14 липня 2020 року 13:22 Справа № 808/2505/16 ВО/280/14/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бойченко Ю.П., суддів: Сіпаки А.В., Новікової І.В., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О.,
позивача ОСОБА_1
та представника відповідача Строганової В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі №808/2505/16
за позовом ОСОБА_1
до Господарського суду Запорізької області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
1. Державна судова адміністрація України
2. Державна казначейська служба України
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Господарського суду Запорізької області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна судова адміністрація України (далі - третя особа 1), Державна казначейська служба України (далі - третя особа 2), в якому позивач (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 22.11.2016) просив суд:
визнати протиправним рішення Господарського суду Запорізької області, оформлене листом від 15.08.2016 №09-13-01/881/2016, щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги судді у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області;
зобов'язати відповідача провести фінансовий розрахунок з позивачем та нарахувати і виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області в сумі 206700,00 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2017 у справі № 808/2505/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2017 № К/800/27683/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2017.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 808/2505/16 (К/9901/14116/18) відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.09.2017.
14.05.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. №22310) про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Заява обґрунтована тим, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р (ІІ)/2020 у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VІІ. За таких обставин заявник просить суд: 1) cкасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 та ухвалити рішення про задоволення позову; 2) визнати протиправним рішення Господарського суду Запорізької області, оформлене листом від 15.08.2016 №09-13-01/881/2016, щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги судді у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області; 3) зобов'язати відповідача провести фінансовий розрахунок з позивачем та нарахувати і виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області в сумі 206 700,00 грн.
Ухвалою суду від 18.05.2020 відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16; призначено судове засідання на 09.06.2020; ухвалено розглядати заяву за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією у складі трьох суддів, визначеною відповідно до ст. 31 КАС України.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів заяву передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Бойченко Ю.П., суддів Сіпаки А.В., Артоуз О.О.
05.06.2020 від представника Державної казначейської служби України до суду надійшли пояснення (вх. №26306) на заяву ОСОБА_1 , відповідно до яких розрахунково-касове обслуговування Господарського суду Запорізької області здійснюється Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області відповідно до Договору від 11.01.2020 №3-20, тобто окремою юридичною особою, а отже Державна казначейська служба України не може надати будь-яких даних, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення спору.
09.06.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №26435), в яких він посилається на практику Європейського суду з прав людини та просить задовольнити заяву про перегляд рішення суду за виключними обставинами.
09.06.2020 від Господарського суду Запорізької області надійшов відзив (вх. №26742) на заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено про відсутність підстав для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами, оскільки на час звільнення позивача у відставку з посади судді були відсутні правові підстави для виплати одноразової вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат. У зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р (ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII втратили чинність з дати ухвалення такого рішення, з 15.04.2020, отже на час виникнення спірних правовідносин та на час винесення судом оскаржуваної постанови підлягали застосуванню. Вважає, що прийняття рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р (ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 не може вплинути на спірні правовідносини, оскільки спірні правовідносини виникли до його прийняття. Крім того, зазначає, що обов'язковою умовою для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами є те, що рішення ще не виконано. Оскільки постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 відмовлено в задоволенні позову, тому така постанова не є рішенням суду, яке підлягало б виконанню та не було виконано, а тому не може бути предметом перегляду у зв'язку з виключними обставинами у розумінні пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України. Стосовно доводів ОСОБА_1 , що він мав законні очікування на отримання задекларованої державою у статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вихідної допомоги, як однієї із гарантій незалежності суддів, вказує, що позивач не мав законних легітимних сподівань на отримання такої допомоги, оскільки на час його звільнення виплата вихідної допомоги не передбачалася. За таких обставин, просить у задоволенні заяви відмовити.
Протокольною ухвалою суду від 09.06.2020 розгляд заяви відкладено до 14.07.2020.
11.06.2020 від Державної судової адміністрації України надійшов відзив (вх. №27303) на заяву, у якому зазначено, що станом на день виходу позивача у відставку виплата вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою законодавством не передбачалася, тому така допомога не виплачувалась. Оскільки закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, вважає, що рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р (ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення. Крім того, зазначає, що наявність рішення Конституційного Суду України про визнання акта неконституційним не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв'язання спору, оскільки на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню. Також вважає, що рішення не може вважатись невиконаним в контексті пункту 1 статті 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання. Просить залишити заяву без задоволення.
13.07.2020 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку з перебуванням судді Артоуз О.О. у відпустці, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Бойченко Ю.П., судді Сіпака А.В., Новікова І.В.
14.07.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. №32099), в якій він посилається на рішення судів першої інстанції зі спірного питання на користь суддів у відставці.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».
У судовому засіданні 14.07.2020 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності з'ясував наступне.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Як встановлено зі змісту постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що з 16.11.2004 він працював на посаді судді та отримав право на вихід у відставку як такий, що має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років. Зазначав, що на час набуття ним права на вихід у відставку чинним законодавством України було передбачено виплату судді при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. 17.02.2016 відповідно до постанови Верховної Ради України від 04.02.2016 позивача звільнено у відставку з посади судді господарського суду Запорізької області. При звільненні Господарським судом Запорізької області відмовлено позивачу у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку з посиланням на відсутність підстав у діючому законодавстві. Позивач вважає протиправною відмову Господарського суду Запорізької області у нарахуванні та виплаті йому вихідної допомоги із посиланням на положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки він почав працювати на посаді судді в період дії Закону України «Про статус суддів» та продовжував працювати суддею на час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010, які передбачали таку виплату судді при звільненні у відставку, у зв'язку з чим вважає, що позбавлення його можливості отримати таку допомогу порушує його конституційні права та передбачені законом гарантії незалежності суддів. На думку позивача, зміст та обсяг досягнутих суддями соціальних гарантій не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до законодавства, оскільки це суперечить нормам Конституції України. Вважає, що застосування законів і підзаконних нормативних актів, які погіршують права судді на час звільнення у відставку, суперечить принципу верховенства права, оскільки він мав законні правомірні очікування отримувати задекларовані державою виплати, як одну зі складових гарантій незалежності суддів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Запорізький окружний адміністративний суд у постанові від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 виходив із того, що на момент реалізації позивачем права на вихід у відставку був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, в якій відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII виключено статтю 136, що передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на отримання такої допомоги.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 у зв'язку з виключними обставинами, суд керується наступними мотивами.
Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Відповідно до частини 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Отже, для того, щоб визначити, чи є підстави для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має встановити сукупність таких обставин: 1) Конституційним Судом України встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення; 2) на підставі такого правового акту чи його окремого положення суд вирішив справу; 3) на момент звернення з заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами фактичне виконання судового рішення не відбулось.
З матеріалів справи судом встановлено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII, яким із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, застосоване Запорізьким окружним адміністративним судом при вирішенні справи № 808/2505/16, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
При цьому, одним з аргументів в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав те, що зміст та обсяг досягнутих суддями соціальних гарантій не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до законодавства, оскільки це суперечить нормам Конституції України, а застосування законів і підзаконних нормативних актів, які погіршують права судді на час звільнення у відставку, суперечить принципу верховенства права.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) є виключною обставиною для перегляду постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Позивач звернувся із заявою до суду 14.05.2020, після ознайомлення з рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19), тобто з дотриманням строку звернення до суду з відповідною заявою, встановленого пунктом 4 частини першої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суд вважає хибними доводи Господарського суду Запорізької області та Державної судової адміністрації України про відсутність підстав для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами з посиланням на те, що на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 вищевказана норма була чинною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами є особливим видом провадження, у якому право на звернення особи до суду виникає у випадку настання обставин, яких не існувало на момент винесення судового рішення.
При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення як підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами, означає існування на момент розгляду справи та прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, факту протиправного втручання законодавця у право позивача.
У випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акта чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість врахувати висновки Конституційного Суду України про неконституційність (конституційність) правового акту чи його окремого положення для виправлення судової помилки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини визнає прийнятним перегляд остаточного судового рішення для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46).
На думку суду, перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв'язку з застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, спрямований саме на виправлення судової помилки, та повністю узгоджується з публічним інтересом утвердження справедливого правосуддя. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України неможливо реалізувати, оскільки у будь-якому випадку рішення Конституційного Суду України буде ухвалене вже після винесення судового рішення, яке переглядається.
Крім того, норма пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містить чіткі підстави, за наявності яких судовий спір може бути відновлено і остаточне судове рішення може бути переглянуто за виключними обставинами, про які суд зазначав раніше. Отже, встановивши, що у судовому спорі наявні вищезазначені підстави, особа може в великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву. При цьому жодних посилань на взаємозв'язок та взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України дана норма не містить.
Також необґрунтованими є посилання відповідача та третьої особи 1 на те, що на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути переглянуті лише ті рішення, які підлягають виконанню.
Суд вважає, що таке тлумачення призводить до безпідставного звуження змісту норми пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, дана норма не містить вимог про те, що у зв'язку з виключними обставинами може бути переглянуто лише рішення, яке підлягало виконанню.
На думку суду, законодавець обмежив можливість перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами лише у випадку фактичного виконання судового рішення, що призвело до настання певних юридичних наслідків та зміни правового статусу учасників справи, і зазначене не виключає можливості перегляду судових рішень, які виконанню не підлягали.
Щодо посилань відповідача та третьої особи 1 на позицію Верховного Суду, висловлену, зокрема, у постановах у справах №808/1070/17, №808/1072/17, №808/826/17, №808/919/17, №808/833/16, №826/18177/15, №826/15692/16 слід зазначити, що вказані постанови прийнято до визнанння таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII, а отже обставини у справах, на які посилаються відповідач та третя особа 1, не є релевантними обставинам даної справи.
Суд вважає, що з огляду на принцип диспозитивності адміністративного судочинства при вирішенні питання про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, визначальним є також і предмет спору, і аргументи учасників справи, оскільки на думку суду застосування положень пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України можливо у разі, якщо особа, яка звернулась за захистом порушеного права, наводила аргументи щодо необхідності застосування Конституції України як акту найвищої юридичної сили, а суд, помилково, застосував положення закону, які згодом були визнані неконституційними. Зазначені обставини встановлені в даній справі.
Відповідно до частини 4 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Враховуючи вищенаведене, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
При вирішенні даної справи суд виходить з того, що відповідно до встановлених обставин справи ОСОБА_1 з 16.11.2004 по 17.02.2016 працював суддею Господарського суду Запорізької області.
07.09.2015 до Вищої ради юстиції надійшла заява позивача від 01.09.2015 про звільнення з посади судді Господарського суду Запорізької області у відставку, за результатами розгляду якої внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 04.02.2016 №997-VIII, у зв'язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Запорізької області.
Наказом голови Господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 №4к ОСОБА_1 відраховано зі складу суду у зв'язку з виходом у відставку.
Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.02.2016 №09-13/179 заробітна плата ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 20670,00 грн., з яких оклад - 13780,00 грн., надбавка за вислугу років 50% - 6890,00 грн.
03.08.2016 позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
У відповіді на заяву від 15.08.2016 відповідач зазначив, що підстав для такої виплати немає, оскільки з 01.04.2014 набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.
Також, 16.08.2016 позивач звернувся до Державної судової адміністрації України з заявою, в якій просив виділити відповідачу кошти для проведення йому виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, та зобов'язати відповідача провести з ним фінансовий розрахунок.
Вважаючи відмову в нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що 15.12.1992 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ, згідно із частинами першою-третьою статті 43 якого передбачалося, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності, як і до виходу у відставку. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Згідно із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» від 24.02.1994 № 4015-ХІІ, частину третю статті 43 Закону України «Про статус суддів» викладено в іншій редакції, відповідно до якої судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
07.07.2010 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ, з набранням чинності яким Закон України «Про статус суддів» втратив чинність.
При цьому, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ зберігалася норма щодо отримання вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку. Так, згідно із частиною першою статті 136 цього Закону судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Згідно із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 № 2756-VI, частину першу статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ викладено в іншій редакції, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Проте, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ.
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції, проте, розділом Х, який регулював статус судді у відставці, не було передбачено виплату суддям, які вийшли у відставку, вихідної допомоги.
30.09.2016 набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, згідно з яким втратив чинність Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у попередній редакції.
Крім того, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII відновлено право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку, а саме згідно із частиною першою статті 143 цього Закону судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII.
Звідси, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами, скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову шляхом зобов'язання Господарського суду Запорізької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області.
Водночас, стосовно позовних вимог про визнання протиправним рішення Господарського суду Запорізької області, оформленого листом від 15.08.2016 №09-13-01/881/2016, щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги судді у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області, слід зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог в даній частині відсутні.
Щодо зобов'язання відповідача провести фінансовий розрахунок з позивачем суд зазначає, що саме зобов'язання Господарського суду Запорізької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області є належним способом захисту прав ОСОБА_1 та забезпечить відновлення його прав, а отже у вимозі щодо зобов'язання відповідача провести фінансовий розрахунок з позивачем слід відмовити.
При цьому, щодо заявленої суми вихідної допомоги у розмірі 206700,00 грн. суд наголошує, що питання обчислення таких сум віднесено до компетенції Господарського суду Запорізької області, а отже у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи (ч. 1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст.143 КАС України).
ОСОБА_1 за подання позовної заяви до Запорізького окружного адміністративного суду сплачено судовий збір у розмірі 1 102,40 грн. (платіжне доручення від 07.09.2016 №1717), який повернуто йому в повному обсязі на підставі ухвал від 22.11.2016 у справі №808/2505/16 та від 28.03.2017 у справі №808/2505/16.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами - задовольнити.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
4. Зобов'язати Господарський суд Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4; код ЄДРПОУ 03500105) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) вихідну допомогу судді у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області.
5. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 20.07.2020.
З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, зокрема, строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий суддя Ю.П. Бойченко
Суддя А.В. Сіпака
Суддя І.В. Новікова