Справа № 420/3498/20
20 липня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеські області про визнання протиправними та скасування податкової консультації та стягнення коштів,-
До Одеського окружного адміністративного суду 24 квітня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеські області, в якій позивач просив суд:
1. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №489/Ю/ІПК/15-32-33-01-05 ГУ ДПС України в Одеській від 07.02.2020 р.;
2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 0150615105 ГУ ДПС України в Одеській області від 13.11.2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
3. Стягнути з ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 26393,12 грн., з яких надміру сплачене ЄСВ за період 2018 р., період 2019 р. і перший квартал 2020 р. в загальній сумі 22923,56 грн. та надміру сплачений штраф у розмірі 3469,56 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
12 травня 2020 року до суду від позивача за вх.№18138/20 надійшла заява про усунення недоліків з належним чином оформленою позовною заявою з додаткам (з копією відповідачу).
Ухвалою суду від 19 травня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення йому строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення № 0150615105 ГУ ДПС України в Одеській області від 13.11.2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеські області в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення № 0150615105 ГУ ДПС України в Одеській області від 13.11.2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - повернуто позивачу. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеські області в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №489/Ю/ІПК/15-32-33-01-05 ГУ ДПС України в Одеській від 07.02.2020 р. та стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 26393,12 грн., з яких надміру сплачене ЄСВ за період 2018 р., період 2019 р. і перший квартал 2020 р. в загальній сумі 22923,56 грн. та надміру сплачений штраф у розмірі 3469,56 грн. Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним 20.01.2020 р. (вх. ГУ ДПС в Одеській області № 7100/Ю/Н5-32 від 22.01.2020 р.) подано звернення до ГУ ДПС в Одеській області на отримання індивідуальної податкової консультації і повернення надміру сплачених сум податків та зборів, пені, штрафів, із проханням повернути надміру сплачені суми податків та зборів, нені, штрафів та визначення питань на які просив надати відповідь. Листом від 07.02.2020 р. ГУ ДПС в Одеській області позивачу надано індивідуальну податкову консультацію № 489/Ю/ІПК/15-32-33-01-05. Вказує, що конкретних відповідей на поставлені запитання позивачу не надано, але виходячи з суті податкової консультації щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, позивачу роз'яснено, що незважаючи на наявність трудових відносин, і навіть не здійснюючи при цьому незалежної професійної діяльності позивач все одно має сплачувати ЄСВ як самозайнята особа. З цього також, логічно послідовно можна зробити висновок, що податковим органом нібито правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію за несвоєчасне перерахування ЄСВ (Рішення № 0150615105 від 13.11.32019 р.).
04 червня 2020 року до суду від відповідача за вх. №21530/20 надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що особи, які проводять незалежну професійну діяльність яким призначено пенсію за віком зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах Зазначає, що адвокати, які здійснювали у 2018-2019 роках адвокатську діяльність індивідуально як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, мали нараховувати єдиний соціальний внесок за себе у розмірі не менше 819,06 грн. щомісячно за 2018 рік та 918,06 грн. за 2019 рік. Відповідно до інформаційних систем по фізичній особі, яка проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 станом на 13.11.2019 р. встановлено наявність податкового боргу у сумі 3469,56 грн. за несплату єдиного внеску нарахованого за період з 03.05.2018 до 07.02.2019 р. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій. Таким чином, враховуючи вищенаведене, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 13.11.2019 р № 0150615105 є законним, винесене згідно із вимогами чинного законодавства.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002665 від 21.01.2015 р., виданого згідно рішення Ради адвокатів Одеської області від 21.01.2015 р. №30, є адвокатом та має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.76-77).
При цьому судом встановлено, що позивач з 01.12.2017 року по теперішній час працює у товаристві з обмеженою відповідальністю «БК «БАСТІОН» юрисконсультом, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.73-74) та наказу ТОВ «БК «БАСТІОН» №66-к від 01.12.2017 року (а.с.75).
Як вбачається з таблиці сплати ЄСВ роботодавцем - ТОВ «БК «БАСТІОН» по працівнику ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 р. - 31.03.2020 р., яка складена головним бухгалтером ТОВ «БК «БАСТІОН» (а.с.63), на заробітну плату ОСОБА_1 за вказаний період (крім березня 2020 року) нараховувався єдиний соціальний внесок (23%) в загальній сумі 33477,48 грн.
20 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області зі зверненням щодо отримання індивідуальної податкової консультації і повернення надміру сплачених сум податків та зборів, пені, штрафів (а.с.58-61). В консультації позивач просив:
« 1. Надати мені податкову консультацію стосовно необхідності мені, ОСОБА_1 , сплачувати єдиний внесок, як самозайнятій особі, при цьому не здійснюючи незалежної професійної діяльності та перебуваючи в трудових відносинах з юридичною особою, яка як роботодавець сплачує такий єдиний внесок за мене, як працівника, тобто:
1.1. Чи необхідно було мені сплачувати ЄСВ у 2018 р. та 2019 р., якщо з 01.12.2017 р. за мене ЄСВ сплачувалось ТОВ "БК "Бастіон "?
1.2. Чи необхідно мені сплачувати ЄСВ у 2020 р. та в подальшому, якщо я реалізовую своє право на зайняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як найманий працівник?
2. Повернути мені суму надміру сплаченого ЄСВ в загальному розмірі 20845,44 грн. та суму штрафу в розмірі 3469,56 грн., у готівковій формі або на поточний рахунок банківської картки».
07 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області надано ОСОБА_1 індивідуальну податкову консультацію №489/Ю/ІПК/15-32-33-01 (а.с.53-55) наступного змісту:
«… Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076) встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6 п.1 ст. 1 Закону №5076).
Пунктом 3 ст.4 Закону №5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно - правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст.13 Закону №5076).
Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (ст.12 Закону №5076).
Згідно з нормами пп. 14.1.226 п.14.1 ст.14 ПКУ самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464- VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).
Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно ст. 5 Закону №2464 облік платників єдиного внеску ведеться відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162.
Слід зазначити, що Ви, як платник єдиного внеску перебуваєте на обліку в Північному управлінні у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області з 04.03.2015 в якості фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю «адвокат».
Відповідно до п.5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску.
Згідно із п.2 частини першої ст.7 Закону №2464 (у редакції Закону України від 28.12.2014р. № 77-VIIІ) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник мав право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Звертаємо увагу, що з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIIІ «При внесення змін до деяких законодавчих актів України», набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.
Так, згідно з п.2 частини першої ст. 7 Закону №2464, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, з 01.01.2017 Законом №2464 обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.
З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до п.2 частини першої ст. 7 Закону №2464 внесено зміни, а саме, для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).
Крім того, згідно з п.1 частини частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої ст. 7 Закону №2464).
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята ст. 8 Закону №2464).
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).
Отже, з 01.01.2017 платник єдиного внеску визначений у ст. 4 Закону № 2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем».
Позивач, не погоджуючись з вищевказаною податковою консультацією та висновками відповідача щодо його обов'язку сплачувати єдиний внесок як самозайнятою особою незважаючи на сплату такого роботодавцем позивача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України.
Підпунктом 14.1.172 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова консультація - це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до пп.14.1.172-1 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - це роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52, 53 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Пунктом 53.2 ст.52 Податкового кодексу України визначено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
При цьому, відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ (тут і далі - у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, Закон № 2464).
Згідно з ч.ч. 2, 3 статті 9 Закону № 2464обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону №2464 завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску та здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до пункту 2 та пункту 3 частини 1 статті 1 Закону№2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Відповідно до пункту 5 частини 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно пункту 1 частини 1статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Системний аналіз пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування'свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Зокрема, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464 до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Суд зазначає, що відповідачем до суду не надано доказів отримання позивачем доходу від здійснення ним адвокатської діяльності іншої, ніж на виконання ОСОБА_1 обов'язків юрисконсульта ТОВ «БК «БАСТІОН».
При цьому позивач надав до суду копії податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018 та 2019 звітні (податкові) періоди (а.с.78-81), з яких вбачається, що позивачем задекларовано лише дохід у формі заробітної плати.
Поряд з цим, судом встановлено, що єдиний внесок за позивача у 2018 та 2019 році сплачено роботодавцем позивача - ТОВ «БК «БАСТІОН».
Доказів несплати ТОВ «БК «БАСТІОН» єдиного соціального внеску з виплаченої ним позивачу у 2018 та 2019 році заробітної плати відповідачем до суду не надано.
З огляду на наведене суд вважає, що зміст оскаржуваної податкової консультації базується на помилковому тлумаченні і застосуванні відповідних норм законодавства, яке здійснено не на користь платника податків і зборів.
Разом з тим, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 пп. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України).
Суд зазначає, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.
Таким чином, в розумінні Закону №2464 позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи викладене суд дійшов до висновку, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача та відповідно підлягає скасуванню.
При цьому, щодо прохання ОСОБА_1 у заяві щодо надання йому індивідуальної податкової консультації повернути йому суму надміру сплаченого ЄСВ та суму штрафу та щодо позовної вимоги позивача стягнути з ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 26393,12 грн., з яких надміру сплачене ЄСВ за період 2018 р., період 2019 р. і перший квартал 2020 р. в загальній сумі 22923,56 грн. та надміру сплачений штраф у розмірі 3469,56 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 43.1, 43.3 та 43.4 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України).
Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року № 787, на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Отже, статтею 43 Податкового кодексу України передбачено можливість повернення платником помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань шляхом подання до контролюючого органу окремої заяви довільної форми.
При цьому, статтею 52 Податкового кодексу України не передбачено можливості платника податків заявляти у зверненні про надання податкової консультації щодо повернення йому помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.
Суд зазначає, що законодавчо не передбачено можливості повернення помилково сплачених платниками сум податкових зобов'язань з Державного бюджету України шляхом їх стягнення з податкового органу, оскільки як вже зазначено вище, існує спеціальний Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який передбачає, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили (п.5).
Доказів відмови чи бездіяльності відповідача у направленні до органу Казначейства висновку у відповідності до статті 43 Податкового кодексу України позивачем до суду не надано.
Також суд зазначає, що з позовної заяви позивача вбачається, що сума, яку позивач просить стягнути з відповідача, ґрунтується на рішенні Головного управління ДПС в Одеській області №0150615105 від 13.11.2019 року, доказів скасування якого станом на момент прийняття даного рішення до суду не надано.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми грошових коштів у розмірі 26393,12 грн., з яких надміру сплачене ЄСВ за період 2018 р., період 2019 р. і перший квартал 2020 р. в загальній сумі 22923,56 грн. та надміру сплачений штраф у розмірі 3469,56 грн., задоволенню не підлягає.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн. згідно квитанції №0.0.1698200367.1 від 07.06.2020 року (а.с.43).
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи, що провадження у справі відкрито 19 травня 2020 року, строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, враховуючи, що останній день розгляду справи припав на вихідний день (субота), в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено суддею 20.07.2020 року (перший робочий день).
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №489/Ю/ІПК/15-32-33-01-05 Головного управління ДПС України в Одеській від 07.02.2020 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеські області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса. 65044, код ЄДРПОУ 43142370).
Суддя О.А. Вовченко
.