ОСОБА_8 є керівником одночасно ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» та має в своєму розпорядженні печатки обох підприємств, а також тим, що всупереч п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995, для участі в роботі комісії позивача не запрошувалися та не брали участі представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Таким чином, самого лише волевиявлення позивача є недостатньо для суду для врахування дублікатів вказаних документів та висновку суду про наявність правовідносин з приводу купівлі-продажу спірного майна.
Стосовно долучених позивачем реєстрів зареєстрованих податкових накладних, виписаних ТзОВ «Едель» на реалізацію майна ТзОВ «Вітапласт» за період з 08.11.2016 до 18.04.2017, отриманих від Головного управління ДФС у Львівській області на адвокатський запит представника позивача (а.с. 94-125, т.1), то колегія суддів зазначає, що згідно ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, яким підтверджується виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на дату їх складання.
Таким чином, такі реєстри не є допустимими, самостійними та прямими доказами, які могли би бути покладені судом в основу висновку про укладення договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016, про його виконання та набуття позивачем права власності на спірне майно. Вказані реєстри податкових накладних могли би бути враховані судом в сукупності з іншими доказами, яких, однак, позивач не надав.
При наданні оцінки вказаним реєстрам, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що найменування арештованого обладнання згідно постанови приватного виконавця Баірової Н.М. від 08.11.2018 не збігається з найменуванням обладнання у реєстрі податкових накладних за 2016-2017 роки, а частина майна, описаного у постанові про опис та арешт майна від 08.11.2018, не зазначена у вказаному реєстрі.
Реєстри вказаних податкових накладних досліджувалися у постанові Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі №914/560/19 в межах розгляду апеляційної скарги про скасування заходів забезпечення позову, застосованих Господарським судом Львівської області щодо даного спору згідно ухвали від 05.08.2019. При цьому, суд дійшов схожих висновків:
- із реєстру податкових накладних, виписаних ТзОВ «Вітапласт» на реалізацію товарно-матеріальних цінностей ПП «Едель» за період 2016-2018 років неможливо встановити, що ТзОВ «Вітапласт» придбало у ПП «Едель» саме майно, описане згідно постанови про опис та арешт майна від 08.11.2018 та від 28.02.2019 у виконавчому провадженні № 57552323, оскільки вказане майно відрізняється за характеристиками, найменуванням, маркою, кількістю тощо;
- значна кількість майна, описаного у постанові про опис та арешт майна від 08.11.2018, не зазначена у поданих заявником реєстрах податкових накладних (зокрема, пристрій для дозування мод. ВП-52, пристрій для пакування № FФ-17, фасувальний апарат ГФ-8 (2 шт.), фасувальний апарат № ГФ-15, фасувальний апарат № ГФ-14, фасувальний апарат № ГФ-12 (синього кольору, 3 шт.), фасувальний апарат "SniringWraping Machine" EKH 455 тощо);
- інше описане майно, як от пластир бактерицидний (в ящиках), фіто-чай «Едель» (в упаковках та ящиках) не ідентифікують його за ознаками, за якими можна встановити, що це те майно, яке зазначене в реєстрах податкових накладних.
Стосовно доводів позивача, що пов'язані із спробою довести факт здійснення ТзОВ «Вітапласт» господарської діяльності у приміщеннях за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 та факт припинення господарської діяльності ПП «Едель» за вказаною адресою, які позивач обґрунтовує: фінансовими завітами суб'єктів малого підприємництва та звітами про виробництво промислової продукції (отримані з ГУС у Львівській області); договором оренди приміщень від 29.12.2016, укладеним між ТзОВ «Вітапалст» та ПП «Едель» та актом прийому-передачі нежитлових приміщень; договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 27.12.2016, укладеним між ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та ТзОВ «Вітапласт», судова колегія зазначає таке:
Обставини фактичної господарської діяльності ТзОВ «Вітапласт» та ПП «Едель» у приміщеннях за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, не свідчать про наявність чи відсутність права власності позивача на спірне майно з огляду на те, що обидва названі підприємства зареєстровані за вказаною адресою, а самі приміщення, до набуття права власності АТ «Міжнародний інвестиційний банк», належали ПП «Едель».
Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, договір оренди нежитлового приміщення від 29.12.2016, який позивач зазначає як правову підставу користування нежитловими приміщеннями площею 2670,3 кв. м, за адресою: вул. Конюшинна, 28, м. Львів, був підписаний з обох сторін директором ОСОБА_1 та був укладений щодо майна переданого в іпотеку АТ «Міжнародний інвестиційний банк», без згоди іпотекодержателя. Доказів зворотного позивач суду не надав, а відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, матеріали даної господарської справи не містять жодного доказу, який би свідчив про укладення між ТзОВ «Вітапалст» та ПП «Едель» договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016, про виконання вказаними особами цього договору та про набуття ТзОВ «Вітапалст» права власності на спірне майно.
Частиною 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Дії та рішення приватного виконавця Баірової Н.М. про опис та арешт майна згідно постанови від 28.02.2019, в межах виконавчого провадження № 57552323, оскаржувались ПП «Едель» у справі № 910/12757/16. За результатом розгляду вказаної скарги Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу від 01.04.2019 у справі № 910/12757/16, у якій суд встановив, що виробником фіто-чаїв, пластирів, гірчичних пакетів та ящиків для тари пластикові є ПП «Едель», що підтверджується матеріалами справи. Також суд звернув увагу на те, що описане майно боржника було виготовлено у 2018 році, а не 2016-2017 роках, як зазначає скаржник, посилаючись на реєстри зареєстрованих податкових накладних за 2016 та 2017 роки. Ухвала суду від 01.04.2019 у справі № 910/12757/16 була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019.
У вказаній постанові Північний апеляційний господарський суд, щодо зауважень скаржника про те, що приватний виконавець Баірова Н.М. при здійсненні виконавчого провадження, в порушення вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, 28.02.2019 провела опис та арешт майна у ВП № 57552323 без огляду жодних бухгалтерських документів, зробив висновки про наступне:
- на приватного виконавця не покладається зобов'язання здійснювати арешт й опис майна лише на підставі відомостей бухгалтерського обліку;
- норми Закону України «Про виконавче провадження» не забороняють приватному виконавцю виявляти майно боржників - юридичних осіб безпосередньо в місці знаходження;
- відсутність відомостей бухгалтерського обліку та при умові наявності достатніх підстав, які вказують на здійснення юридичною особою - боржником фактичної діяльності за певною адресою і безпосередній виїзд виконавця за такою адресою, що підтверджує наявність майна та/або виробничих потужностей боржника - юридичної особи, дає всі підстави приватному (державному) виконавцю для опису й арешту такого виявленого майна боржника - юридичної особи;
- виявлення майна боржника - юридичної особи та подальший опис та арешт такого майна відбувається незалежно від присутності (відсутності) керівника та/або представника юридичної особи - боржника, майно якого буде описане та арештоване. Отже, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховано, що приватний виконавець Баірова Н.М. при здійсненні виконавчого провадження порушила вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, а саме, в ході проведення опису та арешту майна 28.02.019 помилково, без огляду жодних бухгалтерських документів, включила до опису та наклала арешт на відповідне рухоме майно, судом були відхилені.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.06.2019 у справі №914/127/19 було відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» до Приватного підприємства «Едель» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт» про усунення перешкод у користування нежитловими приміщеннями шляхом виселення.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 914/127/19 вказане рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, усунуто перешкоди Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» шляхом виселення Приватного підприємства «Едель» з приміщень на вул. Конюшинна, 28 у місті Львові.
Доказів виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 914/127/19 в матеріалах даної справи немає.
Таким чином, на підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
Щодо вирішення судом першої інстанції заяви відповідача-2 про визнання позову та заяви відповідача-1 про закриття провадження у справі у зв'язку з частковою реалізацією спірного майна в межах виконавчого провадження, колегія суддів вважає, що, з огляду на фактичні обставини даної справи, судом першої інстанції було правомірно та обґрунтовано відмовлено в їх задоволенні.
Також суд апеляційної інстанції зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення щодо закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог, заявлених до відповідача-3 - приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М.
Так, в розрізі фактичних обставин даної справи, між позивачем та відповідачем-3, як приватним виконавцем, не існує та не може існувати спору щодо права власності на спірне майно. При цьому, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 02.10.2019 у справі № 904/51/19, вимоги позивача до приватного виконавця про звільнення майна з-під арешту, заявлені в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви, не підлягають вирішенню у господарських судах і закриття провадження у справі є правильним з мотивів відсутності спору між позивачем та приватним виконавцем щодо права власності на спірне майно, а позивач наділений правом звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії приватного виконавця.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/765/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт» - без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 21.07.2020.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік