Іменем України
20 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2306/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області), в якому після уточнення позовних вимог просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не врахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно ОСОБА_1 в період з 01.06.2015 року по 30.09.2017 року включно у розмірі 1183,20 грн;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 01.06.2015 року по 30.09.2017 року включно у розмірі 1183,20 грн (арк.спр.19-21).
Позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 30.07.1994 на підставі наказу РВВС № 28 о/с від 22.07.1994 був прийнятий на службу в органах внутрішніх справ та 06.11.2015 на підставі наказу ГУМВС № 399 о/с від 06.11.2015 звільнений з органів внутрішніх справ, що підтверджується записами 1 і 2 на 2 та 3 сторінках трудової книжки серії НОМЕР_1 . 07.11.2015 на підставі наказу ГУНП № 8 о/с від 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції України та 30.09.2017 позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі наказу ГУНП № 688 о/с від 29.09.2017. Головним управлінням Національної поліції в Луганській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області були надані для призначення пенсії позивачу грошовий атестат від 03.10.2017 № 108 та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 03.10.2017 № 817/111/22-2017 за період служби з 01.12.2015 по 30.09.2017, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 09.01.2020 року № 232/03-01. У зв'язку з тим, що довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 03.30.2017 № 817/111/22-2017 за період служби з 01.12.2015 по 30.09.2017 не містила інформації про суму індексації грошового забезпечення за останні 24 місяці до звільнення, позивач 13.03.2020 звертався до Головного управління Національної поліції в Луганській області з заявою про видачу довідки із зазначенням суми індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.09.2017 включно. Відповідач листом від 13.04.2020 № 417/1/14/22 2020 повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошових доходів, оскільки лише 18.10.2017 Постановою Кабінету Міністрів України № 782 було внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, доповнивши абзац 5 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Позивач вважає, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення та відповідно внесення інформації про суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по 30.09.2017 до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення з метою перерахунку пенсії є протиправною, оскільки право позивача на нарахування та отримання індексації грошового забезпечення прямо передбачене положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву від 15.07.2020 №669/111/28-2020, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог (арк.спр.33-34).
20.07.2020 від представника позивача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 28664/2020 надійшла відповідь на відзив, в якому останній наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі (арк.спр.45-46).
Позивач та представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомились належним чином, просили розглянути справу без їхньої участі (арк.спр.50).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглянути провести судове засідання без його участі (арк.спр.51).
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вимоги частини 9 статті КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні.
Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.
- ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.26-27).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , має статус учасника бойових дій Серії НОМЕР_3 від 05.11.2015 (арк. спр. 3-4,зворотній бік арк.спр.6).
З трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що 07.11.2015 позивач прийнятий на службу до Національної поліції України та 30.09.2017 наказом ГУНП від 29.09.2017 №688о/с звільнений зі служби в поліції України (арк.спр.5-6).
Згідно довідки про доходи Головного управління Національної поліції в Луганській області від 15.07.20200 №554/111/22-2020 вбачається, що у період з 07.11.2015 по 30.11.2017 ОСОБА_1 індексація не враховувалась та не виплачувалась (арк.спр.38).
13.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати довідку для перерахунку пенсії, у якій включити суму індексації грошового забезпечення за останні 24 місяці до звільнення та направити до ГУПФУ в Луганській області для проведення перерахунку призначеної пенсії (арк.спр.8).
На вказану заяву відповідачем було надано відповідь від 13.04.2020 №417/1/111/22-2020, в якій останній зазначив, що правові підстави для нарахування та виплати індексації грошових доходів поліцейським Національної поліції України відсутні (арк.спр.9).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість зароблять собі на життя працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини 5 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції, що діяла на час правовідносин, що виникли між сторонами, індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації належать грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016) 103 відсотка (з 01.01.2016) (в дану статтю були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набув чинності з 01.01.2016).
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua) у листопаді місяці 2015 року величина індексу споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначається індексація доходів громадян. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації належать грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що належить індексації на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, суд зазначає, що на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
В контексті наведеного, суд відхиляє посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою КМУ № 782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Більш того, в силу положень частини другої статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31.01.19 у справі № 823/2249/18.
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Отже, вказані відповідачем обставини у відзиві на позов не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивачу у встановленому законом порядку.
Так, позивач просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не врахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно ОСОБА_1 в період з 01.06.2015 року по 30.09.2017.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що саме з 07.11.2015 позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України та 30.09.2017 наказом ГУНП від 29.09.2017 №688о/с звільнений зі служби в поліції України (арк.спр.5-6).
Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність саме за період з 07.11.2015 по 30.09.2017, а тому відновленням порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення саме за період з 07.11.2015 по 30.09.2017.
Щодо визначеної позивачем суми індексації в розмірі 1183,20 грн, суд зазначає наступне.
Розрахунок індексації, який сформовано адвокатом позивача в уточненому адміністративному позові не є належним доказом визначення суми індексації необхідної для перерахунку.
Нарахування суми індексації за певний період належить до дискреційних повноважень ГУ НП в Луганській області.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати індексацію позивачу саме в сумі 1183,20 грн, яку визначив адвокат позивача. Сума індексації за вказаний період підлягає визначенню не судом, а відповідачем за наслідками виконання рішення суду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Отже підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, як наслідок, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ: 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Вілєсова, буд.1) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.О. Кисельова