20 липня 2020 року Справа № 280/118/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-М (69005, м.Запоріжжя, пров.Тамбовський, буд.2; код ЄДРПОУ 31575976)
до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м.Запоріжжя, вул.Глісерна, буд.14),
Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, проспект Перемоги, буд.14; код ЄДРПОУ 39816845)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-М (далі - позивач, ТОВ Авто-М) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, у якій, з урахуванням уточненого позову, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №173021 від 26.11.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з правомірністю винесення оскаржуваної постанови, оскільки визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача здійснено з порушенням норм Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок №879). Так, підставою для винесення оскаржуваної постанови стало встановлення під час зважування факту перевезення позивачем вантажу з перевищенням навантаження на здвоєну ось - 20,045 т, при нормативно допустимій масі - 16 т. При цьому, під час визначення маси здвоєної осі перевіряючи особи протиправно сумували осьові навантаження на кожну з осей, оскільки при визначенні навантаження на здвоєні осі, такі дві осі, що утворюють здвоєну ось, повинні зважуватись разом. Зазначає, що під час проведення зважування посадовим особам Державної служби України з безпеки на транспорті було повідомлено про те, що вантаж (будівельні відходи) є сипучим та подільним і міг зміститись при будь-якому русі чи гальмуванні автомобіля, однак вказана обставина останніми не була взята до уваги. При цьому позивач звертає увагу, що на сьогодні відсутня офіційно затверджена методика зважування сипучого вантажу по осях. Крім того, вказує на те, що з наданих йому документів взагалі неможливо встановити будь-яких характеристик чи навіть назву зважувального обладнання, яке було використано при проведенні габаритно-вагового контролю. Також посилається на те, що незважаючи на нібито перевищення вагових параметрів на одну вісь, подальший рух транспортного засобу не заборонявся, автомобіль продовжив рух по маршруту перевезення. Крім того звертає увагу на те, що ТОВ «Авто-М» притягнуто до відповідальності за здійснення пересування великовагових транспортних засобів за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами з перевищенням великовагових транспортних засобів, або документу про внесення плати за проїзд, однак чинним законодавством не передбачено можливості надання дозволу великоваговим транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень. Наведені обставини в їх сукупності, на думку позивача свідчать про протиправність спірної постанови, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 04.02.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 27.02.2020.
Ухвалою суду від 27.02.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26.03.2020.
Призначене на 26.03.2020 підготовче засідання не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Семененко М.О. у період з 17.03.2020 по 26.03.2020, підготовче засідання перенесено на 08.04.2020.
Ухвалою суду від 08.04.2020 продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 14.05.2020.
Ухвалою суду від 14.05.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 01.06.2020.
15.05.2020 від Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що 10.10.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області проведено зважування транспортного засобу номерний знак НОМЕР_1 . Після проходження габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу згідно з довідкою про зважування встановлено, що навантаження на здвоєну вісь перевищує нормативно-встановлені параметри 20,045 т, замість встановленої 16 т. Габаритно-ваговий контроль проводився на зважувальному обладнанні, яке перебуває у робочому стані та має відповідні сертифікати. Зважаючи на зазначене, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області на законних підставах віднесено транспортний засіб позивача до великовагових. На підставі зазначеного вказаними особами складено Акт від 26.11.2019 №173021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Акт №173621 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, саме у якому і зазначено порушення вимог діючого транспортного законодавства у частині перевищення нормативно встановлених параметрів перевезення вантажу понад 20% перевантаження без відповідного дозволу. Відповідно до встановленого порушення до позивача застосовано штраф у відповідності до норм чинного законодавства. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
01.06.2020 представник позивача адвокат Штабовенко Д.В. (діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1013962 від 21.05.2020) подав відповідь на відзив (вх.№25091), у якій виклав свою незгоду з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, з підстав, зазначених у позовній заяві та додатково наголосив на тому, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не спростував наведені в позові аргументи позивача.
Ухвалою суду від 01.06.2020 залучено до участі в справі співвідповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) та відмовлено в залученні Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. У відповідності до частини 6 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) розгляд справи розпочато спочатку, відкладено підготовче засідання на 11.06.2020.
Ухвалою суду від 11.06.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 18.06.2020.
У судове засідання 18.06.2020 представники позивача не з'явились, 18.06.2020 представник позивача адвокат Губорєв К.С. (діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1011427 від 20.02.2020) звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У судове засідання представник відповідачів не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв та/або клопотань процесуального характеру не подав.
Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених у статті 205 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
10.10.2019 ТОВ «Авто-М» здійснювало перевезення будівельних відходів з м.Кам'янське (ПрАТ «ЮЖКОКС») до м.Дніпро (полігон для відходів) транспортним засобом VOLVO FMX, державний номерний знак № НОМЕР_1 .
10.10.2019 на ділянці а/д МО4 ;185 км (пересувний пункт ГВК), відповідно до направлення на перевірку від 04.10.2019 №009164, проведено габаритно-ваговий контроль вказаного транспортного засобу.
10.10.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області складено акт №0015850 (а.с.54) про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зафіксовано, що проведено перевірку автомобіля марки VOLVO FMX № НОМЕР_1 , який належить позивачу, водій ОСОБА_1 , найменування вантажу будівельні відходи, фактична маса 36,320 т (нормативно допустима 40 т), осьові навантаження 7,135/9,140/10,075/9,970 (при нормативно допустимих 16 т на здвоєну вісь).
Результати габаритно-вагового контролю відображені у талоні про зважування від 10.10.2019 та у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.10.2019 (а.с.55, 58).
За результатами проведеної перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №173621 від 10.10.2019, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки порушення, а саме: «надання послуг внутрішніх перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлено дозвіл, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень. Перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу, без відповідного дозволу.
Суд звертає увагу, що надана позивачем копія Акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №173621 від 10.10.2019 (а.с.13, 53), не містить назви органу державного контролю, яким такий акт складено. Відповідачі не надали до суду копії зазначеного Акту.
26.11.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області стосовно суб'єкта господарювання ТОВ «Авто-М» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від №173021. Вказаною постановою на підставі абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
Не погодившись з правомірністю винесення вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII), Законом України, «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV (далі - Закон №2862-IV), Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III), Порядком №879, Правилами №30, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила №1306), Порядком №1567.
Згідно з пунктом 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).
При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Укртрансбезпека та її територіальні органи наділені повноваженнями здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Частиною 1 статті 29 Закону №3353-XII визначено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Відповідно до вимог статті 33 Закону №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами пункту 2, 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Як встановлено пунктом 22.5 Правил №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Водночас механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком №879.
Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пункту 16 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Пунктом 18 Порядку №879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
Згідно з пунктом 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку №1567.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (пункти 20-22 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26-27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.
Згідно із положеннями статті 48 Закону №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що законодавець у правовідносинах, які стосуються перевезення вантажів, визначив чіткі обмеження, які є обов'язковими для усіх учасників дорожнього руху. У разі здійснення перевезень вантажів з перевищенням вагових обмежень Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань має право, зокрема, виносити постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало встановлення факту перевищення фактичного навантаження на здвоєну ось 20,045 т, при нормативно допустимому 16 т.
Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.10.2019 №047630 зважування відбулось окремо по кожній осі, і у подальшому ці показники додавалися.
Однак, необхідно зазначити, що згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до пункту 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від №255 від 28.07.2016, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Тобто, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами Укртрансбезпеки.
Натомість, з Акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 10.10.2019 №0015850 вбачається, що перевіряючи особи визначили 1, 2 вісь та 3, 4 вісь здвоєними, тому визначення загальної маси автомобіля та навантаження на здвоєні осі здійснили шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь, що є помилковим, так як при такій конструкції для визначення навантаження на здвоєну вісь дві осі повинні зважуватись разом.
При цьому, суд звертає увагу, що загальна вага транспортного засобу під час відповідного зважування не перевищувала максимально допусмтимого ліміту у 40 т.
Крім того, зі змісту Акта про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 10.10.2019 №0015850, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.10.2019 №047630 вбачається, що дані документи не містять характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування особливість вантажу, тощо.
Суд зазначає, що відповідно до Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, пересувний пункт повинен бути укомплектований, поміж іншого, таким технічним обладнанням: комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; комп'ютерна техніка; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію (пункт 3 Розділу ІІ).
Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу ІІ).
До матеріалів справи не надано доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.
Представником Укртрансбезпеки до відзиву на позовну заяву надано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5353 чинне до 12.02.2020, згідно якого Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA, зав.№17-415, виробник Esit Elektronik Sistemler Imalat ve Ticaret LTD. STI відповідає вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №94 від 13.01.2016.
Однак з талону про зважування від 10.10.2019 вбачається, що зважування транспортного засобу позивача здійснювалось на вагах №415, а не №17-415.
Таким чином, зазначений документ, на переконання суду, не підтверджує факту, що зважування транспортного засобу марки VOLVO FMX, номерний знак № НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , проводилось Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області належною вимірювальною технікою, яка перебувала у робочому стані, оскільки відповідачами не підтверджено належними та допустимими доказами факт задіяння саме вказаного вимірювального засобу під час рейдової перевірки та здійснення зважування транспортного засобу позивача.
Суд зазначає, що відсутність зазначення будь-яких ідентифікуючих реквізитів приладу, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль, в процедурних документах рейдової перевірки, викликає обґрунтовані сумніви у суду щодо здійснення заходів такого контролю вказаним вище приладом, на який посилається відповідач.
Оскільки в матеріалах справи відсутні належні документи на пристрій, яким проводилося зважування транспортного засобу, це позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред'являються до таких пересувних контрольних пунктів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час оформлення вантажу для перевезення ПрАТ «ЮЖКОКС» здійснено зважування транспортного засобу позивача, де встановлено загальну масу транспортного засобу 33,66 т (17,640 т - тара, 16,02 т - вантаж). Зважування транспортного засобу позивача здійснювалося на автомобільних вагах DFT, який зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні за номером У1552-01 (сертифікат Серія А №001772), дата метрологічної повірки 07.05.2019 (а.с.61-80).
Також судом враховується, що позивач здійснював перевезення будівельних відходів, тобто сипучого (подільного) вантажу.
Суд звертає увагу, що сипучий вантаж не є сталим під час руху в транспортному засобі, а тому може змінювати розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі та/або під час гальмування, та в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
Як зазначалось вище, у відповідності до положень пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;
Методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестандартом) не затверджено.
У контексті наведеного суд також враховує, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.
Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Вказані обставини відповідачем не спростовані, що дозволяє дійти висновку, що при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійсненні посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.
На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO FMX, номерний знак № НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 здійснено посадовими особами Укртрансбезпеки без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, не дотримано правила зважування здвоєної осі, не враховано особливості вантажу, що перевозився. Крім того, до суду не надано належних доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.
Вищенаведене відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, тоді як в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача як суб'єкта владних повноважень.
В свою чергу, надані позивачем документи вказують на іншу (меншу) повну масу транспортного засобу, порівняно з тієї, яка зазначена у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акті про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
З врахуванням конституційного принципу правової держави усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, встановлені в ході судового розгляду обставини дають підстави дійти висновку, що оскаржена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо посилань позивача на те, що після проведеного габаритно-вагового контролю транспортний засіб не затримували, плата за проїзд не сплачувалась, а транспортний засіб продовжив свій рух, слід зазначити, що така бездіяльність відповідача не оскаржується позивачем та не впливає на правомірність винесеної постанови.
Крім того, хибними є твердження позивача про те, що суб'єкт господарювання не може нести відповідальність у разі відсутності у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, оскільки зі змісту положень статті 48 Закону №2344-III слідує, що дозвіл є обов'язковим документом у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень незалежно від виду вантажу, що перевозиться.
Разом з тим, вищезазначене не впливає на загальний висновок суду щодо протиправності оскаржуваної постанови.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів належними і достатніми доказами правомірність спірної постанови, з урахуванням чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.11.2019 №173021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-М» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-М, місцезнаходження 69005, м.Запоріжжя, пров.Тамбовський, буд.2; код ЄДРПОУ 31575976.
Відповідач 1 - Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, місцезнаходження: 69063, м.Запоріжжя, вул.Глісерна, буд.14.
Відповідач 2 - Державна служба України з безпеки на транспорті, місцезнаходження: 03135, м.Київ, проспект Перемоги, буд.14; код ЄДРПОУ 39816845.
Повне судове рішення складено 20.07.2020.
Суддя М.О. Семененко