16 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/172/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Панчук М.В.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (вул. Машинобудівників, буд 5-а, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" (вул. Івана Франка, 16, с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, 47333)
про стягнення 48101,16 грн - основного боргу, 3672,80 грн - пені, 15000 грн - штрафу, 517,91 грн - 3% річних.
За участю від:
позивача - не з'явився
відповідача - Тришак О.Г.
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" про стягнення 67291,87 грн заборгованості, з яких: 48101,16 грн - основного боргу, 3672,80 грн - пені, 15000 грн - штрафу, 517,91 грн - 3% річних.
Свої вимоги позивач мотивував неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №377/19/222 ЗЧ від 02.10.2019, а саме щодо оплати за отриманий товар - запасні частини та витратні матеріали до сільськогосподарської техніки.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 справу №921/172/20 передано на розгляд судді Шумському І.П.
Ухвалою суду від 11.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/172/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у даній справі, з повідомленням учасників процесу, призначено на 02.04.2020.
Також, ухвалою від 11.03.2020 судом відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" в задоволенні клопотання про участь його представника в судовому засіданні 02.04.2020 в режимі відеоконфернеції.
Разом з цим, з 12 березня по 24 квітня 2020 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 №211 від 11.03.2020, на усій території України установлено карантин.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У зв'язку з наведеним, з метою вжиття заходів з мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, забезпечення безпеки працівників і відвідувачів судів та органів системи правосуддя, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", рекомендації Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020, розпорядження заступника голови Господарського суду Тернопільської області №7-р від 16.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" та рішення від 16.03.2020 оперативного штабу для координації дій щодо недопущення занесення і поширення на території Тернопільської міської територіальної громади випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом, виявленим у місті Ухань (провінція Хубей, Китай), враховуючи поважність причин, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, зокрема учасників справи та працівників суду, ухвалою від 20.03.2020 відкладено розгляд даної справи.
Окремим п. 2 ухвали від 20.03.2020 судом зазначено, що про дату, час та місце проведення судового засідання додатково буде повідомлено сторін.
31.03.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" до матеріалів справи надійшло клопотання №26/03ЮД від 26.03.2020 (вх. №2332), в якому позивачем зазначено, що в позовній заяві нарахування пені здійснено лише на залишок суми боргу - 48101,16 грн. Після звернення з позовом до суду відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 48101,16 грн.
У цьому клопотанні позивач також просив розгляд справи здійснювати без участі його представника.
Ухвалою суду від 22.06.2020 судове засідання по розгляду справи №921/172/20 з повідомленням сторін призначено на 16.07.2020.
Після цього, 08.07.2020 від ТОВ «Астра» надійшло клопотання №02/07ЮД від 02.07.2020 (вх. №4392) про розгляд справи без участі його представника.
Від представника відповідача 15.07.2020 до матеріалів справи надійшло клопотання б/н від 15.07.2020 (вх. №4562) про закриття провадження у справі. Вказане клопотання мотивоване тим, що згідно платіжного доручення №114 від 03.03.2020 ТОВ «Олишківецьке» сплачено суму основного боргу в розмірі 48101,16 грн і тим самим повністю виконано свої зобов'язання по оплаті вартості товару згідно договору купівлі-продажу №377/19/222 ЗЧ від 02.10.2019. А тому, просив застосувати п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України та закрити провадження у справі. В якості додатку до клопотання ним подано копію платіжного доручення №114 від 03.03.2020 про сплату 48101,16 грн.
В судове засідання 16.07.2020 представник позивача не з'явився.
Представником відповідача в судовому засіданні 16.07.2020 підтримано його клопотання від 15.07.2020.
У встановлений в ухвалі від 11.03.2020 (про відкриття провадження у справі) строк відповідач відзиву на позов не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.
Судом також враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.
Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N102XE16D8113687A1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового процесу, суд встановив наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" (покупцем) 02.10.2019 укладено договір №377/19/222 ЗЧ, згідно п. 1.1, п. 1.2 якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та своєчасно оплатити нові запасні частини для сільськогосподарської техніки та витратні матеріали (далі - запчастини), відповідно до видаткових накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість запчастин і які є невід'ємною частиною цього договору.
Загальна сума договору складається з вартості всіх запасних частин що будуть передані покупцеві згідно відповідних видаткових накладних і на момент підписання цього договору (п. 2.1 правочину).
Відповідно до п. 2.5 договору ціни на запчастини, вартість, кількість і асортименти кожної окремої поставки (партії запчастин) визначаються та вказуються в видаткових накладних.
У п. 3.1 правочину обумовлено, що покупець сплачує вартість запчастин (ст. 2 договору) шляхом здійснення прямих банківських платежів на розрахунковий рахунок продавця. Платіж вважається здійсненим з моменту надходження грошової суми на рахунок продавця. При перерахуванні коштів покупцем на рахунок продавця необхідно обов'язково вказувати в призначенні платежу в платіжному документі номер та дату договору. У випадку, якщо покупцем буде здійснено платіж, в призначенні якого не буде вказано номера та дати цього договору, продавець на свій розсуд визначає порядок, суми та напрями зарахування отриманих коштів в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед продавцем з урахуванням п. 6.2 та п. 3.3 цього договору. Покупець здійснює розрахунки за запчастини шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості або відстрочки платежу протягом 7 (сім) календарних днів з моменту фактичної передачі запчастин, та підписання відповідних видаткових накладних.
Згідно п. 4.1 договору датою передачі запчастин (окремої партії запчастин) вважається дата прийому-передачі запчастин, зазначена у відповідній накладній (товаросупроводжуючому документі).
Відповідно до п. 6.2 договору за порушення покупцем строків оплати вартості запчастин, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх грошових зобов'язань за весь строк існування заборгованості. За наявності порушення покупцем строків оплати вартості запчастин, продавець може нараховувати пеню щомісячно. Сторони погодили, що у випадку, якщо покупець не підписав Акт звірки розрахунків та/або до продавця такий Акт звірки розрахунків не надійшов, Акт звірки взаєморозрахунків вважається підписаним та є підставою для відтворення в бухгалтерському обліку стану взаєморозрахунків відповідно до п. 3.3 договору.
Згідно п. 6.4 правочину за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно цього договору та відповідно до діючого законодавства України (3% річних, інфляційні витрати).
За порушення покупцем строків оплати, передбачених даним договором, понад 20 календарних днів, покупець сплачує одноразово штраф в розмірі 15000 грн (п. 6.5 договору).
Відповідно до п. 8.3 договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, і діє до 31.12.2019, а в частині виконання сторонами зобов'язань, що виникли в період дії цього договору й випливають із нього - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов договору, по видаткових накладних №0000136379 від 04.10.2019, №0000136391 від 04.10.2019, №0000136394 від 04.10.2019 позивач передав відповідачу товар - запчастини, загальною вартістю 330022,20 грн з ПДВ.
Приймання - передача товару по вказаних видаткових накладних посвідчується зробленими на них відмітками повноважних осіб сторін та печаткою позивача.
Матеріали справи містять копію довіреності №63 від 30.09.2019, якою Товариством з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" уповноважено Мавдюк А.В. на отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра".
В матеріалах справи також містяться копії банківських виписок ПАТ “Райффайзен Банк аваль” з руху коштів по рахунку позивача, які вказують про перерахування відповідачем позивачу коштів на загальну суму 281921,04 грн, а саме:
- 06.11.2019 - 100000 грн, з призначенням платежу: «часткова оплата за двигун зг. рах №74169 від 12.08.2019, в т. ч. ПДВ 20 % 16666,67 грн»;
- 15.11.2019 - 102946,22 грн, з призначенням платежу: «часткова оплата за двигун зг. рах №74169 від 12.08.2019, в т. ч. ПДВ 20 % 17157,70 грн»;
- 25.11.2019 - 10377,42 грн, з призначенням платежу: «оплата за запчастини зг. рах №19-0083834 від 09.09.2019, в т. ч. ПДВ 20 % 1729,57 грн»;
- 27.11.2019 - 30000 грн, з призначенням платежу: «оплата за двигун зг. рах від 14.08.2019 в т. ч. ПДВ 20 % 5000 грн»;
- 10.12.2019 - 38597,40 грн, з призначенням платежу: «оплата за запчастини зг. рах №19-0084149 від 10.09.2019 в т. ч. ПДВ 20 % 6432,90 грн».
Несплата решти коштів в сумі 48101,16 грн мала наслідком звернення позивача з даним позовом до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення з відповідача 48101,16 - боргу, 3672,80 грн - пені, 15000 грн - штрафу та 517,91 грн - 3% річних.
Після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем сплачено 48101,16 грн суми основного боргу згідно платіжного доручення №114 від 03.03.2020. Вказана проплата проведена банком 04.03.2020.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині заявлених до стягення сум пені, штрафу, 3% річних та закриття провадження у справі в частині заявленої до стягнення суми основного боргу, з огляду на таке.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отримання товару за договором №377/19/222 ЗЧ від 02.10.2019 на загальну суму 330022,22 грн підтверджується первинними документами - копіями видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У п. 3.1 правочину обумовлено, що покупець сплачує вартість запчастин (ст. 2 договору) шляхом здійснення прямих банківських платежів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець здійснює розрахунки за запчастини шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості або відстрочки платежу протягом 7 (сім) календарних днів з моменту фактичної передачі запчастин, та підписання відповідних видаткових накладних.
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору №377/19/222 ЗЧ від 02.10.2019, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, оплати вартості отриманого товару в строк визначений у договорі, боржник не провів, заборгувавши станом на дату звернення з позовом до суду 48101,16 грн.
Разом з цим, після звернення ТОВ "Агробудівельний альянс "Астра" з позовом до суду ТОВ "Олишківецьке" оплачено 48101,16 грн.
Дану обставнину підтверджено позивачем у клопотанні №26/03ЮД від 26.03.2020 (вх. №2332 від 31.03.2020), а також самим відповідачем у клопотанні б/н від 15.07.2020 (вх. №4562 від 15.07.2020) про закриття провадження у справі.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Дослідивши вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині заявленої до стягнення 48101,16 грн суми основного боргу.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" 48101,16 грн боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача: 3672, 80 грн пені, нарахованої з врахуванням умов п. 6.2 договору; 15000 грн штрафу за порушення строків оплати понад 20 днів, нарахованого з врахуванням умов п. 6.5 договору. А також 517,91 грн - 3% річних, з посиланням на умови п. 6.4 договору та положення ст. ст. 625, 694, 536 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як вже зазначалось, згідно п. 6.2 договору купівлі-продажу за порушення покупцем строків оплати вартості запчастин, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх грошових зобов'язань за весь строк існування заборгованості.
За порушення покупцем строків оплати, передбачених даним договором, понад 20 календарних днів, покупець сплачує одноразово штраф в розмірі 15000 грн (п. 6.5 договору).
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549).
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно частини 1 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Частиною 5 статті 694 ЦК України зазначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 6.4 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно цього договору та відповідно до діючого законодавства України (3% річних, інфляційні витрати).
Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Такий правовий висновок викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як роз'яснено у пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (чинна), проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Умови укладеного 02.10.2019 між сторонами договору №377/19/222 ЗЧ купівлі-продажу не містять умов, які б стосувались встановлення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, в порядку ст. ст. 694, 536 ЦК України як процентів за користування чужими гршовими коштами.
З врахуванням встановленого судом факту порушення відповідачем свого грошового зобов'язання, заявлену до стягнення суму 517,91 грн 3% річних суд оцінює як заявлені до стягнення три проценти річних, нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Вищим господарським судом України у постанові пленуму “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань”, а саме у п. 1.12. роз'яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, визначені договором терміни виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті за отриманий товар, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання, період нарахування, судом здійснено перерахунок сум пені, штрафу та 3% річних, заявлених до стягнення.
Суд перевіривши правильність нарахування сум пені, штрафу та 3% річних, приходить до висновку що заявлені до стягнення суми 3672,80 грн - пені, 15000 грн - штрафу та 517, 91 грн - 3% річних, нарахованих в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованими.
Тому, позовні вимоги щодо їх стягнення підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" підлягають до задоволення, шляхом стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" 3672,80 грн - пені, 15000 грн - штрафу та 517, 91 грн - 3% річних.
В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123,129, 231, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" (вул. Івана Франка, 16, с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 36446089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (вул. Машинобудівників, буд 5-а, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, ідентифікаційний код 30050930) 3672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн 80 коп. - пені, 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн - штрафу, 517 (п'ятсот сімнадцять) грн 91 коп. - 3% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
2. Закрити провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" 48101,16 грн боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України, з врахуванням п.4 Прикінцевих положень ГПК України.
Повне рішення складено 21.07.2020.
Суддя І.П. Шумський