про закриття провадження у справi
21 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2304/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новопсковської селищної ради, виконавчого комітету Новопсковської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Новопсковське районне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення,
15.06.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Новопсковської селищної ради, в якому позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Новопсковської селищної ради № 9/132 від 17.05.2019 про виділення в окрему адресу кв АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , та присвоєння виділеній цілій будівлі адреси.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачка є власницею 50/100 будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на частину будинку підтверджується договором купівлі-продажу від 03.04.1992, посвідченим Новопсковською державною нотаріальною конторою за номером 3/IV-92 № 464 і записаним в реєстрову книгу під № 11/1908, інвентаризаційна справа № 980, 20.04.1992 Старобільським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, а також відповідним техпаспортом. 50/100 будинку належить позивачці, 50/100 належить іншій особі.
В травні 2020 року особа, яка представилась власником іншої частини будинку, заявила, що іншій частині будинку присвоєно окрему поштову адресу, хоча жодної інформації позивачці, як власнику 50/100 будинку, не надавалось, жодної згоди вона на це не надавала, на іншій частині будинку відсутні будь-які вказівки про окрему адресу. Новим власником інших 50/100 частини будинку є ОСОБА_2 .
28.05.2020 позивачка звернулася до селищного голови Новопсковської селищної ради з заявою про надання інформації щодо надання окремої поштової адреси окремій квартирі в будинку позивачки та інших рішень по будинку. Також 28.05.2020 позивачка звернулася до Бюро технічної інвентаризації Новопсковського району з заявою про надання інформації, чи виділялась в натурі частина будинку по АДРЕСА_3 .
01.06.2020 позивачка отримала відповідь від Бюро технічної інвентаризації Новопсковського району, згідно з якою до червня 2019 року було проведено дві інвентаризації майна по квартирі АДРЕСА_2 (одна в 2001 році для отримання довідки-характеристики для отримання спадщини, інша - в 2018 році для оформлення техпаспорту для спадкоємця). В червні 2019 року була проведена інвентаризація нерухомого майна за адресою АДРЕСА_4 . Інвентаризація була проведена за заявою тодішнього власника ОСОБА_3 з метою виділення в окрему юридичну адресу квартири АДРЕСА_5 , яка складає 50/100 частини будинку. Підставою для інвентаризації та виготовлення окремого технічного паспорту було рішення виконкому Новопсковської селищної ради 9/132 від 17.05.2019. При цьому Новопсковське РБТІ повідомило, що не здійснює реєстрацією прав власності нерухомого майна. Також РБТІ не підтвердило виділ в натурі частини будинку.
09.06.2020 позивачка отримала відповідь від Новопсковської селищної ради про те, що рішенням виконавчого комітету Новопсковської селищної ради № 9/132 від 17.05.2019 даній частині будинку, а саме квартирі АДРЕСА_2 . Разом з відповіддю було надано копію оспорюваного рішення.
Жодних договорів про поділ чи виділ позивачка, як власниця 50/100 будинку, не підписувала і згоди на це не давала.
Позивачка вважає, що без відповідного висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна і без згоди всіх співвласників щодо зміни часток або рішення суду про виділ в натурі часток майна з спільної часткової власності відповідач не вправі був ухвалювати рішення про надання об'єкту поштової адреси.
Також було порушено низку пунктів Положення про порядок присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна на території Новопсковської селищної територіальної громади від 22.03.2018.
Оспорюваним рішенням відповідач порушив право позивача в частині користування і розпоряджання своєю власністю, оскільки без його волі відповідачем було вчинено дії, що посягають на право позивача користуватись своїм будинком в межах, визначених правовстановлюючими документами, та розпоряджатись будинком, в тому числі присвоювати або не присвоювати йому іншу адресу.
Виконавчий комітет Новопсковської селищної ради не наділений повноваженнями розподілу в натурі часток спільного будинку між співвласниками, а тому рішення про присвоєння окремій частині будинку, який перебуває у спільній частковій власності, окремої адреси є перевищенням повноважень вищевказаного органу.
АДРЕСА_6 АДРЕСА_3 складається з двох частин: квартири АДРЕСА_7 , які належать на праві спільної часткової власності позивачці та ОСОБА_2 в частках по 50/100 будинку кожному. Відповідно до листа РБТІ виділ частки в натурі не проводився, а тому твердження виконавчого комітету Новопсковської селищної ради, зафіксоване в рішенні № 9/132 від 17.05.2019 про виділену цілу житлову будівлю з надвірними спорудами є таким, що не відповідає дійсності.
Вирішуючи питання про присвоєння окремої адреси об'єкту спільної часткової власності, будинку АДРЕСА_3 , відповідач не повідомив позивачку про розгляд питання, що має для неї значення та стосується її законних інтересів, що стало підставою для звернення позивачки до суду.
Ухвалою суду від 17.06.2020 позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
22.06.2020 на виконання ухвали суду від 17.06.2020 позивачка надала уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 25.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Новопсковське районне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_4 Володимира ОСОБА_5 , визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.07.2020 від Новопсковської селищної ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 09.07.2020 залучено виконавчий комітет Новопсковської селищної ради як другого відповідача у справі.
20.07.2020 від виконавчого комітету Новопсковської селищної ради надійшов лист, у якому виконавчий комітет підтримує відзив Новопсковської селищної ради.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею 50/100 будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на частину будинку підтверджується договором купівлі-продажу від 03.04.1992, посвідченим Новопсковською державною нотаріальною конторою за номером 3/IV-92 № 464 і записаним в реєстрову книгу під № 11/1908, інвентаризаційна справа № 980, 20.04.1992 Старобільським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, а також відповідним техпаспортом (арк. спр. 18-22).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Новопсковської селищної ради від 17.05.2019 № 9/132 «Про виділення в окрему адресу кв. АДРЕСА_2 та присвоєння виділеній цілій будівлі адреси» виділено в окрему адресу квартиру АДРЕСА_2 , та присвоєно виділеній цілій житловій будівлі з надвірними спорудами адресу: АДРЕСА_6 (арк. спр. 27).
Зазначене рішення було прийняте за наслідками розгляду заяви гр. ОСОБА_3 про виділення в окрему адресу квартири АДРЕСА_2 , що належить гр. ОСОБА_3 на праві власності, та присвоєння цілій житловій будівлі з надвірними спорудами адреси.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов такого.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом розгляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Вказану правову позицію неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.11.2018 по справі № 815/3490/16, від 16.01.2019 по справі № 686/23317/13-а.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За усталеною практикою Верховного Суду під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 09.10.2019 у справі № 135/1699/16-а.
Позивачка у позові зазначає, що оспорюваним рішенням відповідач порушив її право в частині користування і розпорядження своєю власністю, оскільки без її волі відповідачем було вчинено дії, що посягають на право позивачки користуватись своїм будинком в межах, визначених правовстановлюючими документами, та розпоряджатись будинком, в тому числі присвоювати або не присвоювати йому іншу адресу.
Таким чином, позов ОСОБА_1 спрямований на захист її цивільних прав.
Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 236 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного провадження у справі слід закрити, роз'яснивши позивачеві, що спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 236, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Новопсковської селищної ради, виконавчого комітету Новопсковської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Новопсковське районне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачеві право звернутися до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун