20 липня 2020 року Справа № 280/5453/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку позивачу пенсії за віком протиправною та зобов'язати провести перерахунок пенсії позивачу на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу по України за останні три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з 03.04.2017;
стягнути з відповідача позивачу різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією з 03.04.2017 у розмірі недоотриманої пенсії 36909,34 гривень з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних загалом 48581,74 гривень.
Крім того, просить стягнути з відповідача компенсацією судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 03.04.2017 звернулася до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) із заявою про перерахунок пенсії за віком у відповідності та на підставі ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отримавши відмову, оскаржила її у судовому порядку, та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 326/544/17 зобов'язано Приморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути повторно її заяву від 03.04.2017 з урахуванням висновків суду. Вказує, що згідно з розпорядженням Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.11.2017 №128746 органом Пенсійного фонду протиправно взято середній заробіток позивача за 2012 рік для обчислення пенсії. Зазначає, що органом Пенсійного фонду фактично здійснено не призначення, а переведення з одного виду пенсії на інший, при цьому протиправно не застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, як передбачено законодавством при призначенні пенсії за віком. Крім того, із посиланням на норми Цивільного кодексу України вказує, що має право на стягнення суми недоплаченої пенсії з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних. За таких обставин, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/5453/19.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що на виконання вимог постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 326/544/17 позивача з 03.04.2017 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середнього заробітку 2 368,70 грн. Вказує, що у разі проведення перерахунку пенсії з 03.04.2017 з урахуванням стажу та заробітної плати, набутих після призначення пенсії включно по 31.03.2017, коефіцієнт заробітної плати зменшився б до 2,71462, що призвело б і до зменшення розміру пенсії. Також вказує, що з 01.04.2019 позивачу перераховано пенсію з урахуванням середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки. У задоволенні позову просить відмовити.
Також, від позивача надійшла відповідь на відзив та пояснення, якими спростовуються доводи відповідача.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.01.2013 перебувала на обліку в органі Пенсійного фонду України у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року .
З 02.04.2017 ОСОБА_1 набула права на вихід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03.04.2017 позивачем подано заяву про призначення пенсії за віком на підставі якої відповідачем здійснено переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший.
Як вбачається із постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 326/544/17, Пенсійний орган повідомив позивача, що підстави для призначення їй пенсії за віком відсутні, оскільки їй вже призначено пенсію за вислугою років.
Не погоджуючись із такими діями, ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до суду.
Постановою Приморського районного суду Запорізької області від 24.07.2017 у справі № 326/544/17 (2-а/326/24/2017) позов задоволено. Визнано бездіяльність Приморського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком та проведення її перерахунку протиправною. Зобов'язано Приморське об'єднане Управління пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03 квітня 2017 року та провести її перерахунок на підставі ст. 40 ч. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу по України за останні три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з 03 квітня 2017 року, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 326/544/17 постанову Приморського районного суду Запорізької області від 24.07.2017 у справі №326/544/17 скасовано. Позов ОСОБА_1 до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Приморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 03.04.2017 з урахуванням висновків суду та прийняттям відповідного рішення згідно вимог п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФ України від 25.11.2005 №22-1, та зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2005 за №1566/11846. В іншій частині позовних вимог відмовити.
На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 326/544/17 розпорядженням Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.11.2017 №128746 ОСОБА_1 переведено з одного виду пенсії - за вислугою років на інший вид пенсії- за віком.
При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заробітку для обчислення пенсії, таке обчислення здійснено з урахуванням середнього заробітку за 2012 рік.
На звернення позивача листом Приморського ОУПФУ в Запорізькій області від 21.06.2019 №36/К-11 та листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.09.2019 №1947/К-9 її повідомлено, що перерахунок пенсії з урахуванням заробітку за 2014 - 2016 роки їй проведено з 01.10.2017 (осучаснення пенсії). При цьому, проведення такого перерахунку з 03.04.2017 призвело б до зменшення розміру пенсії.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу по України за останні три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з 03.04.2017, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV; тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 03.04.2017) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Водночас, ОСОБА_1 у січні 2013 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше 03.04.2017.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 21.08.2018 у справі № 497/489/17 та від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а(2-а/335/33/2017)
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 до 03.04.2017 не була пенсіонером в розумінні Закону №1058-ІV, відповідач в даному випадку мав призначити позивачу пенсію, а не перевести з одного виду пенсії на інший, та відповідно при призначенні пенсії застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки.
При цьому, суд не приймає твердження відповідача про те, що розрахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки, призведе до зменшення пенсії позивача, оскільки належних та достовірних доказів таким твердженням суду не надано.
За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача щодо проведення перерахунку позивачу пенсії за віком протиправною та зобов'язання провести перерахунок пенсії позивачу на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу по України за останні три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з 03.04.2017 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача позивачу різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією з 03.04.2017 у розмірі недоотриманої пенсії 36909,34 гривень з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних загалом 48581,74 гривень слід зазначити, що стягненню підлягають нараховані, але невиплачені суми. В даному випадку суд вирішив питання про проведення перерахунку пенсії, проте нарахування таких сум ще не здійснено.
Звідси, позовні вимоги в даній частині є передчасними.
Проте, за приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність своєї бездіяльності в спірних правовідносинах, а тому, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати відповідача виплатити нараховані на виконання даного рішення суми пенсії, з урахуванням вже виплачених сум.
Стосовно посилань позивача на норми Цивільного кодексу України та тверджень, що недоплачені суми пенсії підлягають виплаті з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних слід зазначити про таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, а також конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Компенсацію виплачують за рахунок, в тому числі, і коштів Пенсійного фонду України (стаття 6 Закону №2050-ІІІ).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та пунктом 2 Порядку №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як вже зазначалося вище, відповідачем не здійснено нарахування пенсії позивача з 03.04.2017 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу по України за останні три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з 03.04.2017, а отже вимоги про виплату компенсаційних сум є також передчасними.
Стосовно витрат на правничу допомогу адвоката слід зазначити про таке.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Позивачем до матеріалів справи надано копії:
Договору про надання правової допомоги від 11.04.2017 №22/2017, відповідно до умов якого Клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає, а Адвокатське об'єднання «ЮРЛЮКССЕРВІС» в особі керуючого партнера адвоката Лишенка Сергія Сергійовича приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору);
Акту завершення етапу робіт за договором на надання правової допомоги від 04.10.2019, відповідно до якого Адвокатське об'єднання «ЮРЛЮКССЕРВІС» надало такі послуги: усна консультація (з планом дій) - 1 год., 400 грн.; заява до ПФУ - 2 год., 500 грн.; скарга на неправомірні дії посадових осіб ПФУ - 1 год., 1 000,00 грн.; позовна заява з розрахунком пенсії - 2 год., 2 500,00 грн.; відповідь на відзив на позовну заяву - 1 год., 1 000,00 грн. Всього: 5 400,00 грн. та розрахунок (попередній) суми судових витрат на суму 5 400,00 грн.;
ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 04.11.2019 №1003967;
квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.10.2019 №18, відповідно до якої сплачено 5 400,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Звідси, враховуючи предмет спору, а також те, що дана справа є справою незначної складності, хоча і потребувала не тільки складання позовної заяви, але і досудового врегулювання спору, а також проведення розрахунку недоплаченої пенсії, суд вважає, що понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 400,00 грн. є неспівмірним із складністю даної справи, а отже такі витрати, що підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, необхідно зменшити до 3 500,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем квитанціями від 09.12.2019 №58878 на суму 768,40 грн. та від 09.12.2019 №58902 на суму 768,40 грн. сплачено судовий збір за пред'явлення двох вимог немайнового характеру.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 768,40 грн. (за одну позовну вимогу).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо не проведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунку пенсії за віком з 03.04.2017.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) провести з 03.04.2017 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок та виплату пенсії на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки, з урахуванням вже виплачених сум.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
6. Судові витрати зі сплати витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
У стягненні на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 1 900,00 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 20.07.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко