20 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1573/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою Фермерського господарства "Агат" до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №189230 від 07.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (надалі відповідач) №189230 від 07.04.2020 року до ФГ "АГАТ" застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу у сумі 8500 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів. Позивач вказує, що автомобіль позивача перевозив сипучий матеріал - кукурудзу, яка є рухомою, а тому її маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням вагових обмежень. Позивач наголошує на тому, що під час габаритно-вагового контролю, представниками відповідача не був представлений протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, а це є на його думку, порушенням п.п.12 і 13 Порядку №879. Також позивач зазначає, що водію не було повідомлено назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, хоча перевіряючими зроблені висновки про перевантаження транспортного засобу на вісь. Позивач стверджує, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем. Окрім цього, нормативно допустима загальна маса складає 40,00 тон, а фактична маса при зважуванні у даному випадку не перевищила нормативно допустимого значення. Крім того, на думку позивача посадовими особами відповідача не враховано вимоги п.23 Порядку №879, а саме право власника транспортного засобу привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Також вказує, що представниками відповідача після здійснення габаритно-вагового контролю без жодних заперечень було дозволено автомобілю рухатись далі за маршрутом. З цих підстав позивач просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову.
Заперечуючи проти задоволення позову представником Управління Укртрансбезпеки надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Зазначав, що 14.02.2020 р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на автодорозі Н-14 "Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв" 75 км + 812 м, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_1 встановлено перевищення загальної маси транспортного засобу, а саме 41000 кг, при нормативно допустимих 40000 кг, а також навантаження на строєну вісь, а саме 23440 кг, при нормативно допустимій 22000 кг, у зв'язку з чим складено акт №025289 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.02.2020 р., довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №045236 від 14.02.2020 р. та розрахунок плати за проїзд №1098 до акту №025289 від 14.02.2020 р. Представник відповідача вказує, щодо твердження позивача, щодо ненадання водієві документів на повірку вагового обладнання не породжують жодних правових наслідків, оскільки такого обов'язку у посадових осіб Управління жодним нормативно-правовим актом не передбачено. Також, зауважує, що вагове обладнання, яке використовувалося під час здійснення габаритно-вагового контролю 10.02.2020 пройшло повірку та відповідає усім вимогам Держстандарту та ДСТУ. Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що п.19 Порядку №879 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України №671 від 30.08.2017 р., у зв'язку з чим необхідність використання відповідачем під час здійснення габаритно-вагового контролю методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не передбачена жодним нормативно-правовим актом. Представник відповідача наголошує на тому, що правову позицію щодо відсутності потреби у використанні відповідної методики виклав Верховний Суд у постанові від 02.08.2018 р. по справі №820/1420/17. На спростування тверджень позивача щодо сипучих вантажів, представник відповідача зазначає, що згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (пункти 2.3а, 2.3б, 12.1, 12.5) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів. Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних аварійних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху (а.с.29-38).
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що направлення на рейдову перевірку №007785 від 13.02.2020 не є належним доказом, оскільки в ньому відсутній номер наказу та дата його видачі, тому на думку позивача, відповідачем порушено вимоги п.13 Порядку №1567. Також, посилається на те, що відповідно до товарно-транспортної накладної №140207 від 14.02.2020 загальна маса автомобіля складає 40680 кг, проте при зважуванні автомобіля посадові особи Укртрансбезпеки завищили загальну вагу автомобіля з напівпричепом. Крім того, вказує, що причіп KRONE є контейнеровозом, а відповідно до правил дорожнього руху передбачено перевезення для встановлених Укравтодором маршрутах для контейнеровозів - понад 44 т. (а.с.58-62).
У відповідності до п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.257 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III).
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015р. №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи.
Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.
Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Судом встановлено, що 14.02.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на підставі направлення на рейдову перевірку №007785 від 13.02.2020 (а.с.53) на автодорозі Н-14 "Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв" 75 км + 812 м проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та за результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що транспортним засобом марки DAF модель XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп КRОNЕ SDP 27 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , що належать ФГ "Агат" допущено перевищення вагових параметрів на строєну вісь, а саме 23,44 т, при нормативно допустимій 22 т, а також перевищення фактичної (повної) маси, а саме 41,0 т при нормативно допустимій 40,0 т, у зв'язку з чим складено акт №025289 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.02.2020 (а.с.44), довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №045236 від 14.02.2020 (а.с.45) та розрахунок плати за проїзд №1098 до акта №025289 від 14.02.2020 (а.с.46), акт №212257 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.02.2020 (а.с.42).
Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №212257 від 14.02.2020 під час перевірки виявлено порушення, що полягало у перевезенні вантажу згідно ТТН №140207 від 14.02.2020 без оформлення документів, перелік яких визначено ст.48 Закону "Про автомобільний транспорт", а саме відсутній дозвіл, що дає право на рух автодорогами України з перевищенням встановлених законодавством нормативно-вагових параметрів від 5% до 10 %, за яке передбачено відповідальність ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.42).
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 07 квітня 2020 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №189230, якою до ФГ "Агат" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн. (а.с.40).
Відповідно до пунктів 21-22, 24 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.
Враховуючи наведені норми, суд не погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки. Крім того, суд зауважує, що як вбачається зі змісту акту перевірки №212257 від 14.02.2020, водій з актом ознайомлений, від пояснень та підписання акту відмовився.
Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Судом встановлено, що акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №212257 від 14.02.2020 р. складено за формою згідно з додатком 3 Порядку №1567 та містить відмітку про відмову водія від підписання зазначеного акта перевірки (а.с.42).
Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надіслано 17.03.2020 р. на адресу ФГ "Агат" повідомлення №23751/28/24-20 від 13.03.2020 про дату, час та місце розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства стосовно акта №212257 від 14.02.2020 (а.с.41), яке вручене позивачу особисто 19.03.2020, що підтверджується витягом відстеження поштових відправлень Укрпошта, відправлення №2500669584482 (а.с.49).
Таким чином, враховуючи те, що про розгляд справи, який відбувся 07.04.2020 позивач був повідомлений 19.03.2020, тобто за 18 днів до такого розгляду, а тому, суд дійшов висновку, що позивач мав можливість прийняти участь особисто під час розгляду справи або забезпечити участь повноважного представника.
Отже, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи про порушення ФГ "Агат" законодавства про автомобільний транспорт відповідачем дотримано вимог Порядку №1567.
За результатом розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято оскаржувану постанову про застосування до фермерського господарства "Агат" адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн. на підставі абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт"
В силу статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 р. №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. №30 (далі за текстом - Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до абз.1, 4 п.4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Частинами 1, 4 статті 48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з п.1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі Порядок №879), цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п.3 Порядку №879).
Згідно з п.п.4, 6 Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Здійснення габаритно-вагового контролю здійснено за допомогою приладу ваги пересувні автомобільні типу CHEKLODE FREEWEIGH, який за результатами повірки відповідає вимогам ГОСТ 29392-92 "Ваги для статичного зважування" для зважування дорожніх транспортних засобів та вимірювання навантаження на вісь та який відповідно до Сертифікату відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо урегульованих засобів вимірювальної техніки, про що свідчить Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки Серія А №004666 (№UA-МІ/І-2195-2007, виданий 21.11.2007) та Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/2003 чинний до 19 червня 2020 (а.с.54-55).
Вказані документи повністю спростовують доводи позивача щодо невідповідності даних габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.п.15, 16, 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Габаритно-ваговим контролем транспортного засобу марки DAF модель XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп КRОНЕ SDP 27 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 41 т (при нормативно допустимій 40 т), навантаження на осі: 1) 6,82 т; 2) 10,74 т; 3) 7,86 т; 4) 7,84 т; 5) 7,74 т (а.с.45), тобто виявлено перевищення вагових норм на строєну вісь, а саме 23,44 т, при нормативно допустимій 22 т.
Законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що в даному випадку еквівалентно 440 кг на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.
До того ж, суд зауважує, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Крім того, відповідно до п.23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Відповідно до п.п.8.14-8.15, 8.19 Глави 8 Правил №363 на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані, зокрема: навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.
Пунктом 8.20 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Відповідно до п.8.21 Глави 8 Правил № 363 визначено, що виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Згідно п.12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п.12.5 Глави 12 вказаних правил для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого грузу великоваговим автомобільним транспортом зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Що стосується доводів позивача про те, що вантаж, який перевозився (кукурудза) є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, суд вважає безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.
Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Відповідно до абз.14 ч.1 ст.60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стосовно посилання позивача на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), суд враховує наступне.
В розумінні пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.
З огляду на виключення п.19 Порядку №879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02.08.2018 р. у справі №820/1420/17 (провадження №К/9901/24144/18).
Окрім того, суд враховує, що пункти 12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов'язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП "Укрметстандарт" на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.
Щодо тимчасового затримання транспортного засобу, суд зазначає наступне. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Разом з тим, на думку суду, продовження транспортним засобом руху, не звільняє позивача від відповідальності, оскільки саме з виявленим перенавантаженням водій продовжив рух дорогами України.
Щодо заборони подальшого руху транспортного засобу позивача посадовими особами Укртрансбезпеки, то суд зазначає, що посадові особи Укртрансбезпеки, які згідно статті 19 Конституції України повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, такими повноваженнями законом не наділені.
Окрім цього, позивач у відповіді на відзив звертає увагу, що причіп КRONE є контейнеровозом, а відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху передбачено перевезення для встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах для контейнеровозів - понад 44 т (а.с.61).
Так, відповідно до п.п.22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Суд зауважує, що з приводу даного доводу позивача, який зазначений у відповіді на відзив, яка направлена на адресу відповідача, відповідачем не наведено жодного заперечення у відзиві чи то спростування.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов висновку, що спірне рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 2102 грн. (а.с.23), слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті, оскільки відповідач є структурним підрозділом апарату Державної служби з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву Фермерського господарства "Агат" (28200, Кіровоградська область, Новгородківський район, смт. Новгородка, вул. Інгульська, 24, ЄДРПОУ 31689472) до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (25031, м. Кропивницький, вул. Автолюбителів, 2, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №189230 від 07.04.2020 р.
Стягнути на користь фермерського господарства "АГАТ" (ЄДРПОУ 31689472) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 гривень (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної слдужби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина