"13" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/425/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. розглянувши справу №916/425/20
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" (68740, Одеська область, Болградський район, селище Оксамитне, вул. Суворова, буд. 12, код ЄДРПОУ 00413208)
до відповідача Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19420704)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національної академії аграрних наук України (01010, Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9)
про визнання недійсним договору поставки
та за зустрічним позовом: Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19420704)
до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" (68740, Одеська область, Болградський район, селище Оксамитне, вул. Суворова, буд. 12, код ЄДРПОУ 00413208)
про стягнення 5 007 546,19грн.
Представники:
від позивача: Глазов О.В. за ордером;
від відповідача: Боровик Б.Н. за ордером;
від третьої особи: не з'явився.
Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" про визнання недійсним договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 року, укладений між Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та Малим приданим підприємством Фірмою "ЕРІДОН" з додатками.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2020р. у справі №916/425/20 (суддя Погребна К.Ф.) позовну заяву Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" до Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" про визнання недійсним договору поставки від 17.01.2019р. №183/19/48 та додатків до нього передано до Господарського суду Київської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" було задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.02.20 (суддя Погребна К.Ф.) у справі № 916/425/20 скасовано, справу передати на розгляд.
19.03.2020р. матеріали справи №916/425/20 повернулись до господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2020р. було відкрито провадження по справі №916/425/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
14.04.2020р. Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" про стягнення 5 007 546,19грн.
При цьому зустрічні позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" зобов'язань за договором поставки №183/19/48 від 17.01.2019р. в частині належної оплати вартості отриманого товару.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2020р. зустрічну позовну заяву організації Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" до Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" про стягнення 5 007 546,19грн. було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №916/425/20.
15.04.2020р. до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої позивачем було доповнення первісні позовні вимоги, ще двома вимогами, а саме: визнання недійсним договору поставки №183/17/24 від 26.10.2016р. та додатків до нього, №183/18/51 від 09.02.2018р. додатків та угод до нього.
Відповідно до частини третьої ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Відповідна заява судом залучається до матеріалів справи, проте до розгляду не приймається та позовні вимоги розглядаються в редакції первісних позовних вимог, з огляду на той факт, що відповідно до ч. 3 п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідна заява якою позивач фактично збільшив позовні вимоги, додавши вимогу дві вимтоги немайнового характеру є фактичним поданням іншого позову.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2020р. до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом було залучено Національну академію аграрних наук України.
14.04.2020р. за вх. №9553/20 до суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач за первісним позовом позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим в задоволення позову просить суд відмовити повністю.
Позивач (відповідача за зустрічним позов) надав відзив на зустрічний позов від 27.04.2020р. за вх.. №ГСОО 10385/20 згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.
12.05.2020р. за вх. №11699/20 та 22.06.2020р. за вх. №26773/20 до суду від третьої особи Національної академії аграрних наук України надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких третя особа вказує, Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та зазначає, що згоди на укладання Договору поставки №183/19/48 від 17.01.2019 року, додатків та угод до нього не надавала, дій направлених на прийняття цього правочину - не вчиняла. В задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
17.01.2019 року між Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та Малим приватним підприємством фірмою "Ерідон" було укладено договір поставки № 183/19/48. З боку позивача договір було підписано ОСОБА_1 , який на час укладання був директором підприємства Позивача.
Відповідно п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо- технічного призначення, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого Товар. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються у Додатках, які є його невід'ємною частиною (пункті1.2. Договору).
В подальшому між сторонами було підписано низку Додатків до договору, зокрема: - № 183/19/48/1-ЗЗР від 18.02.2019 року на загальну суму 12 109,02 грн.; - № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 3 144 928,92 грн.; -№ 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 259 300,92 грн..; -№ 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 149 925,72 грн..; - № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 611 979,40 гри.; - № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 660 355.24 грн.: - № 183/19/48/3-33P від 02.04.2019 року на загальну суму 1 247 343.36 грн.; - № 183/19/48/3-ЗЗP від 02.04.2019 року на загальну суму 1 290 355.20 грн.;- № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019 року на загальну суму 381 999,36 грн.; - № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019 року на загальну суму 332 166.00 грн.; - № 183/19/48/5-ЗЗР від 31.10.2019 року на загальну суму 143 526,00 грн. та до договору - № ЕР-00002844 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002848 про зміну умов придбання га оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002851 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002847 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002854 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002856 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару но договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002846 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002850 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару но договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002849 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002845 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002852 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року;
Позивач вказує, що після звільнення з посади директора Позивача ОСОБА_1, йому стало відомо, що останній не мав достатніх повноважень для підписання договору, а даний договір підлягав погодженню Національною академією аграрних наук України. Більш того, підписуючи Договір, директор ОСОБА_1 діяв всупереч інтересів Державного підприємства Позивача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч.3 ст. 92 ЦК України).
Відповідно інформації наведеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Національної академії аграрних наук України є засновником Позивача, та згідно до п. 1.1. Статуту Позивача, Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном.
Абзацом 2 п.3.10 Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" встановлено, що господарське зобов'язання Підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість, виноситься на розгляд Академії для надання згоди на його вчинення, якщо балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов'язання перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності Підприємства.
Таким чином, за посиланнями позивача, положеннями статуту Позивача передбачено, що у випадку наявності заінтересованості у вчиненні правочини, отримання згоди, якщо балансова вартість коштів (майна), що підлягає відчуженню складає 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності Підприємства.
Ціна та загальна вартість товару встановлена розділом 2 Договору.
Так, пунктом 2.3. Договору встановлено, що загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору.
За посиланнями позивача, між сторонами було укладено Додатків до договору було складено на загальну суму 32233989 грн. Відповідно видаткових накладних, загальна сума за поставлений товар склала 4900758, 34 грн.
Як вбачається із Балансу (звіту про фінансовий стан строка 1300) на 31 грудня 2018 року, активи Підприємства складають 32 815 000 грн.
Отже, як вказує Позивач, на дату укладання договору господарське зобов'язання, що перевищує 3 281 500 грн. підлягало погодженню Національною академією аграрних наук України.
В той же час, колишній директор Позивача - ОСОБА_1, підписав договір поставки №183/19/48 від 17.01.2019 року без достатніх повноважень, адже даний договір підлягав погодженню Національною академією аграрних наук України.. В той же час Національна академія аграрних наук України свою згоду на підписання Договору поставки №183/19/48 від 17.01.2019 року не надавала. Отже, колишній директор Позивача, умисно діючи всупереч інтересам Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" не маючи на те достатніх повноважень підписав Договір поставки №183/19/48 від 17.01.2019 року.
Позивач наголошує, що Відповідачу було досконало відомо про необхідність отримання погодження Національної академії аграрних наук України, що вбачається із наступного.
Відповідно абзацу 2 ч. 3 от. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Так, згідно п. 8.7. Покупець одночасно з підписаним Договором надає Постачальнику засвідчені належним чином копії витягу про реєстрацію платником податку на додану вартість, копію Статуту і документів, що підтверджують повноваження підписанта цього Договору з боку Покупця, а також але в будь якому випадку не пізніше 01 березня 2019 року копії річної звітності за формою № 1 (Баланс) та за формою № 2 (звіт про фінансові результати).
Таким чином, умовами договору чітко передбачено процедуру, за якою Постачальник повідомляється про обмеження на укладання Договору. Наведені документи були надані Відповідачу в день укладення Договору, що свідчить про його обізнаність про обмеження повноважень директора на підписання Договору поставки. Попри наведене, Відповідачем вказаний договір був підписаний.
Пунктом 1 Контракту із директором Підприємства ОСОБА_1 встановлено, що керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Орган управління зобов'язується створити належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.
Окрім того, відповідно п. 7.7. Статуту підприємства Позивача, Директор здійснює управління Підприємством. Він несе персональну відповідальність за стан та діяльність Підприємства, збереження та ощадливе використання майна Підприємства.
Таким чином, як законодавством, так і положенням контракту та статуту Підприємства передбачено, що директор (керівник) здійснює поточне управління підприємством та повинен-сприяти його прибутковості та збереженню майна, тим. паче, що цс є державною власністю.
Позивач наголошує, що спірний договір, окрім порушення процедури, було укладено всупереч інтересам Підприємства. Це пояснюється і підвищеною відповідальністю у разі недотримання його умов, яка значно перевищує встановлену законом.
Наприклад, п. 6.7. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати товару чи невиконання зобов'язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника 48 % (сорок вісім відсотків річних), при тому, що положення ст. 625 ЦК України передбачають стягнення 3% (трьох відсотків) річних. Окрім того, пунктом 6.8. Договору збільшено строк позовної давності та строк нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Також, колишнім директором Підприємства були підписані численні угоди про зміну умов придбання та оплати отриманого товару, якими збільшено суми, які підлягали сплаті за поставлений товар, що свідчить про те, що директор діяв усупереч інтересам Державного підприємства.
Наведені угоди також підлягають визнанню недійсними разом із основним Договором. Загальна сума, на яку складено додатків до Договору, складає 32 233 989.1 гри., коли ж баланс Підприємства складає 32 813 000 грн.
Виходячи з наведеного, на думку Позивача, діяльність колишнього директора була направлена на подальше банкрутство Підприємства.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" звернулось до господарського суду Одеської області за захистом свого порушеного права
В той же час відповідача не погоджуючись з відповідним позовом звернувся до суду с зустрічним позовом, відповідно якого вказує.
17.01.2019 року між Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та Малим приватним підприємством фірмою "Ерідон" було укладено договір поставки № 183/19/48.
Відповідно п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо- технічного призначення, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого Товар. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються у Додатках, які є його невід'ємною частиною (пункті1.2. Договору).
Згідно з п. п. 3.1, 3.2 Договору оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару.
Положеннями п. 3.3 Договору передбачено, що оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. Термін дії рахунку на оплату-складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки.
Згідно з п. 5.3 Договору перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання товару Покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару.
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31.12.2019р., а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Цей Договір, включаючи Додатки до нього, складає повний обсяг домовленостей Сторін та замінює собою всі попередні усні або письмові проекти, договори, домовленості та угоди, усні або письмові, укладені між Сторонами щодо предмету цього Договору. Будь-які зміни або доповнення до Договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписанні повноважними представниками обох сторін (п.9.3 Договору).
Так, як вказує Відповідач (позивач за зустрічним позовом) на підставі Додатку № 183/19/48/1-33P від 18.02.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р., Відповідачу були поставлені засоби захисту рослин на суму 12 109,02 грн, що підтверджується видатковою накладною №4759 від 18.02.2019р. Отриманий товар відповідачем був оплачений в повному обсязі.
На підставі Додатку № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р., Відповідачу були поставлені засоби захисту рослин на суму 3 112 931,08 гри., що підтверджується видатковими накладними а видатковою накладною № 23528 від 01.04.2019 на суму 10 659,00 грн.; видатковою накладною № 28394 від 09.04.2019 на суму 71 959,20 грн.; видатковою накладною № 30007 від 10.04.2019 поставлено товар на суму 157 258,80 грн.; видатковою накладною № 34638 від 17.04.2019 поставлено товар на суму 36 039,60 грн.; видатковою накладною № 38410 від 23.04.2019 поставлено товар на суму 560 595,36 грн.; видатковою накладною № 43457 від 02.05.2019 поставлено товар на суму 31 704,00 грн.; видатковою накладною № 49048 від 13.05.2019 поставлено товар на суму 341 308,08 грн.; видатковою накладною № 49108 від 13.05.2019 поставлено товар на суму 12 571,20 грн.; видатковою накладною № 56347 від 28.05.2019 поставлено товар на суму 899 825,38 грн.; видатковою накладною № 63521 від 13.06.2019 поставлено товар на суму 462 900,00 грн.; видатковою накладною № 67144 від 26.06.2019 поставлено товар на суму 204 402,00 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2844 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 1 278,60 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2845 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 8 642,40 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2846 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 4 328,40 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2847 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 71 218,02 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2848 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 4 438,56 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2849 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 43 527,36 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2850 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 1 634,40 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2851 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 108 473,28 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2852 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 55 645,44 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2854 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 24 522,00 грн.
Отриманий товар за Додатком №183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019р. Відповідачем був оплачений частково в сумі 890 000грн. Заборгованість Відповідача за Додатком № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019р. становить 2 222 931,08 грн.
На підставі Додатку № 183/19/48/3-33P від 02.04.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р., Відповідачу були поставлені засоби захисту рослин на суму 1 247 343,36 грн., що підтверджується видатковою накладною №56343 від 28.05.2019р.
Отриманий товар за Додатком №183/19/48/3-ЗЗР від 02.04.2019р. Відповідачем був оплачений частково в сумі 350 000грн. Заборгованість Відповідача за Додатком № 183/19/48/3-ЗЗР від 02.04.2019р. становить 897 343,36 грн.
На підставі Додатку № 183/19/48/4-33P від 22.05.2019р. до Договору поставки №183/19/48 від 17.01.2019р., Відповідачу були поставлені засоби захисту рослин на суму 384 848,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 56344 від 28.05. на суму 334 649,28 грн.; зміною вартості товару (дооцінка) № 2856 від 02.08.2019 дооцінено товар на суму 50 199,60 грн.
Отриманий товар за Додатком №183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019р. Відповідачем оплачений не був. Заборгованість Відповідача за Додатком № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019р. становить 384 848,88грн.
На підставі Додатку № 183/19/48/5-33P від 31.10.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. Відповідачу були поставлено засоби захисту рослин на суму 143 526,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 95966 від 02.12.2019р. на суму 70 000,00 грн. за видатковою накладною № 95967 від 02.12.2019р. на суму 73 526,00 грн.
Отриманий товар за Додатком №183/19/48/5-ЗЗР від 31.10.2019р. Відповідачем був оплачений в повному обсязі.
Як зазначає Відповідач (позивач за зустрічним позовом) в зв'язку з тим, що у ДП "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" (Покупця) постійно виникала потреба в коригуванні асортименту та кількості товару, що мав бути поставленим МПП фірмою «ЕРІДОН» (Постачальником) та в зв'язку з тим, що Покупець не зміг виконати домовленості щодо передачі векселів в оплату отриманого Товару, а також в зв'язку з людським фактором та допущеною технічною помилкою, між Сторонами Договору було оформлено та укладено декілька Додатків за одними і тими самими номерами та від однієї і тієї ж дати, в декількох різних редакціях. В подальшому, між Сторонами Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. були укладені відповідні Угоди, зокрема: Угода № 183/19/48/01 від 02.08.2019р., Угода № 183/19/48/02 від 02.08.2019р., Угода № 183/19/48/03 від 02.08.2019р., якими були розірвані та визнані недіючими відповідні Додатки, та визнано їх такими, що не створювали жодних правових наслідків для Сторін вищенаведеного договору, з моменту їх укладення.
Крім того, за посиланнями Відповідача (позивача за зустрічним позовом) в зв'язку зі зміною порядку та способу розрахунку за Товар, а саме, зміни вексельного способу оплати на оплату Товару на умовах відстрочення 100% платежу, Сторони переглянули ціни на Товар та здійснили дооцінку товару, тому що ціни, які встановлені для вексельного способу розрахунку відрізняються від цін, які не забезпечені векселем.
Дооцінка Товару була здійснена шляхом укладення між Сторонами відповідних Угод, зокрема: -Угоди № ЕР-00002844 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.; -Угоди № ЕР-00002845 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.; - Угоди № ЕР-00002846 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.; - Угоди № ЕР-00002847 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.; - Угоди № ЕР-00002848 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.; -Угоди № ЕР-00002849 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.; - Угоди № ЕР-00002850 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.; - Угоди № ЕР-00002851 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.: -Угоди № ЕР-00002852 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.; -Угоди № ЕР-00002854 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.; - Угоди № ЕР-00002856 від 02.08.2019р. про зміну умов придбання та оплати отриманого Товару до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.
Отже, Відповідач (позивач за зустрічним позовом) враховуючи вищевикладене наголошує, що за Додатками № 183/19/48/1-ЗЗР від 18.02.2019р., № 183/19/48/2-33P від 02.04.2019р., № 183/19/48/3-33P від 02.04.2019р., № 183/19/48/4-33P від 22.05.2019р., № 183/19/48/5-ЗЗР від 31.10.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р., з урахуванням вищенаведених Угод про дооцінку Товару, Позивачем було поставлено, а Відповідачем отримано Товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 4 900 758,34 грн.
Відповідно до умов п. 3.1 Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. порядок, умови та строки розрахунків за поставлений товар визначаються в Додатках до договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р.
Так, згідно Додатку № 183/19/48/1-ЗЗР від 18.02.2019р. Товар підлягав остаточній оплаті в строк до 28.02.2019р.; згідно Додатку № 183/19/48/2-33P від 02.04.2019р. Товар підлягав остаточній оплаті в строк до 15.10.2019р.; згідно Додатку № 183/19/48/3-33P від 02.04,2019р. Товар підлягав остаточній оплаті в строк до 30.08.2019р.; згідно Додатку № 183/19/48/4-33P від 22.05.2019р. Товар підлягав остаточній оплаті в строк до 15.10.2019р.; згідно Додатку № 183/19/48/5-33P від 31.10.2019р. Товар підлягав остаточній оплаті в строк до 07.11.2019р.
Відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов'язань за Додатком № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019р., Додатком № 183/19/48/3-ЗЗР від 02.04.2019р., Додатком № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019р.; - у розмірі 2 222 931,08 грн., за період з 16.10.2019р. по 07.04.2020р., що складає 175 днів; - у розмірі 897 343,36 грн., за період з 01.09.2019р. по 07.04.2020р., що складає 220 днів; - у розмірі 384 848,88 грн., за період з 16.10.2019р. по 07.04.2020р., що складає 175 днів.
Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" свої зобов'язання з оплати товару, отриманого згідно видаткових накладних за Додатками № 183/19/48/1-ЗЗР від 18.02.2019р., № 183/19/48/2-33P від 02.04.2019р., № 183/19/48/З-ЗЗР від 02.04.2019р., № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019р., № 183/19/48/5-ЗЗР від 31.10.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. виконало лише частково в загальній сумі 1 395 635,02 грн., сума заборгованості склала 3 505 123,32грн.
Умовами п. 6.7. Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов'язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р., Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
За розрахунком Відповідача (позивача за зустрічним позовом) Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" зобов'язане сплатити на користь МПП фірми «ЕРІДОН» за Додатками № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019р., № 183/19/48/3-33P від 02.04.2019р., № 183/19/48/4-33P від 22.05.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. - 48% річних від простроченої суми, загальний розмір яких, з врахуванням вимог ч. 2 статті 625 ЦК України, щодо прострочення оплати отриманих товарів та умов пункту 6.7. Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р., за весь період прострочення відповідної оплати, складає 858 527,35 грн.
Крім того Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказує, що згідно умов пунктів 4. та 5. Додатків № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019р., № 183/19/48/3-33P від 02.04.2019р., № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту його отримання за видатковою накладною, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% (тридцять шість відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
За розрахунком Відповідача (позивача за зустрічним позовом) Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" зобов'язане сплатити на користь МПП фірми «ЕРІДОН» за Додатками № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019р., № 183/19/48/3-33P від 02.04.2019р., № 183/19/48/4-33P від 22.05.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. - 36 % річних, за користування товарним кредитом, загальний розмір яких, з врахуванням вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. вищевказаних Додатків до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р., за весь період прострочення відповідної оплати, складає 643 895,52 грн.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини, оскільки Відповідач (позивач за зустрічним позовом) абсолютно не визнає вимоги позовної заяви про визнання недійсним договору, вважає Договір поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. дійсним, МПП фірма «ЕРІДОН» подало зустрічну позовну заяву яку просить суд задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи.
У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.
В пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.
Щодо кола повноважень генерального директора юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то вони визначаються її установчими документами, які затверджуються юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку, трудовим договором.
Як встановлено судом та вбачається з преамбули договору поставки від 17.01.2019р. №183/19/48, при підписанні вказаного договору Директор Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" діяв на підставі Статуту.
Відповідно до п. 1.1. Статуту Позивача, Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном..
Відповідно інформації наведеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Національної академії аграрних наук України є засновником Позивача.
Так, абзацом 2 п.3.10 Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" встановлено, що господарське зобов'язання Підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість, виноситься на розгляд Академії для надання згоди на його вчинення, якщо балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов'язання перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності Підприємства.
Також Позивачем надано Контракт з керівником підприємства що є у державній власності від 16.05.2018р. укладений між Національною академію аграрних наук України, в особі президента ГАДЗАЛА Ярослава Михайловича, з одного боку, та громадянином України ОСОБА_1 , з другого боку, щодо призначається ОСОБА_1 на посаду директора Державного підприємства і «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім.В.Є.Таїрова» на термін: з 21.05.2018 по 21.05.2020.
Пунктом 1 Контракту встановлено, що керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Орган управління зобов'язується створити належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.
Окрім того, відповідно п. 7.7. Статуту підприємства Позивача, Директор здійснює управління Підприємством. Він несе персональну відповідальність за стан та діяльність Підприємства, збереження та ощадливе використання майна Підприємства.
Як встановлено судом, 17.01.2019 року між Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та Малим приватним підприємством фірмою "Ерідон" було укладено договір поставки № 183/19/48.
Відповідно ч. 4 ст. 73-1 ГК України, господарське зобов'язання із заінтересованістю підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею.
Згідно ч. 1 ст. 73-2 ГК України, значним господарським зобов'язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов'язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Ціна та загальна вартість товару встановлена розділом 2 Договору, зокрема, пунктом 2.3. Договору встановлено, що загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору.
З матеріалів справи вбачається, що в подальшому між сторонами було підписано низку Додатків до договору, зокрема: - № 183/19/48/1-ЗЗР від 18.02.2019 року на загальну суму 12 109,02 грн.; - № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 3 144 928,92 грн.; -№ 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 259 300,92 грн..; -№ 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 149 925,72 грн..; - № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 611 979,40 гри.; - № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 660 355.24 грн.: - № 183/19/48/3-33P від 02.04.2019 року на загальну суму 1 247 343.36 грн.; - № 183/19/48/3-ЗЗP від 02.04.2019 року на загальну суму 1 290 355.20 грн.;- № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019 року на загальну суму 381 999,36 грн.; - № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019 року на загальну суму 332 166.00 грн.; - № 183/19/48/5-ЗЗР від 31.10.2019 року на загальну суму 143 526,00 грн. та угоди до договору - № ЕР-00002844 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002848 про зміну умов придбання га оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002851 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002847 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002854 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002856 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару но договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002846 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002850 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару но договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002849 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002845 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року; - № ЕР-00002852 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року;
Пунктом 9.3 договору встановлено, що цей Договір, включаючи Додатки до нього, складає повний обсяг домовленостей Сторін та замінює собою всі попередні усні або письмові проекти, договори, домовленості та угоди, усні або письмові, укладені між Сторонами щодо предмету цього Договору. Будь-які зміни або доповнення до Договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписанні повноважними представниками обох сторін (п.9.3 Договору).
Судом встановлено, що сторонами було укладено Додатків до договору було складено на загальну суму 32 233 989,14 грн. та про зміну умов придбання та оплати отриманого товару но договору поставки, якими збільшувалась (дооцінювалась) вартість товару на загальну суму 373 908,06грн. Відповідно видаткових накладних, загальна сума за поставлений товар склала 4900758, 34 грн.
В той же час, як вбачається із Балансу (звіту про фінансовий стан строка 1300) на 31 грудня 2018 року, активи Підприємства складають 32 815 000 грн.
Отже, на дату укладання договору господарське зобов'язання, що перевищує 3 281 500 грн. підлягало погодженню Національною академією аграрних наук України.
Судом встановлено, що Національною академією аграрних наук України відповідного погодження не надавала, зокрема в матеріалах справи містяться письмові пояснення третьої особи, в яких Національна академія аграрних наук України, як засновник позивача, наголошує що згоди на укладання Договору поставки №183/19/48 від 17.01.2019 року, додатків та угод до нього не надавала, дій направлених на прийняття цього правочину - не вчиняла.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
Відповідно ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 11 ст. 73-1, ГК України, господарське зобов'язання, щодо вчинення якого є заінтересованість, вчинене з порушенням порядку, передбаченої о частинами четвертою - десятою цієї статті, створює, змінює, припиняє права та обов'язки його сторін лише у разі подальшого схвалення такого господарського зобов'язання наглядовою радою державного унітарного підприємства або органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство. У разі неотримання подальшого схвалення господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заінтересованість, таке зобов'язання може бути визнано судом недійсним за позовом державного унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
Однак, ОСОБА_1 як директор Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" , під час підписання договору поставки від 17.01.2019р. за №183/19/48 та в подальшому додатків та угод до нього, перевищив обсяг права на здійснення повноважень, оскільки як зазначалось вище, господарське зобов'язання Підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість, виноситься на розгляд Академії для надання згоди на його вчинення, якщо балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов'язання перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності Підприємства.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення повноважень представником юридичної особи виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Зважаючи на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним на підставі частини 2 статті 203, 215 Цивільного кодексу України договору поставки від 17.01.2019р. №183/19/48 додатків та угод до нього, укладених між Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та Малим приватним підприємством фірмою "Ерідон" .
Більш того, щодо додатку № 183/19/48/5-ЗЗР від 31.10.2019 року на загальну суму 143 526,00 грн., суд зазначає, що директор Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" ОСОБА_1 взагалі не мав жодних повноважень на його підписання, оскільки як вбачається з наказу №354-к від 28.10.2018р. його було звільнення з посади директора 30.10.2019р. за власним бажанням.
Щодо тверджень відповідача про те, що він як контрагент не знав про наявні обмеження у повноваженнях представника цієї юридичної особи, доказів надання позивачем відповідачу при укладенні договору Статуту підприємства, трудового договору із керівником, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не надано, суд зазначає наступне. У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Як зазначено в п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", саме лише порушення обов'язку діяти в межах повноважень не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12/3-59гс14).
Отже, підставою для недійсності правочину може бути доведеність юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин.
Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС) (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі №910/22402/13 від 04.03.2015 року).
Отже, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними.
Однак закон ураховує, що питання щодо визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій відноситься до внутрішніх взаємовідносин юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Частина третя статті 92 ЦК України містить виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Загалом, контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, зокрема, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2017 року у справі №907/24/16).
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Відомості з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є загальнодоступним.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, (на дату укладання договору) керівником юридичної особи - Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" вказано ОСОБА_1 Витяг містить інформацію щодо обмеження керівника згідно статуту.
Крім того, у спірному договорі поставки зазначено, що від імені Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" договір укладено Директором ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту.
Таким чином, зважаючи на викладені обставини, позивач довів належними та допустимими доказами, що Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" знала або повинна була знати про наявність обмежень представника Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" на укладення оскаржуваного договору, з огляду на що у суду наявні правові підстави для визнання спірного договору недійсним.
Доводи відповідача про те, що факти наступного схвалення спірного правочину виразились у вчинені позивачем всі дії по виконанню умов Договору та додатків до нього, а саме: часткової оплатили замовленого товару, отримання Товару за видатковими накладними, поставлення на облік отриманий Товар, використання право на податковий кредит з податку на додану вартість за зареєстрованими Постачальником податковими накладними, які оформлялись та реєструвались на кожну господарську операцію за першою подією, а в подальшому використало товар за призначенням при проведенні польових робіт з вирощування власної продукції, судом також сприймаються критично.
Як зазначалось вище, засновником Позивача відповідно інформації наведеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Національною академією аграрних наук України. В п. 1.1. статуту Позивача, Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном.
Отже, суд зазначає, що засновником підприємства Позивача є Національна академія аграрних наук України, як орган управління державним майном.
Відповідно ч. 1 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 5 ст. 22 ГК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 73 ГК України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Таким чином, державні відрізняються від приватних підприємств як формою власності, так і порядком утворення та безпосередньо діяльністю, яка передбачає повну підзвітність та підконтрольність органу, до сфери управління якого воно відноситься. Тому, для державних підприємств і передбачено подання та затвердження фінансових планів, звітів до них, а також інших обмежень, передбачених саме для державних підприємств.
Та саме тому, законом та статутом підприємства Позивача передбачено і необхідне отримання від Національної академії аграрних наук України погодження правочинів., оскільки будь-яке відхилення або порушення при здійсненні господарської діяльності завдає шкоди не суб'єкту господарювання, а Державі в цілому.
Практика, на яку посилається Відповідач у відзиву (справа 910/11079/17), як на підтвердження власної позиції, стосується позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку про визнання недійсним договору, засновниками якого є співвласники будинку, а не держава. Це стосується і іншої справи, № 910/9915/17, де позивачем було товариство з обмеженою відповідальністю.
Як передбачено ч. 11 ст. 73-1, ГК України, господарське зобов'язання, щодо вчинення якого є заінтересованість, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами четвертою - десятою цієї статті, створює, змінює, припиняє права та обов'язки його сторін лише у разі подальшого схвалення такого господарського зобов'язання наглядовою радою державного унітарного підприємства або органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство. У разі неотримання подальшого схвалення господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заінтересованість, таке зобов'язання може бути визнано судом недійсним за позовом державного унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Здійснюючи господарську діяльність директор державного підприємства представляє інтереси її засновника, в даному випадку, Національну академію аграрних наук України.
Знову ж таки, жодних дій направлених на погодження спірного правочину Національна академія аграрних наук України не вчиняла, дії, які свідчать про прийняття правочину засновником підприємства Позивача також не були вчинені.
Як було зазначено вище, свою згоду на підписання Договору поставки №183/19/48 від 17.01.2019 року Національна академія аграрних наук України не надавала, що підтверджується письмовими пояснення третьої особи.
При цьому суд зазначає, що повноваження щодо укладання господарського договору перевищив саме директор, він же і приймав товари за спірним правочином, адже він є керівною посадовою особою підприємства. Тому, посилання Відповідача, що юридичною особою Позивача були вчинені дії направлені на виконання договору у якості доказів схвалення правочину, є хибними, оскільки були вчинені особою, якою такі повноваження і були перевищені.
Щодо суми перевищення договору, суд зазначає, що навіть з урахуванням Угоди № 183/19/48/01 від 02.08.2019р., якою сторони домовилися та вирішили визнати діючою редакцію Додатку № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р., на загальну суму 3 144 928,92 грн., а всі інші редакції Додатку № 183/19/48/2-33P від 02.04.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. визнати недіючими та такими, що не створювали жодних правових наслідків для Сторін; Угоди № 183/19/48/02 від 02.08.2019р., якою сторони домовилися та вирішили визнати діючою редакцію Додатку № 183/19/48/З-ЗЗР від 02.04.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р., на загальну суму 1 247 343,36 грн., а іншу редакцію Додатку № 183/19/48/3-33Р від 02.04.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. визнати недіючою та такою, що не створювала жодних правових наслідків для Сторін; Угоди № 183/19/48/03 від 02.08.2019р., якою сторони домовилися та вирішили визнати діючою редакцію Додатку № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р., на загальну суму 381 999,36 грн., а іншу редакцію Додатку № 183/19/48/4-33P від 22.05.2019р. до Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. сторони домовилися визнати недіючою та такою, що не створювала жодних правових наслідків для сторін, загальна сума договору становить 4 929 906,66грн., що в будь якому випадку свідчить про перевищення повноважень директором Державного підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова", при підписанні Договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019р. , додатків та угод до нього.
При цьому посилання відповідача на незначне перевищення є некоректним, з огляду державну форму власності підприємства та чітке визначення необхідності отримання погодження НААК України в будь якому випадку у разі перевищення господарського зобов'язання на 10 відсотків вартості активів.
Таким чином, у відповідності до ч.1 ст. 241 ЦК України відповідачем не доведено, що спірний правочин (вчинений представником з перевищенням повноважень) отримав наступне схвалення від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
Отже з урахуванням наведеного суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова", щодо визнання договору поставки №183/19/48 від 17.01.2019р., додатків та угод до нього недійсними, оскільки, як зазначено вище, зазначені правочини були вчиненні директором Державного підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" з перевищенням повноважень.
За змістом норм частини 1 статті 216 та частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, враховуючи встановлення судом факту укладання директором Державного підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" договору поставки №183/19/48 від 17.01.2019р., додатків та угод до нього з перевищенням повноважень та як наслідок визнання судом їх недійсним, враховуючи що він є недійсним з моменту укладення, і, відповідно, він не є підставою для виникнення жодних прав і обов'язків, у тому числі і тих, що стосуються порушення його умов, зустрічні позовні вимоги Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" про стягнення з Державного підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" заборгованості за відповідним договором поставки в сумі 5 007 546,19грн. з урахуванням положень ч.1 ст. 216 ЦК України та ч.1 ст. 236 ЦК України задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача та відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Первісний позов Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" (68740, Одеська область, Болградський район, селище Оксамитне, вул. Суворова, буд. 12, код ЄДРПОУ 00413208) до Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19420704) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національної академії аграрних наук України (01010, Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9) - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір поставки № 183/19748 від 17.01.2019 року, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та Малим приватним підприємством фірми "Ерідон" з наступними додатками:
- № 183/19/48/1-ЗЗР від 18.02.2019 року на загальну суму 12 109,02 грн.;
- № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 3 144 928,92 грн.:
-№ 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 259 300,92 грн..;
-№ 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 149 925,72 грн..;
- № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 611 979,40 гри.;
- № 183/19/48/2-ЗЗР від 02.04.2019 року на загальну суму 6 660 355.24 грн.:
- № 183/19/48/3-33P від 02.04.2019 року на загальну суму 1 247 343.36 грн.:
- № 183/19/48/3-ЗЗP від 02.04.2019 року на загальну суму 1 290 355.20 грн.:
- № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019 року на загальну суму 381 999,36 грн.:
- № 183/19/48/4-ЗЗР від 22.05.2019 року на загальну суму 332 166.00 грн.:
- № 183/19/48/5-ЗЗР від 31.10.2019 року на загальну суму 143 526,00 грн.;
та наступними угодами:
- № ЕР-00002844 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року:
- № ЕР-00002848 про зміну умов придбання га оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року:
- № ЕР-00002851 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року;
- № ЕР-00002847 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року;
- № ЕР-00002854 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року:
- № ЕР-00002856 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару но договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року:
- № ЕР-00002846 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року;
- № ЕР-00002850 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару но договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року:
- № ЕР-00002849 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року;
- № ЕР-00002845 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року;
- № ЕР-00002852 про зміну умов придбання та оплати отриманого товару по договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 від 02.08.2019 року;
2. Стягнути з Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19420704) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" (68740, Одеська область, Болградський район, селище Оксамитне, вул. Суворова, буд. 12, код ЄДРПОУ 00413208) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві)грн.
3. В задоволені зустрічного позову Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19420704) до Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" (68740, Одеська область, Болградський район, селище Оксамитне, вул. Суворова, буд. 12, код ЄДРПОУ 00413208)- відмовити повністю.
4. Судові витрати покласти на Мале приватне підприємство фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19420704).
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п.4 розділу Х ,,Прикінцеві положення" чинного ГПК України строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на час дії карантину, введеного для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст складено 20 липня 2020 р.
Суддя К.Ф. Погребна