20 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/14091/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
від 03.06.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Байєр"
до Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Асортимент ліків"
про стягнення 516 319,27 грн,
16 червня 2020 року Акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частина 7 статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у сумі 2 102 гривні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 516 319,27 грн, що менше, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року (1 051 000,00 грн).
У касаційній скарзі Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 16.04.2018 у справі №904/1339/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17. Скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки фактичні обставини цієї справи є подібними до обставин у зазначених вище справах.
З огляду на зміст касаційної скарги, наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що Скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Суд не вважає наведені Скаржником обґрунтування такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки доводи Скаржника зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваною постановою та проханням переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин та дослідження доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Щодо посилань Скаржника на постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 16.04.2018 у справі №904/1339/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17 Суд зазначає, що обставини наведених справ відрізняються від обставин цієї справи.
Обговоривши доводи, зазначені у касаційній скарзі щодо наявності підстави для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відсутність обставин, що підпадають під дію підпункту "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати справу №910/14091/19 такою, судове рішення у якій може бути переглянуте в касаційному порядку.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Отже, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №910/14091/19 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/14091/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020.
2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
В. Студенець