Справа № 420/3850/20
13 липня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Сидорівського С.А.,
представника позивача: Голотова М.М.,
представника відповідача: Слободянюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу № 216 від 08.04.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати п. 16 наказу начальника Департаменту патрульної поліції № 216 від 08.04.2020 року «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади;
зобов'язати Департамент патрульної поліції поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП;
стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення за час виконання нижче оплачуваної роботи;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП та в частині стягнення різниці грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за час виконання нижче оплачуваної роботи.
Ухвалою від 12.05.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.
18.05.2020 року (вх. № 19028/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
20.05.2020 року (вх. № 19504/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
Ухвалою від 27.05.2020 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.
27.05.2020 року (вх. № 20426/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
06.07.2020 року (вх. № 25822/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи відповіді на відзив.
08.07.2020 року (вх. № 26244/20) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 08.04.2020 року № 216 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади. Позивач вважає Наказ № 216 про притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправним та вважає, що в свої діях не вбачає склад дисциплінарного правопорушення, а також вказує на порушення відповідачем процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що за результатами службового розслідування складено Висновок службового розслідування від 10.03.2020 року. Так, в ході службового розслідування встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачається відсутність належного контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни, невжиття заходів щодо припинення допущення порушень, недотримання вимог законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та на порушення вимог пунктів 1, 2, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, оскільки, ОСОБА_2 від учинення правопорушення не стримував, керівникові про це не повідомляв, тим саме, відповідач зазначає, що позивач вчинив дисциплінарний проступок.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді начальника відділу озброєння Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та має звання майор поліції.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції № 41 від 11.01.2020 року «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків окремих працівників УПП в Одеській області ДПП» проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками УПП в Одеській області ДПП, що виразилось у неналежному виконанні службових обов'язків.
Так, за результатами проведення службового розслідування на підставі наказу ДПП № 216 від 08.04.2020 року відповідачем прийнято рішення за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні п. 1,2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію, п. 1,2, 11 , 13 ч. 3 ст. 1, п. 6, 7, 8 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту НПУ, абзаців 1, 3 п. 3 розділу 5 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 року № 1179, п.п. 2.1.2, 2.1.4, 2.1.5 п. 2.1 розділу 2, п.п. 3.1.3, 3.1.7 п. 3.1 розділу 3 посадової інструкції начальника відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.12.2017 року № 6086, Присяги працівника поліції, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту НПУ, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України «Про Національну поліцію».
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580-VIII) поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина перша та друга статті 19 Закону № 580-VIII).
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII.
Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).
Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.
Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов'язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.
Статтею 3 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний:
1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов'язків поліцейського;
2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій;
3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов'язків поліцейського;
4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень;
5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об'єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності;
6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними;
контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень;
у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (частина перша статті 16 Дисциплінарного статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.
Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:
1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
2) підстава для призначення службового розслідування;
3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;
4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;
5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;
10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;
11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;
4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;
5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов'язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь до поліцейських, які мають первинні спеціальні звання, та у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовується.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893.
Згідно з розділом VI Порядку № 893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості:
дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
підстава для проведення службового розслідування;
форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).
У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:
обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;
пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;
обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:
висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;
вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;
відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;
запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Судом встановлено, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади став висновок службового розслідування проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що виразилось у неналежному виконанні службових обов'язків, про що стало відомо під час моніторингу мережі інтернет.
Відповідно до посадової інструкції начальника відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.12.2017 року № 6086, начальник відділу:
п. 2.1.1 розподіляє посадові обов'язки між працівниками відділу, здійснює контроль за їх виконанням;
п. 2.1.2 вживає заходи та надає пропозиції, щодо належного забезпечення озброєнням та спеціальними засобами особового складу Управління;
п. 3.13 одержує в установленому порядку від керівників та працівників структурних підрозділів Управління документи та матеріали, необхідні для виконання своїх завдань та обов'язків;
п. 3.1.7 повідомляє безпосередньому керівнику про усі недоліки, виявлені у процесі виконання своїх посадових обов'язків та у діяльності відділу і вносить пропозиції по їх усуненню.
Таким чином, відповідач акцентує увагу на тому, що до повноважень позивача належить контроль за діями підлеглих йому поліцейських та на позивача покладено персональну відповідальність за невиконання таких обов'язків.
При цьому, під час службового розслідування комісія встановила порушення позивачем вимог що виразився у порушенні п. 1,2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію, п. 1,2, 11 , 13 ч. 3 ст. 1, п. 6, 7, 8 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту НПУ, абзаців 1, 3 п. 3 розділу 5 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 року № 1179, п.п. 2.1.2, 2.1.4, 2.1.5 п. 2.1 розділу 2, п.п. 3.1.3, 3.1.7 п. 3.1 розділу 3 посадової інструкції начальника відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.12.2017 року № 6086, що як наслідок призвело до порушення вимог службової дисципліни ОСОБА_2 .
Разом з тим, суд зазначає, що висновок службового розслідування не містить посилання на докази, які б вказували на протиправність дій позивача, тяжкість проступку, не наведено яку шкоду заподіяно позивачем, не зазначено чи враховувалося та досліджувалося відповідачем попередня поведінка позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень його кваліфікації.
З аналізу висновку службового розслідування вбачається, що відповідачем під час проведення службового розслідування та при прийнятті спірного наказу не вказано й, відповідно, не надано належних та допустимих доказів, причинно-наслідкового зв'язку вчинених дій чи допущеної бездіяльності позивача, з урахуванням його функціональних обов'язків щодо факту вчинення незаконних дій ОСОБА_2 .
При цьому, слід зазначити, що відповідач вказує на неправомірні дії учасників мобільної групи регулювальників дорожнього руху, нецільового використання старшим групи Охотським В.О. інспекторів та транспортних засобів УПП в Одеській області ДПП, з посиланням на фотозображення смс-листування в месенджері « Telegram » учасників груп «Коса», «ГАИ». Проте, позивач не перебував ані в мобільній групі регулювальників дорожнього руху, ані в чатах груп «Коса», «ГАИ», що свідчить на безпідставність звинувачень позивачем чинного законодавства України.
При цьому, в матеріалах справи міститься позитивна характеристики позивача (т.2 а.с. 48).
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
В контексті наведеного суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано належних доказів на підтвердження висновку щодо здійснення позивачем неналежного контролю за діями підлеглих, неналежного проведення індивідуально-виховної роботи з особовим складом, що призвело до порушення вимог службової дисципліни ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що функціональними обов'язками позивача не передбачено проведення індивідуально-виховної роботи з особовим складом.
При цьому, суд бере до уваги доводи позивача, що його службове розслідування є безпідставним, оскільки Наказ № 41 від 11.01.2020 ороку не передбачав проведення розслідування відносно позивача і був виданий з інших підстав, через що останній був позбавлений можливості ознайомитись із наказом про проведення відносно нього службового розслідування і таким чином, був обмежений у реалізації права на захист, можливості надати письмові пояснення щодо обставин та доказів правомірності своїх дій.
При цьому, відповідачем не спростовано ту обставину, що підлеглого позивача було відкомандировано із відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП до спеціальної групи регулювальників дорожнього руху.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем не мотивовано неможливості застосування до позивача, іншого передбаченого статтею 13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з посади, з урахуванням того, що позивач перебуває на службі в органах внутрішніх справ (поліції) понад 20 років, до дисциплінарної відповідальності не притягався та характеризується особою, яка у службовій діяльності дотримується законів, інших нормативних актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ України.
Зазначена позиція суду грунтується на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 05.03.2020 у справі справа №824/126/17-а.
Разом з тим, суд вбачає за необхідне зазначити практику Європейського суду з прав людини з приводу надання оцінки всім доказам у даній справі.
Так, у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04), рішення від 10 лютого 2010 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року), п. 58 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За приписами ч. 1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
З урахуванням приписів ч. 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі - Порядок № 100).
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абз.3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Згідно довідки про доходи № 706 від 28.05.2020р. за підписом начальника ВОП УФЗБО І .А . Ворона, середньомісячний заробіток за два місяці, які передували звільненню позивача склав 27140,44 грн. (квітень 2020 року (16446,70 грн.) + травень 2020 року (10693,74 грн.), а середньоденна заробітна плата 678,51 грн. (27140,44 грн. розділено кількість робочих днів у квітні та травні 2020 року (40 робочих днів).
При цьому, згідно матеріалів справи позивача було переведено на нижчу посаду, а саме інспектором взводу № 1 роти № 8 батальйону № 2 полку (т.2 а.с. 298). Відтак, враховуючи, що суд задовольнив позовну вимогу про поновлення позивача на посаді начальника відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП, суд вважає за необхідне стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого грошового забезпечення за період з 08.04.2020 року по час постановлення рішення суду у даній справі.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу № 216 від 08.04.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.16 наказу начальнику Депаратаменту патрульної поліції № 216 від 08.04.2020 року «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої грошового забезпечення за період з 08.04.2020 року по час постановлення рішення суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2020 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.