03 липня 2020 року 320/2483/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , інваліду 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в п'ятикратному розміру мінімальної заробітної плати з 01.10.2017 з урахуванням виплачених сум та з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період перерахунку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в п'ятикратному розміру мінімальної заробітної плати з 01.10.2017 з урахуванням виплачених сум та з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період перерахунку;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перераховану ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в п'ятикратному розміру мінімальної заробітної плати з 01.10.2017 з урахуванням виплачених сум та з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період перерахунку;
- на підставі п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду у межах за один місяць, у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області негайно провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з урахуванням вже виплачених сум та з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період перерахунку;
- встановити судовий контроль за виконанням даного рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю другої групи, отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796), однак після звернення до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796, у задоволенні цієї заяви було відмовлено, що стало підставою для звернення до суду.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що положення частини третьої статті 59 Закону №796 поширюються виключно на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Оскільки позивач брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оброни, вона не відноситься до військовослужбовців, а тому відсутні правові підстави для перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону №796.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області строк для подання витребуваних судом доказів по справі.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
При цьому, пунктом 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від17.06.2020 №500) дію карантину продовжено до 31.07.2020.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять будь-яких заяв або клопотань учасників справи щодо неможливості її розгляду через запровадження на усій території України карантину, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 19.04.1996, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Іванківського районного споживчого товариства форми 122 від 14.06.2011 №90, ОСОБА_1 була безпосередньо зайнята на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.06.1986 №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, у період з 15.05.1986 по 17.05.1986 та 20.05.1986.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС №1, що підтверджується посвідченням громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 та вкладкою № НОМЕР_3 до посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 , які видані Київською обласною державною адміністрацією 05.07.1994 та 15.09.1998 відповідно.
Згідно довідки №011951, ОСОБА_1 з 13.06.1994 присвоєна довічно друга група інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Також, позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 31.05.2007 Іванківським управлінням праці та соціального захисту населення, що дає їй право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (Іванківський район) та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У січні 2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Іванківський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 16.01.2020 №60/103-13 повідомив, що позивач не підпадає під категорію осіб, передбачену частиною третьою статті 59 Закону №796, а тому не має права на перерахунок пенсії.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частина третя статті 59 Закону №796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIIІ частину третю статті 59 Закону №796 викладено у такій редакції:
"Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини третьої статті 59 Закону №796 свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, дія статті 59 Закону №796 (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону №796 не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень частини третьої статті 59 Закону №796 є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом в ухвалах від 08 травня 2018 року у справі № 820/1148/18, від 21 травня 2018 року у справі № 816/1159/18 та від 13 червня 2018 року у справі № 812/1094/18.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Викладене, на переконання суду, свідчить, що положення частини третьої статті 59 Зaкoну №796 в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма статті 59 Закону №796 у чинній редакції.
Наведе підтверджується навіть самою назвою статті 59 Закону №796 - "Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи".
Крім того, статтею 10 Закону №796 встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки до статті 10 Закону №796 тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Як вбачається з трудової книжки, ОСОБА_1 у 1986 році працювала продавцем в Іванківському Райпо.
Відповідно до довідки Іванківського районного споживчого товариства форми 122 від 14.06.2011 №90, ОСОБА_1 була безпосередньо зайнята на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.06.1986 №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, у період з 15.05.1986 по 17.05.1986 та 20.05.1986.
При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивач отримала ІІ групу інвалідності саме внаслідок її участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач була призвана на службу та брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі якогось воєнізованого формування (військової частини).
Отже, позивач у період з 15.05.1986 по 17.05.1986 та 20.05.1986 брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працюючи продавцем в Іванківському Райпо, а тому не може бути віднесена до категорії військовослужбовців відповідно до зазначених вище положень законодавства.
При цьому, посилання позивача на те, що вона брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони не свідчить про виникнення у зв'язку з цим у позивача статусу військовослужбовця.
Таким чином, оскільки позивач брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не як військовослужбовець, суд дійшов висновку про те, що дія статті 59 Закону №796 на неї не поширюється.
За таких обставин, суд вважає, що приймаючи рішення про відмову в перерахунку позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06.11.2019 у справі №580/1735/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 85573967), від 05.11.2019 у справі №580/2334/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 85424806) та від 30.10.2019 у справі №826/15398/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 85424355).
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскарження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Балаклицький А. І.