з питань ухвалення додаткового рішення
20 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1633/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження заяву про вирішення питання про судові витрати у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач (через представника) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 07.04.2020 р. № 11-5739/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою";
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Разом з позовом також подано заяву про надання доказів оплати правничої допомоги та повідомлено, що такі будуть надані до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (а.с.15).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 року позов задоволено повністю. Крім того, стягнуто на користь позивача понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.37-38).
16.07.2020 р. до суду засобами поштового зв'язку від представника позивача, в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України, надійшла заява про вирішення питання про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., на підтвердження чого надано акт виконаних робіт №1 від 09.07.2020 р. до договору №343 від 22.05.2020 р. про надання правничої допомоги (а.с.42-45).
Так, частиною 1 ст. 247 КАС України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у ст.252 КАС України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2 статті 252 КАС України).
Згідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Заяву представника призначено до розгляду у судовому засіданні 20.07.2020 р. (а.с.46).
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
20.07.2020 р. до суду засобами поштового зв'язку від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с.52-57).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача було надано: договір №343 від 22.05.2020 р. про надання правничої допомоги, додаток №1 (а.с.11-12); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с.13); акт виконаних робіт №1 від 09.07.2020 р. (а.с.43).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 р. по справі № 727/4597/19, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
У постанові від 16.04.2020 р. по справі № 727/4597/19 Верховний Суд зазначив, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Водночас, будь-яких фінансових документів (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо), які б підтверджували отримання адвокатом від позивача коштів у сумі 5000 грн. до суду подано не було.
Таким чином, в матеріалах даної справи відсутні докази, які б достовірно підтверджували саме факт понесених позивачем витрат на правничу допомогу, що, у силу наведеної судової практики, є підставою для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми витрат на правову допомогу.
Відтак, з огляду на не підтвердження належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, в розумінні ст. ст. 73-76 КАС України, факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу в межах даної справи, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення останніх за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 143, 243-246, 252, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. В задоволені заяви про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів у порядку, передбаченому ст.295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько