ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 липня 2020 року м. Київ № 640/16871/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (просп.Перемоги 120, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ40517815)
до Державної регуляторної служби України (вул Арсенальна 9/11, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ39582357)
треті особи Комунальне підприємство «Зеленодольський міський водоканал» (вул. Садова, 2, м. Зеленодольськ, Апостольський район, Дніпропетровська обл., 53860, код ЄДРПОУ 32626811
про скасування розпорядження №90 від 19.07.2019,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - позивач) до Державної регуляторної служби України (далі - відповідач), треті особи Комунальне підприємство «Зеленодольський міський водоканал», у якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 19.07.2019 року №90.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що в спірному розпорядженні, яке видане на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при розпорядження Державній регуляторній службі України за результатом розгляду скарги (апеляції) від 30.05.2019 №723 Комунального підприємства «Зеленодольський міський водоканал», зобов'язано Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками усунути порушення вимог частини 6 статті 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» шляхом переоформлення ліцензії КП «Зеленодольський міський водоканал» (серії АЕ № 293013 строком дії з 22.05.2014 по 22.05.2019 на право провадження такого виду господарської діяльності, як придбання, зберігання, використання прекурсорів (списку 2 таблиці IV) Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів) відповідно до вимог частини 6 статті 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Вказане розпорядження позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідно до пункту 22 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного переліку, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори». В той же час, однією з особливостей ліцензування діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» є те, що ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається на п'ять років. При цьому, позивач зауважив, що сфера обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів увійшла до сфер, що охоплюється Угодою про асоціацію з Європейським Союзом, відповідно Україна взяла зобов'язання адаптувати своє законодавство в цій сфері до норм Європейського Союзу, згідно якого, зокрема, у відповідності до пункту 5 статті 3 Регламенту (ЄС) від 11 лютого 2004 року №273/2004 компетентні органи можуть обмежити дійсність ліцензії на строк до трьох років або зобов'язати операторів не рідше, ніж на три роки доводити, що вони продовжують виконувати умови, на яких було видано ліцензію. Цей факт підтверджує необхідність здійснення обмеження ліцензування, як заходу контролю в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів певним строком, що в свою чергу сприяє адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Крім того, позивач вказав на ту обставину, що рішення органу ліцензування оформляються організаційно - розпорядчими актами за підписом керівника органу або його заступника згідно з розподілом повноважень, позивач же відповідь КП «Зеленодольський міський водоканал» надав листом від 23 травня 2019 року №409-006.0.1/006.0/2-19, а не відмовлено як зазначено у розпорядженні Державної регуляторної служби України від 19.07.2019 №90. Також зазначив, що листи - це службова кореспонденція, вони не є організаційно-розпорядчими актами та можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер. А відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, не звернув на це уваги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зауваживши при цьому, що Державна регуляторна служба України при видачі розпорядження №90 від 19.07.2019 діяла в межах компетенції та повністю дотрималась порядку та процедури, встановлених Законом України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон №222 - VIII).
При цьому, відповідач зазначив, що частина шоста статті 21 Закону №222 - VIII не встановлює порядок видачі, переоформлення або анулювання ліцензій, а містить положення, пов'язані із набранням чинності самим Законом, зокрема, стосовно безстрокового терміну дії ліцензій, які були чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, а також можливості їх разового переоформлення. Суб'єкти господарювання, що мають ліцензії на провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку, які є чинними на день набрання чинності Законом №222-VIІІ мають можливість переоформити зазначені ліцензії на безстрокові. Таким чином, на думку відповідача, на момент набрання чинності Закону України №222-VIІІ ліцензія КП «Зеленодольський міський водоканал» серії АЕ № 293013 строком дії з 22.05.2014 по 22.05.2019 на право провадження такого виду господарської діяльності, як придбання, зберігання, використання прекурсорів списку 2 таблиці IV Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів була чинною, а відтак згідно з частиною 6 статті 21 Закону України №222-VIІІ вищевказана ліцензія стала безстроковою не в силу розпорядження №90 від 19.07.2019, а автоматично, в силу Закону №222-VIІІ.
Норма частини шостої статті 21 Закону №222-VIІІ за своїм змістом є нормою імперативного характеру, та має наслідком єдиний варіант застосування у випадку подачі заяви суб'єктом ліцензування відносно ліцензії, строк дії якої не закінчився станом на 28 червня 2015 року (дата набрання чинності Закону №222-VIІІ).
Третя особа - Комунальне підприємство «Зеленодольський міський водоканал» у поясненнях до адміністративного позову вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки норма частини 6 статті 21 Закону №222-VIІІ встановлює, що ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначені у статті 7 цього Закону (всі без виключень), які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.
Також, третя особа зазначила, що на дату набрання чинності Закону України №222-VIІІ, а саме станом на 28.06.2015, ліцензія КП «Зеленодольський міський водоканал» серії АЕ №293013 строком дії з 22.05.2014 року по 22.05.2019 року на провадження такого виду господарської діяльності: придбання, зберігання, використання прекурсорів списку 2 таблиці IV (соляна кислота, сірчана кислота, калію перманганат) постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» була чинною і мала обмежений термін дії.
Відповідачем до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначив, що Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» не передбачено право Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на оскарження рішень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування прийнятих в межах його повноважень.Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає правових підстав для його задоволення.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як встановлено судом, 03.06.2019 року до відповідача надійшла скарга від 30.05.2019 року №723 третьої особи щодо відмови позивача (лист від 23.05.2019 №409-006.0.1/006.0/2-19) у переоформленні третій особі (лист від 10.05.2019 №760 «Щодо переоформлення ліцензії») ліцензії серії АЕ №293013 строком дії з 22.05.2014 по 22.05.2019 на право провадження такого виду господарської діяльності, як придбання, зберігання, використання прекурсорів (списку 2 таблиці IV) Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів).
Відповідно до частини 7 статті 5 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» відповідач листом від 06.06.2019 року №3985/0/20-19 повідомила позивача про отримання скарги від КП «Зеленодольський міський водоканал» та запропонувала у визначений Законом України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» термін подати до відповідача завірені належним чином копії (фотокопії) документів, що стосуються оскаржуваного рішення органу ліцензування.
Матеріали, що стосуються оскаржуваного рішення органу ліцензування надійшли до відповідача 12.06.2019 року листом Держлікслужби від 11.06.2019 №4507-001.1/006.0/17-19.
У зв'язку з цим та з метою розгляду вказаної скарги третьої особи, відповідач запросив листом від 08.07.2019 №5048/0/20-19 уповноваженого представника Держлікслужби, а також суб'єкта господарювання від 08.07.2019 №5043/0/20-19 взяти участь у засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, яке відбудеться 16.07.2019 року.
На вищезазначеному засіданні Ради, за результатами розгляду скарги третьої особи, Радою було прийнято рішення №2.1 (протокол №09-19), встановлено і зроблено висновки про порушення позивачем вимог частини 6 статті 21 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (згідно з якою ліцензії, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк), у зв'язку з чим вирішено задовольнити скаргу КП «Зеленодольський міський водоканал» і зобов'язати позивача усунути порушення вимог Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», шляхом переоформлення ліцензії суб'єкта господарювання.
Як вбачається із матеріалів справи розпорядженням Державної регуляторної служби України від 19 липня 2019 року №90 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» зобов'язано Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками усунути порушення вимог частини шостої статті 21 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», шляхом переоформлення ліцензії КП «Зеленодольський міський водоканал» (серії АЕ № 293013 строком дії з 22.05.2014 по 22.05.2019 на право провадження такого виду господарської діяльності, як придбання, зберігання, використання прекурсорів (списку 2 таблиці IV) Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів) відповідно до вимог частини 6 статті 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Вказане розпорядження прийняте на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 16 липня 2019 року №2.1 (витяг з протоколу №09 - 19) за результатом розгляду скарги КП «Зеленодольський міський водоканал» від 30.05.2019 №723 щодо відмови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у переоформленні ліцензії серії АЕ №293013 строком дії з 22.05.2014 по 22.05.2019 на право провадження такого виду господарської діяльності, як придбання, зберігання, використання прекурсорів (списку 2 таблиці IV Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770) на безстрокову.
Як вбачається із скарги КП «Зеленодольський міський водоканал», третя особа вказала на те, що позивачем інформаційна відповідь вх.№995 від 29.05.2019 надана з порушенням вимог чинного законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності з наступних підстав: норма частини 6 статті 21 Закону №222 - VIII є імперативною, оскільки встановлює, що ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону (всі без виключень), які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк. На дату набрання чинності Закону України №№222 - VIII, а саме станом на 28.06.2015, ліцензія КП «Зеленодольський міський водоканал» серії АЕ №293013 строком дії з 22.05.2014 року по 22.05.2019 року була чинною і мала обмежений термін дії. В силу частини 6 статті 21 Закону №222 - VIII ліцензія стала безстроковою та за заявою ліцензіата повинна бути переоформлена відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.
Вирішуючи спір по суті, суд керується чинним законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносить та виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року №724 Державна регуляторна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.
Державна регуляторна служба є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пункту 3 Положення, на Державну регуляторну службу покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
Державна регуляторна служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює нагляд за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та надає роз'яснення щодо його застосування; формує експертно-апеляційну раду та здійснює її організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення; видає відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування; здійснює інші повноваження, визначені законом (пункт 4 Положення).
Згідно із статтею 4 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого: здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування; утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.
У відповідності з статтею 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є, зокрема, розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування.
Відповідно до частини 11 статті 5 Закону рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензій чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Розпорядження про задоволення апеляції чи про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування надсилаються відповідному органу ліцензування та здобувачеві ліцензії, ліцензіату чи заявнику протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття.
З огляду на викладене, відповідач, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує політику ліцензування у сфері господарської діяльності, має повноваження на видачу розпорядження про усунення порушень законодавства.
За загальним правилом діловодства розпорядження містить розпорядчу частину із завданням, виконання якого сприятиме розв'язанню певного питання.
Так, 28 червня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі Закон №222-VIII), який регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №222-VIII державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі єдиної державної системи ліцензування, що реалізується, зокрема, шляхом визначення Кабінетом Міністрів України органів ліцензування та видів господарської діяльності згідно із статтею 7 цього Закону, на які відповідний орган ліцензування видає ліцензії.
Законом №222-VIII визначено вичерпний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 7 Закону №222-VIII ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».
Частиною шостою статті 21 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №222-VIII встановлено, що ліцензії на провадження видів діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти.
Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, визначених у статті 7 цього Закону, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.
Ліцензія, що видана третій особі - КП «Зеленодольський міський водоканал» серії АД №293013 строком дії з 22 травня 2014 року по 22 травня 2019 року на придбання, зберігання, використання прекурсорів (списку 2 таблиці IV) «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», на момент набрання чинності Законом №222-VIII була чинною.
10 травня 2019 року КП «Зеленодольський міський водоканал» на адресу позивача направило листа за вих. №670 з проханням переоформити діючу ліцензію.
Натомість, листом від 23 травня 2019 року №409-006.0.1/006.0/2-19 Держлікслужба повідомила про те, що ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у відповідності із Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», видається на п'ять років.
Таким чином, першоджерелом спору у даній справі є невідповідність частини шостої статті 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» і частини п'ятої статті 8 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».
Позивач, посилаючись на застереження, зазначені у пункті 22 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», зокрема на врахування особливостей, встановлених Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», вважає частину п'яту статті 8 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» спеціальною нормою у сфері ліцензування.
Однак, з доводами позивача суд не погоджується та вважає їх помилковими.
Дійсно, як вже було зазначено вище, положення пункту 22 частини першої статті 7 Закону №222 передбачають врахування особливостей, визначених Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», при здійсненні ліцензування такого виду господарської діяльності, як культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку.
Проте, Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» визначає загалом правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які в цілому мають враховуватись, серед іншого, органом ліцензування.
В той же час, саме Закон України №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» є спеціальним законом у сфері ліцензування, до того ж прийнятий пізніше (набув чинності 28 червня 2015 року).
Частиною 12 статті 13 Закону №222-VIII встановлено, що ліцензія видається на необмежений строк. При цьому, будь-яких застережень, які б відсилали на положення інших законів чи підзаконних нормативно-правових актів, - вказана норма частини 12 статті 13 Закону не містить.
Дана норма частини 12 статті 13 Закону №222-VIII кореспондується з положеннями частини 6 статті 21 цього ж Закону, вказуючи на безстроковість дій виданих ліцензій.
В контексті зазначеного, слушною є думка відповідача з приводу посилань позивача на статтю 3 Регламенту ЄС від 11 лютого 2004 року №273/2004, яка зводиться до того, що компетентні органи можуть обмежити термін дії ліцензії на строк не більше трьох років або ж тимчасово призупинити чи анулювати видані ліцензії. Проте ці дії можуть бути вчинені при наявності достатніх підстав вважати, що власник більше не відповідає вимогам і не підходить для зберігання ліцензії, або коли умови, за яких було видано ліцензію, ще не виконано. Стосовно господарської діяльності третьої особи, яка вчиняється на підставі ліцензії Держлікслужби, жодних порушень, як позивачем, не встановлено, протилежного до суду позивачем надано не було.
Суд також зазначає, що позивач не вірно трактує норми пункту 22 частини 1 статті 7 Закону №222-VIII, посилаючись на особливості Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», зокрема на п'ятирічний термін дії ліцензії.
Закон №222-VIII є уніфікованим і спеціальним законом з питань ліцензування видів господарської діяльності. Його норми мають превалюючу силу над нормами інших законів та підзаконних нормативно-правових актів.
Частина 6 статті 21 Закону України №222-VIII містить положення, пов'язані із набрання чинності цим Законом, зокрема, стосовно безстрокового терміну дії ліцензій, які були чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, а також можливості їх разового переоформлення.
На момент набрання чинності Закону №222-VIII ліцензія КП «Зеленодольський міський водоканал» серії АЕ № 293013 строком дії з 22.05.2014 по 22.05.2019 на право провадження такого виду господарської діяльності, як придбання, зберігання, використання прекурсорів (списку 2 таблиці IV) Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів була чинною, а відтак згідно з частиною 6 статті 21 Закону №222-VIII вищезазначена ліцензія, в силу загаданої норми Закону №222-VIII, набула статусу безстрокової.
У відповідності до частини другої статті 4 Закону №222-VIII розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.
В розумінні вказаної норми форма прийнятого Державною регуляторною службою розпорядження обов'язково має містити виконувану складову, що визначатиме шлях усунення порушення.
В протилежному випадку, суть існування Державної регуляторної служби в якості контролюючого органу знівелюється до формальної.
В цьому аспекті норма частини шостої статті 21 Закону №222 є імперативною, виключає дискрецію позивача та має наслідком єдиний варіант застосування у випадку подачі заяви суб'єктом ліцензування з ліцензією, строк дії якої не закінчився станом на 28 червня 2015 року.
Зважаючи на те, що позивачем порушена ця норма, відповідач справедливо задовольнив скаргу третьої особи та визначив позивачу шлях для повного захисту порушених прав заявника, не підміняючи при цьому орган ліцензування.
Відтак, суд дійшов висновку, позовні вимоги Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками є необгрунтованими, відповідно такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. У задоволенні адміністративного позову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (просп. Перемоги 120, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ40517815) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська