Справа № 210/3044/20
Провадження № 2/210/1568/20
іменем України
"13" липня 2020 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, посилаючись на те, що перебуваючи в трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг», на посаді формувальника ручного формування, зайнятого в литті, 24.03.2006 року близько 08 години 40 хвилин, з вини відповідача, знаходячись на дільниці з набивання вогнетривкої маси фасоночавуноливарного цеху, внаслідок нещасного випадку, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, відламчатий злам лобної кістки справа, здавлення головного мозку, забійно-рвана рана 1-го пальця лівої кисті».
Вказує, що даний факт підтверджується актами Форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» та Форми Н-5 «Проведення розслідування нещасного випадку, що стався 24березня 2006 року о 08 годин 40 хвилин». Нещасний випадок обумовлений неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства по створенню та підтриманню безпечних умов праці.
Зазначає, що внаслідок вказаного нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, позивач вперше 27.07.2006 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 80% (вісімдесят відсотків), внаслідок трудового каліцтва та визначено ІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» виданою на ім'я позивача. 27.08.2009 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 50% (п'ятдесят відсотків), визначено ІІІ групу інвалідності безстроково внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у надання медичної та соціальної допомоги» виданою на ім'я позивача.
Вказує, що таким чином позивач у зв'язку з трудовим каліцтвом втратив працездатність, під час нещасного випадку та подальшого лікування наслідків трудового каліцтва відчув сильний фізичний біль, переніс складні хірургічні операції, неодноразово проходив огляди медико-соціальних експертних комісій, потребував та потребує і по нині проходження відновлювальних процедур і лікування. У зв'язку з вказаним нещасним випадком порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, позивача постійно турбує головний біль, спостерігається зниження когнітивних функцій, постійно турбує головний біль, запаморочення, що призводить до порушення сну, загальної слабкості та швидкої втомлюваності. Додаткові страждання йому завдає розуміння безстроковості вимушених негативних змін в його житті, що пов'язане з ушкодженням здоров'я.
Просить стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на його користь 377 840 гривень в рахунок компенсації за моральну шкоду завдану каліцтвом без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 27 травня 2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши 09.06.2020 р. копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву про стягнення моральної шкоди відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду за вх. №15249/20, 24.06.2020р. тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 27.05.2020р., відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні, додатково зауваживши, що працівник несе безпосередню відповідальність за порушення норм ст. 14 ЗУ «Про охорону праці», відповідно до якої працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.
Зазначає, що позивач не забезпечив особисту безпеку під час виконання робіт, чим порушив вимоги інструкції з охорони праці, ст.14 Закону України «Про охорону праці», тощо. Таким чином, можна зробити висновок, що будь-яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням нещасного випадку, відповідач не вчиняв.
Крім того, вказує, що в спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких винних, неправомірних дій, що могли б призвести до виникнення нещасного випадку за участю позивача, отже відсутня одна з обов'язкових передумов для відшкодування моральної шкоди.
Вказує, що факт завдання позивачу моральної шкоди є недоведеним, а розмір грошових коштів, про стягнення якого ставиться питання в позові в будь-якому випадку не відповідає вимогам розумності та справедливості.
Відповідь на відзив ні позивачем, ні його представником до суду не подавалась.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , будучи працівником відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримав тілесні ушкодження внаслідок нещасного випадку.
Відповідно до Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, з ОСОБА_1 , 24.03.2006 р. о 08 год. 40 хв. стався нещасний випадок в дільниці з набивання вогнетривної маси цеху фасоночавуноливарного цеху ПАТ «АрселорМітталКривийРіг». На момент настання нещасного випадку потерпілий являвся працівником ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". Нещасний випадок на виробництві стався при виконанні ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків (16-18).
Відповідно до п.10 Акту Форми Н-1, нещасний випадок, в результаті якого позивачем отримано тяжкі тілесні ушкодження, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, працівниками ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а саме: в.о. бригадира ОСОБА_2 , який в процесі роботи не здійснював контроль за дотриманням робітниками правил охорони праці, безпечних прийомів та методів праці, змінного майстра виробничої дільниці ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_3 , який не контролював дотримання робітниками трудової дисципліни, старший змінний майстер основної виробничої дільниці ОСОБА_4 . ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», який не забезпечив безпечне виконання робіт підлеглим персоналом, формувальник ручного формування ОСОБА_5 , який не повідомив безпосереднього керівника робіт про виявлене порушення та почав самовільно усувати несправність. Отже, суд приходить до висновку, що компетентною комісією встановлено факт порушення законодавства про охорону праці зі сторони працівників відповідача, до числа яких позивача не віднесено.
За висновком комісії, відповідно до акту форми Н-5, нещасний випадок з позивачем визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.(а.с.22)
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії ДНА-02 № 015025від 27.07.2006 року, позивачу первинно визначено втрату професійної працездатності в ступені 80%, та призначено ІІ група інвалідності, причина втрати професійної працездатності трудове каліцтво, потреба в медикаментозному лікуванні, стаціонарному лікуванні, амбулаторному лікуванні, забезпеченні ВМП.
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії ДНА-02 №015153, позивачу повторно встановлено втрату професійної працездатності в ступені 50 % та визначено третю групу інвалідності, 23.01.2008 року позивачу повторно визначено аналогічні обмеження працездатності та встановлено третю групу інвалідності.
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії ДНА-02 № 039534, позивачу повторно і безстроково встановлено втрату професійної працездатності в ступені 50% з 24.03.2006 року.
Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
З огляду на положення ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я (ч. 2 цієї норми).
Згідно вимог п.3,4 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець-зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 153 КЗпП власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Згідно ст. 158 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці
Статтею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Крім того, Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27.01.2004 року по справі № 1-9/2004 зазначив, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ст.23ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Частиною 3 ст. 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.
Під час завдання позивачу тяжких травм, пов'язаних з загрозою втрати функцій головного мозку, останній відчув сильний фізичний біль. Позивач був змушений неодноразово проходити огляди медико-соціальних експертних комісій, переніс хірургічні операції, до теперішнього часу потребує відновлювальних процедур і лікування. Процес лікування супроводжується витрачанням значного часу, призводить до зміни звичного способу життя, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. У зв'язку з вказаними травмами позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними головними болями. Факт втрати позивачем працездатності вказує на обмеження його можливості реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, наявність інвалідності підтверджує наявність у позивача фізичних вад організму.
Таким чином, зазначені обставини переконливо доводять факт спричинення позивачу немайнової шкоди у зв'язку з нещасним випадок на виробництві, під час роботи на підприємстві відповідача. Дана шкода згідно ст.237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.
За таких обставин, вимоги позивача до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок дій позивача та щодо відсутності у зв'язку з цим правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки нещасний випадок із позивачем стався саме під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Більше того,як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої каліцтвом в результаті нещасного випадку на виробництві, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є таким, що виникає із трудових правовідносин.
З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці.
Судом встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивачу була заподіяна шкода, він отримав ушкодження здоров'я, втратив працездатність первинно в ступені 80 %. Вказані негативні наслідки в житті позивача мають місце починаючи з 2006 року і наявні до теперішнього. Позивач переносить щоденно моральні переживання, змушений приймати ліки та звертатись до лікарів. Тривалий процес лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. В момент отримання травм та в період лікування, позивач відчував фізичні страждання та біль, переніс медичні операції.
Позивач, в наслідок отриманих тілесних ушкоджень, що супроводжується значною втратою працездатності в молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, що негативно позначається на душевному та фізичному станах позивача.
За вказаних обставин суд вважає, що наслідками отриманих тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку, істотно порушено звичайний спосіб життя позивача, його нормальні життєві зв'язки. У зв'язку зі станом свого здоров'я Позивач переносить моральні страждання та переживання. Від цього він почуває себе неповноцінною людиною. Вказане негативно позначалося і позначається на душевному та фізичному стані позивача.
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає компенсації.
Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеними факт спричинення відповідачем ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" позивачу шкоди здоров'ю, провину відповідача в її спричиненні та причинно - наслідковий зв'язок між виною підприємства - відповідача, а саме: не виконанням свого обов'язку по створенню з безпечних умов праці, та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності в ступені 80% первинно, істотності негативних змін в житті позивача, які виражаються безстроковій втраті професійної працездатності в ступені 50 % та третій групі інвалідності.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, відсоток втрати професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, обставини травмування позивача.
Обговорюючи розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим задовольнити позов частково, стягнути на його користь 100 000 (сто тисяч грн.), що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому судовий збір у розмірі 1000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст..ст.. 3, 43 Конституції України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст.. 4, 13 ЗУ "Про охорону праці" ст. 23, 1166,1168 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 12, 13, 44, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263-265,274, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 100 000 (сто тисяч) грн. в рахунок компенсації за моральну шкоду завдану каліцтвом без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: Н. А. Літвіненко