20 липня 2020 року м. Рівне №460/2459/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.Є. Махаринця розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
самозайнятої особи-адвоката Шевчука Віктора Сергійовича
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Самозайнята особа - адвокат Шевчук Віктор Сергійович звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування рішення №0023105005 від 19.03.2020 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, на підставі якого до Позивача застосовано штраф у розмірі 1870,46 грн. та нараховано пеню на розмірі 2465,98 грн..
Ухвалою суду від 03.04.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог.
У власному позові, Адвокат Шевчук В.С. вказує, що є самозайнятою особою та перебуває на відповідному податково обліку. 24 березня 2020 року на адресу позивача надійшло рішення ГУ ДПС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0023105005 від 19.03.2020 р. на підставі якого застосовано штраф у розмірі 1870,46 грн. та нараховано пеню на розмірі 2465,98 грн. З даного рішення вбачалося, що внаслідок невчасної сплати сум самостійного нарахованого єдиного внеску, до позивача застосовані штрафні санкції та нараховано пеню. Із такими доводами контролюючого органу позивач не погодився, вказав, що ним вчасно сплачувалися усі обов'язкові платежі із єдиного внеску, в підтвердження чого позивачем надано квитанції про сплату єдиного внеску по спірним періодам, за які нараховано штрафні санкції та пеню.
У відзиві на позовну заяву, що надійшов на адресу суду від відповідача, останній виклав правову позицію за якою заперечуються доводи позовної заяви. А зокрема відповідач вказує, що позивачем було сплачено суми єдиного внеску по звітності позивача, як самозайнятої особи за 2016 р., на суму 6896 грн. за невірним бюджетним рахунком. Внаслідок чого такі надходження надійшли на інший розподільчий казначейський рахунок та не були належним чином відображені в персоніфікованому обліку позивача за статтею єдиний соціальний внеску. Відтак, за наслідком таких дій позивача у нього виникла недоїмка із єдиного внеску, погашення якої здійснювалося за рахунок наступних платежів позивача по інших періодах. В наслідок допущеної позивачем недоїмки, відповідачем прийнято рішення про нарахування штрафних санкцій та пені.
Згідно наданої для суду відповіді на відзив, позивач заперечив доводи відповідача, які містяться у його відзиві. А зокрема, позивач вказав, що здійснивши відповідні платежі через касу банку та отримавши від банку квитанції про сплату єдиного внеску №36 від 26.04.2017 р. на суму 6896 грн. за 2016 р., ним фактично виконано обов'язок щодо самостійного нарахування та сплати єдиного внеску за відповідний період. Відтак дії позивача, не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у визначений строк та як наслідок - для застосування штрафних санкцій. Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була самостійно виявлена та було вжито відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю. А саме, згідно заяви позивача від 20.12.2018 р., останній повідомив про виявлення помилки в реквізитах рахунку, на який був сплачений єдиний внесок, та виловив прохання перерахувати відповідну платіж в сумі 6896 грн. на вірний рахунок.
Щодо поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату прийняття судом відповідного судового рішення, то вона не підлягає розгляду судом оскільки позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в цій частині та просив таку заяву повернути йому як таку, що подана помилково.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши доводи сторін, які викладені у поданих ними заявах по суті спору, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягаю до задоволення в повному обсязі з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 24 березня 2020 року на адресу Адвоката Шевчука Віктора Сергійовича надійшло рішення ГУ ДПС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0023105005 від 19.03.2020 р. на підставі якого застосовано штраф у розмірі 1870,46 грн. та нараховано пеню на розмірі 2465,98 грн.
Із отриманого рішення ГУ ДПС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені та розрахунку штрафних санкцій до нього, вбачається, що позивачу за період з 04.05.2017 р. по 18.04.2018 р., у зв'язку із невчасною сплатою самостійно визначених сум єдиного внеску на підставі ч.10 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховано пеню в розмірі 2465,98 грн. виходячи із 0,1 відсотка за кожен день прострочення; та на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штраф в розмірі 20% від загальної суми простроченої недоїмки з єдиному внеску.
З матеріалів справи також вбачається, що 25.04.2017 р. позивачем подано до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 р. Згідно такого звіту, позивачем самостійно нараховано до сплати 6895,09 грн. єдиного внеску. Наступного ж дня, а саме 26.04.2017 р. позивач через касу банку здійснив сплату самостійно нарахованих сум єдиного внеску, що підтверджується банківською квитанцією №36 від 26.04.2017 р. на суму 6896 грн. Із змісту квитанції №36 від 26.04.2017 р. на суму 6896 грн. слідує, що платіж із призначенням «Єдиний внесок для ФОП, у страх. на загальн. держ соц. у зв'язку втр.» сплачений до ГУ ДКСУ у Рівненській області на рахунок ДПІ у м. Рівному. Тобто, з наведеного вбачається, що позивачем як платником єдиного внеску хоча й помилково, але вчасно та в повному обсязі було перераховано єдиний внесок до бюджету. У зв'язку із викладеним, позивач рахував, що виконав свій обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску за 2016 рік у повному обсязі.
В подальшому, 18.04.2018 р. у зв'язку із внесенням змін до порядку та строків сплати єдиного внеску визначеного абз 3 та 4 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивачем через касу банку сплачено 2458 грн. в якості єдиного внеску за І квартал 2018 р., що підтверджується квитанцією №250 від 17.04.2018 р.
Згодом, 26.04.2018 р. Позивачем подано до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 р., згідно якого Позивачем самостійно нараховано до сплати 16 204,44 грн. єдиного внеску за 2017 р. В той же день, позивачем через касу банку сплачено 16205 грн. в якості єдиного внеску нарахованого за 2017 р., що підтверджується банківськими квитанціями №1211-4141-5207-2158 від 26.04.2018 р. на суму 14 205 грн. та №1211-4147-9737-7223 від 26.04.2018 р. на суму 2000 грн.
Разом із тим, як вбачається із розрахунку штрафних санкцій, що додано до оскаржуваного рішення, платежі по квитанціям №250 від 17.04.2018 р. на суму 2458 грн. та №1211-4141-5207-2158 та №1211-4147-9737-7223 від 26.04.2018 р. на загальну суму 16 205 грн. було першочергового спрямовано контролюючим органом для погашення недоїмки із єдиного внеску за 2016 р.
При цьому, з огляду на те, що цільовий платіж позивача по квитанції №250 від 17.04.2018 р. на суму 2458 грн., який вчинено з метою сплати єдиного внеску за І квартал 2018 р. (що підтверджується записом про цільове призначення платежу у квитанції) був спрямований контролюючим органом для погашення недоїмки за 2016 рік., то відповідачем зараховано сплату єдиного внеску за І квартал 2018 р. лише по отриманню наступних чергових платежів по квитанціям №1211-4141-5207-2158 та №1211-4147-9737-7223 від 26.04.2018 р. на загальну суму 16 205 грн., спрямованих Позивачем в якості сплати єдиного внеску за 2017 р. Відтак, у зв'язку із цим до позивача також додатково застосовано штраф в розмірі 20% на суму 491,44 грн. та нараховано пеню на суму 17,2 грн. за порушення граничного строку сплати квартального платежу по єдиному соціальному внеску за І квартал 2018 р. (тобто за прострочення на 7 днів).
Як встановлено судом, кошти сплачені позивачем згідно квитанції №36 від 26.04.2017 р. на суму 6896 грн. для позивача не повертались, а були перераховані відповідачем на підставі заяви позивача від 20.12.2018 р., в якій останній повідомив про виявлення помилки в реквізитах рахунку, на який був сплачений єдиний внесок, на вірний рахунок по якому обліковуються платежі із єдиного внеску.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).
Згідно з пунктами 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону №2464 закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).
В силу положень частин 5, 6, 7 статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів.
Згідно положень абз. 4 ч. 8 ст. 9 Закону №2464, у редакції яка діяла станом на квітень, травень 2017 р. платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону (особи, які провадять незалежну професійну діяльність в т.ч. адвокати), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Положеннями абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464, у редакції яка діяла станом на квітень 2018 р. передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 (в т. ч. особи, які провадять незалежну професійну діяльність - адвокати) та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Пунктом 2 ч. 10 ст. 9 Закону №2464, у редакції яка діяла в період з квітня 2017 р. по квітень 2018 р., визначено, що днем сплати єдиного внеску у разі сплати такого внеску готівкою вважається: - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Аналогічні положення щодо визначення дня сплати єдиного внеску закріпленні і у абзаці 2 пп. 3 п. 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №499, зареєстрованої в Мінюсті України 07.05.2015 р. за №508/26953.
Крім цього пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Пунктами 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону №2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
За змістом частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу визначено, що при виконанні держбюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого в Нацбанку України.
Згідно частини 4 та 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Розділом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України 26 червня 2002 року №122 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за №594/6882 (далі - Положення), встановлено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення).
За змістом розділу 3 Положення функціонування ЄКР забезпечує, зокрема, зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів.
Таким чином, усі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Із змісту квитанції №36 від 26.04.2017 р. на суму 6896 грн. слідує, що платіж із призначенням «Єдиний внесок для ФОП, у страх. на загальн. держ соц. у зв'язку втр.» сплачений до ГУ ДКСУ у Рівненській області на рахунок ДПІ у м. Рівному. Тобто, з наведеного вбачається, що позивачем як платником єдиного внеску хоча й помилково, але вчасно та в повному обсязі було перераховано єдиний внесок до бюджету, тобто обов'язок платника щодо сплати внеску було виконано вчасно. При цьому кошти до такого платника не повернулись, що встановлено судом вище.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивач здійснивши відповідні платежі через касу банку та отримавши від банку квитанції про сплату єдиного внеску №36 від 26.04.2017 р. на суму 6896 грн. за 2016 р. та №250 від 17.04.2018 р. на суму 2458 грн. за І квартал 2018 р., фактично виконав обов'язок щодо самостійного нарахування та сплати єдиного внеску за відповідні періоди. При цьому, слід зауважити, що усі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Такі дії позивача не містять в собі ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, та на переконання суду, не можуть бути підставою для застосування штрафів. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у визначений строк та як наслідок - для застосування штрафних санкцій. Допущена самозайнятою особою помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була самостійно виявлена та було вжито відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю. Оскільки згідно заяви позивача від 20.12.2018 р., відповідний платіж в сумі 6896 грн. за квитанцією №36 від 26.04.2017 р. був перерахований на вірний рахунок.
За наведеного суд приходить до висновку, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що помилкове або невірне обліковування контролюючим органом, отриманих від позивача коштів за наведеними квитанціями, не може бути підставою для прийняття спірного рішення за умови, що позивачем вчасно сплачені відповідні суми збору до бюджету, оскільки в подальшому такі кошти спрямовані за належністю. Тому на переконання суду, такі обставини не свідчать про порушення позивачем законодавства про збір та облік єдиного внеску й не можуть бути підставою для застосування відносно нього штрафних санкцій та нарахування пені.
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №816/591/16, від 21.02.2018 у справі №813/1008/16, від 14.02.2018 у справі №816/1254/17, від 12.06.2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17.01.2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 24.10.2018 р. у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16), від 14.11.2018 р. у справі № 805/3665/16-а, від 11.04.2019 р. у справі №822/3323/17, від 14.08.2018 р. у справі №821/1897/17, від 11.04.2019 р. у справі №822/3323/17, від 10.04.2020 р. у справі №821/844/17. А саме, у таких поставах Верховний Суд вказав, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату суми ЄСВ у визначений законом строк. Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що штрафні санкції застосовуються саме у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів. Помилка при зазначенні невідповідного рахунку, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску.
Разом із тим, суд також погоджується із доводами позивача, що за наявних умов відповідач діяв не послідовно та недбало. Адже, отримавши 25.04.2017 р. відповідний звіт від позивача за 2016 рік та володіючи інформацією про неперерахування або несвоєчасну сплату (як вказано у спірному рішенні) позивачем єдиного внеску по такому звіту у строк до 01.05.2017 р. (граничний строк сплати ЄСВ за 2016 рік для самозайнятих осіб згідно абз. 4 ч. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції, яка діяла станом на квітень 2017 р.), відповідач, всупереч положенням ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 2 та 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №499, зареєстрованої в Мінюсті України 07.05.2015 р. №508/26953, жодних дій щодо належного повідомлення Позивача про наявність у нього недоїмки, шляхом направлення Позивачу у 10 денний строк з дня закінчення місяця в якому виникла така недоїмка (тобто у строк до 10.06.2017 р.) відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки), не здійснив, тим самим контролюючий орган самостійно та свідомо сприяв додатковому виникненню штрафних санкцій та погіршенню становища позивача.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права, інтересів фізичних осіб.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0023105005 від 19.03.2020 р. у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень. За таких обставин позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн, який сплачений відповідно до платіжної квитанції №24729 від 26.03.2020 р.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов самозайнятої особи-адвоката Шевчука Віктора Сергійовича до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування рішення №0023105005 від 19.03.2020 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати прийняте ГУ ДПС у Рівненській області рішення №0023105005 від 19.03.2020 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, на підставі якого до самозайнятої особи - адвоката Шевчука Віктора Сергійовича застосовано штраф у розмірі 1870,46 грн. та нараховано пеню на розмірі 2465,98 грн..
Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12; код за ЄДРПОУ 43142449), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача самозайнятої особи - адвоката Шевчука Віктора Сергійовича ( АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Є. Махаринець