Іменем України
09 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/817/20
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,
позивача - ОСОБА_1
та
представника відповідача члена ліквідаційної комісії Татаринової О.В.
(довіреність від 22.07.2019 за № ВДЗ/184,
наказ ГУ МВС України у Луганській області від 03.12.2019
№ 6 «Про внесення змін до наказу ГУМВСУ від 04.11.2015
№ 2765 (зі змінами)»)
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 23 березня 2020 року б/н (арк. спр. 59-62) просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо непроведення розслідування нещасного випадку, який стався в липні 2014 року з старшиною міліції ОСОБА_2 , міліціонером-водієм обслуговуючого персоналу і охорони Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області, та нескладання актів за результатами спеціального розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії провести розслідування нещасного випадку, що стався в липні 2014 року з старшиною міліції ОСОБА_2 , міліціонером-водієм обслуговуючого персоналу і охорони Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області, та скласти акти з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України, від 27 грудня 2002 року № 1346.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її чоловік - старшина міліції ОСОБА_2 , міліціонер-водій обслуговуючого персоналу і охорони Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області, в робочий час 10 липня 2014 року зник разом зі своїм начальником підполковником Шпаком Д.Г.
Слідчими Головного управління Національної поліції в Луганській області досі здійснюється досудове розслідування по об'єднаному кримінальному провадженню від 13 липня 2014 року № 12014130330001045 за фактом незаконного позбавлення волі та умисного вбивства ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та незаконного заволодіння транспортним засобом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 115, частини третьої статті 146 та частини першої статті 289 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10 липня 2014 року на блокпосту, розташованому на південно-східній околиці с. Трьохізбенка Слов'яносербського району Луганської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були затримані на службовому автомобілі марки «ВАЗ-2107» військовослужбовцями Збройних Сил України. В подальшому затримані доставлені до штабу сектору «А», де їх було поміщено до приміщення барачного типу та взято під охорону. 14 липня 2014 року підполковнику міліції ОСОБА_3 військовими були спричинені тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів по тулубу руками та ногами, взутими в взуття, від яких настала смерть потерпілого. Наступного дня військовослужбовцями Збройних Сил України було здійснено стихійне захоронення у лісосмузі двох тіл міліціонерів підполковника міліції ОСОБА_3 та старшини міліції ОСОБА_2 (показання свідків).
28 квітня 2017 року у с. Парневе Біловодського району в ході слідчо-розшукових заходів знайдені людські рештки.
Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в м. Київ від 17 травня 2017 року № 19/10-3/363-Е/17 встановлено, що частина кісток належить ОСОБА_3 , імовірність даної події складає 99,97 %, а згідно з експертизою Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 25 жовтня 2019 року за № 19/10/2/128/-СЕ/19 останні кісткові рештки належать ОСОБА_2 , імовірність даної події складає 99,97 %.
Зазначене вище підтверджує той факт, що чоловік позивача - ОСОБА_2 був разом зі своїм начальником ОСОБА_3 , вони разом загинули та злочинці їх разом закопали в лісосмузі.
Кримінальне провадження від 13 липня 2014 року № 12014130330001045 на цей час триває.
В листопаді 2019 року позивач звернулася до відповідача з проханням надати їй матеріальну допомогу на поховання чоловіка, який не повернувся 10 липня 2014 року з роботи та загинув. Цього ж дня, 27 листопада 2019 року позивач надала відповідачу свідоцтво про смерть.
В грудні 2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою про надання актів службового розслідування обставин нещасного випадку, пов'язаного з виконанням Ковтуном О.В. службових обов'язків.
20 грудня 2019 року відповідачем видано наказ про виключення старшини міліції ОСОБА_2 , міліціонера-водія обслуговуючого персоналу і охорони Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області, з кадрів Міністерства внутрішніх справ у зв'язку зі смертю.
Листом від 27 грудня 2019 року № 9/205 позивача повідомлено, що створена комісія з спеціального розслідування групового нещасного випадку. На даний час триває розслідування нещасного випадку та зазначено, що про результати позивача буде проінформовано після завершення спеціального розслідування групового нещасного випадку.
Листом від 09 січня 2020 року № ВДЗ/3 позивача знову повідомлено, що створена комісія з спеціального розслідування групового нещасного випадку, в яку включено представника державного нагляду за охороною праці системи МВС України, тому встановлений термін розслідування групового нещасного випадку продовжений та про результати позивача буде проінформовано після завершення спеціального розслідування групового нещасного випадку.
Листом від 26 січня 2020 року № ВДЗ/14 відповідач повідомив позивача, що згідно з довідкою СУ Головного управління Національної поліції в Луганській області по експертизам виникли розбіжності. З метою усунення розбіжностей Державною установою «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» 22 листопада 2019 року призначено комісійну судово-медичну експертизу. Ці обставини не дають можливості відповідачу закінчити розслідування у термін, зазначений у порядку, тому термін розслідування групового нещасного випадку продовжений.
Проте, на цей час наказ про створення комісії позивачу не надано. Розслідування не проведено, актів позивачу не видано. Крім того, треба мати на увазі лист Головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2019 року № 2130/3, в якому зазначено, що через поточне завантаження роботою експертів судово-медичного відділу черга на проведення експертизи складає більше 2 років.
Позивач вважає, що відповідач необґрунтовано затримує розслідування нещасного випадку, який стався з її чоловіком - ОСОБА_2 , старшиною міліції Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області. Про те, що чоловік позивача 10 липня 2014 року пропав з своїм начальником на службовій машині, було всім відомо вже наступного дня, а 13 липня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено факт зникнення двох міліціонерів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Пунктом 3.19 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року № 1346 (далі - Порядок № 1346), визначено, що нещасний випадок повинен бути розслідуваний протягом місяця після одержання заяви від потерпілого.
Спеціальному розслідуванню підлягають випадки зникнення працівників, випадки загибелі працівників, а також групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я (пункт 4.1 Порядку № 1346).
Згідно з пунктом 4.5 Порядку № 1346 спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше ніж 10 робочих днів.
Крім того, Порядок № 1346 не має приписів щодо того, що розслідування повинно ґрунтуватися на висновках експертизи та на винесених вироках злочинцям.
Таким чином позивач вважає, що відповідач бездіє, оскільки минуло майже п'ять років і 8 місяців з того часу, як її чоловік пропав разом з своїм начальником, але на цей час відповідачем не зроблено певних дій та не складено актів про нещасний випадок, який трапився з ОСОБА_2 при виконанні службових обов'язків.
З огляду на викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії адміністративний позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 13 квітня 2020 року № 75/51 (арк. спр. 75-80).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 12 грудня 2019 року до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області надійшла заява ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про проведення спеціального розслідування зникнення та загибелі їх чоловіків - начальника Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_3 та водія Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області старшини міліції ОСОБА_2. На вимогу пункту 4.3 Порядку № 1346 для проведення спеціального розслідування нещасного випадку наказом ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 26 грудня 2019 року № 7 створено комісію з проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався із співробітниками ГУМВС України в Луганській області у липні 2014 року.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 1346 спеціальне розслідування нещасних випадків (у тому числі поранень) проводиться протягом не більше 10 робочих днів; у разі необхідності встановлений термін може бути продовжений керівником органу, який призначив розслідування, при цьому максимально граничний термін спеціального розслідування нещасних випадків нормативно не визначений. На підставі рапортів голови комісії з спеціального розслідування нещасного випадку ОСОБА_5 від 09 січня 2020 року та від 05 лютого 2020 року термін спеціального розслідування нещасних випадків було продовжено.
Для проведення спеціального розслідування та складання актів комісією було направлено листи до Сектору державного нагляду за охороною праці МВС України, запити: до УКЗ ГУНП в Луганський області, до СУ ГУНП в Луганській області. Також комісія залучала матеріали спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з начальником Рубіжанського MB ГУМВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_3 (пропав безвісті 10 липня 2014 року ). Комісією вивчено лист СУ ГУНП в Луганській області від 24 грудня 2019 року № 16053/111/18-2019 та встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року, за фактом незаконного позбавлення волі та вбивства працівників Рубіжанського MB ГУМВС України в Луганській області підполковника міліції ОСОБА_3 та старшини вказаного відділу ОСОБА_2 , а також незаконного заволодіння транспортним засобом, яким вони пересувались, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 115, частиною третьою статті 146, частиною першою статті 289 Кримінального кодексу України.
Відповідно до листа військової прокуратури сил АТО від 21 лютого 2018 року № 04-266 вих.-18: на виконання доручення військової прокуратури сил АТО по кримінальному провадженню № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України, частиною першою статті 289 Кримінального кодексу України та частиною третьою статті 146 Кримінального кодексу України, 21 та 28 квітня 2017 року з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 проведено огляд місця події у лісосмузі в 2 км від зупинки громадського транспорту в напрямку с. Парневе Біловодського району Луганської області, де виявлено кісткові рештки людини. З висновків експерта Сєвєродонецького відділення СМЕ від 01 червня 2017 року № 61м.к./17 та судової молекулярно-генетичної експертизи від 17 травня 2017 року № 19/10-3/363-СЕ/17 встановлено, що з ймовірністю 99,97 %, кісткові рештки належать ОСОБА_3 . З висновку експерта Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 52/55 вбачається, що на трьох фрагментах лівих ребер встановлено наявність переломів ребер зліва, які мають ознаки прижиттєвого їх спричинення. А згідно листа СУ ГУНП в Луганській області від 17 квітня 2019 року № 4985/111/18/02-2019 висновком судової молекулярно-генетичної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 25 лютого 2019 року № 1020 встановлено, що не всі фрагменти кісткових решток людини, виявлених у с. Парневе Біловодського району Луганської області, належать ОСОБА_3 Листом СУ ГУНП в Луганській області від 24 грудня 2019 року № 16053/111/18-2019 повідомлено, що відповідно до висновку експерта порівняльної судової молекулярно-генетичної експертизи від 25 жовтня 2019 року № 19/10/2/128-СЕ/19 встановлено, що невстановленою особою чоловічої статі, чий ДНК-профіль було встановлено під час дослідження фрагменту ребра № 1, може бути ОСОБА_2 . З метою усунення розбіжностей, між висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 25 жовтня 2019 року № 19/10/2/128-СЕ/19 та висновком комісійної судово-медичної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 52/55, виконаної Луганським обласним бюро судово-медичної експертизи, 22 листопада 2019 року призначено комісійну судово-медичну експертизу до Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України». Проведення експертизи триває (лист СУ ГУНП в Луганській області від 14 січня 2020 року № 434/111/18-2020). Згідно з листом СУ ГУНП в Луганській області від 14 січня 2020 року № 434/111/18- 2020, інші обставини загибелі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 досудовим розслідуванням кримінального провадження наразі не встановлені, на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року триває, про підозру жодній особі не повідомлено Ці обставини не дають можливості закінчити спеціальне розслідування групового нещасного випадку у термін, зазначений у Порядку № 1346.
У позовній заяві позивач зазначає, що Порядок № 1346 не вказує на те, що спеціальне розслідування нещасного випадку повинно ґрунтуватися на винесених вироках злочинцям, при цьому позивач для кваліфікації нещасного випадку посилається на абзац перший пункту 3.10 Порядку № 1346, який текстуально сформульовано наступним чином: «Комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо)». З урахуванням змістовного навантаження розділових знаків та побудови (структури) речення згідно з відповідним розділом мовознавства (пунктуацією) у вказаному абзаці наведено перелік способів безпосереднього впливу правопорушника на працівника, якими є: (1) учинення опору (2) захват заручником (3) напад та (4) інші (текстуально зазначено «тощо»). Але для кожного з цих способів обов'язковою умовою є наявність мети, а саме помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби. Також відповідач звернув увагу суду, що безпосередній вплив на працівника повинен здійснюватися з боку «правопорушника (злочинця)». У свою чергу, визначення поняття «адміністративне правопорушення» міститься у статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), «злочин» - у частині другій статті 11 Кримінального кодексу України (далі по тексту - КК України). Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП). Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (частина перша статті 11 КК України). Відповідно до статті 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. З урахуванням викладеного, правопорушник - особа, яка скоїла злочин; злочинець - особа, яка скоїла злочин. Тобто для застосування абзацу першого пункту 3.10 Порядку № 1346 до спірних правовідносин є необхідність встановлення особи злочинця, який вчинив безпосередній вплив на працівника та наявність мотиву суб'єктивної сторони складу злочину в формі помсти за законні дії працівника. У свою чергу у кримінальному провадженні № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року не встановлено особу злочинців, які вчинили безпосередній вплив на ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та мотиви вчинення злочинів відносно останніх.
Оскільки за фактом зникнення та смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року, об'єктивно встановити обставини зникнення та загибелі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 можливо лише при дослідженні матеріалів кримінального провадження. У зв'язку із тим, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області не є стороною по вказаному кримінальному провадженню, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження членами комісії з розслідування нещасного випадку виключається. Листи СУ ГУНП в Луганській області містять інформацію з матеріалів вказаного кримінального провадження з наведенням назви та стислого змісту відповідних матеріалів кримінального провадженні, а тому є достовірними, допустимими та достатніми доказами, на підставі яких можна встановлювати фактичні обставини даного нещасного випадку.
У позовній заяві позивач зазначає, що у Порядку № 1346 не вказано на те, що спеціальне розслідування нещасного випадку повинно базуватися на висновках експертизи. Однак, відповідач вказав, що згідно з вимогами пункту 4.13 Порядку № 1346 до матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку, зокрема належать медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого, а також про наявність в його організмі алкоголю чи наркотиків. У зв'язку із тим, що проведеними пізніше у часі судовими молекулярно-генетичними експертизами спростовані висновки комісійної судово-медичної експертизи (висновок експертизи за матеріалами справи від 26 жовтня 2018 року № 52/55 Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи), якою встановлено причину смерті ОСОБА_3 (оскільки спеціальне розслідування проводиться відносно загибелі двох осіб та за яким складається один спільний акт за формою Н-5), то призначена комісійна судово-медична експертиза до Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» повинна усунути розбіжності у раніше проведених експертизах стосовно причин смерті ОСОБА_3 та за можливості надати медичний висновок про причини смерті ОСОБА_2 .
Також відповідач звернув увагу суду на те, що: по-перше, позивачем з огляду на зміст позовних вимог не оскаржується бездіяльність відповідача щодо не проведення розслідування нещасного випадку у 2014 році, а оскаржується бездіяльність щодо не проведення спеціального розслідування нещасного випадку за заявою від 12 грудня 2019 року; по-друге, відповідачу достовірно (що підтверджено доказами) стало відомо про факт смерті ОСОБА_2 лише у кінці 2019 року після проведення ряду медичних та генетичних експертиз, об'єктами яких виступали виявлені у 2017 році фрагменти ребер; по-третє, відповідно до пункту 2.3 Порядку № 1346 випадки зникнення працівника під час виконання службових (посадових) обов'язків розслідуються відповідно до цього Порядку. Як вбачається зі змісту пункту 2.3 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають не будь-які випадки зникнення працівника, а випадки зникнення працівників під час виконання службових (посадових) обов'язків; будь-які докази, що зникнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було пов'язано з виконанням ним службових (посадових) обов'язків, відсутні.
На підставі викладеного відповідач вважає, що комісією зі спеціального розслідування смертельного нещасного випадку, який стався з начальником Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_3 та водієм Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області старшиною міліції ОСОБА_2, обґрунтовано подовжено термін проведення спеціального розслідування нещасного випадку.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 23 травня 2020 року б/н (арк. спр. 153-154).
Ухвалою від 02 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 30-31).
Ухвалою від 17 березня 2020 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків (арк. спр. 54-55).
Ухвалою від 30 березня 2020 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання (арк. спр. 64-66).
Ухвалою від 25 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 09 липня 2020 року о 13 год. 15 хв. (арк. спр. 157).
У судовому засіданні позивач підтримала позов, просила задовольнити позовні вимоги повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу від 26 січня 1991 року серії НОМЕР_2 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. спр. 6).
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 червня 2018 року у справі № 425/1101/18, яке набрало законної сили 10 липня 2018 року, оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Рубіжне Луганської області, померлим від дня набрання законної сили рішенням суду (арк. спр. 94-95).
Згідно з свідоцтвом про смерть від 17 серпня 2018 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер у м. Рубіжне Луганської області 10 липня 2018 року (арк. спр. 7, 97).
Постановою слідчого слідчої групи Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08 листопада 2019 року про встановлення особи невпізнаного трупа на підставі висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 25 жовтня 2019 року № 19/10/2/128-СЕ/19 встановлено особу невстановленої особи чоловічої генетичної статі, чиї кісні рештки (два фрагменти ребер) було виявлено та вилучено в ході проведення оглядів 21 та 28 квітня 2017 року у лісосмузі в 2 км від зупинки громадського транспорту в напрямку с. Параневе Біловодського району Луганської області, як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. спр. 42-53, 138-139).
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 20 грудня 2019 року № 12 о/с старшину міліції ОСОБА_2 , міліціонера-водія обслуговуючого персоналу і охорони Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області, відповідно до пункту 72 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ виключено з кадрів Міністерства внутрішніх справ у зв'язку зі смертю (арк. спр. 8).
12 грудня 2019 року до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області надійшла спільна заява ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 12 грудня 2019 року б/н, в якій заявниці просили провести спеціальне розслідування групового нещасного випадку, що стався в липні 2014 року з начальником Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_3 та водієм Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області старшиною міліції ОСОБА_2, та скласти в термін згідно з діючим законодавством акти спеціального розслідування групового нещасного випадку, враховуючи обставини кримінального провадження (арк. спр. 9-10, 87-88).
Наказом ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 26 грудня 2019 року № 7 «Про проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався із співробітниками ГУМВС України у Луганській області» на виконання вимог Порядку № 1346, з метою встановлення обставин і причин, що призвели до смертельного нещасного випадку, який стався у липні 2014 року із співробітниками Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області - начальником підполковником міліції ОСОБА_3 та водієм старшиною міліції ОСОБА_2 , створено комісію, комісії наказано з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, акти про результати розслідування оформити в порядку та у терміни, встановлені законодавством (арк. спр. 90).
Листом від 27 грудня 2019 року за № 9/205 ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області повідомила ОСОБА_1 про створення комісії зі спеціального розслідування групового нещасного випадку та про те, що на даний час розслідування нещасного випадку триває (арк. спр. 11).
З метою з'ясування обставин і причин, що призвели до нещасного випадку, Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області звернулась до Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області з запитом від 17 грудня 2019 року № 10/лк про надання інформації про колишніх працівників Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_3 та старшину міліції ОСОБА_2 (арк. спр. 91).
Листом від 27 грудня 2019 року № 6/2-302ЛК Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області надала запитувану інформацію про колишніх працівників Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_3 та старшину міліції ОСОБА_2 (арк. спр. 92-99).
Листом від 17 грудня 2019 року № 11/ЛК Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з метою повноти і всебічності проведення спеціального розслідування просила Головне управління Національної поліції в Луганській області інформацію про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (арк. спр. 108).
Листом від 24 грудня 2019 року № 16053/111/18-2019 (арк. спр. 104-105) Головне управління Національної поліції в Луганській області повідомило, що слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року за фактом незаконного позбавлення волі та вбивства працівників Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та старшини міліції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також незаконного заволодіння транспортним засобом, яким вони пересувались.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10 липня 2014 року приблизно в 18 год. 00 хв. водій Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області - прапорщик міліції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на службовому автомобілі ВАЗ 2107 сірого кольору (службовий номер «13 1437», державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 ») виїхав до м. Сєвєродонецька за вказівкою начальника Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Приблизно о 18 год. 30 хв. цього ж дня вказаний автомобіль під управлінням ОСОБА_2 з пасажиром, що знаходився на передньому сидінні, був відмічений в селищі Борівське м. Сєвєродонецька.
В подальшому на блокпосту сил АТО, розташованому на південно-східній околиці с. Трьохізбенка Слов'яносербського району Луганської області, вказаний автомобіль з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був зупинений та останні були затримані військовослужбовцями Збройних Сил України. В подальшому затримані доставлені до штабу сектору «А», який дислокувався у с. Орехове Старобільського району Луганської області, де їх було поміщено до приміщення барачного типу та взято під охорону. 14 липня 2014 року ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів руками та ногами. Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_9 у вечірній час доби. Наступного дня військовослужбовцями Збройних Сил України здійснено захоронення тіла ОСОБА_3
21 та 28 квітня 2017 року з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 проведено огляд місця події у лісосмузі в 2 км від зупинки громадського транспорту в напрямку с. Парневе Біловодського району Луганської області, де виявлено кісткові рештки людини (фрагменти лівих ребер, ліва великогомілкова кістка, ліва малогомілкова кістка, фрагмент лівої тазової кістки, лівий надколінник та ліва стегнова кістка).
З висновку експерта Сєвєродонецького відділення судово-медичної експертизи від 01 червня 2017 року № 61 м.к./17 вбачається, що фрагменти кісток належать людині, особі чоловічої статі.
Згідно з висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в м. Київ від 17 травня 2017 року № 19/10-3/363-Е/17 біологічною матір'ю особи, кісткові рештки якої надано на дослідження, може бути ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - мати зниклого ОСОБА_3 . Імовірність даної події складає 99,97 %.
З висновку експерта Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 52/55 вбачається, що на трьох фрагментах лівих ребер встановлено наявність переломів ребер зліва, які мають ознаки прижиттєвого їх спричинення.
Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 25 лютого 2019 року № 1020 встановлено, що між ОСОБА_9 та наданими на дослідження фрагментом лівої стегнової кістки, фрагментом великогомілкової кістки, фрагментом малогомілкової кістки, фрагментом малогомілкової кістки, є біологічна спорідненість. Між ОСОБА_8 та особою, фрагмент ребра якої надано на дослідження (об'єкт № 2 згідно з висновком судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС України від 22 лютого 2019 року № 1016) (об'єкт № 2 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 52/55) та фрагмент ребра якої надано на дослідження (об'єкт № 1 згідно з висновком судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС України від 22 лютого 2019 року № 1017) (об'єкт № 1 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 52/55), біологічна спорідненість виключається.
Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в м. Київ від 16 лютого 2015 року № 20-1445 встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Відповідно до листа Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України від 19 березня 2019 року вих. №19/10-2/6237 встановлено факт збігу за центральним обліком генетичних ознак людини ДНК-профілю кісткових решток (фрагменту ребра) невстановленого трупа чоловічої генетичної статі (згідно висновку судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС України від 22 лютого 2019 року № 1017) з біологічними зразками ДНК-профілю, відібраних у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
З метою встановлення ДНК-профілю кісткових решток (фрагменту ребра) невстановленого трупа чоловічої генетичної статі (згідно з висновком судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС України від 22 лютого 2019 року № 1017), 19 березня 2019 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу до ДНДЕКЦ МВС України.
Відповідно до висновку експерта порівняльної судової молекулярно-генетичної експертизи від 25 жовтня 2019 року № 19/10/2/128-СЕ/19 встановлено, що невстановлена особа чоловічої статі, чий ДНК-профіль було встановлено під час дослідження фрагменту ребра № 1, може бути біологічним батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ймовірність події складає 99,995 %; невстановлена особа чоловічої статі, чий ДНК-профіль було встановлено під час дослідження фрагменту ребра № 2, може бути біологічним батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ймовірність події складає 99,991 %; невстановлена особа чоловічої статі, чий ДНК-профіль було встановлено під час дослідження фрагменту ребра № 1, може бути біологічним батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ймовірність події складає 99,995 %; невстановлена особа чоловічої статі, чий ДНК-профіль було встановлено під час дослідження фрагменту ребра № 2, може бути біологічним батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ймовірність події складає 99,998 %.
З метою усунення розбіжностей, між висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 25 жовтня 2019 року № 19/10/2/128-СЕ/19 та висновком комісійної судово-медичної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 52/55, виконаної Луганським обласним бюро судово-медичної експертизи, 22 листопада 2019 року призначено комісійну судово-медичну експертизу до Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України». Проведення експертизи триває.
На даний час жодній особі не повідомлено про підозру, досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні триває.
Згідно з протоколом № 1 засідання комісії із спеціального розслідування смертельного нещасного випадку, який стався з працівниками Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області: начальником підполковником міліції ОСОБА_3 та водієм старшиною міліції ОСОБА_2 , від 08 січня 2020 року, серед іншого встановлено, що в листі Головного управління Національної поліції в Луганській області від 24 грудня 2019 року № 16053/111/18-2019 не вказані обставини та причини загибелі водія Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_2. Оскільки згідно з вимогами пункту 3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які припустились порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам, зазначені обставини не дають можливості закінчити спеціальне розслідування у термін, визначений у Порядку № 1346. Комісія вирішила направити запити до СДНОП МВС України про надання роз'яснень та лист до СУ ГУНП в Луганській області про наявну в матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року інформацію відносно обставини та причини загибелі ОСОБА_2 , здійснити заходи щодо продовження терміну спеціального розслідування нещасного випадку, який стався із співробітниками ГУМВС України в Луганській області у липні 2014 року до отримання відповідей за результатами направлення листів до Сектору ДНОП МВС України та СУ ГУНП в Луганській області, проінформувати заявниць ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про результати роботи комісії з спеціального розслідування нещасного випадку (арк. спр. 111-112).
Згідно з резолюцією заступника голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області О. Думанської на рапорті голови комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку ОСОБА_5 від 09 січня 2020 року термін спеціального розслідування нещасного випадку дозволено продовжити (арк. спр. 113).
Листом від 09 січня 2020 року за № ВДЗ/3 ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області повідомила ОСОБА_1 про те, що на даний час розслідування групового нещасного випадку триває, матеріали розслідування направлені для вивчення до Сектору державного нагляду за охороною праці МВС України, відправлено запит про обставини та причини загибелі ОСОБА_2 до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області, що не надає можливості закінчити розслідування у термін, визначений Порядком № 1346, внаслідок чого термін розслідування групового нещасного випадку продовжений (арк. спр. 12).
Листом від 03 січня 2020 року № 1/ЛК ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області просила Головне управління Національної поліції в Луганській області для проведення спеціального розслідування та складання актів розслідування надати наявну в матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року інформацію щодо обставин та причин загибелі водія Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області старшини міліції ОСОБА_2 (арк. спр. 121).
Листом від 14 січня 2020 року № 434/111/18-2020 слідче управління Головного управління Національної поліції в Луганській області повідомило, що під час проведення досудового розслідування встановлено, шо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 загинули, бо кісткові рештки вказаних осіб частково виявлено у місці стихійного поховання у лісосмузі біля с. Парневе Біловодського району Луганської області. Той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (належність їм кісткових решток доведено ДНК-дослідженням) було поховано стихійно, у місці, не передбаченому для поховання та поза обрядом, факт їх смерті приховано та протягом тривалого часу не було встановлено та підтверджено, може свідчити про їх насильницьку смерть. Проте, через незначну кількість кісткових решток від трупів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , наразі встановити та підтвердити, відповідно до результатів судово-медичної експертизи трупа, причину смерті вказаних осіб неможливо. Інші обставини, окрім зазначених у листі № 16053/111/18-2019 обставин загибелі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , досудовим розслідуванням кримінального провадження наразі не встановлені. На даний час жодній особі не повідомлено про підозру, досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні триває (арк. спр. 122).
Листом від 23 січня 2020 року № ВДЗ/14 ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області повідомила ОСОБА_1 про те, що на даний час розслідування групового нещасного випадку триває, згідно з довідкою Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області між висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 25 жовтня 2019 року № 19/10/2/128-СЕ/19 та висновком комісійної судово-медичної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 52/55, виконаної Луганським обласним бюро судово-медичної експертизи, виникли розбіжності. З метою усунення розбіжностей Державною установою «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» 22 листопада 2019 року призначено комісійну судово-медичну експертизу, яка триває. Ці обставини не дають можливості закінчити розслідування у термін, визначений Порядком № 1346, внаслідок чого термін розслідування групового нещасного випадку продовжений (арк. спр. 13).
Згідно з протоколом № 2 засідання комісії із спеціального розслідування смертельного нещасного випадку, який стався з працівниками Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області: начальником підполковником міліції ОСОБА_3 та водієм старшиною міліції ОСОБА_2 , від 05 лютого 2020 року, враховуючи, що на даний час про підозру жодній особі не повідомлено, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року триває, а комісія для завершення спеціального розслідування групового нещасного випадку не може встановити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, комісія вирішила здійснити заходи щодо продовження терміну спеціального розслідування нещасного випадку, який стався із співробітниками ГУМВС України в Луганській області у липні 2014 року, до отримання відповідей від Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» та проінформувати заявниць ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про результати роботи комісії з спеціального розслідування нещасного випадку (арк. спр. 124-125).
Згідно з резолюцією голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області В. Костенка на рапорті голови комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку ОСОБА_5 від 05 лютого 2020 року термін спеціального розслідування нещасного випадку дозволено продовжити (арк. спр. 123).
Листом від 17 лютого 2020 року № 4/ЛК ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області просила Головне управління Національної поліції в Луганській області повідомити про результати комісійної судово-медичної експертизи Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» (арк. спр. 126).
Головне управління Національної поліції в Луганській області листом від 18 лютого 2020 року № 2192/111/18-2020 повідомило, що наразі проведення комісійної судово-медичної експертизи триває, про результати проведення вказаної експертизи буде повідомлено додатково після її проведення (арк. спр. 127).
Листом військової прокуратури об'єднаних сил від 26 березня 2020 року № 05/01-89 вих.-20, який адресований ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , також підтверджено, що з метою усунення розбіжностей між висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 25 жовтня 2019 року № 19/10/2/128-СЕ/19 та висновком комісійної судово-медичної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 52/55, 22 листопада 2019 року призначено комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено Державній установі «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України». На теперішній час проведення комісійної судово-медичної експертизи триває (арк. спр. 140-141).
Державна установа «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» листом від 19 березня 2020 року № 531/3 повідомила, що 11 грудня 2019 року за вх. № 2165/3 надійшли матеріали кримінального провадження № 12014130330001045, речові докази та постанова від 22 листопада 2019 року про призначення комісійної судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_3 та за фактом смерті ОСОБА_2 . На теперішній час матеріали взяті в роботу, про завершення експертизи слідчому буде повідомлено листом (арк. спр. 142).
На час судового розгляду розслідування групового нещасного випадку не закінчено, проведення комісійної судово-медичної експертизи триває.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Порядок № 1346 розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України. Дія цього Порядку поширюється на з'єднання та військові частини Національної гвардії України, органи і підрозділи внутрішніх справ, навчальні заклади системи МВС України (далі - підрозділи).
Пунктом 3.9 Порядку № 1346 регламентовано, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби під час:
припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод;
охорони і забезпечення громадського порядку;
несення постової чи патрульної служби;
виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили;
забезпечення безпеки дорожнього руху;
участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій;
виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні;
перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час;
підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору;
проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах;
використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу;
провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий;
прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами;
прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.
Пунктом 3.10 Порядку № 1346 передбачено, що комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок:
безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);
спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків;
травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого);
раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов'язаним з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування;
в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Розділом 4 Порядку № 1346 врегульовані питання щодо спеціального розслідування нещасних випадків (у тому числі поранень).
Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 1346 спеціальному розслідуванню підлягають:
- випадки загибелі працівників;
- групові нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я;
- випадки смерті в підрозділі;
- випадки зникнення працівників;
- нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 4.3 Порядку № 1346 спеціальне розслідування групового нещасного випадку, нещасного випадку зі смертельним наслідком, випадку зникнення працівника підрозділу організовує наказом (розпорядженням) керівник органу, до сфери управління якого належить цей підрозділ. До складу комісії із спеціального розслідування включаються заступник керівника органу, до сфери управління якого належить цей підрозділ (голова комісії) та представники: служб внутрішньої безпеки та розслідувань, державного нагляду за охороною праці системи МВС України, управління (відділу) роботи з персоналом, органу, до сфери управління якого належить підрозділ, керівник підрозділу, де стався випадок. У разі необхідності до складу комісії включаються представники інших підрозділів.
Пунктом 4.5 Порядку № 1346 передбачено, що спеціальне розслідування нещасних випадків (у тому числі поранень) проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений керівником органу, який призначив розслідування.
За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5* (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням). Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди зі змістом акта член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку (абзаци перший, третій пункту 4.6 Порядку № 1346).
Акт за формою Н-1* (НТ*) на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджується керівником вищого підрозділу протягом доби після одержання цих документів (абзац четвертий пункту 4.6 Порядку № 1346).
Пунктом 4.13 Порядку № 1346 регламентовано, що до матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) належать:
- копія відповідного наказу (розпорядження) про організацію спеціального розслідування нещасного випадку;
- акт спеціального розслідування нещасного випадку;
- протокол огляду місця, де стався нещасний випадок, за встановленою формою (додаток 9);
- ескіз місця нещасного випадку (у тому числі поранення) за встановленою формою (додаток 10), необхідні плани, схеми, фотознімки місця події, пошкодженого об'єкта, транспортного засобу, обладнання, устаткування тощо;
- протоколи рішень комісії із спеціального розслідування про розподіл функцій між членами цієї комісії, які беруть участь у розслідуванні, та про призначення експертної комісії;
- припис посадової особи служби державного нагляду за охороною праці (якщо він видавався);
- копія акта за формою Н-1* (НТ*) на кожного потерпілого окремо;
- висновки експертиз (науково-технічної, медичної тощо), якщо такі проводилися;
- медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого, а також про наявність в його організмі алкоголю чи наркотиків;
- висновок лікувально-профілактичного закладу про розслідування випадків виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь), результати вимірів і лабораторних досліджень виробничих факторів трудового процесу;
- протоколи опитувань та пояснювальні записки потерпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (додаток 11);
- копії документів про проходження потерпілим навчання та інструктажів з охорони праці, особистої безпеки;
- копії приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих керівнику державними інспекторами до настання нещасного випадку (у тому числі поранення) і під час його розслідування;
- витяги із законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, особистої безпеки, вимоги яких були порушені;
- довідка про матеріальну шкоду, заподіяну нещасним випадком (у тому числі пораненням), та надання потерпілому чи членам його сім'ї матеріальної допомоги;
- копія наказу керівника згідно з пунктом 4.12 цього Порядку.
Відповідно до абзацу другого, третього пункту 4.14 Порядку № 1346 перший примірник матеріалів розслідування залишається в підрозділі і зберігається протягом 45 років. Копії актів за формою Н-1* (НТ*) та акта спеціального розслідування (форма Н-5*) надсилаються до особових справ потерпілих. Потерпілому або членам його сім'ї, довіреній особі надсилається затверджений акт за формою Н-1* (НТ*) разом з копією акта спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5*.
Підрозділ МВС, ГУМВС, УМВС України та відповідна служба державного нагляду за охороною праці системи МВС України після одержання матеріалів спеціального розслідування розглядають обставини та причини смертельного або групового нещасного випадку, аналізують їх і за результатами аналізу розробляють необхідні заходи щодо запобігання подібним випадкам (пункт 4.15 Порядку № 1346).
З огляду на викладене, в рамках проведення спеціального розслідування нещасного випадку обов'язково має бути досліджено медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого, а також про наявність в його організмі алкоголю чи наркотиків.
Оскільки на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014130330001045 від 13 липня 2014 року триває, про підозру жодній особі не повідомлено, а комісія для завершення спеціального розслідування групового нещасного випадку не може встановити обставини і причини, що призвели до смертельного нещасного випадку, який стався з працівниками Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області: начальником підполковником міліції ОСОБА_3 та водієм старшиною міліції ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про наявність у відповідача об'єктивних підстав, які унеможливлюють складення акта спеціального розслідування за формою Н-5* (додаток 4) та акта за формою Н-1* (НТ*) на кожного потерпілого.
Отже, протиправна бездіяльність відповідача у межах спірних правовідносин відсутня.
Суд звертає увагу, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
Самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими і у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Внаслідок відмови у задоволенні позову клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишається судом без задоволення.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08592129, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 20 липня 2020 року.
Суддя Т.І. Чернявська