20 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/8801/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 18.05.2020 №34 про результати розгляду заяви від 15.05.2020 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Волинської області від 03.03.2020 №18-52 вих-20, з 13.12.2019 без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 11.12.2002 позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до діючого на той час Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 90 відсотків від розміру середньомісячного грошового забезпечення старшого прокурора відділу прокуратури Волинської області.
У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 №505 щодо оплати праці працівників прокуратури та збільшено розміри їх посадових окладів та надбавок до посадових окладів за класні чини. Вважаючи, що у неї виникло законне право на перерахунок пенсії, ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, на що отримала відмову. Відповідач мотивував свою відмову тим, що відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, оскільки положення вказаної норми визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019, то однією з умов, необхідних для проведення перерахунку пенсії, є підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, що відбулося не раніше 13.12.2019.
Позивач просить відмову у перерахунку її пенсії визнати протиправною, оскільки вважає, що має право на такий перерахунок із 11.12.2002 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХII.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що оскільки з 13.12.2019 підвищення заробітної плати відповідним категоріям прокурорських працівників не проводилося, а тому підстав для проведення перерахунку пенсії позивача не має. Лише після 13.12.2019 у разі підвищення заробітної плати призначені працівникам прокуратури пенсії підлягають перерахунку.
Щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку без обмеження пенсії максимальним розміром представник відповідача зазначив, що відповідно до частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Представник відповідача вважає, що позовна вимога щодо проведення перерахунку пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії є передчасною, оскільки судовому захисту підлягає порушене право позивача, а не право, яке може бути порушене в майбутньому.
10.07.2020 представником відповідача подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду в справі №560/2120/20.
Відповідно до частини другої статті 262 КАС України якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини третьої статті 262 КАС України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначений статтею 263 цього Кодексу,- протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд вказаної справи по суті розпочався 03.07.2020.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених представником відповідача в основу клопотання про зупинення провадження у справі, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
При цьому, частиною третьою статті 193 КАС України встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-6 частини першої та пунктами 1-3 частини другої статті 236 цього Кодексу.
Тобто, після початку розгляду справи по суті зупинення у ній провадження з підстав, встановлених пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України, не допускається.
Як зазначено вище, розгляд даної адміністративної справи по суті розпочався 03.07.2020, а з клопотанням про зупинення провадження у ній представник відповідача звернувся до суду 10.07.2020, тобто після початку розгляду справи по суті.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує з 11.12.2002 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII.
15.05.2020 позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за вислугу років.
Рішенням від 18.05.2020 №34 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що однією з необхідних умов для проведення перерахунку пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 є підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, що відбулося не раніше 13.12.2019, підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні, оскільки в довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 03.03.2020 №18-52 зазначено розмір заробітної плати станом на 06.09.2017 (а.с.12-14).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На час призначення позивачу пенсії та її нарахування умови і порядок пенсійного забезпечення прокурорів регулювались положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон №1789-XII).
Згідно з частиною дванадцятою статті 50-1 Закону №1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону №1789-XII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Тобто, станом на час призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частині дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та відповідно застосовувались до позивача у діючій редакції.
В подальшому у статті 50-1 Закону №1789-XII вносились зміни, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, разом з тим, положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).
Зокрема, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI) до статті 50-1 Закону1789-XII внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим самим Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
При цьому положення статті 50-1 Закону №1789-XII щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VI не зазнали змін. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Надалі, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-XII викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», при цьому на виконання законодавчих змін жодного нормативно-правового акту прийнято не було.
Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-XII, а саме в частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону №1697-VII, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом №1789-ХІІ до статті 50-1 неодноразово вносились зміни.
При цьому суд зазначає, що нова редакція статті 50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією.
Відповідно до частини другої та третьої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 11.12.2002 отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом №1789-ХІІ, з розрахунку 90% складових заробітної плати.
Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частині дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, Законом №213-VІІ внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та втратив чинність Закон №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15 грудня 2015 року.
Разом із цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано статтею 86 Закону №1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28.12.2014 року №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 1 пункту 13 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону №1697-VII Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Водночас, на час внесення відповідних змін та на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії (15.05.2020) відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, Кабінетом Міністрів України відповідних нормативно-правових актів щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури прийнято не було, а положення статті 50-1 Закону №1789-XII щодо перерахунку призначених пенсій в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, втратили чинність. Тобто, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії була відсутня законодавча основа для здійснення такого перерахунку.
Крім того, постановою Верховного Суду від 24.04.2019 по справі №826/8546/18 було залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року по справі №826/8546/18 щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VІІ та зобов'язання Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Верховним Судом у вищевказаній постанові констатовано, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на останнього, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.
На сьогодні через бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка визнана вищезазначеним рішенням суду від 07.11.2018 у справі №826/8546/18 протиправною, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначені, а тому в законодавстві України створена прогалина в правовому регулюванні окремих відносин пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури в частині забезпечення права відповідної категорії осіб на перерахунок раніше призначеної пенсії.
Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою №38667/06 у справі «Будченко проти України» наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею І Першого протоколу до Конвенції.
Отже, відсутність нормативного документу, і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити позивача, гарантованого Конституцією і Законом України «Про прокуратуру» права, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.
Проте, суд зазначає, що підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Відтак, зазначена постанова, що набрала чинності 06.09.2017, є підставою для проведення позивачу перерахунку пенсії за вислугу років.
Суд зазначає, що Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні установив, що: - частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів.
Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та ухваленням Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019, позивач набула право на перерахунок пенсії, починаючи з 13.12.2019.
Крім того, суд звертає увагу на те, що довідка позивача від 03.03.2020 №18-52 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій видана відповідно до Постанови №657, у якій затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач має право з 13.12.2019 на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення) з урахуванням довідки, виданої прокуратурою Волинської області від 03.03.2020 №18-52 вих-20.
про визнання протиправним та скасування рішення від 18.05.2020 №34 про результати розгляду заяви від 15.05.2020 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру»
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 18.05.2020 №34 про результати розгляду заяви від 15.05.2020 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Волинської області від 03.03.2020 №18-52 вих-20, з 13.12.2019 з урахуванням раніше проведених виплат є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині зазначені вимоги до задоволення не підлягають.
Щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії, то така вимога на переконання суду є передчасною, оскільки судовому захисту підлягає порушене право позивача, а не право, яке може бути порушене в майбутньому.
У позовній заяві позивач зазначає, що рішення суду підлягає негайному виконанню про присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з пунктом 1 частини 2 цієї статті, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Отже, оскільки суд, окрім іншого, лише зобов'язав ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію, - у суду відсутні підстави, визначені статтею 371 КАС України, для звернення рішення до негайного виконання.
При вирішенні питання про застосування закону в часі (статті 50-1 Закону №1789-ХІІ) суд виходить з того, що згідно із статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до частин першої та третьої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
Згідно з викладеним у рішеннях Конституційного Суду України (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову частково.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 10.06.2020 (а.с.5).
Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки часткове задоволення позову стосується лише способу захисту порушеного права обраного судом.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 18 травня 2020 року №34 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Волинської області від 03.03.2020 №18-52 вих-20, з 13.12.2019 та з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Порядок набрання законної сили рішенням та його апеляційного оскарження застосовується з врахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя В.В. Дмитрук