справа № 380/4663/20
20 липня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, -
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі - ГУ ПФ України у Львівській області, Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення № 133950004596 від 11.03.2020 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФ України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах;
- зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 04.03.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.
Ухвалою від 19.06.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює на відокремленому підрозділі шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» за професією лампівник з 05.02.2002, яка відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановами Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, №461 від 24.06.2016, що дає їй право на пенсію на пільгових умовах. Вказує на те, що 04.03.2020 звернулася із заявою до Червоноградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення», із додатком переліку необхідних документів. Стверджує, що на момент звернення до Відповідача із заявою її загальний страховий стаж склав 31 рік 2 місяці 16 днів, а стаж за Списком № 2 - 18 років 28 днів. Однак Відповідачем прийнято рішення №133950004596 від 11.03.2020 про відмову їй у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням необхідного віку, передбаченого абзацом 2 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема відповідачем зазначено: «призначення пенсії на пільгових умовах регулюється ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788, ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1- р/2020 визнано неконституційною лише статтю 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788 «Про пенсійне забезпечення». Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення, зокрема, 55 років, які народилися в період з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. Наголошує, що зауважень стосовно форми звернення, обсягу матеріалів звернення пенсійним органом не висловлено, наявності явних та очевидних дефектів у поданих документах не виявлено. На думку Позивача, рішення Відповідача про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву (арк. справи 82-88), в якому вважає вимоги Позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, у зв'язку з чим просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що за результатами розгляду заяви Позивача від 04.03.2020 відділом з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФ України у Львівській області прийнято рішення від 11.03.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наголошує, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (04.03.2020) ОСОБА_1 досягла віку 50 років. Посилаючись на вимоги п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. Тому, на думку Відповідача, питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може розглядатись після досягнення нею 55 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. За таких обставин вважає, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (04.03.2020) у Позивача відсутнє право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 працює на відокремленому підрозділі шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» за професією лампівник з 05.02.2002, яка відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановами Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, №461 від 24.06.2016, що дає їй право на пенсію на пільгових умовах.
04.03.2020 Позивач звернулася із заявою до Червоноградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення» (арк. справи 9).
Згідно з розписки-повідомлення до вказаної заяви Позивачем надано: довідки про зміну назви організації №162 від 03.03.2020, від 25.02.2020; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру №1329-20-00510 від 25.02.2020; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників: №161 від 03.03.2020, №54 від 29.01.2000, №945 від 04.01.2005, висновок №713, №438 від 22.12.2009, висновок №2399, №645 від 27.11.2014, висновок №3604, №575 від 16.12.2019, №23/72 від 25.02.2020, №600 від 20.11.2007, висновок №1606; інший документ: посвідчення укк, копії наказів №673 від 06.02.2002, №9к від 05.02.2002, №9к від 15.11.2011, №5к від 18.01.2011, №108квід 29.08.2011, №109к від 31.08.2011; паспорт / посвідка серії НОМЕР_1 від 19.09.1997; трудова книжка або документи про стаж серії НОМЕР_4 від 27.08.1989 та інші документи (арк. справи 10).
Зауважень стосовно форми звернення, обсягу матеріалів звернення пенсійним органом не висловлено, наявності явних та очевидних дефектів у поданих документах не виявлено.
Згідно із записів трудової книжки БТ-ІІ № 5855484 Позивача (арк. справи 50-55):
з 01.09.1988 по 14.06.1989 - навчання у СПТУ-21;
з 22.08.1989 по 31.10.1994 - працювала слюсарем на заводі;
з 10.11.1994 по 21.11.2001 - працювала вахтером гуртожитку;
з 17.12.2001 по 05.02.2002 - працювала учнем лампівниці на дільниці ВТБ у ДВАТ «Шахта «Межирічанська» ДКХ «Львіввугілля»;
з 05.02.2002 по 14.01.2011 - працювала лампівницею на дільниці ВТБ у ВП «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля»;
з 17.01.2011 по 30.08.2011 - працювала лампівницею 2 розряду на дільниці ВТБ у ВП шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля»;
з 31.08.2011 по 04.06.2020 - працює по даний час лампівником 2 розряду на дільниці д. ВТБ у ВП шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».
За результатами розгляду заяви Позивача, 11.03.2020 Відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 133950004596 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із недосягненням Позивачем необхідного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії Позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав (арк. справи 11-13).
Не погодившись з оскаржуваним рішенням пенсійного органу, Позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів із цим позовом.
При вирішенні спору суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, оскільки і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд наголошує на існуванні і виключень з наведеного загального правила.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року набували право на пенсію по досягненню 55 років.
Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Згідно з пунктом 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Між тим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного судового акта визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного судового акта стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного судового акта застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…».
Відтак з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно Позивача у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Враховуючи частину 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для Позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб'єкта владних повноважень частиною 2 статті 77 КАС України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що суб'єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Перевіряючи наведені учасниками справи аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що обрані Відповідачем у такому конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи, тобто на користь ОСОБА_1 .
При цьому, наведені Позивачем доводи про існування сподівань чи обґрунтованих очікувань на призначення пенсії за «старими правилами» слід визнати юридично неспроможним, адже за відсутності прямої вказівки закону до правовідносин завжди підлягає застосуванню діюча у часі норма права.
Однак, у цьому випадку є діючими одночасно два закони, котрі відносно Позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 стосовно параметру вікового цензу.
Таким чином, на переконання суду, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для Позивача.
За приписами частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що у ході розгляду справи Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не подано доказів відповідності закону (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені Відповідачем в основу оскарженого рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення № 133950004596 від 11.03.2020 прийнято Відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Однак, у цьому конкретному випадку протиправність відмови адміністративного органу не спричиняє автоматичного набуття Позивачем права на призначення пенсії у конкретному розмірі.
Під час розгляду справи постало питання змісту та співвідношення таких правових категорій як «призначення пенсії», «нарахування пенсії», «виплата пенсії», «перерахунок пенсії», «обчислення пенсії».
Вирішуючи таке питання, суд бере до уваги, що статтями 80-85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.
Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах статей 44-47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також у приписах статей 48-52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.
Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі за текстом - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, суд дійшов висновку, що правова категорія «призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акта) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
Відтак виданий Пенсійним фондом України індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.
Отже, категорія «призначення пенсії» поглинає і категорію «обчислення пенсії», і категорію «нарахування пенсії», котрі є різним текстуальним викладенням одного і того ж процедурного елементу призначення пенсії.
Як видно з матеріалів справи, у спірних правовідносинах пенсійний орган не досліджував, не оцінював та не висловлював жодних суджень з приводу юридично значимих факторів обчислення розміру пенсії.
Нереалізація управлінської функції адміністративним органом у цьому конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноваження публічної адміністрації.
Саме тому суд і зобов'язує пенсійний орган розглянути по суті звернення Позивача з приводу призначення пенсії з урахуванням висновків суду у цій справі і з наданням належної правової оцінки документам про структуру, розміри та належність до бази обчислення платежів з оплати праці найманого працівника у цілях призначення пенсії.
При вирішенні цього спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд вважає, що решта позовних вимог заявлена наперед, стосується тих відносин, котрі ще не склались у часі (є передчасними) та відносно яких матеріали справи не містять доказів наявності у пенсійного органу явного та очевидного і нездоланного наміру допускати порушення закону, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають.
Відносно такого аспекту спірних правовідносин як наслідки проведення атестації суд керується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а і визнає, що ця обставина не є перешкодою у призначенні заявнику пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково.
Щодо судових витрат, суд вважає, що такі слід стягнути на користь Позивача, з огляду на таке.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України встановлено, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Зважаючи на те, що передумовою для виникнення спору є відмова Відповідача у призначенні Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тому суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Львівській області на користь Позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 71 від 12.06.2020.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ: 13814885) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 133950004596 від 11.03.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) від 04.03.2020 з підстав призначення пенсії у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) судовий збір, в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мричко Н.І.