ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"20" липня 2020 р. Справа № 300/1670/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного МРУ МЮ (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
13.07.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного МРУ МЮ (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2019 за ВП № 58723066.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3); належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності (пункт 4); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (пункт 5).
Частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти (пункт 2);
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позовній заяві позивачем не зазначено: повне найменування відповідача.
Відповідно до частин 3, 4, 6, 7 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина 3). Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина 4). У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6). До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування (частина 7).
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позивач до позовної заяви не додав документ про сплату судового збору, однак, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень.
Суд зазначає, що статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (частина 1). Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частина 2).
Частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Суд зазначає, що позивач не навів обґрунтованих підстав для відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, позивач не довів, а суд не встановив підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору за подання даного позову, а клопотання до задоволення не підлягає.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який вступив в дію з 01.01.2020, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року складає 2 102 гривні.
Суд встановив, що за подання даного адміністративного позову немайнового характеру, розмір судового збору повинен становити в розмірі 840, 80 гривень, який позивачем не сплачений.
Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно додати до позовної заяви документ про сплату судового збору в розмірі 840, 80 гривень.
Суд, на виконання вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, з'ясовуючи, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), зазначає, що відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 даного Кодексу для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Також, відповідно до частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Предметом розгляду в даній справі є оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2019 за ВП № 58723066.
Як наслідок, позивач пропустив десятиденний строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2019 за ВП № 58723066.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач, причин та доказів пропуску звернення до суду з даних адміністративним позовом не обґрунтував, будь-якої заяви з даного приводу суду не надав.
Тому суд, на виконання вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним запропонувати позивачу надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даними вимогами, з обґрунтуванням достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та долученням доказів поважності причин його пропуску.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам частин 4, 7 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позивач до позовної заяви не додав оригінал або належним чином засвідчену копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2019 за ВП № 58723066, а у разі її відсутності - клопотання про її витребування.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2019 за ВП № 58723066 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Любомльського районного суду Волинської області за №163/1632/18 від 31.08.2018, розгляд справи якої здійснювався за порушення позивачем митних правил за порушення частини 1 статті 483 Митного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).
Стаття 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначає розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Пунктом 4 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Частиною 5 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Таким чином, враховуючи аналіз норм статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», статті 522 Митного кодексу України, статтей 20, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, оскарження постанови державного виконавця про відкриття провадження у справі з примусового виконання постанови районного суду повинно здійснюватися місцевим загальним судам як адміністративним судам, а оскарження цієї постанови в даних правовідносинах не підсудне окружному адміністративному суду, тому суд вважає за необхідне запропонувати позивачу надати обґрунтування щодо звернення з даним адміністративним позовом за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, а не до загального суду (районного суду) як адміністративного суду.
За наявності вказаних недоліків, позовна заява не відповідає вимогам частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного та керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного МРУ МЮ (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня завершення дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення недоліків позовної заяви, шляхом зазначення повного найменування відповідача, та долучення:
- документу про сплату судового збору в розмірі встановленому статтею 4 Закону України "Про судовий збір" в сумі 840, 80 гривень або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону,
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даними вимогами, з обґрунтуванням достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, з долученням доказів поважності причин його пропуску,
- оригінал або належним чином засвідчену копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2019 за ВП № 58723066, а у разі її відсутності - клопотання про її витребування,
- обґрунтування щодо звернення з даним адміністративним позовом за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає, у відповідності до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Суддя Остап'юк С.В.