Справа № 320/3535/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
15 липня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б.,Черпіцької Л.Т.,
за участю секретаря: Вовк І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 30.01.2019 № UA100210/2019/000038/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 30.01.2019 № UA100210/2019/00173;
- визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС щодо визначення (нарахування) громадянину України ОСОБА_1 зобов'язань з відшкодування 3138,64 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці;
- стягнути з державного бюджету України на користь громадянина України ОСОБА_1 завдану йому майнову шкоду незаконними діями щодо визначення (нарахування) йому зобов'язань з відшкодування 3138,64 грн. витрат за зберігання товару «VOLVO XC70» на складі митниці.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 30.01.2019 № UA100210/2019/000038/2.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 30.01.2019 № UA100210/2019/00173.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2019 року ОСОБА_1 , з метою митного оформлення придбаного ним легкового автомобіля VOLVO модель ХС70 було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію № UA100210 /2019/086692.
Митна вартість автомобіля була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту), а саме: 275373,95 грн., що еквівалентно 9000,00 євро.
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу такі документи: рахунок-фактура JEM739 від 04.12.2018; акт проведення огляду транспортного засобу №UA20903/2018/0688 від 07.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 05.11.2018; висновок експертного дослідження за результатами проведення авто товарознавчого дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1985/1954 від 22.01.2019; договір про надання послуг митного брокера №01/12 від 01.12.2018; сертифікат відповідності UA.46Е.7952-18 від 10.12.2018; довіреність ННТ525034 від 22.03.2019; ідентифікаційний номер позивача 2449915133 від 30.09.2003; фото таблиця 1 до висновку КНДІСЕ №1985/1954 від 22.01.2019; заява від 29.01.2019; сертифікат відповідності UA.46Е.7952-18 від 10.12.2018; паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 22.09.2009.
За результатами перевірки митної декларації Київська міська митниця ДФС прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/2019/00173 та рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.01.2019 №UA100210/2019/000038/2.
Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості транспортного засобу на рівні 20850 євро.
З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано документи відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомлені, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (зокрема щодо матеріалу з якого вироблено продукцію); за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У рішенні про коригування митної вартості товару №UA100210/2019/000038/2 відповідач зазначив, що документів, витребуваних митницею декларантом надано не було. Отже, подані декларантом документи не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартості неможливо відповідно до ст.64 Митного кодексу України. Митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: вартість офіційного довідника ринку Європи каталог SCHWACKE 20850 Євро.
За результатом коригування митної вартості позивачем подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA100210/219/088381 від 05.02.2019 та сплачено на рахунки Державної казначейської служби України 3138,64 грн. витрат за зберігання транспортного засобу на складі Київської міської митниці ДФС.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - «МК України») надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «митний контроль» - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За приписами частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За змістом статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 5 названої статті МК України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частини 4 статті 53 МК України 4 разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами наведених правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган має право витребувати, а позивач - зобов'язаний надати докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підстав для коригування митної вартості товару у Київської міської митниці ДФС не було.
Декларантом були надані усі документи, передбачені статті 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару.
При цьому, аналіз наданих первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів.
Враховуючи наведене, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Крім того, до суду апеляційної інстанції надійшла заява від ОСОБА_1 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 3000 грн.
За приписами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини 1, п.п. 1, 3 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із проведенням експертиз.
Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До суду для підтвердження витрат на правничу допомогу було подано: договір про надання правової допомоги від 22.02.2019 року №22/02/19; додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 22.02.2019 року №22/02/19 від 22.02.2020 року; Акт наданих послуг від 07.07.2020 року; Рахунок-фактура № 06/07/20 від 06 липня 2020 року; виписка за рахунками за 06.07.2020 року; платіжне доручення № 95 від 06.07.2020 року
Частинами 6, 7 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Київською митницею ДФС не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат.
Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, колегія суддів погоджується, що сума витрат на професійну правничу допомогу яка підлягає задоволенню складає 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.
Повний текст постанови виготовлено - 20 липня 2020 року.