Іменем України
07 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5317/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо ненарахування пенсії у зв'язку з втратою годувальника на ОСОБА_2 з 01 липня 2018 року та щодо невиплати пенсії з 1 липня 2018 року по 28 лютого 2019 року.
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області нарахувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника на ОСОБА_2 з 01 липня 2018 року та виплатити пенсію у зв'язку з втратою годувальника на ОСОБА_2 з 1 липня 2018 року по 28 лютого 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що чоловік позивача, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті він отримував пенсію як інвалід армії (2 група). Від шлюбу з ним позивач має спільну дитину - ОСОБА_2 , 2014 року народження.
Позивач 28 грудня 2018 року подала заяву до відповідача про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника протягом 12 місяців з дня смерті чоловіка ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Однак відповідач почав сплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника лише з березня 2019 року. Отже, відповідач не нараховува та не сплачував пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 01.07.2018 по 28.02.2019.
У відповідь на запит позивача управлінням повідомлено, що борг у сумі 2 994,00 грн за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 нараховано на додаткову відомість та буде виплачено після фінансування.
Отже позивач звернулась до суду з вимогами про захист права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог чинного законодавства, яке, на її думку, порушене протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати належних їй сум в повному обсязі за період з початку місяця, в якому помер її чоловік (01 липня 2018 року), і по 28 лютого 2019 року - кінцева дата періоду, за який нараховано заборгованість відповідачем з виплати цієї пенсії у додаткову відомость, і яку фактично не сплачено позивачу.
Ухвалою суду від 23.12.2019 позовну заяву залишено без руху (а.с.24-25).
Ухвалою суду від 22.01.2020 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 33-34).
Ухвалою суду від 11.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.40-41).
10.03.2020 відкладено судовий розгляд до 06.04.2020 (а.с.47).
Ухвалою суду від 06.04.2020 вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 07.05.2020 (а.с.82-83).
Ухвалою суду від 07.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.88-89).
Від представника відповідача 03.04.2020 надійшов відзив на позов від 31.03.2020 № 2277/07-23 (а.с.52-53), в якому зазначено, що управління позовні вимоги не визнає та заперечує проти них, з таких підстав.
28.12.2018 позивач звернулася до управління та надала заяву на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_1 .
Нормами "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від червня 2016 р. №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, визначено, що орган здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідач зазначає, що заборгованість з виплати пенсії позивача за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 управлінням обліковано та буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття.
На підставі зазначеного управління просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
На вимогу суду 11.06.2020, вх.н. 22844/2020 відповідач надав письмові пояснення щодо обставин розгляду заяви позивача, зазначивши, що ОСОБА_3 отримував пенсію як військовослужбовець, інвалід армії (ІІ група). Після його смерті до відповідача 05.12.2018 звернулася ОСОБА_4 - опікун ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 -дитини померлого ОСОБА_3 від першого шлюбу, яка внаслідок його смерті стала круглою сиротою (її мати - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника (смерті матері). В соїй заяві ОСОБА_4 не повідомила управління про наявність інших членів сім'ї померлого ОСОБА_3
28.11.2018 до управління звернулася позивач та надала заяву про виділення частки пенсії по втраті годувальника, до якої надала копію трудової книжки, відповідно до якої позивач не працює,а також копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 . Тому рішенням від 28.12.2018 управлінням було нараховано пенсію по втраті годувальника по трьом утриманцям: дружині ОСОБА_3 , дитині ОСОБА_5 та дитині ОСОБА_2 та виділено частку пенсії позивачу на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 окремо.
Розмір пенсії по втраті другого годувальника на момент розрахунку складав 1218,99 грн : 3 (утриманці) = 406,33 грн (основний розмір пенсії кожному утриманцю), доплата згідно з постановою №265 для одного утриманця 342,17 грн. Загальна пенсія ОСОБА_1 на момент її призначення складала - 748,50 грн, ОСОБА_2 - 748,50 грн, усього -1497,00 грн. Таким чином, позивачу нараховується пенсія в місячному розмірі - 1497,00 грн з 01.01.2019, борг за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 нараховано на додаткову відомость і буде виплачено після виділення коштів на додаткове фінансування.
Отже, відповідач на вимогу ухвали суду від 06.04.2020 (а.с.82-83) не надав конкретних пояснень, на підставі якого саме закону була призначена пенсія по втраті годувальника членам сім'ї померлого ОСОБА_3 , однак в обгрунтування правильності прийнятих ним рішень посилається на вимоги норм загального законодавства - Закону №1058.
Суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників справи, які до судового засідання не прибули, просили суд розглянути справу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (а.с. 8-13), картки платника податків (а.с.14), довідки від 11.09.2018 № 0000613118 (а.с.15).
01.03.2013 між позивачем та ОСОБА_3 було зареєстровно шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб від 01.03.2013 Серії НОМЕР_2 (а.с.18).
Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина - ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 16.08.2018 (а.с.19).
Судом також встановлено, що рішенням УПСЗН Луганської обласної адміністрації від 07.08.1997 № 5/71 ОСОБА_3 було призначено з 23.07.1997 пенсію по інвалідності (ІІ група, що отримана під час проходження служби) як військовослужбовцю, виплати здійснювалися по 31.07.2018 (а.с.97).
Копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , що видане 25.01.2018, серія НОМЕР_5 підтверджено факт отримання чоловікам позивача пенсії по інвалідності 2 група, інвалід армії (а.с.20).
Також на вимогу ухвали суду від 11.06.2020 Головним управлінням ПФУ в Луганській області повідомлено, що за даними Центральної підсистеми «Призначення та виплати пенсії» одержувачів пенсії Луганської області ОСОБА_3 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Станічно-Луганському районі Луганської області як отримувач пенсії по інвалідності (захворювання пов'язане з проходженням строкової військової служби) за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262.
Судом також встановлено, що чоловік позивача на день смерті мав ще утриманця -дитину від шлюбу з ОСОБА_7 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження дитини (а.с.99).
27.10.2006 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було розірвано шлюб, що підтверджено копією свідоцтва від 27.10.2006 Серії НОМЕР_6 (а.с.99 зв.бік).
14.11.2006 рішенням виконавчого комітету Нижньотеплівської сільської ради ОСОБА_4 призначено опікуном її малолітньої онуки ОСОБА_5 , 2002 року народження (а.с.98 зв.бік).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 15.12.2006 (а.с.98).
15.01.2007 ОСОБА_4 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника (смертю матері) на дитину - ОСОБА_5 , 2002 року народження (а.с.97 зв.бік).
05.12.2018 ОСОБА_4 звернулась до управління із заявою про призначення пенсії по втраті другого годувальника (смертю батька) на дитину - ОСОБА_5 , 2002 року народження, в графі кількість утриманців відомості відсутні (а.с.100).
28.12.2018 позивач звернулася до управління із заявою на призначення пенсії по втраті годувальника та виділення частки на себе та на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 як внутрішньо переміщена особа, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зазначивши, що вона не працює з 2017 року. До заяви додала трудову книжку, документи про стаж, довідку про навчання, свідоцтво про смерть, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, ідентифікаційний код, паспорт, довідку внутрішньо переміщеної особи (а.с.57-58, 102-103).
Згідно з розрахунком 28.12.2018 управлінням було проведено перерахунок пенсії в разі втрати годувальника, що призначена ОСОБА_4 відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстава перерахунку - виділення частки пенсії по втраті другого годувальника, а саме (а.с.101):
- ОСОБА_1 - у розмірі 748,50 грн (в тому числі доплата для одного утриманця згідно з п.1 ч.1 постанови №265 - 342,17 грн);
- ОСОБА_5 - у розмірі 2245,50 грн (в тому числі доплата для одного утриманця згідно з п.1 ч.1 постанови №265 - 1090,67 грн);
- ОСОБА_2 - у розмірі 748,50 грн (в тому числі доплата для одного утриманця згідно з п.1 ч.1 постанови №265 - 342,17 грн).
Рішення про призначення пенсії по втраті годувальника після смерті ОСОБА_3 із зазначенням кількості годувальників, на яких така пенсія призначена, відповідач суду не надав, отже не довів суду тих обставин, що таке рішення ним взагалі приймалося.
Як встановлено судом, заяви про призначення пенсії ОСОБА_4 від 05.12.2018 та позивача ОСОБА_3 від 28.12.2018 подані до установи відповідача складені за формою, визначеною Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначив відповідач у відзиві, посилаючись на ст.39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.01.2019 позивачу було призначено пенсію по втраті годувальника, оскільки в заяві вона просила виділити їй частку, але її нарахування не проводилось у зв'язку з тим, що до управління не надійшло рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про призначення (поновлення) пенсії. Відповідний список № 427/02-19 було направлено до управління соціального захисту населення Станично-Луганської РДА.
Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО № 223 від 14.02.2019 призначено (відновлено) позивачу соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам у вигляді пенсії з урахуванням актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, що підтверджується копією витягу (а.с.71).
З протоколу за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 вбачається, що пенсія позивачу за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 у розмірі 2994,00 грн нарахована, але не виплачена (а.с.70).
Суд враховує ту обставину, що сам розмір нарахованих з 01.01.2019 виплат пенсії на себе та дитину позивач не оспорює.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Згідно з вимогами статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з вимогами статті 92 Конституції виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Як встановлено судом, годувальник позивача та її дитини - ОСОБА_10 на день смерті отримував пенсію відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262 (Закон №2262).
Відповідно до вимог статей 6 та 7 Закону №2262 сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Оскільки, як встановлено судом, обидві заяви про призначення пенсії: ОСОБА_4 від 05.12.2018 та позивача ОСОБА_3 від 28.12.2018 складені за формою, визначеною Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ід 09 липня 2003 року № 1058-IV, суд дійшов висновку, що вказані особи звернулися до відповідача з приводу призначення пенсії в разі втрати годувальника саме за Законом № 1058-IV.
Отже позивач має право на отримання пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог ст.45 Закону №2262, однак обрала пенсію, відповідно до вимог ст. 36 Закону № 1058.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_12 (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже ОСОБА_3 на день смерті був пенсіонером, тому його діти та інші непрацездатні члени його сім'ї, що були на його утриманні, мають право на призначення їм пенсії у зв'язку з втратою годовальника.
Відповідно до статті 36 Закону України № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Отже, позивач має права на призначення пенсії в разі втрати годувальника на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та на себе як дружина померлого ОСОБА_3 , яка не працює і зайнята доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Також право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника після смерті ОСОБА_3 має ОСОБА_4 як опікун його дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 помер у м. Луганську ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).
Заяви на отримання пенсії по втраті годувальника від імені всіх утриманців: і ОСОБА_4 і позивач ОСОБА_3 були подані до установи відповідача своєчасно в межах 12 місяців з дня смерті годувальника, тому пенсія у зв'язку з втратою годувальника мала бути призначена відповідачем саме з ІНФОРМАЦІЯ_6 - дня, наступного за днем смерті годувальника.
Відповідно до вимог статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі:
- на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника;
- на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків. Стаття 38 Закону № 1058-IV передбачає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Згідно з вимогами статті 39 Закону № 1058-IV на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.
Протокол розрахунку пенсії від 28.12.2018 свідчить, що відповідч всупереч вимогам статей 45 та 39 Закону № 1058-IV не призначив позивачці та її дитині пенсію з наступного дня після смерті годувальника, хоча заяву про призначення такої пенсії позивач подала своєчасно - в межах 12 місяців з дня смерті годувальника, отже право на призначення та нарахування пенсії їй та її дитині за період з 13.07.2018 по 31.12.2018 дійсно порушене відповідачем, оскільки він не довів, що ним така пенсія призначалася з 13.07.2018 і нараховувалася із розрахунку на трьох утриманців: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд не вважає слушними посилання відповідача на ті обставини, що нарахування пенсії всім утриманцям фактично здійснене з 01.01.2019 відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_4 звернулась з заявою про перерахунок раніше призначеної у зв'язку із смертю матері ОСОБА_5 пенсії, а позивачка подала заяву про виділення частки пенсії, тому нарахування відбулися з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшли такі заяви.
Суд зазначає, що процедурі розгляду заяви позивача про виділення частки в пенсії - з 01.01.2019 мало передувати рішення відповідача про призначення такої пенсії на всіх утриманців - з 13.07.2018. Так само і за заявою ОСОБА_4 відповідач згідно з вимогами статей 44, 45, 37 Закону № 1058-IV мав спочатку призначити пенсію ОСОБА_5 у зв'язку з втратою другого годувальника з розрахунку на всіх (трьох) утриманців - з 13.07.2018, а потім здійснити перерахунок раніше призначеної їй пенсії у зв'язку із втратою обох годувальників з 01.01.2019. Отже відповідач мав нарахувати та виплатити всім трьом утриманцям пенсію у зв'зку із втратою годувальника ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника за минулий час, а саме: з 13.07.2018 по 31.12.2018, однак не довів суду, що ним такі дії.
Щодо посилання представника відповідача на приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018, як на підставу не виплати пенсії позивачу заборгованості за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 у розмірі 2994,00 грн, суд вважає таку підставу неприйнятною, виходячи з наступного.
Так, за змістом конституційних норм (статті 113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлені законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За таких обставин, до спірних правовідносин щодо виплати пенсії пенсіонерам слід застосовувати норми Закону №1058-IV, які мають вищу юридичну силу.
При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем позивачу протиправно не нараховано сум пенсії на неї та дитину за період з 13.07.2018 по 31.12.2018, а також нараховано та протиправно не виплачено за період з 01.01.2019 по 28.02.2019, з зазначених вище підстав суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу зазначених сум. Тому з вказаних вище підстав для поновлення порушених прав позивача ця заборгованість з виплат пенсії повинна бути виплачена відповідачем без відтермінування на невизначений час.
Встановивши факт порушеного права позивача, на захист якого вона звернулася до суду, обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується вимогами ч.2 ст. 9 КАС України, що надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а також вимогами пункту 10 ч.2 ст.245 КАС України, що передбачає право суду у разі задоволення позову прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Вихід суду за межі позовних вимог обумовлений необхідністю захисту порушеного права позивача на призначення пенсії не лише її неповнолітній дитині, а і самій позивачці, як дружині померлого годувальника, яка здійснює догляд за його дитиною до досягнення нею 8 років.
За встановлених судом обставин належним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника із розрахунку на трьох утриманців за заявою позивача від 28.12.2018 та заявою ОСОБА_11 від 05.12.2018, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 із розрахунку 1/3 на кожного утриманця від 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_3 , з урахуванням доплат відповідно до вимог чинного законодавства, - з 13.07.2018, а також здійснити нарахування та виплату заборгованості за минулий час ОСОБА_1 сум пенсії на неї та дитину ОСОБА_2 за період з 13.07.2018 по 31.12.2018, а також виплату нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01.01.2019 по 28.02.2019.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії (у тому числі за минулий час) як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 768,40 грн, сплачений позивачем згідно з квитанцією №22 від 09.01.2020 (а.с.28) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (код ЄДРПОУ 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт.Станиця Луганська, вул.1 Травня, 20) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовільнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника на неї та дитину ОСОБА_2 за період з 13.07.2018 по 31.12.2018, а також невиплти сум нарахованої пенсії за період з 01.01.2019 по 28.02.2019.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області прийняти рішення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника із розрахунку на трьох утриманців за заявою позивача від 28.12.2018 та заявою ОСОБА_4 від 05.12.2018, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 - в розмірі по 1/3 на кожного утриманця від 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_3 , з урахуванням доплат відповідно до вимог чинного законодавства, - з 13.07.2018, а також здійснити нарахування та виплату заборгованості за минулий час ОСОБА_1 сум пенсії на неї та дитину ОСОБА_2 за період з 13.07.2018 по 31.12.2018, а також виплату нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01.01.2019 по 28.02.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 липня 2020 року.
Суддя В.С. Шембелян